Ухвала суду № 26530122, 26.09.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2012 р.Справа № 2а-1670/2158/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ральченка І.М.

Суддів: Катунова В.В. , Рєзнікової С.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтави на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.05.2012р. по справі № 2а-1670/2158/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське зерно"

до Державної податкової інспекції у м. Полтави

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

17 квітня 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю"Українське зерно" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000032308 від 24.01.2012 року.

Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 10.05.2012 року позов задовольнив.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, вказуючи, що сума податкового кредиту за перевіряємий період сформована позивачем на підставі господарських взаємовідносин із ТОВ «Самара-агро плюс», що не є підтвердженими.

У відповідності до положень ст. 197 КАС України, зазначена адміністративна справа розглянута в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судовим розглядом, фахівцями ДПІ у м. Полтаві в період з 22.12.2011 року по 28.12.2011 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Українське зерно" щодо підтвердження господарських відносин із ТОВ "Самара-Агро Плюс" за травень 2011 року.

За результатами перевірки ДПІ у м. Полтаві складений акт від 05.01.2012 року № 27/23-6/30044094, у висновках якого відповідачем зазначено про порушення ТОВ "Українське зерно" вимог пункту 44.1 статті 44, статті 198 та статті 201 Податкового Кодексу України, в результаті чого завищено залишок від'ємного значення попереднього (податкового) звітного періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками травня 2011 року на суму 113812 грн. та відповідно до цього завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за червень 2011 року на суму 113812 грн.

На підставі зазначеного акту ДПІ у м. Полтаві винесене податкове повідомлення-рішення № 0000032308 від 24.01.2012 року, яким ТОВ "Українське зерно" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 113812 грн.

Приймаючи рішення задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно сформовано суму податкового кредиту за перевіряємий період, визначено суму бюджетного відшкодування, а твердження податкового органу про порушення при цьому норм податкового законодавства ґрунтуються на хибних висновках, що спростовані у ході судового розгляду справи.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

У відповідності до ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Із матеріалів справи вбачається, що висновки податкового органу про порушення платником податків зазначених норм ґрунтуються на аналізі господарських взаємовідносин між ТОВ "Українське зерно" та ТОВ "Самара-Агро Плюс", за наслідками операцій з яким позивач формував податковий кредит за перевіряємий період.

У акті перевірки податковий орган посилається на те, що контрагент позивача - ТОВ "Самара-Агро Плюс" мав взаємовідносини з ТОВ ТД "Нові Системи", стосовно якого актом позапланової невиїзної перевірки № 1649/23-3/32804346 від 07.07.2011 року встановлено відсутність його за місцезнаходженням, зазначено про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності в силу відсутності основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, встановлено, що діяльність його носить фіктивний характер і пов'язана з наданням податкової вигоди третім особам та суперечить інтересам держави.

Колегія суддів погоджується із твердженням суду першої інстанції щодо критичного оцінювання таких посилань, оскільки вищевикладені обставини не можуть впливати на умови формування позивачем податкового кредиту у травні 2011 року від операцій з ТОВ Самара-Агро Плюс".

При цьому, враховується позиція Вищого адміністративного суду України, викладена у листі № 742/1113-11 від 02.06.2011 року, де зазначено, що відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Також слід вказати, що чинним законодавством не передбачено обов'язок платника податку контролювати дотримання закону його контрагентами та виконання ними своїх обов'язків, у тому числі сплату податкових зобов'язань, а також відповідати за будь-які інші порушення ними приписів законодавства.

Крім того, колегія суддів не приймає посилання податкового органу на порушення платником податку при проведенні операцій з ТОВ "Самара-Агро Плюс" норм податкового та цивільного законодавства в частині непідтвердженості їх товарності та реальності відповідними первинними бухгалтерськими і податковими документами.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судовим розглядом встановлено, що між ТОВ "Українське зерно" (покупець) та ТОВ "Самара-Агро Плюс" (постачальник) укладено договори поставки від 28.01.2011 року № 2801, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця висівки пшеничні, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар на умовах, визначених цим договором; від 08.02.2011 року № 80211з, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар на умовах, визначених цим договором.

Матеріали справи містять первинні документи, якими підтверджується реальність операцій між сторонами зазначених договорів, зокрема видаткові та податкові накладні.

Також, транспортування придбаного у ТОВ "Самара-Агро Плюс" товару підтверджено товарно-транспортними накладними.

Крім того, матеріалами справи підтверджено подальше використання придбаного товару позивачем у власній господарській діяльності шляхом виготовлення похідної продукції на підставі договору підряду № 30/12/10 на виконання робіт по виготовленню продукції, укладеного з ТОВ "Агро Ком", про що свідчать акти прийняття-передачі за травень та червень 2011 року.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про реальність господарських операцій із ТОВ "Самара- Агро Плюс", підтвердженість цього первинними документами, наявними в матеріалах справи, а тому обґрунтованість формування на їх підставі податного зобов'язання та суми податкового кредиту.

Таким чином, колегія суддів погоджується із твердженням суду першої інстанції про безпідставність зменшення ДПІ у м. Полтаві розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 113812 грн. та, відповідно, про протиправність податкового повідомлення - рішення №0000032308 від 24 січня 2012 року.

За таких обставин, колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.05.2012 року - без змін.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтави залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.05.2012р. по справі № 2а-1670/2158/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Ральченко І.М.Судді Катунов В.В. Рєзнікова С.С.