Рішення № 26533247, 16.10.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-42/13018-2012 16.10.12

За позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Маріупольгаз" Донецької області

до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м. Києва

про зміну договору.

Суддя Паламар П.І.

Представники:

від позивача: Жар Д.В.,

від відповідача Пац В.О.

СУТЬ СПОРУ:

у вересні 2012 Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Маріупольгаз " звернулося в суд з указаним позовом.

Позивач зазначав, що 17 серпня 2012 р. листом № 08-1894 він запропонував відповідачу укласти додаткову угоду № 3 до укладеного між ними договору купівлі-продажу природного газу № 14/2108/11 від 30 вересня 2011 р., надіславши проект відповідної угоди.

Всупереч вимог Законів України "Про нафту і газ", "Про засади функціонування ринку природного газу", постанови Кабінету Міністрів України № 1729 від 27 грудня 2001 року "Про забезпечення споживачів природним газом", постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики № 849 від 5 липня 2012 р. "Про затвердження типового договору на купівлю-продаж природного газу (між власниками та постачальниками природного газу), ст. 179 ГК України відповідач в установлений двадцятиденний строк не повернув йому підписаний примірник додаткової угоди або за наявності заперечень щодо окремих умов додаткової угоди -протокол розбіжностей.

Посилаючись на те, що укладення додаткової угоди між сторонами є обов'язковим в силу вимог закону, позивач просив задовольнити позов та зобов'язати відповідача укласти додаткову угоду до договору купівлі-продажу природного газу у запропонованій ним редакції.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, його представник у судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на безпідставність заявлених вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 30 вересня 2011 р. між сторонами у справі укладено договір № 14/2108/11 на купівлю-продаж природного газу, згідно з яким відповідач зобов'язався передати позивачу протягом жовтня 2011-грудня 2012 років природний газ для подальшої реалізації населенню, а останній -прийняти та оплатити його вартість на умовах договору.

Вказані обставини підтверджуються поясненнями сторін, наявною у справі копією вищевказаного договору.

Договір між сторонами було укладено відповідно до вимог Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", постанови Національної комісії регулювання електроенергетики № 212 від 10 лютого 2011 р. "Про затвердження типового договору на купівлю-продаж природного газу (між власниками та постачальниками природного газу).

Відповідно до вимог ст. 4 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" до повноважень національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, зокрема, належить затвердження типових договорів на купівлю-продаж природного газу (між власниками та постачальниками природного газу).

13 серпня 2012 р. набрала чинності постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики № 849 від 5 липня 2012 р. "Про затвердження типового договору на купівлю-продаж природного газу (між власниками та постачальниками природного газу).

У відповідності до вимог п. 2 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики № 849 від 5 липня 2012 р. "Про затвердження типового договору на купівлю-продаж природного газу (між власниками та постачальниками природного газу)" зобов'язано власників природного газу та суб'єктів господарювання, що провадять діяльність на підставі ліцензії на постачання природного газу за регульованим тарифом, привести свої договірні відносини у відповідність до вимог Типового договору на купівлю-продаж природного газу (між власниками та постачальниками природного газу) у місячний строк з дати набрання чинності цією постановою.

З метою приведення договору купівлі-продажу природного газу у відповідність до типового договору затвердженого вищевказаною постановою позивач листом № 08-1894 від 17 серпня 2012 р. запропонував відповідачу укласти додаткову угоду до вищевказаного договору, надіславши проект відповідної угоди.

Таким чином, між сторонами виникли правовідносини з приводу зміни договору купівлі-продажу природного газу, врегульовані ст.ст. 651, 652 ЦК України.

З часу укладення між сторонами договору купівлі-продажу природного газу обставини, за яких він був укладений, істотно змінилися. Це було зумовлено змінами у нормативно-правовому регулюванні правовідносин в галузі постачання газу на підставі Закону України Про засади функціонування ринку природного газу" та постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики № 849 від 5 липня 2012 р. "Про затвердження типового договору на купівлю-продаж природного газу (між власниками та постачальниками природного газу)".

За змістом вимог ч.ч. 2, 4 ст. 652 ЦК України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності визначених умов у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Розірвання спірного договору суперечитиме суспільним інтересам, оскільки позбавить населення м. Маріуполя можливості отримувати природний газ, і потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

З матеріалів справи слідує, що в момент укладення договору сторони виходили з того, що зміна обставин не настане, вона зумовлена змінами в чинному законодавстві, тобто причинами, які позивач не міг усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від нього вимагалися, виконання договору на попередніх умовах порушує співвідношення майнових інтересів сторін і позбавляє позивача того, на що він розраховував при укладенні договору, із суті договору не випливає, що ризик зміни обставин повинен нести позивач.

Відповідно до умов ч. 2 ст. 179 ГК України Кабінет Міністрів України, уповноважені Президентом України міністерства, інші центральні органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори.

Згідно вимог ч. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Умови запропонованої позивачем додаткової угоди щодо зміни пунктів 3.4, 6.1, 6.2 договору купівлі-продажу відповідають вимогам чинного законодавства та типовому договору на купівлю-продаж природного газу (між власниками та постачальниками природного газу), не порушують прав та охоронюваних законом інтересів сторін та інших осіб. Всупереч вимог ч. 4 ст. 181 ГК України за наявності заперечень щодо окремих умов договору відповідач в установлений двадцятиденний строк не надіслав позивачу два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаною додатковою угодою. Тому позовні вимоги в цій частині відповідно до вимог ст. 187 ГК України підлягають задоволенню.

Запропоновані позивачем зміни до розділу 4 договору не конкретизують його умови в частині порядку обліку газу, суперечать умовам типового договору з цього приводу, тому не можуть бути прийняті судом. Оскільки зміна договору в цій частині є обов'язковою для сторін у справі, то розділ 4 договору слід викласти в редакції типового договору на купівлю-продаж природного газу (між власниками та постачальниками природного газу).

Решта запропонованих змін не ґрунтуються на вимогах ст.ст. 179, 188 ГК України, ст.ст. 651, 652 ЦК України, умови чинного між сторонами договору в іншій частині відповідають положенням типового договору, тому підстави для задоволення позову в цій частині відсутні.

Оскільки спір винив внаслідок неправильних дій відповідача, понесені по справі господарські витрати стосовно до вимог ст. 49 ГПК України слід покласти на нього.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

позов Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Маріупольгаз" Донецької області задовольнити частково.

Змінити пункт, 3.4, розділ 4, пункти 6.1, 6.2 договору на купівлю-продаж природного газу № 14/2108/11 від 30 вересня 2011 р. між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код 20077720) та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Маріупольгаз" (87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Миколаївська, 16, код 03361135), виклавши їх в наступній редакції:

"3.4. Не пізніше 10-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, Покупець зобов'язується надати Продавцеві підписані та скріплені печаткою Покупця два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 15-го числа зобов'язується повернути Покупцеві один примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Підписаний акт є підставою для остаточних розрахунків між Сторонами.

4. Порядок обліку газу

4.1. Кількість газу, яка подається Покупцеві, визначається за показами комерційних вузлів обліку газу споживачів Покупця або за Нормами споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 1996 року N 619, у разі використання газу побутовими споживачами за відсутності в них газових лічильників.

4.2. При використанні споживачами Покупця вузлів обліку газу із застосуванням лічильника газу обсяг спожитого ними газу визначається за результатами вимірювань у діапазоні об'ємних витрат від мінімальної Qmin до максимальної Qmax (у межах роботи лічильника з нормованими похибками вимірювань). При роботі лічильника в діапазоні витрат газу, менших за Qmin, до розрахунків приймається значення, що дорівнює Qmin.

4.3. При використанні споживачами Покупця побутових лічильників, які не оснащені термометрами та монометрами, при розрахунках витрат газу приймається коефіцієнт корегування Ккр, який залежить від фактичного розміщення лічильника та визначається згідно з Методикою приведення об'єму природного газу до стандартних умов за показами побутових лічильників у разі відсутності приладів для вимірювання температури та тиску газу, затвердженою наказом Міністерства палива та енергетики України від 26 лютого 2004 року N 116, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 19 березня 2004 року за N 346/8945.

4.4. Комерційні вузли обліку встановлюються на межі балансової належності газопроводів споживачів Покупця. У разі розташування вузлів обліку до межі балансової належності споживачів Покупця витрати і втрати газу, які виникають від місця встановлення комерційного вузла обліку до точки балансового розмежування, віднімаються від загального обсягу протранспортованого газу, визначеного за допомогою вузлів обліку.

У разі розташування вузлів обліку за межею балансової належності споживачів Покупця витрати і втрати газу, які виникають від точки балансового розмежування до місця встановлення комерційного вузла обліку, додаються до загального обсягу протранспортованого газу, визначеного за допомогою вузлів обліку.

4.5. Розрахунки втрат і витрат проводяться відповідно до Методики визначення питомих виробничо-технологічних втрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами та Методики визначення питомих виробничо-технологічних витрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 30 травня 2003 року N 264, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 09 липня 2003 року за N 570/7891 та N 571/7892 відповідно (із змінами).

6.1. Оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки.

У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється Покупцем протягом 5-ти календарних днів після підписання Сторонами акта приймання-передачі газу за розрахунковий місяць.

6.2. Оплата за газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальним режимом використання Покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Продавця відповідно до вимог Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами розподілу коштів, затвердженими відповідною постановою НКРЕ, та зараховується як оплата за газ, поставлений Продавцем Покупцю в тому самому місяці, у якому надійшли кошти.

За наявності заборгованості за попередні періоди Покупець перераховує кошти з поточного рахунка на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Продавця."

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код 20077720) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Маріупольгаз" (87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Миколаївська, 16, код 03361135) 1073 грн. витрат по оплаті судового збору.

У позові в іншій частині відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Судді господарського суду міста Києва П.І.Паламар