Ухвала суду № 26530439, 05.06.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" червня 2012 р.

справа № 2а-0870/11020/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Олефіренко Н.А.

суддів: Суховарова А.В. Чередниченко В.Є.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими

платниками податків у м. Запоріжжя

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 24 січня 2012 року

за позовом ТОВ " Торгівельний будинок " Мегаполіс"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими

платниками податків у м. Запоріжжя

про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ"Торгівельний будинок "Мегаполіс" звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.08.2011 року №0000790804, оскільки вважає його безпідставним та необґрунтованим.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 24 січня 2012 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі, визнано протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000790804 від 17.08.2011 року, прийняте Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі.

Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просив скасувати постанову суду та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, у період з 22.06.2011 року по 13.07.2011 року відповідачем проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ "ТБ "Мегаполіс" щодо правових відносин з ТОВ "Компанія Істсервіс" за період з 01.03.2010року по 31.12.2010року.

За результатами перевірки складений акт від 20.07.2011 року №48/08-04/25484884 відповідно до встановлених порушень, а саме: пп.7.4.1, 7.4.4 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", ч. 2 ст. 205, ч. 1-3, 5, 6 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ч. 1 ст. 216 ЦК України, позивачем безпідставно завищено податковий кредит по операціях з ТОВ "Компанія Істсервіс" на загальну суму 25 193,00 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість у сумі 25 193,00 грн.

Висновок щодо завищення позивачем суми податкового кредиту зроблений відповідачем на підставі акту перевірки контрагента позивача від 09.03.2011 року №603/23-05/36988381, складеного ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова. Інших фактів порушення позивачем норм законодавства відповідачем у Акті не вказано.

На підставі висновків Акта відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.08.2011 року №0000790804, яким визначено суму податкового зобов’язання із податку на додану вартість у розмірі 31 491,25 грн., у тому числі за основним платежем –25 193,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями –6 298,25 грн.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з думкою якого погоджується апеляційний суд, виходив із того, що висновки податкового органу щодо безтоварності операцій, завищення валових витрат та заниження валових доходів, викладені в акті, є безпідставними, оскільки господарські операції підтверджені належними первинними документами, оформлені з дотриманням вимог чинного законодавства, на підставі яких позивачем правомірно сформовано податковий кредит та валові витрати та доходи.

Судом першої інстанцій встановлено, що приймаючи оспорюванні податкові повідомлення - рішення, Державна податкова інспекція виходила з того, що позивачем було порушено пп.7.4.1, 7.4.4 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (втратив чинність 01.01.2011року), статей 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України.

Передумовою визначення податкового зобов'язання ПДВ у цій справі були договори на поставку товару, укладені між позивачем та контрагентами (ТОВ "Компанія Істсервіс"). Останнім були виписані податкові накладні на користь позивача. Ці операції визнані податковим органом як безтоварні та фіктивні через нікчемність правочину. При цьому податковий орган свою позицію обґрунтовує через ланцюги постачальників -платників податку, які або не декларують (не виконують) свої податкові зобов'язання, або діяльність яких мала ознаки фіктивності, або держану реєстрацію яких припинено. Висновок щодо порушення, яке полягає у завищенні валових витрат, обґрунтовано неправомірністю віднесення позивачем до валових витрат нарахованих відсотків по кредитним договорам поза межами терміну дії цих договорів.

Реальний характер господарських операцій, а також засоби (документи), що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення податкових зобов'язань, були предметом аналізу у цій справі.

Аналіз норм Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (втратив чинність 01.01.2011) дає підстави зробити висновок, що наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, є достатньою підставою для визначення податкового кредиту.

Судами встановлено, що керуючись положенням пп. 7.4, пп. 7.5 Закону № 168/97-ВР, позивачем було сформовано податковий кредит на підставі виданих контрагентами -продавцями податкових накладних. На час здійснення господарських операцій контрагенти позивача мали спеціальну податкову правосуб'єктність.

Зокрема, Закон України «Про податок на додану вартість»не ставить право на заявлення до бюджетного відшкодування податку на додану вартість та на отримання такого відшкодування на рахунок у банку в залежність від факту підтвердження зустрічними перевірками сплати податку на додану вартість усіма попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару.

Несплата одним з постачальників товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання податкових зобов'язань, порушення ним певних вимог податкового законодавства та правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та бюджетного відшкодування.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) на час здійснення господарської операцій з придбання товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-якого з контрагентів.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги апелянта не спростовують правильність висновків, зазначених судом першої інстанції, а тому судом першої інстанції правильно встановлено обставини по справі та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що в свою чергу є підставою для залишення її без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя –залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 24 січня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: Н.А. Олефіренко

Суддя: А.В. Суховаров

Суддя: В.Є. Чередниченко