Постанова № 26529524, 21.09.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2012 р. Справа № 2018/2а-7519/11Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ральченка І.М.

Суддів: Катунова В.В. , Рєзнікової С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Київського району Харківської міської ради, Харківського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації на постанову Київського районного суду м. Харкова від 27.01.2012р. по справі № 2018/2а-7519/11

за позовом ОСОБА_1

до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Київського району Харківської міської ради , Харківського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації , Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації

про визнання протиправною бездіяльності по не нарахуванню та невиплаті грошової допомоги до 5-го травня дружині військовослужбовця, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

05.08..2011 року ОСОБА_1 звернулась до суду із зазначеним позовом.

Постановою Київського районного суду м. Харкова від 27.01.2012 р. позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення міністрації Київського району Харківської міської ради щодо перерахунку та призначення ОСОБА_1 та Харківського обласного центру по нарахуванню та здійсненню ціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації щодо виплати ОСОБА_1 щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2011 рік не у розмірі, передбаченому 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення адміністрації ївського району Харківської міської ради призначити ОСОБА_1, а Харківський ласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної ржавної адміністрації виплатити ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу 5 травня за 2011 рік, згідно вимог ст. 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, зантії їх соціального захисту" і ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне нсійне страхування" як дружині військовослужбовця, який помер внаслідок захворювання, риманого в період проходження військової служби, в розмірі 5 (п'яти) мінімальних пенсій віком, з урахуванням виплаченої суми.

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку на ернення до суду з позовом, за період вимог з 2007 р. по 2010р. включно - відмовлено.

Позовні вимоги ОСОБА_1 за період з 2007 року по 2010 рік - залишено без розгляду.

В іншій частині позову відмовлено.

Відповідачі, не погодившись з рішенням суду першої інстанції подали апеляційну скаргу, в яких просили суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційних скарг відповідачі зазначили, що постанову винесено з порушенням норм матеріального права. Неправомірність в діях відповідачів, щодо нарахування пенсії позивачу, відсутня, оскільки при здійсненні обчислення пенсії діяло на підставі Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", постанов Кабінету Міністрів України № 1293 "Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 27.12.2005 року, № 530 від 28 травня 2008 р. "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян".

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом 05.08.2011 року із вимогами щодо захисту його порушених прав, що мали місце з 2007 року.

Колегія суддів зауважує, що порушене право позивача на отримання пенсії підлягає захисту в межах шестимісячного строку. При цьому колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

При цьому колегія суддів зауважує, що, як вбачається з матеріалів справи, порушення прав позивача відбувалося періодично - кожного року при отриманні ним сум щорічної допомоги на оздоровлення, починаючи з 2007 року, а тому кожного разу при отриманні зазначених виплат в неналежному розмірі позивач мав змогу звернутись до суду за захистом своїх прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений судом за наявності поважних причин його пропуску (ч.1 ст.102 КАС України).

Згідно ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

При цьому, в силу приписів ч. 4 ст. 11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Однак позивачем до суду першої інстанції не було надано доказів поважності пропуску строку для звернення до адміністративного суду з позовом щодо визнання незаконною бездіяльності, зобов`язання здійснити перерахунок та виплату щорічної допомоги на оздоровлення за 2007-2010 роки.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що позовні вимоги щодо визнання незаконною бездіяльності, зобов`язання здійснити перерахунок та виплату щорічної допомоги на оздоровлення за 2007-2010 роки підлягають залишенню без розгляду.

Стосовно позовних вимог за 2011 рік колегія суддів зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для дружин (чоловіків) померлих інвалідів війни, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1

Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується відповідачем позивачу в 2011 році разова грошова допомога до 5 травня нарахована та виплачена у розмірі 245 грн.

Не погодившись із розміром отриманої допомоги позивач звернувся із зазначеним позовом до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог щодо зобов'язання відповідача зробити перерахунок та виплатити позивачу щорічну грошову допомогу до 5 травня в розмірі передбаченому ст. 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на отримання такої допомоги в розмірі визначеному ст. 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Щорічно до 5 травня членам сімей, зазначеним у пункті 1 статті 10 цього Закону, а також дружинам (чоловікам) померлих інвалідів війни, які не одружилися вдруге, та дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни, визнаних за життя інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге, виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Стаття 46 Конституції України гарантує громадянам право на соціальний захист.

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Згідно з ч.ч. 3 та 4 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Таким чином, враховуючи ст.ст. 46, 64 Конституції України, ч.ч.3, 4 ст.8 КАС України та положення ст. 14 Закону України "Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту", яка є чинною на час виникнення між сторонами спірних правовідносин та встановлює позивачеві право на соціальний захист щодо отримання щорічної допомоги у розмірі кратному до мінімальної пенсії за віком, колегія суддів вважає, що вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача нарахувати та сплатити щорічну допомогу до 5 травня за 2011 рік у розмірі встановленому зазначеними законами підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 7 ст. 9 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини.

Зі змісту ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" вбачається, що мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Таким чином, законодавчо визначено лише розмір мінімальної пенсії за віком, яка призначена особам, згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

З урахуванням положення ч. 7 ст. 9 КАС України, колегія суддів, вважає, що у зв'язку з відсутністю закону, який регулює спірні правовідносини, а саме, розмір мінімальної пенсії за віком, який застосовується при обчисленні розміру щорічної разової допомоги до 5 травня, необхідно застосувати норми закону, який регулює подібні правовідносини, а саме ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Прожитковий мінімум визначається Законом України "Про Державний бюджет України" на відповідний рік.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів зазначає, що певний розмір щорічної грошової допомоги до 5 травня вже визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", право встановлювати та змінювати розмір допомоги до 5 травня зазначеним Законом України Кабінету Міністрів України не надано, а тому не може змінюватися нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про неправомірність дій відповідача щодо виплати позивачу разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі меншому ніж це визначено ст. 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

За таких обставин, колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції в цій частині вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Стосовно позовних вимог до Харківського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 5 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення .

Матеріалами справи встановлено, що органом соціального захисту населення за місцем проживання позивача є Управління праці та соціального захисту населення міністрації Київського району Харківської міської ради, яке є відповідачем по справі.

Постановою Кабінету Міністрів від 20 вересня 2005 р. N 936 затверджено Порядок використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі Порядок).

Зазначений порядок визначає механізм використання, обліку, звітності і контролю за використанням коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, головним розпорядником яких є Мінпраці.

Відповідно п.2 Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" розпорядниками бюджетних коштів вищого рівня за програмами визнаються Міністерство праці та соціальної політики АРК, головні управління праці та соціального захисту населення обласних, головне управління соціального захисту населення Київської міської, управління праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій, виконкомів міських, районних у містах рад, Фонд соціального захисту інвалідів.

Пунктами 3, 4 Порядку встановлено, що нарахування та виплата компенсацій, допомоги певних видів, передбачених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", проводиться управліннями праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій, виконкомів міських, районних у містах рад.

Також, колегія суддів зазначає, що Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 25 квітня 2006 року N 147 затверджено Типове положення про центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат.

Відповідно до п.п.4.6 п.4 Типового положення про центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, центр відповідно до покладених на нього завдань разом з регіональними органами праці та соціального захисту населення та під їх керівництвом уживає заходів до попередження і погашення сум переплат і недоплат соціальної допомоги, інших грошових виплат.

Також, відповідно п.п. 4.9 вищезазначеного Положення, центр відповідно до покладених на нього завдань проводить перерахунки розмірів грошової допомоги ( в тому числі у зв"язку з індексацією), забезпечує своєчасну підготовку бухгалтерської та статистичної звітності з використанням уніфікованих програмних засобів.

Отже, за змістом вищенаведених правових норм та відповідних положень, що регулюють порядок функціонування центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, вказана установа не наділена жодними владними повноваженнями по вирішенню питань щодо підстав нарахування соціальних виплат та законності їх виплат, оскільки до функцій Центру відноситься тільки технічна підготовка документів на виплату всіх видів соціальної допомоги на підставі рішення, прийнятого уповноваженим на то органом.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що обов'язок по нарахуванню та виплаті спірних сум покладений саме на Управління праці та соціального захисту населення міністрації Київського району Харківської міської ради.

Таким чином, судом першої інстанції необгрунтовано прийшов до висновку щодо необхідності задоволення позовних вимог в цій частині та зобов'язання Харківського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації забезпечити здійснення соційльних виплат позивачу.

Враховуюи викладене, колегія суддів вказує на необхідність відмови у задоволенні позову до Харківського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації.

Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції через порушення ним норм матеріального права, які призвели до ухвалення частково неправильного рішення, підлягає частковому скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Київського району Харківської міської ради, Харківського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації - задовольнити частково.

Постанову Київського районного суду м. Харкова від 27.01.2012 р. по справі № 2018/2а-7519/11 скасувати в частині задоволення позову про визнання протиправними дії Харківського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації щодо виплати ОСОБА_1 щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2011 рік не у розмірі, передбаченому 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", зобов'язати Харківського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної ржавної адміністрації виплатити ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу 5 травня за 2011 рік, згідно вимог ст. 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, зантії їх соціального захисту" і ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне нсійне страхування" як дружині військовослужбовця, який помер внаслідок захворювання, риманого в період проходження військової служби, в розмірі 5 (п'яти) мінімальних пенсій віком, з урахуванням виплаченої суми.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

В іншій частині постанову Київського районного суду м. Харкова від 27.01.2012 р. по справі № 2018/2а-7519/11 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Ральченко І.М.Судді Катунов В.В. Рєзнікова С.С.