Рішення № 26532737, 18.10.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.10.12 р. Справа № 5006/22/145/2012

За позовом обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго»

(83086, м. Донецьк, вул. Донецька, 38) в особі

виробничої одиниці «Дружківкатепломережа»

(84207, Донецька область, м. Дружківка, вул. Космонавтів, 39)

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

(84200, АДРЕСА_1)

про стягнення 11575,44 грн.

Суддя Архипенко О.М.

За участю представників сторін:

від позивача - Ситник О.В., довіреність від 30.12.2011 б/н;

від відповідача - ОСОБА_1, паспорт;

від відповідача - ОСОБА_3, довіреність від 17.10.2012 №6734.

Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго» в особі виробничої одиниці «Дружківкатепломережа» (Позивач) звернулось до господарського суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 11575,44 грн, з яких: 9804,77 грн - сума основного боргу; 1508,56 грн - пеня; 183,80 грн - сума 3% річних; 78,31 грн - інфляційні втрати.

Позовні вимоги, з посиланням на статті 509, 526, 527, 530, 623-625 Цивільного кодексу України, обґрунтовані порушенням Відповідачем умов Договору від 01.10.2007 №567 про постачання теплової енергії, в частині здійснення своєчасної та повної оплати спожитої теплової енергії за період з жовтня 2011 року по квітень 2012 року.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 22.08.2012 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі №5006/22/145/2012.

Розгляд справи відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

В судовому засіданні Позивач надав заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з Відповідача суму основного боргу у розмірі 6256,96 грн, інфляційні втрати в розмірі 77,39 грн, 3% річних у розмірі 152,63 грн та пеню у розмірі 721,85 грн.

Враховуючи приписи статті 22 Господарського процесуального кодексу України

(далі - ГПК України), суд приймає до розгляду зазначену заяву про зменшення позовних вимог.

Відповідач у відзиві на позов від 10.10.2012 проти задоволення позовних вимог заперечує, просить суд у позові відмовити повністю, зокрема, з підстав відсутності договірних відносин між сторонами щодо постачання теплової енергії та недоведеністю Позивачем розміру тарифу, який застосований ним при розрахунках вартості спожитої теплової енергії.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В:

01.10.2007 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Споживач) та обласним комунальним підприємством «Донецьктеплокомуненерго» в особі виробничої одиниці «Дружківкатепломережа» (Енергопостачальна організація) був укладений договір №567 про постачання теплової енергії (далі - Договір), згідно з умовами якого, Енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати Споживачеві теплову енергію в потрібних йому обсягах, а Споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) у терміни, передбачені цим договором (абзац другий розділу 1 Договору).

Пунктом 2.1 Договору встановлено, що теплова енергія постачається Споживачу в обсягах згідно з додатком 1 до цього Договору, зокрема, на потреби опалення - в період опалювального сезону.

Відповідно до пункту 5.1 Договору облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку або розрахунковим способом.

Розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів. Розрахунковим періодом є календарний місяць (пункти 6.1, 6.2 Договору).

Цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.10.2008. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (пункти 10.1, 10.4 Договору).

В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про наявність заперечень сторін щодо продовження строку дії Договору на наступні періоди, а відтак, суд визнає його (Договір) пролонгованим до 01.01.2013, згідно з пунктом 10.4 Договору, та, як наслідок, чинним в період, за який заявлено позовні вимоги в цій справі (15.10.2011-15.04.2012).

Щодо посилання Відповідача на укладений між сторонами Договір від 01.10.2010 №564, суд зазначає наступне.

Відповідно до частині третьої статті 184 Господарського кодексу України (далі - ГК України) укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

Згідно зі до статтею 638 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до частин другої та третьої статті 181 ГК України, проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

Частинами четвертою та п'ятою статті 181 ГК України передбачено, що за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

08.09.2010 Позивач направив на адресу Відповідача для розгляду та підписання проект Договору від 01.10.2010 №567 про постачання теплової енергії в двох примірниках, що підтверджується листом Позивача від 08.09.2010 за вих.№693/04 та квитанцією про відправлення поштового відправлення №5320.

Водночас, в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про направлення Відповідачем на адресу Позивача підписаного та скріпленого печаткою Договору від 01.10.2010 №567 та додатків до нього, або протоколу розбіжностей до проекту вказаного Договору, тоді як відповідно до статей 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, суд визнає, що Договір від 01.10.2010 №567, на який посилається Відповідач у своїх запереченнях, є неукладеним, а в період коли виникли спірні правовідносини, як вже встановлено судом, Сторони повинні були керуватися чинним на той час Договором від 01.10.2007 №567.

Судом встановлено, що Позивач свої зобов'язання за Договором виконував належним чином: здійснював постачання теплової енергії Відповідачу та своєчасно виставляв відповідні рахунки для її оплати.

Так, відповідно до актів від 15.10.2011 та від 15.04.2012, складених сторонами, датами початку та закінчення опалення приміщень за адресою Відповідача (АДРЕСА_2) є відповідно 15.10.2011 та 15.04.2012.

На підставі актів про показання загальнобудинкового приладу обліку теплової енергії, складених і підписаних уповноваженими особами Позивача та комунального підприємства «Служба єдиного замовника», як балансоутримувачем будинку АДРЕСА_2, Позивачем визначений об'єм отриманої Відповідачем теплової енергії протягом вищевказаного періоду опалення (пропорційно займаній площі): у жовтні 2011 року - 1,2076 Гкал; у листопаді 2011 року - 1,8008 Гкал; у грудні 2011 року - 3,2623 Гкал; у січні 2012 року - 4,6523 Гкал; у лютому 2012 року - 5,9005 Гкал; у березні 2012 року - 3,5872 Гкал, у квітні 2012 року - 0,9613 Гкал.

За приписами частини шостої статті 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Постановою Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України від 30.09.2011 №20, яка набрала чинності з 01.10.2011, Обласному комунальному підприємству «Донецьктеплокомуненерго» установлений тариф на теплову енергію для потреб інших споживачів - 905,70 грн. за 1 Гкал (без ПДВ).

Таким чином, загальна вартість спожитої у період з жовтня 2011 року по квітень 2012 року Відповідачем теплової енергії становить 23227,95 грн, що підтверджується виставленими Позивачем рахунками за №809: від 21.11.2011 на суму 3269,64 грн, від 23.12.2011 на суму 3545,60 грн, від 31.01.2012 на суму 5056,31 грн, від 29.02.2012 на суму 6412,90 грн, від 30.03.2012 на суму 3898,72 грн та від 20.04.2012 на суму 1044,78 грн.

Як стверджує Позивач, Відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі оплачував спожиту теплову енергію згідно з виставленими рахунками, що і стало причиною для звернення Позивача до господарського суду із даним позовом.

Відповідно до статті 509 ЦК України, статті 173 ГК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з пунктом 6.2 Договору розрахунковим періодом для оплати є календарний місяць.

Відповідно до пункту 18 постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 N 630 «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Таким чином, з урахуванням статей 253, 254 ЦК України (в частині того, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день), Відповідач повинен був сплатити отриману теплову енергію: за рахунком від 21.11.2011 - до 20.12.2011, за рахунком від 23.12.2011 - до 20.01.2012, за рахунком від 31.01.2012 - до 20.02.2012, за рахунком від 29.02.2012 - до 20.03.2012, за рахунком від 30.03.2012 - до 20.04.2012, за рахунком від 20.04.2012 - до 21.05.2012.

Відповідач не надав суду доказів погашення у повному обсязі заборгованості по оплаті отриманої в період з жовтня 2011 року по квітень 2012 року теплової енергії, тоді як відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом встановлено, що станом на день звернення Позивача з позовом до суду та на час вирішення спору заборгованість Відповідача по оплаті спожитої теплової енергії складає 6256,96 грн.

З урахуванням викладеного, суд визнає позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача суми заборгованості за спожиту теплову енергію в сумі 6256,96 грн обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

За порушення грошових зобов'язань за Договором Позивач просить стягнути з Відповідача пеню в сумі 721,85 грн, 3% річних у розмірі 152,63 грн та інфляційні втрати в розмірі 77,39 грн. Вказані розрахунки здійснені Позивачем за відповідні періоди прострочення, до 31.07.2012 включно.

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

При цьому, згідно зі статтею 611 вказаного Кодексу, у разі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною шостою статті 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.2.3 Договору сторони погодили, що за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію, Споживач сплачує пеню в розмірі 1% належної до сплати суми за кожен день прострочення.

Згідно зі статтею 233 ГК України, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора або якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Право господарського суду зменшувати розмір неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання передбачено і пунктом 3 частини першої статті 83 ГПК України.

Приймаючи до уваги ступінь виконання Відповідачем зобов'язання по оплаті спожитої теплової енергії, співвідношення пред'явлених до стягнення санкцій з можливим отриманням негативних наслідків від порушення зобов'язання, суд вважає за необхідне обмежити розмір пені, заявлений Позивачем до стягнення на підставі Договору, однією обліковою ставкою Національного банку України.

Судом був проведений власний розрахунок пені за прострочення оплати Відповідачем отриманої теплової енергії (за формулою: сума боргу за період * облікова ставка НБУ за день прострочення * кількість днів прострочення виконання зобов'язання/100), відповідно до якого загальна сума пені за період прострочення Відповідачем своїх грошових зобов'язань склала 352,17 грн

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити кредитору суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснений Позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку про його вірність та обґрунтованість, у зв'язку з чим суд визнає позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача 3% річних в сумі 152,63 грн такими, що підлягають задоволенню.

Перевіривши здійснений Позивачем розрахунок інфляційного відшкодування, суд дійшов до висновку про його невірність в частині визначення загальної суми інфляційного відшкодування за кожний період. За перерахунком суду, інфляційні втрати за період прострочення оплати за спожиту теплову енергію складають 77,38 грн, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення інфляційного відшкодування у розмірі 77,39 грн підлягають задоволенню частково в сумі 77,38 грн.

Таким чином, позов обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» в особі виробничої одиниці «Дружківкатепломережа» підлягає задоволенню частково: з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню заборгованість за поставлену теплову енергію у розмірі 6256,96 грн, пеня в сумі 352,17 грн, 3% річних у розмірі 152,63 грн та інфляційні втрати у розмірі 77,38 грн, всього - 6839,14 грн.

Відповідно до частини другої статті 49 ГПК України витрати Позивача по сплаті судового збору суд покладає повністю на Відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» в особі виробничої одиниці «Дружківкатепломережа» про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 суми боргу за спожиту теплову енергію у розмірі 6256,96 грн, пені у розмірі 721,85 грн, 3% річних в сумі 152,63 грн та інфляційних втрат в сумі

77,39 грн, - задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (84200, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» (83086, м. Донецьк, вул. Донецька, 38, ідентифікаційний код 03337119) в особі виробничої одиниці «Дружківкатепломережа» (84207, Донецька область, м. Дружківка, вул. Космонавтів, 39, ідентифікаційний код 05540853) суму боргу за спожиту теплову енергію у розмірі 6256,96 грн (шість тисяч двісті п'ятдесят шість грн 96 коп.), пеню у розмірі 352,17 грн (триста п'ятдесят дві грн 17 коп.), 3% річних у розмірі 152,63 грн (сто п'ятдесят дві грн 63 коп.), інфляційні втрати у розмірі 77,38 грн (сімдесят сім грн 38 коп.), а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 1609,50 грн (одна тисяча шістсот дев'ять грн 50 коп.).

3. В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 23.10.2012.

Суддя Архипенко О.М.