Рішення № 26527895, 25.09.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-69/8791-2012 25.09.12

За позовом Публічного акціонерного товариства "Центренерго" до треті особи Державного підприємства "Вугілля України" 1) ВП "Лугансьвуглепостачання" Державного підприємства "Луганськвугілля" 2) Державне підприємство "Макіїввугілля" 3) Державне підприємство "Орджонікідзевугілля" 4) Державне підприємство "Ровенькиантрацит"про стягнення 13 946,16 грн.

Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача Гаврись Я.Б. (дов. № 880/22 від 27.12.2011 р.)від відповідача Андрусенко Ю.С. (дов. № 30-12/130-Двід 29.12.2011 р.)від третьої особи - 1не з'явивсявід третьої особи -2не з'явивсявід третьої особи -3не з'явивсявід третьої особи - 4не з'явився

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 25 вересня 2012 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Публічне акціонерне товариство "Центренерго" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Вугілля України" (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 13 946,16 грн., а також просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо поставки вугільної продукції згідно з договором № 01-10/1-ЕН від 01.02.2010 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2012 року порушено провадження у справі № 5011-69/8791-2012, слухання справи призначено на 31.07.2012 року.

31.07.2012 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про залучення третіх осіб без самостійних вимог на стороні відповідача, а саме, ВП "Лугансьвуглепостачання" Державного підприємства "Луганськвугілля", Державне підприємство "Макіїввугілля", Державне підприємство "Орджонікідзевугілля" та Державне підприємство "Ровенькиантрацит".

У судовому засіданні 31.07.2012 року представник позивача підтримав заявлене клопотання про залучення третіх без самостійних вимог на стороні відповідача, а саме, ВП "Лугансьвуглепостачання" "Державне підприємство Луганськвугілля", Державне підприємство "Макіїввугілля", Державне підприємство "Орджонікідзевугілля" та Державне підприємство "Ровенькиантрацит" та надав усні пояснення по суті спору, в яких просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні щодо вирішення поданого клопотання про залучення третіх без самостійних вимог на стороні відповідача поклався на розсуд суду та надав усні пояснення по суті спору, в яких заперечив проти заявлених позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.07.2012 року розгляд справи було відкладено на 21.08.2012 року, у зв'язку з необхідністю подання додаткових доказів у справі.

Розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 20.08.2012 року справу № 5011-69/8791-2012 передано для розгляду судді Літвіновій М.Є., у зв'язку з перебуванням судді Стасюка С.В. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.08.2012 року суддя Літвінова М.Є. прийняла справу № 5011-69/8791-2012 до свого провадження, розгляд справи призначено на 25.09.2012 року.

Розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 25.09.2012 року справу № 5011-69/8791-2012 передано для розгляду судді Стасюку С.В., у зв'язку з його виходом з відпустки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.2012 року суддя Стасюк С.В. прийняв справу № 5011-69/8823-2012 до свого провадження.

У судове засідання 25.09.2012 року представники третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Представник позивача у судовому засіданні 25.09.2012 року надав усні пояснення по справі, в яких просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У судовому засіданні 25.09.2012 року представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, з підстав наведених у відзиві на позов.

Розглянувши подані сторонами матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

01 лютого 2010 року між Відкритим акціонерним товариством "Центренерго", правонаступником усіх прав та обов'язків якого є Публічне акціонерне товариство "Центренерго" (покупець) та Державним підприємством "Вугілля України" (постачальник) укладено договір поставки вугілля № 01-10/1-ЕН (надалі по тексту - Договір).

Відповідно до пунктів 1.1., 1.2. Договору постачальник поставляє покупцю вугільну продукцію (далі вугілля) в асортименті, по реквізитах та за якісними характеристиками, приведеними в цьому договорі. Покупець приймає вугілля, оплачує його вартість на умовах, встановлених цим договором.

Згідно з пунктом 2.1. Договору вугілля постачається рівномірно добовими обсягами протягом періоду поставки залізничним транспортом у відкритих напіввагонах вантажною швидкістю на умовах DDP (залізнична станція призначення) згідно з міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів "Інкотермс" в редакції 2000 року з урахуванням особливостей, передбачених цим договором , та за реквізитами покупця, вказаними в додатках до договору.

Партія вугілля відвантажується після відбору об'єднаної проби (згідно з ДСТУ 4096-2002), що засвідчується відповідним актом (згідно об'єднаної проби п. 6.4 ДСТУ 4083-2002). За результатами лабораторних випробувань об'єднаної проби оформляється посвідчення про якість вугілля в партії .

Датою виконання зобов'язання по поставці вугілля є дата календарного штемпеля залізничної станції призначення на перевізному документі. Вугілля, яке не відповідає умовам цього договору та не прийняте з цього приводу покупцем, до поставки за договором не зараховується (пункти 2.2., 2.3. Договору).

Пунктом 3.1.1. Договору сторони погодили, що постачальник зобов'язаний поставити покупцеві на умовах цього договору вугілля в асортименті, по реквізитах та з якісними характеристиками, погодженими сторонами.

Якість вугілля, що поставляється за цим договором, повинна відповідати умовам цього договору (пункт 4.1. Договору).

Відповідно до пунктів 5.5., 5.6. Договору якість вугілля в партії для розрахунків по поставках визначається на підставі даних, зазначених в посвідченні якості складеному на партію та результатів приймання покупця. Покупець перевіряє якість вугілля у партіях та приймає вугілля за якістю таким чином:

- якщо різниця між показниками Ad, Wrt посвідчення якості та результатами хімлабораторії вантажоотримувача менша або дорівнює встановленій допустимій похибці випробування згідно з ДСТУ 4096-2002 - за показниками посвідчення про якість;

- якщо різниця між показниками Ad, Wrt поза за встановлену посвідченням якості та результатами хімлабораторії вантажоотримувача більша за встановлену за встановлену допустиму похибку випробування згідно з ДСТУ 4096-2002 вантажоотримувач, протягом 24 годин з моменту отримання результатів, направляє постачальнику та вантажовідправнику телеграму про виклик їх представників для проведення спільного опробування такого вугілля, результати якого сторонами приймаються беззаперечно(без врахування похибки випробування).

Згідно з пунктом 5.7 Договору представник постачальника/вантажовідправника зобов'язаний протягом 12 годин з моменту отримання виклику повідомити свою згоду про приймання вугілля за показниками ТЕС або прибути на спільне приймання вугілля за кількістю та якістю протягом 24 годин з моменту отримання такого виклику або в той же строк повідомити час свого прибуття, який не повинен перевищувати 48 годин з моменту отримання виклику.

Вартість користування вагонами за час простоювання вагонів в очікуванні представника постачальника покладається на постачальника у випадку коли результати спільного приймання вугілля на ТЕС будуть відрізнятися від даних постачальника на величину, що перевищує норму нестачі або допустиму похибку опробування (пункт 5.8.1. Договору).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що, під час виконання умов Договору постачальником було допущено порушення умов Договору, що призвело до необхідності здійснення зі сторони Публічного акціонерного товариства "Центренерго" додаткових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, у вересні 2010 року на адресу вантожоотримувача Зміївської ТЕС Публічного акціонерного товариства "Центренерго" надійшло 24 вагони з вугіллям марки "П 0-100" від вантажовідправника Державного підприємства "Орджонікідзевугілля", яке на правах власності належить Державному підприємству "Вугілля України", що підтверджується залізничними накладними № 52588660, 52585680, 52238299, 52588679, 52588678, 52588677, 52588678, 52588690, 52588674, 52588674, 52588687, 52588685, 52588684, 52588683, з яких в 15 вагонах (№№ 67858217, 66941337, 62508833, 60403052, 67151969, 67170365, 65724585, 67106377, 66931833, 7890558, 66693938, 67196246, 67857201, 65283129, 65709511) виявлено розбіжності у кількості вугілля, а також 9 вагонів (№№ 67866434, 66794108, 63388862, 65707580, 66896218, 65945487, 67857789, 66735440, 67855882) з якісними показниками, що перевищують встановлену договором допустиму похибку.

Вказані обставини підтверджуються актом звіряння кількості та якості № 342/О від 30.09.2010 року.

У зв'язку з цим, позивачем були понесені витрати по сплаті за користування вагонами, перевезення вантажу, направленню телеграм про виклик представників постачальника та вантажовідправника, на проведення хімічного аналізу та спільного відбору проб на загальну суму 7 034,57 грн., що підтверджується актом здачі-приймання виконаних робіт по договору № 2267 від 10.02.10 року, з 01 по 03 вересня 2010 року, довідкою руху грошових коштів по договору № 2267 з 04.09.2010 року по 30.08.2010 року та відомостями плати за користування вагонами № 25091809, № 26091815, № 28091831, № 29091841.

Також, у листопаді 2010 року на адресу вантожоотримувача Зміївської ТЕС Публічного акціонерного товариства "Центренерго" надійшло 18 вагонів з вугіллям марки "П 0-100" від вантажовідправника Державного підприємства "Макіїввугілля", яке на правах власності належить Державному підприємству "Вугілля України", що підтверджується залізничними накладними №№ 52957030, 52957058, 52957057, 52254884, 52254876 (вагони №№ 67663807, 65237661, 60493673, 68822212, 67669333, 66189200, 67870667, 68730175, 63684187, 67154971, 63494918, 64147366, 60495132, 60225406, 625508668, 60413440, 68745231, 67849968), якісні показники якого відрізняються від показників якості, наведених у посвідченні про якість вугілля в партії, більше ніж на допустиму похибку випробування.

При здійсненні вхідного контролю якості вугілля, що надійшло в вагонах (№№ 67663807, 65237661, 60493673, 68822212, 67669333, 66189200, 67870667, 68730175, 63684187, 67154971, 63494918, 61417366, 60495132, 60225406, 62550868, 60413440, 68745231, 67849968) було встановлено, що показники вологості та зольності перевищують встановлену договором допустиму похибку (проби № 6760 від 23.11.2010 року, № 6778 від 24.11.2010 року, № 6872 від 28.11.2010 року, № 6877 від 28.11.2010 року).

В підписаному сторонами акті зрівняння кількості та якості № 514/МВ від 30.11.2010 року , № 487/МВ від 30.11.2010 року № 515/МВ від 30.11.2010 року зазначено, що вугілля, яке надійшло за залізничними накладними №№ №52957030, 52957058, 52957057, 52254884, 52254876 (вагони №№ 67663807, 65237661, 60493673, 68822212, 67669333, 66189200, 67870667, 68730175, 63684187, 67154971, 63494918, 64147366, 60495132, 60225406, 625508668, 60413440, 68745231, 67849968) отримано з якісними показниками, що перевищують встановлену договором допустиму похибку, в зв'язку з чим, позивачем були понесені додаткові збитки у розмірі 2 375,20 грн.

У листопаді 2010 року на адресу вантожоотримувача Зміївської ТЕС Публічного акціонерного товариства "Центренерго" надійшов 1 вагон з вугіллям марки "П 0-100" від вантажовідправника Державного підприємства "Луганськвугілля", яке на правах власності належить Державному підприємству "Вугілля України", що підтверджується залізничною накладною № 52312999, вагон № 67194530, в якому виявлено розбіжність у якості вугілля, у зв'язку з чим, позивачем були понесені додаткові збитки у розмірі 91,08 грн.

Відповідно до умов Договору на адресу вантожоотримувача Зміївської ТЕС Публічного акціонерного товариства "Центренерго" у листопаді 2012 року надійшло 18 вагонів з вугіллям марки АШ від вантажовідправника Державного підприємства "Ровенькиантрацит", яке на правах власності належить Державному підприємству "Вугілля України", що підтверджується залізничними накладними №№ 52601977, 52601933, 52601934, 52601936, 51950002, 51950006, 51950011, 52621722, 52601977 (вагони №№ 65355109, 65768533, 65944936, 60489036, 67679555, 64406119, 60674538, 65708588, 67161265, 66591736, 66931825, 64640154, 67856286, 67683334, 66517582, 67675132, 65381683), в яких виявлено розбіжність у кількості поставленого вугілля.

У зв'язку з цим позивачем були понесені витрати по сплаті за користування вагонами, перевезення вантажу, направленню телеграм про виклик представників постачальника та вантажовідправника на загальну суму 802,57 грн., що підтверджується актом здачі-приймання виконаних робіт по договору № 2267 від 10.02.10 року, з 01 по 03 вересня 2010 року, довідкою руху грошових коштів по договору № 2267 та відомостями плати за користування вагонами.

У грудні 2010 року на адресу вантожоотримувача Зміївської ТЕС Публічного акціонерного товариства "Центренерго" надійшло 14 вагонів з вугіллям марки "П 0-100" від вантажовідправника Державного підприємства "Макіїввугілля", яке на правах власності належить Державному підприємству "Вугілля України", що підтверджується залізничними накладними № 52254911, 52254912, 52254914, 52254937, якісні показники якого відрізняються від показників якості, наведених у посвідченні про якість вугілля в партії, більше ніж на допустиму похибку випробування, що спричинило понесення позивачем додаткових витрат у розмірі 3 642,74 грн.

За твердженням позивача, виходячи з наведеного, Публічне акціонерне товариство "Центренерго" понесло збитки на загальну суму 13 946,16 грн.

Відповідач у своєму відзиві на позов заперечує проти задоволення позовних вимог, з огляду на те, що на думку відповідача позивачем не доведено. що понесені останнім збитки виникли внаслідок вини Державного підприємства "Вугілля України".

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

У відповідності до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Приписами статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права(реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків (частина 3 статті 225 Господарського кодексу України).

Судом враховано те, що згідно зі статтею 623 Цивільного кодексу України для застосування таких правових наслідків порушення зобов'язань як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини. Відсутність хоча б одного з вищезазначених елементів, які створюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов'язань.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем надано докази оплати додаткових витрат, внаслідок неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань.

Правилами розрахунків за перевезення вантажів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 року та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України за № 864/5085 від 24.11.2000 року, а саме підпунктом 1.3. пункту 1 передбачено, що остаточні розрахунки між залізницями і одержувачами за перевезення вантажів і надання додаткових послуг здійснюється на станціях призначення. При цьому до оформлення видачі вантажу одержувачу станція повинна перевірити правильність сплаченої перевізної плати, отримати недобори і всі платежі, які виникли на станції відправлення або при перевезенні і на станції призначення.

На підставі вищевикладеного, залізницею і були стягнуті з позивача платежі за користування вагонами.

Разом з тим, приймаючи до уваги пункти 3.4.4.та 5.6. Договору, суд приходить до висновку, що витрати позивача по направленню телеграм про виклик представників постачальника та вантажовідправника, витрати на проведення хімічного аналізу проби вугілля, витрати здійснені при опробуванні вугілля на загальну суму 2 284,32 грн. є плановими, а тому не підлягають до стягнення з відповідача.

Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме, у розмірі 11 661,84 грн.

Витрати з судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 4, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Вугілля України" (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 4, код ЄДРПОУ 32709929) на користь Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 1, код ЄДРПОУ 22927045) 11 661 (одинадцять тисяч шістсот шістдесят одну три) грн. 84 коп. збитків та 1 345 (одну тисячу триста сорок п'ять) грн. 87 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дата підписання повного

тексту рішення 01.10.2012 року

Суддя С.В. Стасюк