Ухвала суду № 26532147, 10.10.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

10 жовтня 2012 р. № 5021/1324/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Заріцької А.О., Данилової Т.Б., Козир Т.П., Кота О.В., Малетича М.М.розглянувши заяву Приватної компанії з обмеженою відповідальністю "Верхувен Холдінг Уден Б.В."про перегляд постановиВищого господарського суду України від 24.07.2012у справі№ 5021/1324/2011за позовом Приватної компанії з обмеженою відповідальністю "Верхувен Холдінг Уден Б.В."до1. Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВ-Транс"; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "В.І. Технолоджіс"про визнання недійсним договору від 07.04.2010 № 7 про повну передачу (відчуження) майнових прав інтелектуальної власності на програмний продукт "Склад"

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Сумської області від 29.08.2011 у позові відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02.04.2012 рішення господарського суду Сумської області від 29.08.2011 у справі № 5021/1324/2011 скасовано, позов задоволено: визнано недійсним договір від 07.04.2010 №7, який укладений ТОВ "ТВ-Транс" та ТОВ "В.І.Технолоджіс", з підстав, що передбачені статтею 234 ЦК України.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.07.2012 постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.04.2012 скасовано, а рішення господарського суду Сумської області від 29.08.2011 залишено без змін.

Приватна компанія з обмеженою відповідальністю "Верхувен Холдінг Уден Б.В." звернулась із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 24.07.2012 у справі № 5021/1324/2011, в якій просить скасувати дану постанову та прийняти рішення, яким визнати недійсним договір про повну передачу (відчуження) майнових прав інтелектуальної власності. Заяву з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 30.11.2011 у справі № 38/5005/5473/2011, від 07.12.2011 у справі № 38/5005/6233/2011, від 10.01.2012 у справі № 5021/1197/2011, від 17.01.2012 у справі № 42/423, від 13.12.2011 у справі № 5005/5348/2011, від 21.12.2011 у справі № 5002-2/5109-2010 мотивовано неоднаковим застосуванням судами одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Розглянувши дану заяву та додані до неї матеріали, колегія суддів вважає необхідним відмовити в допуску справи № 5021/1324/2011 до провадження Верховного Суду України з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

Зі змісту постанови Вищого господарського суду України від 24.07.2012 у справі № 5031/1324/2011, про перегляд якої подано заяву, вбачається, що суд касаційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для визнання недійсним договору про повну передачу майнових прав інтелектуальної власності на програмний продукт, оскільки позивачем, який не мав ніякого відношення до оспорюваного договору, не було надано належних доказів, які б свідчили про те, що укладення цієї угоди порушували його права або зачіпали його інтереси. Крім того, судом першої інстанції також враховано, що за даним оспорюваним договором майнові авторські права були передані одному з відповідачів, що знайшло своє відповідне підтвердження у рішенні Державного департаменту інтелектуальної власності про реєстрацію цього договору.

Водночас, у постановах від 30.11.2011 у справі № 38/5005/5473/2011 та від 07.12.2011 у справі № 38/5005/6233/2011, на які посилається заявник, Вищий господарський суд України скасовуючи рішення та постанову судів попередніх інстанцій та задовольняючи позов про визнання недійсними договорів купівлі-продажу цінних паперів, дійшов висновку про те, що оспорювані правочини укладені відповідачем-1 без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються ними (у даному випадку - оплатного придбання цінних паперів), тобто містять ознаки фіктивного. При цьому суд касаційної інстанції виходив з того, що об'єктивна неможливість виконання відповідачем-1 зазначених договорів, необґрунтоване завищення вартості придбаних цінних паперів свідчать про те, що відповідач-1 мав на меті створення штучної кредиторської заборгованості перед відповідачем-2 у обсязі, достатньому для отримання контролю за процедурою банкрутства з метою подальшого ухилення від сплати кредитних зобов'язань.

У постанові від 10.01.2012 у справі № 5021/1197/2011, на яку посилається заявник, виходячи з встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи, Вищий господарський суд України погодився з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову щодо визнання договору про надання послуг з правового обслуговування недійсним, оскільки відповідно до змісту оспорюваного договору в частині зобов'язань сторін він суперечить вимогам статті 3 Цивільного кодексу України, засадам добросовісності, розумності та справедливості, на яких має ґрунтуватись згідно частини третьої статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання, а також суперечить меті діяльності відкритого акціонерного товариства "Сумське АТП-15928". Крім того, зміст правочину не містить будь-яких критеріїв оцінки виконання виконавцем (ФОП Білик С.І.) зобов'язань за договором, а також умов та порядку здачі-приймання виконання належних послуг та порушує права позивача як кредитора у справі про банкрутство ВАТ "Сумське АТП-15928".

У постанові від 17.01.2012 у справі № 42/423, на яку також посилається заявник, виходячи з встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи, Вищий господарський суд України погодився з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову щодо визнання договору про надання послуг недійсним, оскільки спірний договір укладено без наміру створення реальних правових наслідків, а саме: він укладений формально; дій спрямованих на реальне забезпечення послуг охорони виконавцем (особисто або через залучених осіб) вчинено не було; контроль за надання послуг, як то передбачено пунктом договору не проводився; факт вчинення відповідачем-1 дій з виконання умов спірного договору та наявність фактичних результатів цих дій сторонами не доведено.

Отже, відповідні правові висновки, покладені в основу згаданих постанов суду касаційної інстанції, не можна розцінювати як ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, оскільки при їх прийнятті суд касаційної інстанції виходив з різних фактичних обставин справи.

Також колегія суддів не розцінює як доказ неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права постанову Вищого господарського суду України від 21.12.2011 у справі № 5002-2/5109-2010, оскільки предмет позову в ній та в справі № 5021/1324/2011, про перегляд постанови в якій подано заяву, є різними. Так у справі № 5002-2/5109-2010 предметом позову є стягнення суми, натомість у справі № 5021/1324/2011 предметом позову є визнання недійсним договору про повну передачу (відчуження) майнових прав інтелектуальної власності на програмний продукт.

Крім того, постановою Вищого господарського суду України від 13.12.2011 у справі № 5005/5348/2011 скасовано прийняті у них судові рішення, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

У зв'язку з цим колегія суддів зазначає, що прийняття касаційною інстанцією постанови про скасування судових рішень судів нижчих інстанцій з передачею справи на новий розгляд не означає остаточного вирішення спору в справі, а тому відповідна постанова не може бути предметом перегляду в порядку, передбаченому розділом ХІІ2 ГПК України.

З огляду на викладене Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 86, 11114-11121 ГПК України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Відмовити Приватній компанії з обмеженою відповідальністю "Верхувен Холдінг Уден Б.В." у допуску справи № 5021/1324/2011 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяА.ЗаріцькаСуддіТ.Данилова Т.Козир О.Кот М.Малетич

KAСАЦІЯ до ВСУ (03.14.04 - розгляд)