Постанова № 26527534, 22.10.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" жовтня 2012 р. Справа № 5017/2167/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівКота О.В. Кролевець О.А. Попікової О.В.розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Алвас"на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28.08.2012 р. у справі № 5017/2167/2012 господарського суду Одеської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Алвас"доАкціонерного товариства закритого типу "Ізмаїлагрошляхбуд"простягнення 37 880,00 грн.за участю представників:

позивача: Несенко І.П.

відповідача: не з'явився

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю (надалі -"ТОВ") "Алвас" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Акціонерного товариства закритого типу (надалі -"АТЗТ") "Ізмаїлагрошляхбуд" про стягнення 37 880,00 грн. збитків, що спричинені вимушеним простоєм у господарській діяльності внаслідок пошкодження ліній електропередач. Позовні вимоги мотивовані нормами ст.ст. 22, 1166 ЦК України та чиненням відповідачем перешкод у відновленні мережі електропостачання. Одночасно з позовною заявою ТОВ "Алвас" подано господарському суду Одеської області заяву про забезпечення позову шляхом заборони АТЗАТ "Ізмаїлагрошляхбуд" вчиняти дії.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.07.2012 р. (суддя Невінгловська Ю.М.) в порядку ст.ст. 66, 67 ГПК України задоволено заяву ТОВ "Алвас" про забезпечення позову;

заборонено АТЗАТ "Ізмаїлагрошляхбуд" чинити перешкоди Ізмаїльському районному відділу Головного управління Держтехногенбезпеки в Одеській області іншим спеціальним службам м. Ізмаїл Одеської області у здійсненні на території АТЗАТ "Ізмаїлагрошляхбуд" дій, виконанні робіт, пов'язаних з ліквідацією наслідків стихійного лиха та відновленням існуючої мережі електропостачання, зокрема, відновлення електропостачання об'єкту нерухомості, що належить ТОВ "Алвас" на праві спільної часткової власності згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Ізмаїльської міської ради Одеської області 28.09.2009 р. за № 1105, та розташоване за адресою: 68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Лісова, 5.

Позиція суду першої інстанції мотивована тим, що застосування в порядку ст.ст. 66, 67 ГПК України зазначених заходів до забезпечення позову уможливить уникнення подальшого зростання збитків позивача, рівно як і аварійної ситуації та техногенної катастрофи у зв'язку з обривом кабелів високої напруги.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 28.08.2012 р. (судді Лашин В.В., Єрмілов Г.А., Воронюк О.Л.) ухвалу місцевого суду скасовано у зв'язку з неправильним застосуванням судом норм процесуального права та відмовлено у задоволення заяви ТОВ "Алвас" про вжиття заходів до забезпечення позову.

Не погоджуючись з прийнятим апеляційною інстанцією судовим актом, ТОВ "Алвас" звернулось до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28.08.2012 р. і припинити апеляційне провадження за апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду Одеської області від 27.07.2012 р.

Вимоги касаційної скарги обґрунтовані нормами п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України та неврахуванням судом апеляційної інстанції скасування ухвалою господарського суду Одеської області від 13.08.2012 р. заходів до забезпечення позову.

Сторони згідно з приписами ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач не скористався передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч. 1 ст. 1117 ГПК України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Статтею 67 визначено перелік заходів до забезпечення позову, до якого віднесено і заборону відповідачеві вчиняти певні дії.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Втім, судом апеляційної інстанції встановлено, що господарським судом Одеської області при винесенні ухвали про забезпечення позову не надано належної оцінки тому факту, що обраний захід до забезпечення позову не є адекватним пред'явленим позовним вимогам, адже предметом спору у даній справі є стягнення грошових коштів.

Крім того, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Однак, ухвала господарського суду Одеської області від 27.07.2012 р. не містить посилань на належні та допустимі докази, якими б обґрунтовувалась необхідність вжиття заходів до забезпечення позову.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів погоджується з позицією суду апеляційної інстанції відносно того, що у даній справи не існувало обставин, що зумовлювали застосування норм ст.ст. 66, 67 ГПК України.

Щодо тверджень відповідача, викладених в касаційній скарзі, колегія суддів зазначає наступне.

Частина 3 статті 67 ГПК України передбачає, що ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання. Апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду (ч. 5 ст. 106 ГПК України). Так, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі (ч. 2 ст. 101 ГПК України).

Таким чином, під час перегляду ухвали господарського суду Одеської області від 27.07.2012 р. суд апеляційної інстанції мав перевіряти правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального законодавства, що і було зроблено при винесенні оскаржуваної постанови.

За таких обставин та враховуючи норми ст.ст. 1119, 11110, 11113 ГПК України, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваного судового акту.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Алвас" залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28.08.2012 р. у справі № 5017/2167/2012 залишити без змін.

Головуючий суддяО. Кот СуддіО. Кролевець О. Попікова