Постанова № 26527416, 23.10.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" жовтня 2012 р. Справа № 5015/1181/12

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. -головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Харченко В.М.

розглянув касаційну скаргу об'єднання підприємств "Український музичний альянс", м.Київ

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 02.08.2012

зі справи № 5015/1181/12

за позовом об'єднання підприємств "Український музичний альянс", м.Київ (далі -Об'єднання)

до малого приватного підприємства "Одеко Захід", м.Львів (далі -Підприємство)

про визнання договору укладеним.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - Калениченко П.А.;

відповідача - Кордонець М.Г.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

У березні 2012 року Об'єднання звернулося з позовом до суду, згідно з яким просило визнати укладеним з 19.12.2011 між Об'єднанням та Підприємством договір про виплату винагороди (роялті) за комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань, на умовах запропонованих позивачем.

Рішенням господарського суду Львівської області від 07.06.2012 у справі № 5015/1181/12 (суддя Мороз Н.В.) позов задоволено. Визнано укладеним з 19.12.2011 між сторонами зі справи договір про виплату винагороди (роялті) за комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань на умовах проекту, надісланого листом від 24.11.2011 №01-24/11/11.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 02.08.2012 (колегія суддів у складі: суддя Малех І.Б. -головуючий, судді Кузь В.Л. і Юркевич М.В.) рішення господарського суду Львівської області від 07.06.2012 у справі № 5015/1181/12 скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволені позову відмовлено.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України позивач просить скасувати постанову апеляційного господарського суду від 02.08.2012 та змінити рішення господарського суду першої інстанції від 07.06.2012, виклавши п.2 резолютивної частини рішення у відповідній редакції договору.

Скарга мотивована тим, що судові рішення попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги.

Відповідного висновку суд дійшов на підставі такого.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- Об'єднання на підставі свідоцтва від 02.04.2009 № 6/УО та рішення державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України від 02.04.2009 № 7/2009-УО є єдиною уповноваженою організацією колективного управління, що здійснює збір та розподіл винагороди (роялті) за використання фонограм, відеограм, опублікованих з комерційною метою, їх примірників та зафіксованих у них виконань шляхом їх публічного сповіщення в ефір та публічного сповіщення по проводах (через кабель) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.01.2003 № 71 "Про затвердження розміру, порядку та умов виплати винагороди (роялті) за комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань" (далі -Постанова КМУ) та контроль за правомірним використанням таких фонограм, відеограм і зафіксованих у них виконань;

- Підприємство є провайдером програмної послуги на підставі ліцензій Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення від 26.02.2003 НР № 0715, НР № 0716-п, від 28.05.2003 НР № 0635-п;

- Підприємство за договором від 11.09.2009 № 294-фт отримало від ТОВ "Торсат" права на ретрансляцію телевізійних програм каналу "Fashion TV", при цьому останнє гарантувало наявність у нього прав на таку ретрансляцію на території України;

- 16.11.2011 за адресою: м.Львів, вул.Коперника, 22, кв.17 позивачем було проведено моніторинг ретрансляції (повторного публічного сповіщення) фонограм (відеограм) та зафіксованих у них виконань в межах програми телеканалу "Fashion TV", що надається відповідачем у складі програмної послуги, за результатами якого встановлено здійснення публічного повторного сповіщення відеограм, а також зафіксованих у них опублікованих з комерційною метою фонограм і виконань, про що складено акт № 48;

- 25.11.2011 Об'єднання направило Підприємству лист -оферту, два примірники проекту договору про виплату винагороди (роялті) за комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань та копію свого свідоцтва про визначення організації колективного управління уповноваженою організацією № 6/УО від 02.04.2009;

- Підприємство, не підписавши проект договору, у листі № 9894.2.7.16-12-2011, запропонувало Об'єднанню надати документи, які підтверджували б повноваження Об'єднання щодо представництва інтересів суб'єктів суміжних прав.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання про наявність підстав для зобов'язання Підприємства укласти з позивачем договір про виплату винагороди за комерційне використання об'єктів суміжних прав.

За приписом пункту 3 частини першої статті 4 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Згідно з частиною третьою статті 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Частиною першою статті 187 Господарського кодексу України встановлено, що спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

Відповідно до частини першої статті 43 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (далі -Закон) допускається без згоди виробників фонограм (відеограм), фонограми (відеограми) яких опубліковані для використання з комерційною метою, і виконавців, виконання яких зафіксовані у цих фонограмах (відеограмах), але з виплатою винагороди, таке пряме чи опосередковане комерційне використання фонограм і відеограм та їх примірників: публічне виконання фонограми або її примірника чи публічну демонстрацію відеограми або її примірника; публічне сповіщення виконання, зафіксованого у фонограмі чи відеограмі та їх примірниках, в ефір; публічне сповіщення виконання, зафіксованого у фонограмі чи відеограмі та їх примірниках, по проводах (через кабель).

Частинами другою і третьою статті 43 Закону встановлено, що збирання винагороди за використання фонограм (відеограм), що зазначені у частині першій цієї статті, і контроль за їх правомірним використанням здійснюються визначеними Установою уповноваженими організаціями колективного управління. Зібрані кошти розподіляються між організаціями колективного управління, які є на обліку в Установі, на основі договорів, які уповноважені організації укладають з усіма організаціями колективного управління. Одержана від уповноваженої організації винагорода розподіляється відповідною організацією колективного управління у таких пропорціях: виконавцям - 50 відсотків, виробникам фонограм (відеограм) - 50 відсотків. Розмір винагороди за використання фонограм (відеограм), що зазначені у частині першій цієї статті, порядок та умови її виплати визначаються Кабінетом Міністрів України.

Постановою КМУ затверджено розмір винагороди (роялті) за використання опублікованих з комерційною метою фонограм і відеограм та порядок її виплати. Цим нормативним актом визначено й процедуру нарахування та виплати винагороди (роялті) виробникам фонограм, виробникам відеограм і виконавцям за комерційне використання без їх згоди опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм та їх примірників, а також зафіксованих у них виконань.

Пунктом 3 розділу ІІ цього Постанови КМУ передбачено, що до юридичних і фізичних осіб, які здійснюють комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань, належать, зокрема, юридичні особи, у тому числі державні та комунальні телерадіоорганізації, які здійснюють публічне сповіщення (публічне повторне сповіщення) шляхом трансляції і ретрансляції зазначених об'єктів суміжних прав у передачах ефірного, супутникового, кабельного телебачення та радіомовлення або через Інтернет, зокрема провайдери програмної послуги, а також інші суб'єкти господарювання.

У пункті 4 розділу ІІ Постанови КМУ зазначено, що суб'єкти комерційного використання зобов'язані до початку здійснення комерційного використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань укласти з уповноваженою організацією колективного управління, що визначена в установленому порядку Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України, договір про виплату винагороди (роялті) за пряме або опосередковане комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань. Умови укладення такого договору теж визначені названим пунктом розділу ІІ Постанови КМУ.

Встановленим по справі обставинам суд першої інстанції дав належну оцінку і дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову.

При цьому, взявши до уваги наведені вимоги чинного законодавства, суд обґрунтовано виходив з того, що укладення названими суб'єктами договору про виплату винагороди (роялті) є обов'язковим, оскільки в законодавстві є пряма вказівка щодо необхідності укладення такого договору.

Висновок апеляційного суду про те, що Підприємство є провайдером програмної послуги, який здійснює ретрансляцію телерадіопрограм та передач мовлення, не є публічним сповіщенням, не ґрунтується на вимогах чинного законодавства і до уваги не береться.

Посилання скаржника на те, що суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, у резолютивній частині рішення не виклав умови договору, які були запропоновані позивачем до уваги не беруться, оскільки, суд постановляючи рішення зі справи про спонукання укласти договір, конкретизував його тим, що послався на поданий позивачем проект цього договору.

За таких обставин є обґрунтованими висновки суду першої інстанції про наявність підстав вважати укладеним спірний договір, а отже, прийняте судом першої інстанції рішення має бути залишене без змін.

Оскільки сукупності цих же обставин апеляційний суд дав неправильну правову оцінку, прийнята ним постанова підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу об'єднання підприємств "Український музичний альянс" задовольнити частково.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 02.08.2012 зі справи № 5015/1181/12 скасувати.

3. Рішення господарського суду Львівської області від 07.06.2012 зі справи № 5015/1181/12 залишити в силі.

4.Стягнути з малого приватного підприємства "Одеко Захід" на користь об'єднання підприємств "Український музичний альянс" судовий збір у розмірі 751,10 грн. за розгляд касаційної скарги у Вищому господарському суді України.

5.Доручити господарському суду Львівської області видати відповідний наказ.

Суддя Селіваненко В.П. Суддя Бенедисюк І.М. Суддя Харченко В.М.