Рішення № 26528621, 18.10.2012, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" жовтня 2012 р. Справа № 5027/605/2012.

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Старкс", м. Біла Церква

до відповідача 1 товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне товариство "Арго", с. Шалівці, Хотинський район, Чернівецька область

відповідача 2 товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфлот-Продукт", м.Севастополь

про визнання договору недійсним

Суддя Гурин М.О.

Представники:

від позивача -Мельник В.В., представник за довіреністю від 31.01.2012 р.

від відповідача 1 -Корбан І.М., , представник за довіреністю від 03.01.2012 р.

від відповідача 2 -Волошина Ю.В., представник за довіреністю від 24.09.2012 р.

СУТЬ СПОРУ: товариство з обмеженою відповідальністю "Старкс" звернулось з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне товариство "Арго" та товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфлот-Продукт" про визнання недійсним договору про заміну боржника у зобов'язанні №11/0281/11/0063 від 01.11.2011 р.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 04.09.2012р. порушено провадження у справі із призначенням її до розгляду на 18.09.2012р., позивача зобов'язано надати належним чином завірену копію договору про заміну боржника у зобов'язанні (переведення боргу) № 11/0280 від 31.10.2011 р., відповідачів - належним чином завірену копію договору постачання № 2208/11 від 22.08.2011 р., належним чином завірену копію договору про заміну боржника у зобов'язанні (переведення боргу) № 11/0280 від 31.10.2011 р., відзив на позовну заяву та докази в його обґрунтування.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 18.09.2012 р. розгляд справи відкладено на 02.10.2012 р.

02.10.2012 р. господарським судом Чернівецької області отримано відзив відповідача 1 на позов (а.с. 39-41) в якому останній вказує на недоведеність та безпідставність позовних вимог у зв'язку з чим просить відмовити в задоволенні позову.

02.10.2012 р. до господарського суду Чернівецької області надійшов відзив відповідача 2 на позов (а.с. 42-44) згідно якого представник відповідача 2 просить припинити провадження у справі за відсутністю предмета спору між сторонами.

В судовому засіданні 02.10.2012 р. оголошено перерву до 18.10.2012 р.

На день розгляду справи 18.10.2012 р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив задовольнити позов з підстав зазначених у позовній заяві.

Представники відповідачів заперечували проти задоволення позову з мотивів викладених у відзивах на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини у справі, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, дослідивши та оцінивши в сукупності надані докази, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив таке.

22.08.2011 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Транспортно-логістична компанія" та товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерфлот-Продукт" (відповідач 2 по справі) було укладено договір постачання №2208/11 (а.с. 28-31).

Відповідно до п. 1.1. договору постачання №2208/11 Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця вироби із жерсті, а Покупець зобов'язався прийняти і оплатити вказаний товар.

Згідно п.п 3.1., 3.2. договору постачання №2208/11 ціна за одиницю товару та загальна вартість товару визначена в національній валюті України, зазначена Сторонами в специфікації та включає в себе податок на додану вартість. Конкретні умови оплати Покупцем товару вказуються Сторонами в специфікації. Вартість тари та пакування Товару включені до ціни Товару.

У відповідності до п. 3.1. специфікації від 22.08.2011 р. до договору постачання № 2208/11 від 22.08.2011 р. (а.с. 32) загальна вартість загальної кількості товару становить 412,500,00 грн.

Пунктом 6.1. специфікації від 22.08.2011 р. до договору постачання № 2208/11 від 22.08.2011 р. сторони визначили, що товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерфлот-Продукт" зобов'язаний оплатити 40 % від повної вартості товару, що зазначена в Замовленнях Товару за двадцять календарних днів до дати поставки товару, та 60% від повної вартості -за 3 дня до відгрузки, шляхом перерахування на поточний банківський рахунок Постачальника банківського безготівкового переказу.

Відповідно до п. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

26.08.2011 р., на виконання умов договору постачання №2208/11, товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерфлот-Продукт" було перераховано товариству з обмеженою відповідальністю "Транспортно-логістична компанія" 40% від повної вартості товару, а саме 165 000,00 грн, що підтверджується копією платіжного доручення №830 від 26.08.2011 р. (а.с. 49).

31.10.2011 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Транспортно-логістична компанія", товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне товариство "Арго" (відповідач 1 по справі) та товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерфлот-Продукт" на підставі статей 520, 521 Цивільного кодексу України було укладено договір №11/0280 про заміну боржника у зобов'язанні (переведення боргу) (а.с. 45-48).

Пунктом 1.1. договору № 11/0280 від 31.10.2011 р. встановлено, що цим договором регулюються відносини, пов'язані зі зміною зобов'язаної сторони (Первісного боржника) у зобов'язанні, що виникає із договору постачання №2208/11 від 22.08.2011 р. (далі за текстом -Договір №1), укладеного між Первісним боржником та Кредитором (надалі іменується "Договір №1").

В п. 1.2. договору № 11/0280 зазначено, що новий боржник заміняє Первісного боржника у вказаному зобов'язанні, що виникає із вищезазначеного договору , а саме "Договір №1", і приймає на себе обов'язки Первісного боржника за договором №1 в порядку, визначеному даним Договором.

Згідно п. 1.3. договору № 11/0280 Кредитор не заперечує проти заміни Первісного боржника Новим боржником в вищезазначеному договорі і підписуючи з свого боку цей договір, дає згоду на відповідне переведення боргу в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Так, в п. 1.5. договору № 11/0280, у зв'язку із порушенням договірного зобов'язання по поставці та передачі у власність виробів із жерсті, зазначено, що Первісний боржник переводить на нового боржника частковий борг (грошове зобов'язання) у розмірі 165 000,00 грн. (суми попередньої оплати), що виник на підставі акту звірки взаєморозрахунків, який підписаний між Первісним боржником та Кредитором 31.10.2011 р.

01.11.2011 р. між товариством з обмеженою відповідальністю " Старкс" (позивач по справі), товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне товариство "Арго" (відповідач 1 по справі) та товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерфлот-Продукт" (відповідач 2 по справі) укладено договір про заміну боржника у зобов'язанні (переведення боргу) №11/0281/11/0063 (а.с. 12-15).

Згідно п. 1.1. договору про заміну боржника у зобов'язанні (переведення боргу) №11/0281/11/0063 цим Договором регулюються відносини, пов'язані із заміною зобов'язаної сторони (Первісного боржника) у зобов'язанні, що виникає із Договору про заміну боржника у зобов'язанні (переведення боргу) №11/0280 від 31.10.2011 р. укладеним між ТОВ "ТЛК", ТОВ ВКТ "Арго" та ТОВ "Інтерфлот-Продукт" та його додатків (далі за текстом - "Договір №1"), укладеного між Первісним боржником та Кредитором (надалі іменується "Договір №1").

В пунктах 1.2.-1.3. договору про заміну боржника у зобов'язанні (переведення боргу) №11/0281/11/0063 Новий боржник заміняє Первісного боржника у зобов'язанні, що виникає із вищезазначеного договору, а саме: "Договір №1", і приймає на себе обов'язки Первісного боржника за Договором №1 в порядку, визначеному даним Договором. Кредитор не заперечує проти заміни Первісного боржника Новим боржником в вищезазначеному договорі і підписуючи з свого боку цей Договір, дає свою згоду на відповідне переведення боргу в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Крім того, сторони в п. 1.5. договору про заміну боржника у зобов'язанні (переведення боргу) №11/0281/11/0063 визначили, що Первісний боржник переводить на Нового боржника борг (грошове зобов'язання) у розмірі 165 000,00 грн., що виник на підставі: Договору постачання № 2208/11 від 22 серпня 2011 р., який був укладений між ТОВ "ТЛК" та ТОВ "Інтерфлот-продукт"; Акту звірки взаєморозрахунків, який підписаний між Первісним боржником та Кредитором 31.10.2011 р.

Відповідно до приписів статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (абз. 3 п. 1 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" № 02-5/111 від 12.03.1999 р.).

Таким чином, для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов'язання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію.

Пунктом 1 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до п. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок:

1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);

2) правонаступництва;

3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем);

4) виконання обов'язку боржника третьою особою.

Згідно ст. 521 Цивільного кодексу України форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу

Пунктом 1 ст. 513 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Статтею 520 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Переведення боргу необхідно вважати багатостороннім правочином (договором), в силу якого первісний боржник по зобов'язанню за згодою кредитора переводить свій обов'язок на нового боржника (вибуваючи, таким чином, з цього зобов'язання).

Переведення боргу, як і заміна кредитора у зобов'язанні, опосередковує зміну суб'єктного складу зобов'язання, але залишає незмінним його зміст.

Отже, переведення боргу на нового боржника здійснюється у тій самій формі, на тих самих умовах і у тому саме обсязі, що і основне зобов'язання, яке існувало на момент переведення боргу, і такі зобов'язання мають бути підтверджені належними документами.

Переведення боргу за своєю правовою природою не є самостійним правочином, оскільки воно залежить від основного юридичного факту, який його породжує.

Як вбачається з матеріалів справи, договір про заміну боржника у зобов'язанні (переведення боргу) №11/0281/11/0063 від 01.11.2011 р. (а.с. 12-15) відповідає приписам статей 520 та 521 Цивільного кодексу України, а саме: є наявною згода Кредитора заміну боржника у зобов'язанні та переведення боргу, правочин про укладено в письмовій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, новому боржнику передана вся інформація (Документація) пов'язана з Основним договором.

Щодо твердження позивача про переведення на товариство з обмеженою відповідальністю "Старкс" не існуючого зобов'язання щодо сплати на користь Постачальника (ТОВ "Інтерфлот-Продукт") коштів в сумі 165 000,00 грн., суд вважає дане твердження хибним та таким що спростовується матеріалами справи оскільки, борг в сумі (грошового зобов'язання) 165 000,00 грн. виник в результаті порушенням договірного зобов'язання по поставці та передачі у власність виробів із жерсті на виконання сторонами умов договору постачання №2208/11 від 22.08.2011 р. та підтверджується копією платіжного доручення №830 від 26.08.2011 р. (а.с. 49).

Відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Статтею 34 цього ж Кодексу, унормовано, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З урахуванням вищевикладеного та виходячи з того, що договір про заміну боржника у зобов'язанні (переведення боргу) №11/0281/11/0063 від 01.11.2011 р. (а.с. 12-15) відповідає приписам статей 520 та 521 Цивільного кодексу України, у задоволенні позову слід відмовити за безпідставністю.

У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Судовий збір залишити за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити

Повне рішення складено та підписано 23.10.2012 року.

Суддя М.О. Гурин