Ухвала суду № 26532145, 15.10.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

15 жовтня 2012 р. № 5023/9333/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Бакуліної С.В.,суддів:Данилової Т.Б., Малетича М.М., Першикова Є.В., Уліцького А.М.розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Інвест"

про перегляд Верховним Судом України

постанови Вищого господарського суду України від 06.06.2012у справі№ 5023/9333/11за позовомДержавного Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Укагролізинг"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Інвест"простягнення 300614,82 грн. за зустрічним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Інвест"доДержавного Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг"провизнання договору недійсним

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Харківської області від 23.01.2012 у справі

№ 5023/9333/11, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.03.2012, відмовлено у задоволенні первісного позову Державного Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (далі -НАК "Украгролізинг") до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Інвест" (далі -ТОВ "Агро-Інвест") про стягнення 300614,82 грн., зустрічний позов ТОВ "Агро-Інвест" до НАК "Украгролізинг" про визнання договору недійсним задоволено.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.06.2012 у даній справі

постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.03.2012 та рішення господарського суду Харківської області від 23.01.2012 в частині відмови у задоволенні первісного позову НАК "Укргролізинг" скасовано і в цій частині справу направлено на новий розгляд до господарського суду Харківської області; абзац третій резолютивної частини рішення господарського суду Харківської області від 23.01.2012 змінено та викладено в наступній редакції: "Визнати недійсним договір прямого лізингу № 20-09-202бпл/630 від 02.07.2009, укладений між НАК "Украгролізинг" та ТОВ "Агро-Інвест на майбутнє"; в іншій частині постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.03.2012 та рішення господарського суду Харківської області від 23.01.2012 у справі № 5023/9333/11 залишено без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Інвест" звернулось із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 06.06.2012 у справі № 5023/9333/11, в якій просить зазначену постанову в частині визнання договору лізингу недійсним на майбутнє скасувати. Заяву з посиланням на постанову Вищого господарського суду України від 28.03.2011 у справі № 16/191 мотивовано неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції норм матеріального права, внаслідок чого ухвалені різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, Вищий господарський суд України не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України з огляду на таке.

Відповідно до статті 11116 ГПК України заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 частини першої цієї статті) матиме місце тоді, коли суд касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ за подібних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

При вирішенні питання допуску справи до провадження Верховного Суду України враховується сукупність усіх наявних складових ознак неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Як вбачається зі змісту постанови від 06.06.2012 у справі № 5023/9333/11, про перегляд якої подано заяву, Вищий господарський суд України залишив без змін рішення та постанову судів попередніх інстанцій в частині задоволення зустрічних позовних вимог щодо визнання договору фінансового лізингу недійсним, оскільки спірний правочин вчинений директором ТОВ "Агро-Інвест" без належних на те повноважень. Разом з тим, суд касаційної інстанції змінив резолютивну частину рішення суду першої інстанції, зазначивши про визнання договору фінансового лізингу недійсним на майбутнє, виходячи з того, що суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про визнання вказаного договору недійсним на майбутнє, проте не зазначили про це в резолютивній частині рішення. Правомірність висновку судів суд касаційної інстанції підтримав виходячи із того, що фактичне користування майном на підставі договору фінансового лізингу, унеможливлює, в разі його недійсності, проведення між сторонами реституції, адже використання майна -"річ" безповоротна, і відновити сторони в первісне положення практично неможливо.

У постанові Вищого господарського суду України від 28.03.2011 у справі № 16/191, на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції залишив без змін рішення та постанову судів попередніх інстанцій в частині зустрічного позову про визнання недійсним договору фінансового лізингу, оскільки судами попередніх інстанцій встановлено, що за змістом даного договору така істотна умова, як предмет договору суперечить приписам статей Закону України "Про фінансовий лізинг" та Цивільного кодексу України. Також, касаційний суд дійшов висновку, що спірний договір є недійсним на майбутнє, оскільки фактичне користування майном на підставі договору фінансового лізингу, унеможливлює, в разі його недійсності, проведення між сторонами реституції, адже використання майна -"річ" безповоротна, і відновити сторони в первісне положення практично неможливо; оскільки за договором неможливо повернути вже здійснене користування майном, такий договір має визнаватися недійсним і припинятися саме на майбутнє.

Таким чином, зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування норм матеріального права в подібних правовідносинах, оскільки в обох постановах суд касаційної інстанції дійшов однакових правових висновків щодо визнання недійсними спірних договорів фінансового лізингу лише на майбутнє.

А відтак, відсутні передбачені статтею 11116 ГПК України підстави для допуску справи № 5023/9333/11 до провадження Верховного Суду України.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 86, 11116 - 11121 ГПК України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В :

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Агро-Інвест" у допуску справи № 5023/9333/11 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяС.Бакуліна Судді: Т.Данилова М.Малетич Є.Першиков А.Уліцький

KAСАЦІЯ до ВСУ (03.14.04 - розгляд)