Постанова № 26527687, 18.10.2012, Харківський окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

18 жовтня 2012 р. Справа № 2-а- 14645/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Супрун Ю.О.,

при секретарі судового засідання - Ахвердян Р.А.,

за участю:

представника позивача - Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби - Черніченко І.Ю.,

представника відповідача - Державного науково-виробничого підприємства "Об'єднання комунар" - Лагутіна І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби до Державного науково-виробничого підприємства "Об'єднання комунар", Товариства з обмеженою відповідальністю "ТМС Монтаж" про стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у місті Харкові Державної податкової служби (надалі за текстом - СДПІ ВПП у м. Харкові ДПС) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державного науково-виробничого підприємства "Об'єднання комунар" (надалі за текстом - ДНВП "Об'єднання комунар", відповідач 1), Товариства з обмеженою відповідальністю "ТМС Монтаж" (надалі за текстом - ТОВ "ТМС Монтаж", відповідач 2), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд: стягнути з відповідача 2 на користь відповідача 1 грошові кошти у сумі 2 758 548,6 грн., а з відповідача 1 в дохід держави грошові кошти у сумі 2 758 548,6 грн., що отримані за договором від 07.04.2010 року № 1977/010.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що укладений між ДНВП "Об'єднання Комунар" та ТОВ "ТМС Монтаж" правочин № 1977/010 від 07.04.2010 р. є нікчемним, укладеним з метою, суперечною інтересам Держави, оскільки у спірних правовідносинах відповідач 2, не мав реальної можливості здійснювати господарську діяльність, відсутні докази транспортування товарів, сертифікати якості та сертифікати відповідності. Нікчемність вказаного правочину встановлена в ході документальної позапланової виїзної перевірки ДНВП "Об'єднання Комунар", результати якої оформлені актом перевірки СДПІ ВПП у м. Харкові ДПС від 19.07.2011р. № 1798/41-018/14308730 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ДНВП "Об'єднання Комунар" з питання законності декларування від'ємного значення з податку на додану вартість по деклараціях з ПДВ за червень, серпень, жовтень, листопад, грудень 2010 року та січень, лютий, березень, квітень 2011 року та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень 2011 року на рахунок платника у банку». Відтак, все одержане ТОВ "ТМС Монтаж" від ДНВП "Об'єднання Комунар" підлягає стягненню на користь останнього, а все належне з ТОВ "ТМС Монтаж" на користь ДНВП "Об'єднання Комунар", підлягає стягненню в дохід бюджету саме з ДНВП "Об'єднання Комунар".

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 10.01.2012 року було зупинено провадження в адміністративній справі № 2-а-14645/11/2070 за позовом СДПІ ВПП у м. Харкові ДПС до ДНВП "Об'єднання Комунар" та ТОВ "ТМС Монтаж" про стягнення грошових коштів до набрання законної сили судовим рішенням в справі № 2-а-10446/11/2070 та ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 12.07.2012 року поновлено провадження по вказаній справі у зв'язку з тим, що відпали обставини, які були підставою для зупинення провадження.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав на підставі викладених у позові фактів і просив суд задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача ДНВП "Об'єднання Комунар" проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що спірний правочин відповідає всім вимогам закону, був укладений між правоздатними та дієздатними суб'єктами права, предметом спірного правочину є речі, що не обмежені в цивільному обороті, покупець та продавець за спірними правочинами є платниками ПДВ, господарські операції в межах спірного правочину мали реальний характер, виконання цих господарських операцій спричинило зміни в структурі активів суб'єктів господарювання, первинні документи складені належним чином, витрати по оплаті вартості товару понесені у спосіб перерахування безготівкових коштів. Крім того, Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2012р. по справі № 2а-10446/11/2070 встановлено реальність угоди між відповідачами.

Представник відповідача ТОВ "ТМС Монтаж" про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений судом належним чином та вчасно, однак в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, проти задоволення адміністративного позову заперечував, відповідно до наявного в матеріалах справи заперечення, поданого до канцелярії Харківського окружного адміністративного суду 06.01.2012 року та 10.01.2012 року. Підстави для відмови в задоволенні позовних вимог співпадають з позицією ДНВП "Об'єднання Комунар". Представник ТОВ "ТМС Монтаж", в судове засідання не прибув, відповідно до заяви від 04.09.2012 року, просив розгляду справу без його участі.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.

ДНВП "Об'єднання Комунар", ЄДРПОУ 14308730, місцезнаходження: вул. Г.Рудика, 8, м. Харків, 61070, зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Харківської міської ради 12.01.1993 року за № 1 480 105 0001 008648, що підтверджується відповідним свідоцтвом серія А00 № 497691, та знаходиться на податковому обліку в СДПІ ВПП у м. Харкові Харківської області ДПС з 01.09.2000 року за № 9.

Як вбачається з довідки ДПІ у Печерському районі м. Києва від 24.06.2011 року за № 2022/23-11/34414914 про результати зустрічної звірки, ТОВ "ТМС Монтаж", ЄДРПОУ 34414914, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Бастіонна, 15, оф. 6, є юридичною особою та зареєстровано 14.06.2006 року Печерською районною державною адміністрацією м. Києва, відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію № 41772, взято на податковий облік в органах податкової служби 14.06.2006 року за № 41722. відповідно до свідоцтва № 37729477, виданого ДПІ у Печерському районі м. Києва 12.07.2006 року - є платником податків.

За матеріалами справи 07.04.2010 року між позивачем, ДНВП (в якості Замовника) та ТОВ «ТМС-Монтаж»(в якості Постачальника) було укладено договір № 1977/010, предметом якого є поставка електронних модулів, ПКІ для лічильника СО-ЄА09К.

На підтвердження доводу про реальність господарських операцій за згаданим правочином ДНВП "Об'єднання Комунар" подано до суду складені ТОВ «ТМС-Монтаж»видаткові накладні: № ТМС-000088 на суму 95660,40 грн. в т. ч. ПДВ - 15943,40 грн., № ТМС-000089 на суму 95660,40 грн. в т. ч. ПДВ - 15943,40 грн, № ТМС-000090 на суму 95660,40 грн. в т. ч. ПДВ - 15943,40 грн., № ТМС-000091 на суму 95660,40 грн. в т. ч. ПДВ - 15943,40 грн., № ТМС-000092 на суму 95660,40 грн. в т. ч. ПДВ - 15943,40 грн., № ТМС-000093 на суму 95660,40 грн. в т. ч. ПДВ - 15943,40 грн., № ТМС-000094 на суму 95660,40 грн. в т. ч. ПДВ - 15943,40 грн., № ТМС-000095 на суму 95660,40 грн. в т. ч. ПДВ - 15943,40 грн., № ТМС-000096 на суму 95660,40 грн. в т. ч. ПДВ - 15943,40 грн., № ТМС-000097 на суму 95660,40 грн. в т. ч. ПДВ - 15943,40 грн., № ТМС-000098 на суму 95660,40 грн. в т. ч. ПДВ - 15943,40 грн., № ТМС-000099 на суму 95660,40 грн. в т. ч. ПДВ - 15943,40 грн., № ТМС-000100 на суму 95660,40 грн., в т. ч. ПДВ - 15943,40 грн., № ТМС-000101 на суму 84226,80 грн., в т. ч. ПДВ - 14037,80 грн., № ТМС-000102 на суму 87638,40 грн. в т. ч. ПДВ - 14606,40 грн., № ТМС-000114 на суму 103800,00 грн. в т. ч. ПДВ - 17300,00 грн., № ТМС-000155 на суму 86964,00 грн. в т. ч. ПДВ - 14494,00 грн., № ТМС-000156 на суму 86964,00 грн. в т. ч. ПДВ - 14494,00 грн., № ТМС-000157 на суму 86964,00 грн. в т. ч. ПДВ - 14494,00 грн., № ТМС-000159 на суму 173928,00 грн. в т. ч. ПДВ - 28988,00 грн., № ТМС-000160 на суму 173928,00 грн. в т. ч. ПДВ - 28988,00 грн., № 000161 на суму 173928,00 грн. в т. ч. ПДВ - 28988,00 грн., № ТМС-000162 на суму 173928,00 грн. в т. ч. ПДВ - 28988,00 грн., № ТМС-000163 на суму 173928,00 грн. в т. ч. ПДВ - 28988,00 грн., № ТМС-000164 на суму 173928,00 грн. в т. ч. ПДВ - 28988,00 грн., № ТМС-000070 на суму 434820,00 грн. в т. ч. ПДВ - 72470,00 грн., № ТМС-000071 на суму 521784,00 грн. в т. ч. ПДВ - 86946,00 грн., № ТМС-000072 на суму 347856,00 грн. в т. ч. ПДВ - 57976,00 грн., № ТМС-000073 на суму 323556,36 грн. в т. ч. ПДВ - 53926,06 грн.;

податкові накладні №000117 від 20.08.2010 р., № ТМС-000074 від 21.06.2010 р., № ТМС-000075 від 21.06.2010 р., № ТМС-000076 від 21.06.2010 р., № ТМС-000077 від 21.06.2010 р., № 89 від 21.07.2010 р., № 000090 від 21.07.2010 р., № 91 від 21.07.2010 р., № 92 від 21.07.2010 р., № 93 від 21.07.2010 р., № 94 від 21.07.2010 р., № 95 від 21.07.2010 р., № 96 від 21.07.2010 р., № 97 від 21.07.2010 р., № 98 від 21.07.2010 р., № 99 від 21.07.2010 р., № 100 від 21.07.2010 р., № 101 від 21.07.2010 р., № 000102 від 21.07.2010 р., № 103 від 21.07.2010 р., № 000157 від 25.10.2010 р., № 000158 від 25.10.2010 р., № 000159 від 25.10.2010 р., № 000160 від 25.10.2010 р., № 000161 від 25.10.2010 р., № 000162 від 25.10.2010 р., № 000163 від 25.10.2010 р., № 000164 від 25.10.2010 р., № 000165 від 25.10.2010 р..

платіжні доручення № 5481 від 03.08.2010 р., № 6541 від 07.09.2010 р., № 5478 від 03.08.2010 р., № 5479 від 03.08.2010 р., № 5480 від 03.08.2010 р., № 5482 від 03.08.2010 р., № 5483 від 03.08.2010 р., № 5472 від 03.08.2010 р., № 5471 від 03.08.2010 р., № 5470 від 03.08.2010 р., № 5473 від 03.08.2010 р., № 5474 від 03.08.2010 р., № 5475 від 03.08.2010 р., № 5476 від 03.08.2010 р., № 5477 від 03.08.2010 р., № 5454 від 03.08.2010 р., № 6103 від 03.08.2010 р., № 5462 від 03.08.2010 р., № 5461 від 03.08.2010 р., № 5457 від 03.08.2010 р., № 5458від 03.08.2010 р., № 5459 від 03.08.2010 р., № 5460 від 03.08.2010 р., № 6100 від 20.08.2010 р., № 6099 від 20.08.2010 р., № 6098 від 2008.2010 р., № 6102 від 20.08.2010 р., № 6101 від 20.08.2010 р., № 6542 від 07.09.2010 р., № 6538 від 07.09.2010 р., № 6782 від 13.09.2010 р., № 6783 від 13.09.2010 р., № 6786 від 13.09.2010 р., № 6785 від 13.09.2010 р., № 6784 від 13.09.2010 р., № 6539 від 07.09.2010 р., № 6540 від 07.09.2010 р., № 8756 від 17.11.2010 р., № 8758 від 17.11.2010 р., № 8759 від 17.11.2010 р., № 9147 від 30.11.2010 р., № 9148 від 30.11.2010 р., № 9149 від 30.11.2010 р., № 9150 від 30.11.2010 р., № 9151 від 30.11.2010 р., № 9582 від 13.12.2010 р., № 9768 від 16.12.2010 р., № 9765 від 16.12.2010 р., № 9585 від 13.12.2010 р., № 9771 від 16.12.2010 р., № 9584 від 13.12.2010 р., № 10010 від 22.12.2010 р., № 9583 від 13.12.2010 р., № 7654 від 11.10.2010 р..

рахунки-фактури: ТМС-000072 від 21.06.2010 р. на суму 434820,00 грн., ТМС-000073 від 21.06.2010 р. на суму 521784,00 грн., ТМС-000074 від 21.06.2010 р. на суму 347856,000 грн., ТМС-000075 від 21.06.2010 р. на суму 323556,36 грн., ТМС-000088 від 16.07.2010 р. на суму 95660,40 грн., ТМС-000089 від 16.07.2010 р. на суму 95660,40 грн., ТМС-000090 від 16.07.2010 р. на суму 95660,40 грн., ТМС-000091 від 19.07.2010 р. на суму 95660,40 грн., ТМС-000092 від 20.07.2010 р. на суму 95660,40 грн., ТМС-000093 на суму 95660,40 грн., ТМС-000094 від 20.07.2010 р. на суму 95660,40 грн., ТМС-000095 від 20.07.2010 р. на суму 95660,40 грн., ТМС-000096 від 20.07.2010 р. на суму 95660,40 грн., ТМС-000097 від 20.07.2010 р. на суму 95660,40 грн., ТМС-000098 від 20.07.2010 р. на суму 95660,40 грн., ТМС-000099 від 20.07.2010 р. на суму 95660,40 грн., ТМС-000100 від 20.07.2010 р. на суму 95660,40 грн., ТМС-000101 від 20.07.2010 р. на суму 84500,04 грн., ТМС-000102 від 20.07.2010 р. на суму 87638,40 грн., ТМС-000108 від 17.08.2010 р. на суму 103800,00 грн., ТМС-000151 від 19.10.2010 р. на суму 86964,00 грн., ТМС-000153 від 19.10.2010 р. на суму 86964,00 грн., ТМС-000154 від 19.10.2010 р. на суму 86964,00 грн., ТМС-000156 від 22.10.2010 р. на суму 173928,00 грн., ТМС-000157 від 22.10.2010 р. на суму 173928,00 грн., ТМС-000158 від 22.10.2010 р. на суму 173928,00 грн., ТМС-000159 від 22.10.2010 р. на суму 173928,00 грн., ТМС-000160 від 22.10.2010 р. на суму 173928,00 грн., ТМС-000161 від 22.10.2010 р. на суму 173928,00 грн.;

- виписки банку від 17.05.2012 р. (повернення коштів в сумі 273,24 грн.).

Крім того, як доказ реального надходження товару та використання його у виробничій діяльності, відповідачем надано суду копії наступних документів:

- прибуткових ордерів: № 346 від 15.09.2010 р., № 227 від 27.10.2010 р., № 219 від 27.10.2010 р., № 220 від 27.10.2010 р., № 221 від 27.10.2010 р., № 222 від 27.10.2010 р., № 223 від 27.10.2010 р., № 224 від 27.10.2010 р., № 225 від 27.10.2010 р., № 226 від 27.10.2010 р., № 144 від 27.07.2010 р., № 145 від 27.07.2010 р., № 146 від 27.07.2010 р., № 146-1 від 27.07.2010 р., № 147 від 27.07.2010 р., № 148 від 27.07.2010 р., № 149 від 27.07.2010 р., № 150 від 27.07.2010 р., № 151 від 27.07.2010 р., № 152 від 27.07.2010 р., № 153 від 27.07.2010 р., № 154 від 27.07.2010 р., № 155 від 27.07.2010 р., № 156 від 27.07.2010 р., № 157 від 27.07.2010 р., № 121 від 23.06.2010 р., № 122 від 23.06.2010 р., № 123 від 23.06.2010 р., № 124 від 23.06.2010 р..

- лімітно-заборних карт: № 16 на березень 2011 р., № 17 на березень 2011 р., № 278 на квітень 2011 р., № 494 на серпень 2011 р, № 5 на вересень 2011 р., № 6 вересень 2011 р, № 170 на жовтень 2011 р., № 1 на жовтень 2010 р., № 28 на листопад 2010 р., № 270 на грудень 2010 р., № 182 на січень 2011 р., № 179 на січень 2011 р., № 19 на січень 2011 р., № 16 на лютий 2011 р., № 15 на лютий 2011 р., № 312 на лютий 2011 р., № 279 на квітень 2011 р., № 281 на квітень 2011 р., № 43 на липень 2011 р., № 202 на серпень 2011 р, № 2 на вересень 2011 р., № 274 на квітень 2011 р., № 280 на квітень 2011 р., № 44 на липень 2011 р., № 203 на серпень 2011 р., № 201 на серпень 2011 р., № 1871 без дати, № 1877 без дати, № 2105 без дати, № 1982 без дати, № 3148 без дати, № 2816 без дати, № 2817 без дати, № 2918 без дати, № 2818 без дати, № 3227 без дати, № 3211 без дати.

Досліджуючи питання реальності господарських операцій, суд дійшов висновку, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

За таких обставин, суд робить висновок, що оглянуті документи не мають недоліків, котрі в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 7 Закону України "Про ПДВ", п. 2. 4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення № 88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, а відтак оглянуті документи сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій. В ході розгляду справи відповідачем за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів, не надано доказів того, що оглянуті документи не призвели до зміни в структурі активів і зобов'язань ДНВП "Об'єднання Комунар".

Надані позивачем на вимогу суду докази в сукупності спростовують висновки СДПІ про нікчемність господарських операцій за вказаним правочином.

В основу висновку про вчинення ДНВП "Об'єднання Комунар" порушення закону за даним правочином податковим органом покладено мотив сумнівності реального проведення господарських операцій.

В силу приписів ст. 61 Конституції України (принцип індивідуальної юридичної відповідальності) та за відсутності в матеріалах справи належних та допустимих в розумінні ст.70 КАС України, ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України, ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України, ст.ст.191, 212, 358, 364, 365, 366 Кримінального кодексу України доказів відображення ДНВП "Об'єднання Комунар" чи його контрагентами в документах податкової звітності наслідків нікчемного правочину або показників господарських операцій, котрі реально не відбулись, суд визнає даний довід відповідача неправомірним.

На підставі наведеного суд приходить до висновку про те, що ДНВП "Об'єднання Комунар" та ТОВ "ТМС Монтаж" відповідно до норм чинного законодавства наділено правоздітністю та дієздатністю, у ТОВ "ТМС Монтаж" є достатня матеріальна база для ведення господарської діяльності, спірні операції мають реальний характер.

Крім того, судом встановлено, що ДНВП "Об'єднання Комунар" було оскаржено податкові повідомлення-рішення № 0000550841 від 02.08.2011р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 5.521.061,00грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 1,00грн.; №0000560841 від 02.08.2011р. про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 1.317.537,00 грн., у тому числі: листопад 2010р. -112.669,00грн., лютий 2011р. -547.381,00грн., квітень 2011р. -657.487,00грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 1,00грн., №0000540841 від 02.08.2011р. про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в загальному розмірі 63.537,00грн. (за основним платежем - 42.358,00грн., за штрафними санкціями -21.179,00грн.), прийняті на підставі акту перевірки СДПІ ВПП у м. Харкові від 19.07.2011 року №1798/41-018/14308730, відповідно до якого податковим органом було виявлено порушення ДНВП «Об'єднання Комунар»ст.ст. 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4, 7.7.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.1, п.198.3, п.198.4 ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.3 ст.200, п.200.4 ст.200, п.п.«б»п.201.11 ст.201 Податкового кодексу України, а саме: формування податкового кредиту з ПДВ за рахунок проведення господарських операцій з ТОВ «Укрпромпостачсервіс», ТОВ «ТМС Монтаж», ТОВ «Альфа-Експерт», ТОВ «Біотопресурс», ТОВ «Дилмет», ТОВ «Акваметсервіс», ТОВ «Укртекстиль», ФОП Сергієнко, ТОВ «Есполіо», ФОП Попов, ТОВ «Ітер», ТОВ «Промбудмонтажінвест», ТОВ «Дом і К», ТОВ «Кварц», ТОВ «Укрнадраресурси», ТОВ «Техенергоресурс», що відбувались в межах нікчемних правочинів; формування податкового кредиту на підставі касових чеків на придбання пального та письмових скарг на постачальників, котрі не видали податкові накладні, але за відсутності самих податкових накладних (а.с.85 т.1, аркуш акту перевірки 74); формування податкового кредиту за взаємовідносинами з постачальниками, щодо яких за даними Співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань в розрізі контрагентів на рівні ДПА України виявлені розбіжності в сумах задекларованих ДНВП «Об'єднання Комунар» податкового кредиту з ПДВ на сумах задекларованих контрагентами ДНВП податкових зобов'язань з ПДВ, до Харківського окружного адміністративного суду, справа № 2а-10446/11/2070.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2011 року адміністративний позов Державного науково-виробничого підприємства "Об'єднання Комунар" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові про скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено частково. Скасувано податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові: №0000550841 від 02.08.2011р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 5.521.061,00грн. та визначено штрафні санкції у розмірі 1,0 грн. у частині зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 2.925.589,95грн.; №0000560841 від 02.08.2011р. про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 1.317.537,00грн., у тому числі: листопад 2010р. - 112.669,00грн.; лютий 2011р. - 547.381,00грн.; квітень 2011р. - 657.487,00грн. та визначено штрафні санкції у розмірі 1,0 грн. у частині зменшення розміру від'ємного значення з ПДВ в розмірі 515.547,38грн.; № 0000540841 від 02.08.2011р. про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 63.537,00грн., з яких за основним платежем 42.358,00грн., за штрафними санкціями 21.179,00грн., у частині визначення основного платежу в сумі 10.369,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 5.184,50 грн.. В решті вимог адміністративний позов - залишено без задоволення.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2012 року по справі №2а-10446/11/2070 за позовом ДНВП "Об'єднання Комунар" до СДПІ ВПП у м. Харкові, адміністративний позов по епізоду правовідносин ДНВП "Об'єднання Комунар" з ТОВ "ТМС Монтаж" задоволено, скасовано податкове повідомленя-рішення № 0000560841 від 02.08.2011 року про зменшення від'ємного значення з ПДВ на суму 46343,00 грн.; податкове повідомлення-рішення №0000550841 від 02.08.2011 року про зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 1000939,65 грн.; податкове повідомлення рішення №0000540841 від 02.08.2011 року на суму донарахованого податку у розмірі 31989,00 грн. основного платежу, 15994,5 грн. штрафних санкцій, встановлено правомірність правовідносин між відповідачами.

Відповідно до ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України Кодекс адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Крім того, при вирішенні даної справи суд враховує Лист Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011 року, відповідно до якого умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб. Відповідні обставини повинні бути відображені в мотивувальній частині судового рішення про визнання недійсним правочину як такого, що вчинений юридичними особами із завідомо суперечною інтересам держави та суспільства метою. Зокрема, слід установити персоналії посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник, тощо. Судам варто мати на увазі, що обов'язковість установлення умислу поширюється лише на визнання недійсними правочинів, вчинених із метою, що суперечить інтересам держави та суспільства (частина третя статті 228 Цивільного кодексу України). Проте встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів, за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку-учасників відповідної операції.

Згідно до п. 18 Постанови Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»№9 від 06.11.2009 року, при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В ході розгляду справи, відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків за ознаками складу злочину, передбаченого ст.191 КК України або ст.212 КК України, хоча саме діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною перелічених злочинів.

Перевіряючи обґрунтованість викладених в позові доводів суб'єкта владних повноважень, суд бере до уваги, що відповідно до ч.1 ст.208 Господарського кодексу України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Вказана норма кореспондується з положеннями частині 3 статті 228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Однак, з матеріалів справи, Постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2012 року по справі № 2а-10446/11/2070, Ухвали Вищого адміністративного суду України від 05.04.2012 року по справі № 2а-11392/10/2070, судом встановлено, що спірний правочин відповідає всім вимогам закону, був укладений між правоздатними та дієздатними суб'єктами права, предметом спірного правочину є речі, що не обмежені в цивільному обороті, покупець та продавець за спірними правочинами є платниками ПДВ, господарські операції в межах спірного правочину мали реальний характер, виконання цих господарських операцій спричинило зміни в структурі активів суб'єктів господарювання, первинні документи складені належним чином, витрати по оплаті вартості товару понесені у спосіб перерахування безготівкових коштів, тобто встановлено реальність угоди між відповідачами.

З огляду на встановлені судом фактичні обставини справи, судження суб'єкта владних повноважень про нікчемність спірного правочину є помилковим, оскільки таке судження не доведено суб'єктом владних повноважень згідно з ч.1 ст.72 КАС України, базується лише на припущеннях, що суперечить вимогам ч.3 ст.2 КАС України, акт перевірки від 19.07.2011 року №1798/41-018/14308730 не містить належних та допустимих доказів вчинення платниками податків нікчемного правочину, викладене в акті перевірки та адміністративному позові судження суб'єкта владних повноважень про вчинення нікчемного правочину не містить зазначення в чому конкретно полягав намір платника податків на безпідставне одержання податкової вигоди, правомірність спірної угоди встановлено Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2012 року по справі №2а-10446/11/2070.

Окремо суд зазначає, щодо тверджень податкового органу щодо нереальності правочинів суд зазначає, що з приписів ст. 228 Цивільного кодексу України чітко і безумовно слідує, що законодавець з 01.01.2011 року виключив правочини, які були укладені з метою, суперечною інтересам Держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

Відтак, з 01.01.2011 року повноваження на встановлення законності правочину належать до повноважень судів.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАСУ України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів належного беззаперечного законодавчого підґрунтя виникнення підстав для задоволення позовних вимог.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 159, 160-164, 167, 186 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби до Державного науково-виробничого підприємства "Об'єднання комунар", Товариства з обмеженою відповідальністю "ТМС Монтаж" про стягнення коштів - відмовити в повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 23.10.2012 року.

Суддя Ю.О.Супрун