Постанова № 26531526, 18.10.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-5895/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А.

Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"18" жовтня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого -судді Оксененка О.М.,

суддів - Бистрик Г.М., Усенка В.Г.,

при секретарі Приходько О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ауді -Центр Київ»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 липня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ауді -Центр Київ»до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби України про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ауді -Центр Київ»звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень від 04.04.2012 року № 0000632220/1763, №0000632220/1764, №0000632220/1766.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 липня 2012 року в задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення позову в повному обсязі. При цьому апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, а також порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Сторони в судове засідання не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що згідно з ч. 4 ст. 196 КАС України не перешкоджає судовому розгляду справи, в зв'язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 17.02.2012 року по 16.03.2012 року податковою інспекцією була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Ауді-Центр Київ»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.12.2011 року, з питань дотримання вимог валютного законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.12.2011 року. За результатами перевірки складено акт від 21.03.2012р. № 417 /2202/33443216.

Згідно акту, перевіркою встановлено порушення позивачем положень пункту 3 підрозділу 4 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, п. 150.1 ст. 150, п. 246.4, п. 249.6 ст. 249 Податкового Кодексу України, п. 2.2 р. ІІ, р. ІІІ, п. 4.1 р. ІV, п. 6.2, 6.3 р.VІ рішення Київської міської ради від 15.02.1994 року № 7 «Про введення збору за право на використання символіки м. Києва», що призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за 4 квартал 2011 року на суму 43786125,00 грн., заниження суми податкового зобов'язання по екологічному податку в 2-4 кварталах 2011 року на загальну суму 7630,76 грн., зокрема в 2 кварталі 2011 року на суму - 4621,06 грн., в 3 кварталі 2011 року на суму -1448,10 грн., в 4 кварталі 2011 року на суму -1561,60 грн., заниження суми податкового зобов'язання по збору за право на використання символіки м. Києва на загальну суму 149676,42 грн., зокрема в 2 кварталі 2010 року на суму -45236,53 грн., в 3 кварталі 2010 року на суму -40843,25 грн., в 4 кварталі 2010 року на суму -63596, 64 грн.

Наведене вище послужило підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень від 04.04.2012р. №0000632220/1766, яким за порушення п. 150.1 статті 150 Податкового кодексу України, позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 43786125, 00 грн., №000062220/1764, яким за порушення п. 2.2 р. ІІ, р. ІІІ, п. 4.1 р. ІV, п. 6.2, 6.3 р.VІ рішення Київської міської ради від 15.02.1994 року № 7 «Про введення збору за право на використання символіки м. Києва»збільшено суму грошового зобов'язання за платежем збір за право використання місцевої символіки на загальну суму 187 605,52 грн. (з яких за основним платежем -149676, 42 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 37929,1 грн.), № 0000632220/1763, яким за порушення п. 246.4, п. 249.6 ст. 249 Податкового Кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання на загальну суму 8384,05 грн. (з яких за основним платежем -7630,62 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями -753,43 грн.).

Суд першої інстанції прийшов до висновку про обґрунтованість доводів податкової інспекції, викладених в акті перевірки та відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог щодо скасування податкових повідомлень-рішень від 04.04.2012 року № 0000632220/1763, №0000632220/1764, №0000632220/1766.

Апеляційна інстанція не погоджується з такими доводами суду першої інстанції з наступних підстав.

У відповідності з положеннями пункту 6.1 ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі - Закон), якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

У 2010 р. норми цього пункту діяли з урахуванням особливостей, встановлених пунктом 22.4 ст. 22 Закону, відповідно до якого у 2010 р. у складі валових витрат платника податку враховується 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 01.01.2010 р. У 2011 р. сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу 1 цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 р., підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому ст. 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

З 01.04.2011р. набрав чинності розділ ІІІ ПК України, яким врегульовуються питання оподаткування податком на прибуток підприємств (п. 1 розділу ХІХ Прикінцевих положень ПК України).

Згідно з п. 1 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень ПК України розділ III цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 01.04.2011р., якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Таким чином, розрахунок об'єкта оподаткування І кварталу 2011 року повинен здійснюватися відповідно до зазначених вище вимог п. 6.1 ст. 6 та п. 22.4 ст. 22 Закону, якими було прямо передбачено включення до валових витрат І кварталу 2011 р. від'ємного значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 р., без обмежень.

Пунктом 150.1 ст. 150 ПК України передбачено, що якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Згідно з пунктом 3 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень ПК п. 150.1 ст. 150 цього Кодексу застосовується у 2011р. з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками І кварталу 2011 р. є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат ІІ календарного кварталу 2011р.

Ці особливості зумовлені тим, що розділ ІІІ Податкового кодексу України набув чинності з 1 квітня 2011 року, тобто починаючи з другого кварталу 2011 року. Включення від'ємного значення попередніх податкових періодів до складу витрат не першого, а другого кварталу звітного року, має місце лише у 2011 році, у зв'язку з чим законодавцем було передбачено відповідні особливості нормативного регулювання цієї ситуації.

Таким чином, до складу валових витрат другого календарного кварталу 2011 року підлягає включенню сума від'ємного значення об'єкта оподаткування за перший квартал 2011 року, яка, у свою чергу, розраховується з урахуванням у складі валових витрат першого календарного кварталу 2011 року сум від'ємного значення, що утворилися станом на 1 січня 2010 року, а також тих, що виникли протягом 2010 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками ІІ, ІІ і ІІІ кварталів, ІІ-IV кварталів 2011 р. здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за І квартал 2011 р., у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Отже, згідно наведених законодавчих положень та в контексті фактичних обставин даної справи розрахунок об'єкта оподаткування податком на прибуток за І квартал 2011 р. в обов'язковому порядку здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування, що виникло в 2010 р., включеного в склад валових витрат в І кварталі 2011 р., у розмірі, що не був врахований у складі валових витрат 2010 р. У разі наявності від'ємного значення об'єкта оподаткування у І кварталі 2011р., сума такого від'ємного значення в повному обсязі підлягає включенню платником до витрат ІІ календарного кварталу 2011 р. та враховується ним в результатах наступних податкових періодів 2011р. (ІІ, ІІ і ІІІ квартали, ІІ-IV квартали) у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Таким чином, апеляційна інстанція погоджується з доводами апелянта, що від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягає включенню платником податку до складу валових витрат 1 кварталу 2011 року без обмежень. Суми від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2010 рік включалися до фінансового результату 1 кварталу 2011 року не самі по собі, а в складі валових витрат за 1 квартал 2011 року, а їх виключення зі складу валових витрат не передбачено ні Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» ні Податковим кодексом України.

Доводи податкового органу та суду першої інстанції, що від'ємне значення об'єкту оподаткування 2010 року, яке увійшло до першого кварталу 2011 року, не включається до складу від'ємного значення другого кварталу 2011 року, апеляційною інстанцією не приймаються, оскільки вони ґрунтуються на помилковому тлумаченні положень п. 150.1 ст. 150 і п. 3 підрозділу 4 Перехідних положень ПК і суперечать останнім.

До того ж, жодних обмежень щодо врахування суми від'ємного значення об'єкта оподаткування, розрахованого за підсумками І кварталу 2011 року і відображеного в декларації з податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року, ПК України не встановлено.

Слід зауважити, що при перегляді оскаржуваної постанови апеляційна інстанція врахувала лист Комітету ВРУ з питань фінансів, банківської діяльності, податкової та митної політики №04-39/10-1052 від 18.10.2011 року, де зазначено: «… пункт 3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення»ПК України не містить заборони на врахування, починаючи з другого кварталу 2011 року, збитків, які виникли до 01.01.2011 року, а отже такі збитки повинні враховуватися у складі витрат поточних податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення від'ємного значення».

Колегія суддів відмічає, що відповідно до наказу Державної податкової служби України №575 від 05.07.2012 року «Про затвердження Узагальнюючої податкової консультації щодо врахування від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток»враховується від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке утворилося станом на 1 січня 2011 року, при визначенні від'ємного значення об'єкту оподаткування за II - IV квартал 2011 року.

На підставі викладеного, апеляційна інстанція приходить до висновку, що позивач правомірно сформував від'ємне значення об'єкту оподаткування за ІІ квартал 2011 року, а саме включив до складу витрат цих періодів від'ємне значення об'єкта оподаткування за І квартал 2011 року, який в свою чергу було сформовано за підсумками 2010 рік, як це і передбачено чинним законодавством України.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 17.07.2012 року по справі № К/9991/32014/12, а також їх листі від 13.09.2012 року № 2019/12/13-12.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не було завищено суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, в зв'язку з чим суд першої інстанції неправомірно відмовив у скасуванні податкового повідомлення-рішення від 04.04.2012р. №0000632220/1766.

Також не можливо погодитись із позицією суду першої інстанції, що порушення позивачем п.246.4 ст.246 , п.249.6 ст.249 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження суми податкового зобов'язання по екологічному податку в 2-4 кварталах 2011 року на загальну суму 7630,76 грн. було допущено в наслідок невірного застосування ним коригуючого коефіцієнту за розміщення відходів у випадку відсутності спеціально відведеного місця для розміщення відходів.

Відповідно до п. 240.1 ст.240 Податкового Кодексу України платниками екологічного податку є, зокрема суб'єкти господарювання, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюється розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах.

Підпункт 242.1.3 пункту 242.1 ст. 242 Податкового кодексу України визначає, що об'єктом та базою оподаткування по екологічному податку зокрема є обсяги та види (класи) відходів, що розміщуються у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах протягом звітного кварталу, крім обсягів та видів (класів) окремих відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об'єктах) суб'єктів господарювання, які мають ліцензію на збирання і заготівлю окремих видів відходів як вторинної сировини і провадять статутну діяльність із збирання і заготівлі таких відходів.

Згідно з пп.. 14.1.223 п.14.1 ст.14 Податкового Кодексу України розміщення відходів - це зберігання (тимчасове розміщення до утилізації чи видалення) та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері поводження з відходами.

Спеціально відведеними місцями, згідно ст. 1 Закону України «Про відходи», є місця чи об'єкти (місця розміщення відходів, сховища, полігони, комплекси, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноважених органів на видалення відходів чи здійснення інших операцій з відходами.

Крім того, згідно Узагальнюючої податкової консультації щодо сплати екологічного податку, що справляється за розміщення побутових відходів, затвердженої наказом ДПА України від 16.12.2011 року № 258, платниками екологічного податку за розміщення побутових відходів є лише ті суб'єкти господарювання, що розміщують їх у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах, на використання яких отримано відповідний дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища або його органів на місцях. При цьому відмічається, що місця тимчасового зберігання відходів, наприклад для тимчасового зберігання небезпечних відходів перед передачею на знешкодження або утилізацію спеціалізованим організаціям, контейнери або урни для збирання побутових відходів не є місцями їх остаточного видалення і не відносяться до спеціально відведених місць чи об'єктів.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до умов договору №490/1 від 11.05.2011 року ТОВ «Українсько німецька компанія «Біос»надає ТОВ «Ауді-Центр Київ»екологічні послуги по вилученню відходів. Факт надання відповідних послуг оформлюється актами виконаних робіт ( наданих послуг).

Як встановлено судом першої інстанції, позивач дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері поводження з відходами на використання спеціально відведених місць для розміщення відходів не отримував.

Таким чином, зважаючи на те, що ТОВ «Ауді-Центр Київ»не здійснює розміщення відходів у спеціально відведених місцях та не має відповідного дозволу на використання вказаних місць, товариство не є платником екологічного податку. Платниками такого податку є організації, що безпосередньо здійснюють розміщення відходів на спеціально відведених місцях

Отже, апеляційна інстанція погоджується з доводами апелянта, що він не є платником екологічного податку за розміщення побутових відходів, а тому суд першої інстанції неправомірно відмовив у скасуванні податкового повідомлення-рішення від 04.04.2012 року № 0000632220/1763.

Щодо винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення форми «Р»від 04 квітня 2012 року №000062220/1764, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання зі збору за використання місцевої символіки, колегія суддів зазначає наступне.

В своєму рішенні суд першої інстанції, в якості аргументу для відмови в задоволенні позовних вимог, посилається на те, що ТОВ «Ауді-Центр Київ»при здійсненні діяльності на території м. Києва та використовуванні символіку м. Києва з комерційною метою є платником збору за право використання символіки м. Києва і зобов'язаний подавати розрахунки збору за місцем своєї реєстрації та сплачувати збір до бюджету міста Києва.

Проте суд апеляційної інстанції не погоджується з цією позицією з огляду на наступні факти.

Відповідно до статті 1 Декрету Кабінету Міністрів України від 20.05.1993 року №56-93 «Про місцеві податки і збори»(далі - Декрет) збір за використання місцевої символіки належить до місцевих податків і зборів. Статтею 12 вказаного Декрету визначено, що збір за право на використання місцевої символіки справляється з юридичних осіб і громадян, які використовують цю символіку з комерційною метою.

Дозвіл на використання місцевої символіки (герба міста або іншого населеного пункту, назви чи зображення архітектурних, історичних пам'яток) видається відповідними органами місцевого самоврядування.

Граничний розмір збору за право на використання місцевої символіки не повинен перевищувати з юридичних осіб - 0,1 відсотка вартості виробленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг з використанням місцевої символіки, з громадян, що займаються підприємницькою діяльністю, - п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з Положенням про збір за право використання місцевої символіки міста Києва, затвердженого рішенням ХІІ сесії четвертого скликання Київської міської ради від 09.03.2006 року № 149/3240 (далі - Положення) платниками збору є юридичні особи, включаючи підприємства з іноземними інвестиціями, філії та інші відокремлені підрозділи підприємств і організацій, які здійснюють діяльність на території м. Києва, а також окремі громадяни, які в установленому порядку займаються підприємницькою діяльністю і використовують символіку м. Києва з комерційною метою, крім підприємств, установ та організацій, а також інших суб`єктів підприємницької діяльності, які використовують у найменуваннях слово Київ та похідні від нього для визначення свого місцезнаходження.

Пунктом 1.2 Положенням визначено, що до місцевої символіки відносяться герб м. Києва; прапор м. Києва; назви (похідні від назв) історичних пам'яток міста згідно з Переліком, які використовуються в найменуваннях підприємств або окремих видах продукції ( крім найменувань, які слугують для визначення місцезнаходження ); зображення об'єктів історичних пам'яток міста згідно з Переліком, які використовуються при виготовленні друкованої (за виключенням бланків ділових паперів), сувенірної, рекламної продукції тощо.

Колегія суддів зазначає, що використання позивачем у своїй назві слова «Київ», обумовлено місцем його знаходження, а саме: вул. Дніпровська набережна, 16-В, м. Київ.

Використання слова "Київ" в назві з іншою метою, ніж визначення місця знаходження підприємства, не здійснюється. Організація діяльності з реалізації автомобілів марки «Ауді»здійснюється за територіальним принципом, а саме організація, яка здійснює імпорт автомобілів марки «Ауді»укладає угоди з дилерами, в яких чітко визначається територія, на якій дилер має право здійснювати свою господарську діяльність. На території України здійснюється діяльність з реалізації автомобілів марки «Ауді»близько десяти дилерів, в зв'язку з чим виникає потреба в назві підприємства зазначати місто, на територію якого розповсюджуються дилерські права.

ТОВ «Ауді-Центр Київ», відповідно до дилерського договору здійснює свою діяльність в м. Києві. З цього слідує, що зазначення в назві слова «Київ»має на меті визначення свого місця знаходження і не використовує його з метою отримання прибутків (комерційної діяльності).

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що позивач використовує у своїй назві слово «Київ»лише з метою визначення свого місцезнаходження, а отже він не є платником збору за право на використання місцевої символіки.

Зазначена позиція узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвалі від 06.10.2011 року №К-26381/10.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції неправомірно відмовив у скасуванні податкового повідомлення-рішення від 04.04.2012р. №0000632220/1764.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Ауді -Центр Київ»підлягає задоволенню, а постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 липня 2012 року скасуванню як така, що ухвалена з порушенням норм матеріального права з ухваленням нової постанови про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Ауді -Центр Київ».

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ауді -Центр Київ» задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 липня 2012 року скасувати, ухвалити нову Постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ауді -Центр Київ» задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби від 04.04.2012 року № 0000632220/1763, № 0000632220/1764, № 0000632220/1766.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Бистрик Г.М.

Усенко В.Г.