Постанова № 26527540, 23.10.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" жовтня 2012 р. Справа № 5009/1701/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кочерової Н.О., суддівДунаєвської Н.Г., Гольцової Л.А., розглянувши касаційну скаргутовариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо"на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 13.08.2012 р.у справі№ 5009/1701/12 господарського суду Запорізької областіза позовомприватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія"дотовариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо"простягнення 17 673,60 грн.за участю представників сторін:

від позивача: не з'явилися

від відповідача: Пушкарьова К.В., дов. від 12.09.2012

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2012 року приватне акціонерне товариство "Українська пожежно-страхова компанія" звернулося до господарського суду з позовом до товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо" про стягнення 17 673,60 грн.

Заявою від 02.07.2012р. позивач уточнив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача 17 433, 60грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що виплативши своєму страхувальнику згідно договору добровільного страхування наземних транспортних засобів страхове відшкодування, він відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" набув права зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, якою є відповідач, як страховик винної у скоєнні ДТП особи. Відтак, позивач вважає, що відповідач має сплатити йому суму виплаченого страхового відшкодування.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 02.07.2012р. (суддя Хуторний В.М.) уточнені позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо" на користь приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" 17433,60 грн. збитків та 1609, 50 грн. судового збору.

При цьому, місцевий господарський суд виходив з того, що після сплати потерпілій внаслідок ДТП особі страхового відшкодування у позивача на підставі ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" виникло право звертатися з регресною вимогою про виплату страхового відшкодування до страховика винної у ДТП особи, якою є відповідач, оскільки відповідно до положень закону та у межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу ТДВ "Страхова компанія "Кредо" взяло на себе відповідальність за свого страхувальника, тобто здійснило страхування такого страхового ризику, як відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки. Крім того, суд, керуючись постановою Дніпропетровського РВ УМВС від 20.04.2009р. та висновком про оцінку матеріальних збитків № 04/5 від 15.05.2009р. встановив наявність в діях страхувальника відповідача всіх елементів складу правопорушення та прийшов до висновку, що відповідач зобов'язаний в порядку регресу відшкодувати позивачу суму страхового відшкодування, виплаченого позивачем своєму страхувальнику, в повному обсязі.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 13.08.2012р. (судді: Будко Н.В. -головуючий, Манжур В.В. М'ясищев А.М.) апеляційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо" задоволено частково.

Рішення місцевого господарського суду скасовано частково. Резолютивну частину рішення викладено в іншій редакції. Уточнені позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з товариства з додатковою відповідальністю "СК "Кредо" на користь приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" 13 898,88 грн. збитків та 1265, 74 грн. судового збору. У задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ПАТ "Українська пожежно-страхова компанія" на користь ТДВ "СК "Кредо" 163,17 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Задовольняючи позовні вимоги частково, апеляційний господарський суд, керуючись листом Державної податкової адміністрації України № 10143/5/16-1516 від 21.08.2009р. стосовно порядку врахування страховою компанією сум податку на додану вартість при проведенні розрахунку розміру страхового відшкодування, виходив з того, що стягненню з відповідача підлягає сума страхового відшкодування без нарахування 20% податку на додану вартість.

В касаційній скарзі товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо" просить рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційного господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі. При цьому, скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, 14.04.2010р. між акціонерним товариством "Українська пожежно-страхова компанія" Новомосковська філія (правонаступником якого є позивач) (страховик) та Кононовим Олегом Томовичем (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів (АВТОКАСКО) серії АЗН № 050, предметом страхування якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом (тз) -автомобілем ВАЗ 11193, реєстраційний номер АЕ4128СН.

Одним із передбачених договором страхових випадків є пошкодження (знищення) тз та/або його додаткового обладнання внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (ДТП). Строк дії договору: з 15.04.2009р. по 14.04.2010р.

Відповідно до довідки УДАІ УМВС в Дніпропетровській області про дорожньо-транспортну пригоду № 8378017 від 20.04.2009р. та Постанови інспектора дізнання ОДАІ з обслуговування Дніпропетровського району УМВС України в області № о/м-1355 від 20.04.2009р., 20.04.2009р. о 13год.45хв. на а/д Дніпропетровськ-Підгородное сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля ВАЗ 11193, реєстраційний номер АЕ4128СН, під керуванням Кононова О.Т., та автомобіля ВАЗ 21011, реєстраційний номер АЕ3674АВ, під керуванням Коновала А.О.

Зазначеною постановою встановлено, що причиною ДТП стало невиконання водієм Коновалом А.О. пункту 8.7.3е Правил дорожнього руху України та притягнуто його до адміністративної відповідальності на підставі ст. 124 КУпАП.

Зазначена вище ДТП відповідно до умов договору страхування та норм чинного законодавства України, визнана позивачем страховим випадком, про що складено страхові акти № 0803/09 від 24.09.2009р. та № 08/03/09/1 від 28.09.2009р., відповідно до яких сума страхового відшкодування, що підлягає виплаті склала 17 433, 60 грн. (за вирахуванням фізичного зносу замінених складових тз та безумовної франшизи, розмір якої згідно п. 12 договору складає 0,5 %).

На виконання умов вищезазначеного договору, за страховими актами № 0803/09 від 24.09.2009р. та № 08/03/09/1 від 28.09.2009р., позивачем за заявою страхувальника на розрахунковий рахунок ПП "Вірко" здійснено страхове відшкодування в сумі 17 433, 60 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 10280 від 25.09.2009р. на суму 14 448,00грн. та № 10393 від 30.09.2009р. на суму 2 945, 60 грн.

Крім того, судами попередніх інстанцій також встановлено, що на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди автомобіль ВАЗ321011, реєстраційний номер АЕ3674 АВ, внаслідок неправильних дій водія якого сталася ДТП, був застрахований -товариством з додатковою відповідальністю "СК "Кредо" відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС0846371.

Позивачем на адресу відповідача направлено заяву на виплату страхового відшкодування в порядку регресу №1151 від 09.02.2012р. Однак, відповідач листом №Э.37.7.0.0/59 від 07.03.2012р. відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування, що і стало підставою для звернення ПАТ "Українська пожежно-страхова компанія" з позовом у даній справі.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, сплативши страхове відшкодування за завдану внаслідок ДТП шкоду автомобілю ВАЗ 11193, реєстраційний номер АЕ4128СН, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, винною у скоєнні 20.04.2009р. на а/д Дніпропетровськ-Підгородноє ДТП особою є водій автомобіля ВАЗ 21011, реєстраційний номер АЕ3674 АВ, - громадянин Коновал А.О., цивільно-правова відповідальність якого на момент виникнення ДТП застрахована відповідачем -товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо" за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/0846371.

Відповідно до пункту 22.1. Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів", в редакції чинній на момент виплати позивачем страхового відшкодування, при настанні страхового випадку страховик (страхова організація, що має право на здійснення обов'язкового страхування цивільної-відповідальності) відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Враховуючи те, що на момент виникнення дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність Коновала А.О. була застрахована відповідачем відповідно до полісу обов'язкового страхування власників наземних транспортних засобі № ВС/0846371, то саме відповідач є особою, відповідальною за шкоду, завдану автомобілю ВАЗ 11193, реєстраційний номер АЕ 4128 СН, внаслідок ДТП, оскільки відповідно до зазначеного полісу відповідач взяв на себе відповідальність за свого страхувальника, тобто здійснив страхування такого страхового ризику, як відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Таким чином, враховуючи обставини справи, суд першої інстанцій, з яким погодився і апеляційний господарський суд, дійшов до правомірного висновку, що після сплати потерпілій особі страхового відшкодування у позивача виникло право звертатися до страховика винної у ДТП особи з вимогою про виплату страхового відшкодування, оскільки якщо цивільно-правова відповідальність винної особи застрахована у іншого страховика, то потерпілий має право вимоги про відшкодування шкоди до нього, а отже це право переходить і до страховика, з яким потерпілий уклав договір добровільного страхування.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач звернувся до відповідача із заявою № 1151 від 09.02.2012р. про виплату страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 17 433, 60 грн. Однак, відповідач листом № Э.37.7.0.0/59 від 07.03.2012р. відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування з огляду на пропущення позивачем встановленого п. 37.1.4 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" річного строку з моменту скоєння ДТП для подання заяви про страхове відшкодування. При цьому, відповідач зазначав, що такий строк встановлено Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" в редакції від 19.09.2011р.

Однак, така відмова відповідача є безпідставною, оскільки не ґрунтується на вимогах законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин.

Так, 19.09.2011р. набрала чинності редакція Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів", пунктом 37.1.4 ст. 37 якого встановлено, що підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є, зокрема, неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Статтею 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Частиною 1 статті 5 Цивільного кодексу України також встановлено, що акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Відтак, враховуючи викладене, на відносини між сторонами щодо компенсації позивачу в порядку регресу виплаченого ним страхового відшкодування поширюється законодавство, чинне станом на момент набуття позивачем права звернення до відповідача з регресною вимогою про таку компенсацію, тобто на день здійснення ним виплати страхового відшкодування потерпілій особі -30.09.2009р. та 25.09.2009р.

Станом на 30.09.2009р. та 25.09.2009р. чинною була редакція Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" від 24.09.2008р., яка не передбачала такої підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування як неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року з моменту ДТП.

Крім того, безпідставними також є посилання відповідача на відсутність у нього обов'язку відшкодовувати шкоду (виплачувати страхове відшкодування), оскільки його страхувальник (Коновал А.О.), особа винна у спричиненні ДТП, в порушення ст. 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не повідомив ТДВ "СК "Кредо" про настання ДТП за його участі з огляду на таке.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст. 988 ЦК України та ч.1 ст. 16 Закону України "Про страхування" страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Статтею 991 ЦК України та статтею 26 ЗУ "Про страхування" передбачено підстави для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування, зокрема, у разі несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку.

Пунктом 5 частини 1 ст. 989 Цивільного кодексу України на страхувальника покладено обов'язок повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором.

При цьому, правове значення має повідомлення страховика про настання страхового випадку в строк, який дає страховику можливість дослідити обставини випадку і дійти висновку про визнання його страховим випадком чи про відмову в цьому. Сам по собі факт порушення страхувальником визначеного договором порядку повідомлення про настання страхового випадку не може бути підставою для відмови у здійсненні страхової виплати. Тобто, виходячи зі змісту вищенаведених норм можна зробити висновок, що коли виникає страховий випадок, страховик зобов'язаний виплатити страхове відшкодування, а інші умови договору є підставою для відмови лише в тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкодило страховику переконатися, що ця подія є страховим випадком.

Проте, як встановлено господарськими судами на підставі довідки самого відповідача № ЭZР0000/23-13416(1198) від 07.06.2012р. (а.с. 52), останньому було відомо про факт настання 20.04.2009р. ДТП із забезпеченим за полісом ОСЦПВ№ ВС/0846371 автомобілем, оскільки потерпілий в ДТП Кононов О.Т. звертався в ТДВ "СК "Кредо" із заявою про виплату страхового відшкодування за полісом ОСЦПВ№ ВС/0846371. Натомість, доказів, які б свідчили про наявність у відповідача перешкод переконатися, що зазначена дорожньо-транспортна пригода є страховим випадком відповідачем не подано.

Відтак, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що неповідомлення страховика страхувальником (особою винною у ДТП) про настання ДТП, відповідно до норм страхового законодавства, не впливає на обов'язок страхової компанії сплатити в порядку регресу виплачене страховиком потерпілої особи страхове відшкодування.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом даного позову є вимога позивача про стягнення з відповідача суми виплаченого страхового відшкодування в розмірі 17433,60 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до додатку №1 до страхового акту №0803/09 від 13.07.2009р., складеного аварійним комісаром Куц Ю.В., вартість відновлювального ремонту автомобіля ВАЗ 11193, реєстраційний номер АЕ4128СН, з урахуванням значення коефіцієнту фізичного зносу складових, що підлягають зміні, склала 17 673, 60грн. (з ПДВ).

За розрахунками позивача, проведеними у страхових актах №0803/09 від 24.09.2009р. та № 0803/9/1 від 28.09.2009р., сума страхового відшкодування, що підлягає виплаті страхувальнику, склала 17 433, 60 грн. (за вирахуванням франшизи (0,5%) у розмірі 240, 00 грн.).

Разом з цим, судом апеляційної інстанції вірно встановлено, що розрахунок розміру страхового відшкодування було проведено позивачем без урахування вимог чинного на момент його проведення та виплати страхового відшкодування законодавства. Так, зокрема, позивачем не було прийнято до уваги підпункт 3.2.3. пункту 3.2. ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість", відповідно до якого не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість надання послуг із страхування, співстрахування або перестрахування особами, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності відповідно до закону, а також пов'язаних з такою діяльністю послуг страхових (перестрахових) брокерів та страхових агентів. Відтак, врахувавши наведене, суд прийшов до висновку, що ПДВ при визначенні суми страхового відшкодування не нараховується.

При цьому, при перевірці правильності здійсненого позивачем розрахунку суми страхового відшкодування, судом апеляційної виявлено арифметичну невірність у визначенні розміру ПДВ у зв'язку з чим судом проведено перерахунок суми страхового відшкодування та визначено, що стягненню з відповідача підлягає сума у розмірі 13898,88 грн., тобто без урахування 20% ПДВ від вартості відновлювального ремонту, що складає 3 534, 72 грн.

Таким чином, суд апеляційної інстанції прийшов до вірного висновку, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування (позивача), перейшло право вимоги до відповідача лише в сумі 13 898,88грн.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що оскаржувана відповідачем постанова, якою рішення господарського суду першої інстанції скасоване та викладене в іншій редакції, відповідає вимогам закону, а посилання скаржника на порушення норм матеріального та процесуального права при винесенні постанови не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування прийнятої апеляційним господарським судом постанови не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо" залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13.08.2012р. у справі № 5009/1701/12 без змін.

Головуючий Н. Кочерова

Судді Н. Дунаєвська

Л. Гольцова