Ухвала суду № 26530164, 02.10.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2012 р.Справа № 2а-17786/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бершова Г.Є.

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М.

за участю секретаря судового засідання Кудіної Я.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.02.2012р. по справі № 2а-17786/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Архбудекспертиза"

до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариства з обмеженою відповідальністю "Архбудекспертиза" звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова, в якому просив скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова № 0002572302 від 14.12.2011 року. Позивач, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09.02.2012 року задоволено позовні вимог в повному обсязі.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на прийняття оскаржуваного рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права, просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову суду, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції доводи скарги підтримав у повному обсязі з підстав і мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, наполягаючи на законності постанови суду першої інстанції.

У відповідності до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

В ході апеляційного провадження виникла необхідність замінити відповідача по справі на Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 вересня 2011 р. № 981 "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби" утворені як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком територіальних органів Державної податкової служби, які утворюються шляхом злиття згідно з додатком у тому числі Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби є правонаступником прав та обов'язків Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова.

Відповідно до ст. 55 КАС України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає за потрібне замінити відповідача по справі Державну податкову інспекцію у Фрунзенському районі м. Харкова на правонаступника - Індустріальну міжрайонну державну податкову інспекцію м. Харкова Харківської області Державної податкової служби.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, Державною податковою інспекцією у Фрунзенському районі м. Харкова було проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питання дотримання даних, що містяться у податкових деклараціях з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Перша технологічна компанія - СТГ» за період з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року.

В результаті проведеної перевірки відповідачем складено акт № 3617/23-212/37579211 від 30.11.2011 року.

На підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення - рішення № 00002572302 від 14.12.2011 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 125000, грн., в тому числі 100000,00 грн. за основним платежем та 25000,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до висновку, що вимоги позивача правомірні та такі, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Пунктом 1.1 статті 1 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

За змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ТОВ «Перша технологічна компанія - СТГ» (виконавець) та ТОВ «Архбудекспертиза» (замовник) укладено Договір № СТГ-000001 від 01.07.2011 року, яким передбачено умови, строки, порядок розрахунків та об'єм послуг, що надаються.

Крім того, 01.08.2011 року між ТОВ «Перша технологічна компанія - СТГ» (виконавець) та ТОВ «Архбудекспертиза» (замовник) укладено додаткову угоду до Договіру № СТГ-000001 від 01.07.2011 року.

На виконання договору «Виконавцем» були надані послуги з вивчення споживчого ринку Західного та Центрального регіонів України, що оформлені належним чином у вигляді Звіту. ТОВ «Архбудекспертиза» були отримані в повному обсязі послуги, обумовлені договором № СТГ-000001 від 01.07.2011 року від ТОВ «Перша технологічна компанія - СТГ» згідно актів здачі - приймання робіт (надання послуг): № 01/08/11 від 01.08.2011 р., № 05/08/11 від 05.08.2011 р., № 08/08/11 від 08.08.2011 р., № 10/08/11 від 10.08.2011 р., № 15/08/11 від 15.08.2011 р. № 17/08/11 від 17.08.2011 р., №20/08/11 від 20.08.2011., № 23/08/11 від 23.08.2011 р., № 26/08/11 від 26.08.2011 р., № 29/08/11 від 29.08.2011 р.

Факт реальності вчиненої угоди, також підтверджується одержаними позивачем податковими накладними (том № 1, а.с. 197-206)

Оглянувши податкові накладні, виписані ТОВ «Перша технологічна компанія - СТГ» для документального оформлення виконання умов договорів з виконання послуг, колегія суддів не знаходить підстав для визнання їх такими, що не відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності, а саме: податкові накладні містять адресу місцезнаходження покупця та постачальника, одиниці виміру товару, кількість проданого товарів, ціну продажу. Будь-яких порушень щодо оформлення податкових накладних судом не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначених документів у податкового органу відсутні.

За матерілами справи, оплата придбаного товару здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів ( а.с. 184-196, том № 1).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що первинні документи по взаємовідносинам ТОВ «Архбудекспертиза» та ТОВ «Перша технологічна компанія - СТГ» оформлені належним чином та у відповідності до приписів чинного законодавства України, документи не мають дефекту форми, змісту або походження, котрі в силу положень ст.44 Податкового кодексу України, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили.

Щодо доводів апеляційної скарги стосовно відсутності фактів реального здійснення господарської діяльності контрагента позивача, колегія суддів зазначає наступне: в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" ТОВ «Архбудекспертиза» та ТОВ «Перша технологічна компанія - СТГ» є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак ТОВ «Архбудекспертиза» та ТОВ «Перша технологічна компанія - СТГ» є окремими платниками податку на додану вартість в розумінні норм Податкового кодексу України. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником.

Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим. Це, зокрема, підтверджується практикою Верховного Суду України (постанова від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010р. у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), врахування якої при відправленні правосуддя є обов'язковим в силу приписів ст.244-2 КАС України.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідачем не доведено обставин, які підтверджують факт, що укладаючи вищезгаданий договір сторони діяли з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, а їхні наміри були спрямовані на ухилення від сплати податків, а тому висновки щодо нікчемності укладених правочинів, зроблені відповідачем в акті перевірки, є безпідставними.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення - рішення.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.02.2012р. по справі № 2а-17786/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Бершов Г.Є.Судді(підпис) (підпис) Катунов В.В. Ральченко І.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Бершов Г.Є.

Повний текст ухвали виготовлений 08.10.2012 р.