Постанова № 26531333, 18.10.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-17576/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Амельохін В.В.

Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"18" жовтня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого -судді Оксененка О.М.,

суддів - Бистрик Г.М., Усенка В.Г.,

при секретарі -Приходько О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Вельд»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 квітня 2012 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вельд»до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення від 27.10.2010 року № 0008612305/0

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення від 27.10.2010 р № 0008612305/0, яким визначено ТОВ «Вельд»податкове зобов'язання за платежу з податку на додану вартість в сумі 680 068 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що дії відповідача по проведенню документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 року вчинені з порушенням норм чинного законодавства, а тому мають бути визнані незаконними.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 квітня 2012 року у задоволенні позову ТОВ «Вельд»відмовлено.

Позивач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 серпня 2012 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позов в повному обсязі.

Сторони в судове засідання не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що згідно з ч. 4 ст. 196 КАС України не перешкоджає судовому розгляду справи, в зв'язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню, виходячи з наступного.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

ТОВ «Вельд»03.08.2009 року зареєстроване Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А 01 № 300785 (а.с.45).

Судом першої інстанції встановлено, що 17 травня 2010 року ТОВ «Вельд»подало до ДПІ у Печерському районі м. Києва декларацію з податку на додану вартість за квітень 2010 року. При оформленні даної декларації в частині відносин з ТОВ «Літукс Вєра»(код ЄДРПОУ 35543010) була допущена помилка, замість індивідуального податкового номеру контрагента ТОВ «Обряди та послуги», з яким товариство мало господарські відносини у квітні 2010 року, зазначався індивідуальний податковий номер ТОВ «Літукс Вєра».

У зв'язку з виявленими помилками 19.07.2010 року товариством було подано до ДПІ у Печерському районі м. Києва нову звітну декларацію з ПДВ за квітень 2010 року з додатками.

Посадовими особами ДПІ у Печерському районі м. Києва у жовтні 2010 року було проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Вельд»з питань дотримання податкового законодавства, за наслідками якої було складено акт від 07.10.2010 року №801/23-5/31606857 про результати невиїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Літукс Вєра»за квітень 2010 року.

Перевіркою встановлено порушення п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п. 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 165, що призвело до заниження податку на додану вартість всього на суму 453 379 грн., в тому числі за квітень 2010 року -453 379 грн. та зменшено р. 26 декларації з ПДВ за квітень 2010 року, а всього у сумі 28 130 грн.

27.10.2010 року на підставі встановленого порушення відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0008612305/0 усього на суму 680 068 грн., у тому числі основний платіж -453 379 грн. та штрафні (фінансові) санкції на суму 226 689 грн.

В ході розгляду справи про оскарження зазначеного податкового повідомлення-рішення позивачу стало відомо, що при проведенні перевірки ДПІ у Печерському районі міста Києва керувалися даними, вказаними у декларації з ПДВ за квітень 2010 року, яка була подана 17.05.2010 року, а не декларацією з додатками, поданою 19.07.2010 року.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що податкове повідомлення-рішення № 0008612305/0 прийнято відповідачем правомірно. При цьому суд зазначив, що позивачем не наведено достатніх доказів в обґрунтування своїх позовних вимог.

Колегія суддів не погоджується з даним висновком суду та обґрунтовує це наступним.

Статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у редакції чинній на момент здійснення позивачем господарських операцій, встановлено порядок обчислення і сплати податку, п. 7.4 вказаної статті регулює виникнення податкового кредиту.

Згідно підпункту 7.2.3 пункту 7.2 ст. 7 вказаного Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця.

Відповідно до пп.. 7.2.3 п. 7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п. 1.7 ст. 1 вказаного Закону податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації (пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону).

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними. У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством.

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 ст. 7 Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу її отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, у квітні 2010 року позивач мав господарські відносини з ТОВ «Обряди та послуги», проте в декларації помилково зазначив індивідуальний податковий номер іншого підприємства -ТОВ «Літукс Вєра».

Податкові накладні, які підтверджують формування податкового кредиту за операціями з ТОВ «Обряди та послуги»наявні в матеріалах справи. Загальна сума податку на додану вартість, зазначених у податкових накладних відповідає податковому зобов'язанню, нарахованому відповідачем в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні. Отже, сума задекларованого позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість була сформована позивачем відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість»

Колегія суддів зазначає, що недоліки в заповненні податкової накладної ТОВ «Вельд»при визначенні індивідуального податкового номеру покупця, не робить таку накладну недійсною та не свідчить про її неналежність та недопустимість як доказу. До того ж, спірна накладна не перешкоджає ідентифікації контрагента підприємства та встановленню достовірності фактичного здійснення господарської операції, сплати податку на додану вартість у складі ціни товару.

Так, в даному випадку, сума податкового кредиту з податку на додану вартість формувалася позивачем виходячи з отриманих податкових накладних, в яких зазначений правильний індивідуальний податковий номер ТОВ «Обряди та послуги».

Суд апеляційної інстанції також звертає увагу на те, що відповідачем при проведенні перевірки та винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення було допущено ряд порушень.

Згідно п. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року № 509-XII(далі - Закон № 509-XII), органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право, зокрема, здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі).

Відповідно до підпункту 7.2. пункту 7 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року № 166, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.07.1997 року за № 250/2054 (далі - Порядок № 166), зареєстровані в податковій інспекції (адміністрації) декларації підлягають документальній невиїзній (камеральній) перевірці.

Згідно абз. 2 п.п. «в»п.п 4.2.2 п. 4.2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року № 2181-III (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.

Положенням п.п 7.3. п. 7 Порядку № 166 передбачено, що за результатами перевірки робиться відповідний запис у розділі IV податкової декларації та складається Акт про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість за формою, визначеною в додатку 2 до цього Порядку.

Пунктами 1, 3 ст. 11 Закону № 509-XII, передбачено право органів державної податкової служби одержувати у платників податків (посадових осіб платників податків) пояснення з питань, що виникають під час перевірок та стосуються реалізації повноважень органів державної податкової служби, встановлених цим та іншими законами України; перевіряти під час проведення перевірок у фізичних осіб документи, що посвідчують особу; запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) такими платниками податків. Письмові повідомлення про такі запрошення направляються не пізніше ніж за десять робочих днів до дня запрошення рекомендованими листами, в яких зазначаються підстави запрошення, дата і час, на які запрошується платник податків (посадова особа платника податків).

Як вбачається з акту перевірки від 07.10.2010 року № 801/23-5/31606857, ТОВ «Літукс Вєра»подано декларацію за квітень 2010 року № 180219 від 17.05.2010 року, де в її додатку №5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту»не відображено податкове зобов'язання по ТОВ «Вельд». Проте, судом першої інстанції декларація ТОВ «Літукс Вєра»за квітень 2010 року № 180219 від 17.05.2010 року не досліджувалась та до матеріалів справи не долучалась.

На підставі цієї декларації контролюючий орган, пославшись на вимоги пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7, пп. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»прийшов до висновку, що податкова накладна, яка була виписана та не включена до складу податкового зобов'язання постачальником, заповнена з порушенням встановленого порядку.

Проте в даному разі відповідач повинен був діяти у відповідності з вимогами ст. 11 Закону № 509-XII, тобто направити ТОВ «Вельд»запиту про надання ДПІ у Печерському районі м. Києва письмових пояснень та документального підтвердження формування податкового кредиту звітного періоду. Не зробивши цього, дані вимоги органу ДПІ слід визнавати необ'єктивними.

Також, пославшись на пп. 7.4.5 Закону України «Про податок на додану вартість», контролюючий орган не врахував, що вимога цієї норми не дозволяє включення до податкового кредиту будь яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) -актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеним цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

В цьому ж разі, витрати понесені позивачем повністю підтверджуються наявними первинними документами.

Відповідно до пункту 2.3.4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА від 10.08.2005 року № 327, не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючи ми, які не мають підтверджених доказів.

Всупереч наведених вимог, в акті перевірки були відображені невірні та необґрунтовані дані, на що не звернув уваги суд першої інстанції та що не було враховано при прийнятті ним рішення.

Таким чином, законні підстави для наведеного в акті висновку про заниження позивачем податку на додану вартість відсутні.

Крім цього, колегія суддів звертає увагу на порушення відповідачем строку проведення камеральної перевірки податкової декларації.

Так, положенням п.п. 7.4 п. 7 Порядку № 166 передбачено, що документальну невиїзну (камеральну) перевірку даних, заявлених у податковій звітності з податку на додану вартість, податковий орган проводить протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації.

Зареєструвавши декларацію з податку на додану вартість за квітень 2010 року 17.05.2010 року за № 180219, а документальну невиїзну (камеральну) перевірку провівши 05.10.2010 року ДПІ у Печерському районі м. Києва порушила строк, передбачений п.п. 7.4 п. 7 Порядку (оскільки строк проведення перевірки сплинув 16.06.2010 року).

Також, колегія суддів звертає увагу на порушення відповідачем порядку оформлення результатів невиїзної документальної перевірки.

Відповідно до положень абз.2 п.п 1.3 розділу 1 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року № 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за № 925/11205 (далі - Порядок № 327), акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок складається у двох примірниках та підписується протягом 5-ти робочих днів з дня, наступного за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для суб'єктів малого підприємництва - протягом 3-х робочих днів, а для суб'єктів господарювання, які мають філії та перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10-ти робочих днів). Строк складання акта перевірки не зараховується до строку проведення перевірки з урахуванням його продовження, встановленого законом (п. 4.2 розділу 4 Порядку № 327).

Пунктом 4.3 розділу 4 Порядку № 327 встановлено, що підписання акта виїзної планової чи позапланової перевірок посадовими особами суб'єкта господарювання та посадовими особами органу державної податкової служби, які здійснювали перевірку, здійснюється за місцезнаходженням платника податків, а у разі здійснення невиїзних документальних перевірок - у приміщенні органу державної податкової служби, куди посадові особи суб'єкта господарювання письмово запрошуються для підписання акта до закінчення строку, передбаченого у пункті 4.2 цього розділу (тобто до закінчення строку передбаченого для підписання акту перевірки).

Відповідно до п. 4.9 вказаного Порядку, у разі неявки посадових осіб суб'єкта господарювання до органу державної податкової служби для ознайомлення та підписання акта невиїзної документальної перевірки у строки, визначені у пункті 4.2 цього розділу, складається акт щодо неявки посадових осіб суб'єкта господарювання до органу державної податкової служби. Не пізніше наступного дня акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок реєструється в єдиному журналі реєстрації актів перевірок та один його примірник (з відповідними додатками) надсилається суб'єкту господарювання рекомендованим листом з повідомленням про вручення, про що на останній сторінці обох примірників акта робиться відповідна відмітка.

Так, після закінчення перевірки - 05.10.2010 року, акт повинен був бути підписаний перевіряючи ми особами та зареєстрований не раніше 11.10.2010 року.

До того ж, відповідно до вищевказаного пункту 4.9 Порядку в матеріалах справи відсутні докази письмового запрошення керівництва ТОВ «Вельд»до ДПІ у Печерському районі м. Києва для підписання акта документальної невиїзної (камеральної) перевірки.

Таким чином, порушення порядку підписання та реєстрації Акту, фактично призвело до порушення порядку прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією й законами України.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку щодо правомірності заявлених позивачем вимог, які є обґрунтованими, підтверджуються належними доказами та є такими, що підлягають до задоволення і, навпаки, неправомірності дій відповідача.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, а тому вбачається підстави для скасування постанови та ухвалення нового рішення.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вельд»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 квітня 2012 року задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 квітня 2012 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Вельд»до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання дій протиправними задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0008612305/0 від 27.10.10 р про визначення ТОВ «Вельд»суми податкового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість в сумі 680 068 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Бистрик Г.М.

Усенко В.Г.