Ухвала суду № 26530129, 19.09.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2012 р.Справа № 2а-16517/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ральченка І.М.

Суддів: Катунова В.В. , Рєзнікової С.С.

при секретарі судового засідання Спіріній О.С.

за участі представників:

позивача - Гаврильченка Ю.О.

відповідача - Шустової В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової інспекції на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.02.2012р. по справі № 2а-16517/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський Автоцентр"

до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової інспекції

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

09.12.2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківський автоцентр" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова № 0004832302 від 02.12.2011 року та № 0004842302 від 02.12.2011 року.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 27.02.2012 року позовні вимоги задовольнив.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

У судовому засіданні представник позивача заперечував у повному обсязі, вважав постанову суду першої інстанції такою, що не підлягає скасуванню.

Представник відповідача у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримала, вважала постанову суду першої інстанції такою, що має бути скасована.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судовим розглядом, фахівцями ДПІ у Київському районі м. Харкова у період з 17.10.2011 року по 11.11.2011 року проведена планова виїзна перевірка ТОВ "Харківський Автоцентр" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.06.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.06.2011 року.

За результатами перевірки складено акт № 4070/235/34016118 від 18.11.2011 року, відповідно до якого було виявлено порушення вимог п.1.32 ст.1, п. 5.1, пп.5.2.1 ст. 5, пп.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року в результаті чого платником завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податку на прибуток підприємства за 4 квартал 2010 року та 1 квартал 2011 року у сумі 332790 грн. та занижено податок на прибуток у сумі 19931 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення № 0004842302, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток підприємства за 4-й квартал 2010 року та 1-й квартал 2011 року на 332790 грн.; № 0004832302, яким позивачу донараховано суму податкового зобов'язання з податку на прибуток сумою 19931 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкцій у вигляді штрафу у розмірі 4983 грн.

Приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції виходив з того, позивачем правомірно сформовано суму валових витрат, а твердження податкового органу про порушення при цьому норм податкового законодавства ґрунтуються на хибних висновках, що спростовані у ході судового розгляду справи.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Підставою винесення податкових повідомлень-рішень слугували висновки податкового органу про те, що дохід від реалізації підприємством ТОВ "Харківський автоцентр" товарів (робіт, послуг) є нижчим за витрати на отримання цих доходів на суму 412515 грн., тобто зазначена сума не знаходить свого відображення в ціні товарів (робіт, послуг), а дані витрати здійснювались без мети їх використання в господарській діяльності.

У зв'язку з тим, що ТОВ "Харківський Автоцентр" були понесені витрати, без мети їх використання в господарській діяльності вони були виключені з валових витрат у зв'язку з їх завищенням у сумі 412515 грн., в тому числі за 2010 рік у сумі 239968 грн., за 1 квартал 2011 року у сумі 172547 грн., зазначені перевищення є постійними та триваючими, а як наслідок утворилося податкове зобов'язання зі сплати податку на прибуток.

Судовим розглядом встановлено, що 14.02.2011 року та 16.05.2011 року позивачем до ДПІ у Київському районі м. Харкова надано уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємства за 2010 рік та за перший квартал 2011 року, відповідно. За звітний період 4-й квартал 2010 року та 1-й квартал 2011 року ТОВ "Харківський автоцентр" задекларовано від'ємне значення об'єкта оподаткування за податком на прибуток підприємства від усіх видів статутної фінансово-господарської діяльності сумою у 371860 грн.

У відповідності до ст. 5 Закону України № 334/94-ВР, валові витрати виробництва та обігу це -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті; витрати пов'язані з виплатою роялті та придбанням нематеріальних активів (крім тих, що підлягають амортизації) для їх використання в господарській діяльності платника податку. Норми цього підпункту стосуються витрат на зазначені заходи незалежно від того, чи призвели такі заходи до збільшення доходів платника податку.

Отже, за приписами Закону України № 334/94-ВР відповідне віднесення суб'єктом господарювання витрат діяльності до валових взагалі жодним чином не ставиться у залежність від обов'язкового відображення або не відображення таких витрат в собівартості продажу товарів (робіт, послуг).

Судом першої інстанції обґрунтовано не взяті до уваги посилання податкового органу на необхідність виключення зі складу валових витрат підприємства, оскільки ТОВ "Харківський автоцентр" фактично не отримано доходів від діяльності в 4-ому кварталі 2010 року та 1-ому кварталі 2011 року, а від так збитковість підприємства є постійною і регулярною.

З огляду на зазначене, податковий орган стверджував, що фактична статутна фінансово-господарська діяльність платника податків ТОВ "Харківський автоцентр" за звітні періоди 4-ого кварталу 2010 року та 1-ого кварталу 2011 року є протиправною так як суперечить п. 1.32 ст. 1 Закону України № 334/94-ВР і не є господарською.

При цьому, відповідачем хибно розтлумачені положення п.1.32. ст.1 Закону України №334/94-ВР, відповідно якої, господарською діяльністю є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, а не з фактичного отримання доходу.

Крім того, відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України № 334/94-ВР не підлягають віднесенню до складу валових витрат: суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам; будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з п. 1.30 ст. 1 Закону України № 334/94-ВР, роялті - це платежі будь-якого виду, одержані, як винагорода, за користування або за надання права на користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудиокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо чи телевізійного мовлення; за придбання будь-якого патенту, зареєстрованого знака на товари і послуги чи торгової марки, дизайну, секретного креслення, моделі, формули, процесу, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Із матеріалів справи вбачається, що між АТ "Українська автомобільна корпорація" та ТОВ "Харківський Автоцентр" укладений ліцензійний договір № 799 від 02.04.2007 року, згідно якої контрагент - ліцензіар АТ "Українська автомобільна корпорація" надає ліцензіату - ТОВ "Харківський Автоцентр" засвідчене Свідоцтвом № 13940 право на використання торговельної марки, що належить АТ "Українська автомобільна корпорація" для ідентифікації товарів та послуг.

При цьому, платежі в порядку виконання грошового зобов'язання підтверджені відповідними платіжними договірними документами в даному випадку повністю відповідають поняттю "роялті", визначеному п. 1.30 ст. 1 Закону України №334/94-ВР і підлягають включенню до складу валових витрат на підставі абз.1 п.п.5.4.2 п.5.4 ст.5 Закону України №334/94-ВР при дотриманні п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України №334/94-ВР.

Згідно з висновками додатку № 5 до Акту перевірки, виключенню з валових витрат підлягають частина витрат по рахункам: № 902 "Собівартість реалізованих Товарів", № 903 "Собівартість реалізованих робіт і послуг", № 949 "Інші витрати операційної діяльності", №92 "Адміністративні витрати", № 93 "Витрати на збут", № 685 "Розрахунки з іншими кредиторами", де відображено витрати платежів роялті, оскільки дані витрати не відображені в собівартості (ціні) продажу товарів, робіт, послуг.

Однак, такі висновки податкового органу суперечать положенням Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України 30.11.1999 року № 291, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.12.1999 року за №893/4186 відповідно яких: рахунки № 902 "Собівартість реалізованих Товарів", № 903 "Собівартість реалізованих робіт і послуг", № 949 "Інші витрати операційної діяльності", № 92 "Адміністративні витрати", № 93 "Витрати на збут"віднесені до класу № 9 "Витрати діяльності", які застосовуються для узагальнення інформації про витрати операційної, інвестиційної, фінансової діяльності та витрати на запобігання надзвичайним подіям і ліквідацію їх наслідків.

Адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати не включаються до складу виробничої собівартості готової та реалізованої продукції, а тому інформація про такі витрати узагальнюється на рахунках обліку витрат звітного періоду - 92 "Адміністративні витрати", 93 "Витрати на збут", 94 "Інші витрати операційної діяльності", що кореспондується зі змістом норми п.17 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №318 від 31.12.1999 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 року за № 27/4248 (далі -Положення 16) і яким передбачено основні вимоги до визнання, складу та оцінки витрат.

Згідно з п. 17 Положення 16: - "Витрати, пов'язані з операційною діяльністю, які не включаються до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), поділяються на адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати".

Згідно Інструкції на субрахунку 902 "Собівартість реалізованих товарів" відображається собівартість реалізованих товарів, яка визначається Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 "Запаси".

Відповідно ж до норми п. 9 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №246 від 20.10.1999 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 року за №751/4044 первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат: - суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю) за вирахуванням непрямих податків; - суми ввізного мита; - суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству; - транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів; - інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях.

Відповідно до Інструкції на субрахунку 903 "Собівартість реалізованих робіт і послуг" ведеться облік собівартості реалізованих за звітний період робіт і послуг та за дебетом рахунку 90 "Собівартість реалізації" відображається виробнича собівартість реалізованої готової продукції, робіт, послуг; фактична собівартість реалізованих товарів (без торгових націнок), за кредитом - списання в порядку закриття дебетових оборотів на рахунок 79 "Фінансові результати".

Крім того, відповідно до п. 11 Положення 16: -"Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати, зміні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із твердженням суду першої інстанції, що позивачем правомірно відображене та задеклароване уточненими та прийнятими відповідачем, як податкова звітність, деклараціями від'ємне значення об'єкта оподаткування за результатами господарської діяльності в четвертому кварталі 2010 року та першому кварталі 2011 року, сумою 371860 грн., а визначення об'єкта оподаткування позивачем здійснено у відповідності до Закону України № 334/94-ВР в редакції, яка діяла на час виникнення спірних податкових правовідносин.

Окрім цього суд зауважує, що представником відповідача під час розгляду справи та у акті перевірки не наведено жодного доказу або факту, який свідчить про понесення витрат ТОВ "Харківський Автоцентр", які здійснені не у зв'язку з господарською діяльністю позивача.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про невідповідність прийнятих ДПІ у Київському районі м. Харкова податкових повідомлень-рішень № 0004832302 від 02.12.2011 року та № 0004842302 від 02.12.2011 року.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський автоцентр" необґрунтовані.

За таких обставин, колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.02.2012 року - без змін.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.02.2012р. по справі № 2а-16517/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Ральченко І.М.Судді Катунов В.В. Рєзнікова С.С.

Повний текст ухвали виготовлений 24.09.2012 р.