Ухвала суду № 26529744, 18.10.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2012 р.Справа № 2-а/1570/3490/11

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Самойлюк Г. П.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Зуєвої Л.Є.,

суддів Димерлія О.О. та Єщенка О.В.

при секретарі Івановій К.І.

за участю представників сторін:

від апелянта Угненко І.А.

від позивача Бімбас Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16.08.2011 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТА СЕРВІС" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі про скасування податкового повідомлення-рішення №0000641610 від 04.05.2011 року, -

В С Т А Н О В И В:

В травні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕСТА СЕРВІС" звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі про скасування податкового повідомлення-рішення №0000641610 від 04.05.2011 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що в акті перевірки №141/16-1/30251215/18 від 14.04.2011р., на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення №0000641610 від 04.05.2011 року про донарахування податку на додану вартість з товарів вироблених в Україні за основним платежем на суму - 78162,59 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі -19540,65 грн., відповідачем необґрунтовано зроблений висновок про те, що через відсутність у ТОВ «Транс нафта 2009»необхідних умов для ведення господарської діяльності (складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення будь-якого виду діяльності) угода про постачання нафтопродуктів, укладена між ТОВ «ВЕСТА СЕРВІС»та ТОВ «Транс нафта 2009»має ознаки нікчемності відповідно ст. ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України. Позивач зазначав, що угода між ТОВ «ВЕСТА СЕРВІС»та ТОВ «Транс нафта 2009»є укладеною та реальне настання правових наслідків за договором постачання підтверджується накладною №32017023 та актом приймання-передачі №0161 від 05.01.2011р. до договору постачання нафтопродуктів №Т4-2010 від 02.03.2010 р., який підписано двома сторонами за договором, факт оплати підприємством отриманого товару підтверджується платіжними дорученнями №ВСО20450 від 30.12.2010р., №ВСО21234 від17.01.2011р. Окрім того, позивач зазначав, що відповідачем в порушення п.20.1.1. ст. 20 Податкового кодексу України направлено поштою повідомлення, датоване 13.04.2011 про проведення перевірки, яка призначена на 14.04.2011 року. Таким чином, як вважає позивач, ТОВ «ВЕСТА СЕРВІС»та ТОВ «Транс нафта 2009»не було допущено порушень п.п.7.4.,7.4.1, 7.4.4 ст. 7 закону України «Про податок на додану вартість»та докази таких порушень відсутні, тому дії СДПІ по роботі з ВВП у м. Одесі є незаконними, рішення прийняте в результаті цих дій є таким, що підлягає скасуванню

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 16.08.2011 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТА СЕРВІС" задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великим платниками податків у м. Одесі №0000641610 від 04.05.2011 року.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Одесі в апеляційній скарзі зазначає про невідповідність висновків суду обставинам справи. При цьому апелянт вважає, що судом допущено порушення матеріального та процесуального права , що призвело до неправильного вирішення справи по суті. У зв'язку з чим в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції і винесення нової постанови із відмовою в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що ТОВ «ВЕСТА-СЕРВІС» зареєстровано Овідіопольською районною державною адміністрацією, свідоцтво про державну реєстрацію зареєстровано 25.12.1998 року за № 1543120 0000 000427, перереєстроване 23.03.2009 року.

Відповідно довідки Відділу статистики в Овідіопольському районі Одеської області, одним із видів діяльності ТОВ «ВЕСТА-СЕРВІС» є роздрібна торгівля пальним (50.50.0).

На підставі отриманої інформації від ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, наказу СДПІ по роботі з ВВП у м. Одесі №253 від 13.04.2011 року та повідомлення №14393/10/16-1 від 13.04.2011 року головними державними податковими ревізорами-інспекторами відділу податкового супроводження підприємств паливно-енергетичного комплексу чорної та кольорової металургії СДПІ по роботі з ВВП у м. Одесі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при взаємовідносинах ТОВ «ВЕСТА СЕРВІС»з ТОВ «ТРАНС НАФТА 2009»за період з 01.12.2010р. по 31.12.2010р.

За наслідками вказаної перевірки відповідачем був складений акт №141/16-1/30251215/18 від 14.04.2011р., відповідно до якого перевіряючими зроблений висновок щодо порушення ТОВ «ВЕСТА СЕРВІС»п.п.7.4.1 п.п.7.4.4 п.7.4. ст.7 Закону України від 03.04.97р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(чинний на момент виникнення спірних правовідносин) із змінами та доповненнями, в результаті чого завищено суму податкового кредиту всього у розмірі 78162,59 грн., у т.ч. по періодах: грудень 2010 року - 78162,59 грн. (а.с.32-27).

Не погоджуючись з зазначеним актом, позивач надав до СДПІ по роботі з ВВП у м. Одесі заперечення на акт №141/16-1/30251215/18 від 14.04.2011р., в яких просив виключити з акту перевірки дані щодо нікчемності угоди, укладеної між ТОВ «ВЕСТА СЕРВІС»та ТОВ «ТРАНС НАФТА 2009»та висновки, зроблені з такого твердження.

На підставі акту перевірки №141/16-1/30251215/18 від 14.04.2011р, СДПІ по роботі з ВВП у м. Одесі 04.05.2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000641610 , яким визначено зобов'язання з ПДВ у сумі 97703,24 грн., з яких за основним платежем у сумі - 78162,59 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі - 19540,65 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно ст. 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.

Згідно п.п. 20.1.1. п.20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право, серед іншого, запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів, дотримання вимог іншого законодавства, здійснення контролю за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Письмові повідомлення про такі запрошення надсилаються в порядку, встановленому статтею 42 цього Кодексу, не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня запрошення рекомендованими листами, в яких зазначаються підстави запрошення, дата і час, на які запрошується платник податків (представник платника податків).

Повідомлення про проведення перевірки від 13.04.2011р. №14393/10-16-1 направлено ТОВ «ВЕСТА СЕРВІС»13.04.2011р. поштою, крім того підприємство було повідомлено про проведення перевірки телефонограмою від 13.04.2011р.(а.с.57-58).

Перевіркою встановлено, що за грудень 2010 року ТОВ «ВЕСТА-СЕРВІС»подано до СДПІ по роботі з ВВП у м. Одесі Декларацію податку на додану вартість (№90064-7461 від 20.01.2010р.), в якій задекларовано податковий кредит у сумі 11491703 грн., одним із постачальників ТОВ «ВЕСТА-СЕРВІС»є ТОВ «Транс Нафта 2009». ТОВ «ВЕСТА-СЕРВІС»до податкового кредиту грудня 2010 року була включена сума ПДВ у розмірі 78162,59 грн. по контрагенту ТОВ «Транс нафта 2009». Останнім до податкових зобов'язань з ПДВ включено у грудні 2010 року суму у розмірі 78162,59 грн. по контрагенту ТОВ «ВЕСТА-СЕРВІС».

В Акті перевірки зазначені порушення позивачем п.п. 7.4.4 п. 7.4 статті 7 Закону України №168/97-ВР, відповідно до якого якщо платник податку придбає (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника податку, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Зазначені висновки відповідача обґрунтовуються довідкою ДПІ у Голосіївському районі м. Києва №341/23-20-36791933 від 07.04.2011р. «Про неможливість проведення зустрічної перевірки суб'єкта господарювання ТОВ «Транс Нафта 2009»щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за грудень 2010 року, з якої вбачається, що загальна чисельність працюючих у ТОВ «Транс Нафта 2009»у 2010 році склала 1 особа, за даними податкової звітності (форма 1 -ДФ) основні засоби у ТОВ «Транс Нафта 2009» обліковуються на балансі у сумі 25,0 тис. грн., значення в р.4.10 «Витрати на поліпшення основних фондів»в декларації відсутні. Оскільки ТОВ «Транс Нафта 2009»не має складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення будь-якого виду діяльності, перевіряючі дійшли висновку, що вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди переважно із контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру. З урахуванням наведеного контролюючий орган дійшов висновку, що згідно ч.ч.1,5 ст. 203 п.1,2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України зазначена угода має ознаки нікчемності, що в свою чергу відповідно до ст. 216 ЦК України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Проте з таким висновком не можна погодитися з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ч.3 ст. 228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Однак в матеріалах справи відсутні докази визнання недійсним у судовому порядку вищезазначеного договору.

Таким чином доводи відповідача щодо направленості діяльності ТОВ «Транс нафта 2009»на ухилення від сплати податків, а у зв'язку з цим і нікчемності угоди укладеної позивачем з вказаним підприємством, є не обґрунтованими.

Відповідно до п. 7.1. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 року (чинний на момент виникнення спірних правовідносин, надалі Закон 168/97-ВР) поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Згідно з пп. 7.2.1. п. 7.2. Закону 168/97-ВР платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Положеннями пп. 7.2.3. п.7.2. ст. 7 Закону 168/97-ВР визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з пп.7.2.4. п.7.2. ст. 7 Закону 168/97-ВР право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Підпунктом 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України 168/97-ВР передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: а) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; б) придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.4.5. п.7.4 ст. 7 Закону 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6. цього пункту).

Таким чином, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши норми законодавства, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказані висновки в Акті перевірки не ґрунтуються на Законі, оскільки відповідно до п.7.5 ст.7 Закону України №168/97-ВР право на віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, як сплачених, так і нарахованих, виникає за правилами першої події: або фактичної сплати коштів (в т.ч. податку на додану вартість) продавцю в оплату придбаних товарів (робіт, послуг), або отримання податкової накладної, в якій зазначені суми податку на додану вартість, що засвідчує факти придбання платником податків товару (робіт, послуг). Вказані вимоги Закону не ставлять право на податковий кредит платника податків в залежність від виконання контрагентом своїх податкових зобов'язань.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Транс нафта 2009»(Продавець) та ТОВ «ВЕСТА-СЕРВІС»(Покупець) був укладений договір №Т4-2010 від 02.03.2010 року, згідно умов якого Продавець зобов'язується поставляти та передавати у власність, а Покупець приймати та оплачувати нафтопродукти окремими партіями. Між ТОВ «Транс нафта 2009»та ТОВ «ВЕСТА-СЕРВІС»укладено додаткову угоду №27 від 31.12.2011р. до договору постачання №Т4-2010 від 02.03.2010 року, відповідно до якої загальна сума вартості партії товару складає 524404,80 грн.(а.с.6-9).

ТОВ «Транс нафта 2009»та ТОВ «ВЕСТА-СЕРВІС»повністю дотримано вимоги, встановлені ст.203 Цивільного кодексу України та досягнуто згоди з усіх істотних умов договору, що вбачається з наданих до матеріалів справи залізничної накладної №32017023 та акту приймання-передачі до договору постачання нафтопродуктів №0161 від 02.03.2010р. №Т4-2010, підписаного повноважними представниками сторін та скріпленого печатками. Оплата здійснена позивачем у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями №ВСО20450 від 30.12.2010р. на загальну суму 470000,00 грн., в тому числі 78333,33 ПДВ, №ВСО21234 від17.01.2011р., засвідченими печаткою банківської установи; рахунком-фактурою на загальну суму 524404,80 грн., виданим Продавцем для сплати та не заперечується контролюючим органом, як вбачається з акту перевірки (а.с.10-13).

Як вбачається з акту перевірки (арк. спр.35) ТОВ «ВЕСТА-СЕРВІС» до податкового кредиту за грудень 2010р. була включена сума ПДВ у розмірі 78182,59 грн. по контрагенту ТОВ «Транс нафта 2009», який в свою чергу включив до своїх податкових зобов'язань у податковій звітності за грудень 2010р. суму 78182,59 грн.

Ці обставини також підтверджуються наявною в матеріалах справи довідкою ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС від 15.03.2012р. про проведення зустрічної звірки ТОВ «Транс нафта 2009»щодо підтвердження господарських операцій за січень та травень 2011р.( арк..спр.160), в якому на арк..3 зазначено що 05.01.2011 р. ТОВ «Транс нафта 2009»були виписані покупцю ТОВ «Веста-сервіс»4 податкові накладні у січні 2011р. на виконання договору №Т4-2010 від 02.03.2-10р. та відображено передача за актом приймання-передачі 54.650т. дизельного пального на суму 477645,37 грн., з яких 79607,56 ПДВ.

Єдиною підставою для висновку про порушення позивачем п.п.7.4.1. та 7.4.4. п..7.4 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість», зазначеною в акті перевірки , що стала на думку перевіряючи співробітників ДПІ відсутність наміру платника податку отримати користь від придбаного товару та не використання цього товару у своїй господарській діяльності.

Однак матеріалами справи, а саме договором купівлі-продажу нафтопродуктів, додатковою угодою до нього, товарно-транспортними накладними, залізничною накладною, дислокацією АЗС «ВестаСервіс» по регіонам України, актами приймання-передачі, формами №1-ТТН , паспортом якості на дизельне пальне №2687, (арк..спр.119-145) повністю доведено що придбане у грудні 2010р. у ТОВ «Транс нафта 2009»дизельне пальне було реалізовано позивачем через мережу своїх АЗС в різних регіонах України з отриманням прибутку, тому суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку щодо реальності укладеної угоди, підтвердженої первинними документи за угодою, укладеною з ТОВ «Транс Нафта 2009».

Отже судова колегія, дослідивши матеріали справи, дійшла до висновку, що СДПІ по роботі з ВВП у м. Одесі неправомірно донараховано ТОВ «ВЕСТА СЕРВІС»податкове зобов'язання з податку на додану вартість та безпідставно застосовано штрафні (фінансові) санкції з цього податку..

Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги доводи апелянта, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків , зазначених в рішенні суду першої інстанції, тому колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апелянта.

Оскільки судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову місцевого суду -без змін.

Керуючись ст. ст. 195,196,198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16.08.2011 року -без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після складання повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складено та підписано 22.10.2012 року

Головуючий: суддя Зуєва Л.Є.

суддя Димерлій О.О.

суддя Єщенко О.В.