Постанова № 26526774, 06.07.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2012 р. № 2а-3688/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд, в складі:

Головуючого -судді: Мричко Н.І.

за участю секретаря судового засідання: Якимець О.І.

представника позивача Цукорник С.Г.

представника відповідача Тістечка Ю.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом ТзОВ «Підприємство «ПМС» до Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.11.2010 року № 10612300/16044/13833233 № 10622300/16044/13833233, -

встановив :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Підприємство «ПМС»(далі -ТзОВ «Підприємство «ПМС») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області (далі -ДПІ у Жовківському районі Львівської області), в якому просить скасувати податкове повідомлення від 09 листопада 2010 №10612300/16044/13833233 за платежем податку на прибуток підприємства на загальну суму 2745002,00 грн. та скасувати податкове повідомлення від 09 листопада 2010 №10622300/16044/13833233 за платежем податку на додану вартість на загальну суму 1647001,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що ТзОВ «Підприємство ПМС»обгрунтовано віднесло до складу податкового кредиту суми ПДВ згідно податкових накладних, одержаних від МПП «Полімерпокрівля», ТзОВ «Шанс-2008». Усі умови необхідні та передбачені Законом України «Про податок на додану вартість»щодо формування податкового кредиту в господарських операціях із МПП «Полімерпокрівля», ТзОВ «Шанс-2008»дотримані, жодна з вимог закону не порушена. Відповідно, ДПІ у Жовківському районі не має підстав не визнавати права на податковий кредит у сумі 1098001,00 грн. та заниження податку на прибуток підприємства на суму 1372501,00 грн. Позивач зазначає, що отримання та використання товарно-матеріальних цінностей від МПП «Полімерпокрівля», ТзОВ «Шанс-2008»підтверджуються відповідними видатковими та податковими накладними, платіжними документами, відомостями бухгалтерського обліку, доказами доставки товару.

Позивач вважає, що податковим органом при винесенні оспорюваного податкового повідомлення-рішення неправомірно покладено на ТзОВ «Підприємство «ПМС»вину за дотримання правил ведення податкового обліку, подання звітності МПП «Полімерпокрівля», ТзОВ «Шанс-2008» тощо, оскільки це не є компетенцією позивача та жодним правовим актом не передбачено контроль за сплатою податку постачальниками послуг, товарів. Відтак, наведені вище обставини не дають підстав ДПІ у Жовківському районі вважати недійсною фінансово-господарську діяльність підприємства із МПП «Полімерпокрівля», ТзОВ «Шанс-2008».

Також позивач зазначає, що безпідставним є посилання відповідача на нікчемність та фіктивність укладених з вищевказаними контрагентами угод з підстав відсутності в діях посадових осіб умислу на ухилення від сплати податків, що підтверджується вироком по кримінальній справі №1-161/11 Жовківського районного суду Львівської області від 27.09.2012.

Згідно з ухвалою суду від 18.07.2011 року провадження у даній справі було зупинено до набрання законної сили вироку у кримінальній справі № 1-161/11 за обвинуваченням ОСОБА_4, ОСОБА_5 за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 212 КК України, яка знаходилась у провадженні Жовківського районного суду Львівської області.

Згідно з ухвалою суду від 20.03.3012 року провадження у справі поновлено.

Судом, у зв'язку із знаходженням усіх первинних документів по оспорюваних операціях в матеріалах кримінальної справи №1-161/11 витребувані із Жовківського районного суду Львівської області вказані вище матеріали кримінальної справи.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, пояснення надав аналогічні до викладеного у позовній заяві, просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, з підстав, викладених в письмових запереченнях, додатково пояснивши, що перевірка проведена у порядку, визначеному чинним податковим законодавством, викладені в акті перевірки висновки відповідають встановленим фактичним обставинам, просиd у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши наявні у справі докази, давши їм оцінку, суд встанови наступні обставини:

Відповідно до Наказу ДПІ у Жовківському районі від 22.09.2010 року №296 проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТзОВ «Підприємство «ПМС»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 30.06.2010 рік.

За результатами проведення перевірки податковим органом складено Акт від 27.10.2010 за №1865/23-0/13833233 у висновках якого встановлено порушення:

- п.п. 7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки підприємством занижено податок на додану вартість всього на суму 1098001.0 грн. в т.ч. за квітень 2009 року на суму 256485 грн., за травень 2009 року на суму 61151, за червень 2009 року на суму 63415 грн., за липень 2009 року на суму 121081 грн., за серпень 2009 року на суму 477483 грн., за вересень 2009 року на суму 114488 грн., за жовтень 2009 року на суму 3898 грн.

- п.5.1, п.п. 5.2.1, пп.5.2.2, п.5.2 пп.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 року підприємством занижено податок на прибуток підприємства на суму 1372501 грн., у тому числі за ІІ квартал 2009 року на суму 476313 грн., за ІІІ квартал 2009 року на суму 891316 грн., за 4-й квартал 2009 року на суму 4872 грн.

В Акті перевірки вказується, що господарські операції, які відображені ТзОВ «Підприємством «ПМС»в досліджувальних документах не мають доказовості фактичного здійснення господарських операції, як наслідок така діяльність була спрямована лише на створення умов для отримання права на формування податкового кредиту та валових витрат.

На підставі Акта перевірки, відповідачем винесено податкові повідомлення рішення від 09 листопада 2010 №10612300/16044/13833233 за платежем податку на прибуток підприємства на загальну суму 2745002,00 грн. та від 09 листопада 2010 №10622300/16044/13833233 за платежем податку на додану вартість на загальну суму 1647001,50 грн.

Суд вважає зазначені рішення суб'єкта владних повноважень протиправними з наступних підстав.

Основним видом діяльності ТзОВ «Підприємство «ПМС»є оптова торгівля деревиною, діяльність у сфері інжинірингу, лісопильне та стругальне виробництво, просочування деревини.

З метою реалізації свої діяльності між ТзОВ «Підприємство «ПМС»(Покупець) було вчинено наступні правочини:

- Договір поставки №02 від 03.06.2008 року з МПП «Полімерпокрівля»(Продавець) та додаткова угода №3 від 21.05.2009 року

- Договір поставки №2 від 03.06.2008 року з ТзОВ «Шанс-2008».

За умовами вказаних правочинів Продавець зобов'язався передати у власність Покупця товар в кількості та за ціною згідно накладних, а покупець -прийняти товар та оплатити його.

На виконання умов договору поставки №2 від 03.06.2008 року з ТзОВ «Шанс-2008»та договору поставки №02 від 03.06.2008 року з МПП «Полімерпокрівля»підприємством було виписано видаткових накладних, які описані податковим органом в самому Акті перевірки. Копії вказаних накладних долучені до матеріалів справи. З аналізу вказаних накладних вбачається, що за вищевказаними договорами відбувалася поставка: шпал непросочених типу І, шпал непросочених типу ІІ, брусу стрілочних переводів. За умовами договорів поставка товару організовується Продавцем за власний рахунок. Місце поставки -склад Покупця.

З матеріалів справи вбачається, що поставка продукції здійснювалася безпосередньо на ДП «Рава Руський шпалопросочувальний завод»згідно укладених договорів ТзОВ «Підприємство «ПМС»та ДП «Рава Руський шпалопросочувальний завод». Також про поставку продукції свідчать видаткові накладні про отримання товару ДП «Рава Руський шпалопросочувальний завод», податкові накладні ДП «Рава Руський шпалопросочувальний завод», товаротранспортні накладні.

Позивачем вищезазначені товари отримані та оплачені, що підтверджується платіжними дорученнями долученими до матеріалів справи, а також копіями Актами прийому -передачі векселів та актами пред'явлення векселя до оплати №1, №2.

У відповідності до ч.2 ст. Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема, визначає, що податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Стаття 1 зазначеного Закону визначає, що первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Вимоги до первинного документа встановлені ст.9 Закону, а саме: первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильності її оформлення; особистий піди сабо інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Наявні у позивача ТзОВ «Підприємство «ПМС» документи, а саме: видаткові накладні, податкові накладні, товаро-транспортні накладні, платіжні доручення, дані бухгалтерського обліку, складені за результатами проведених операцій за вказаним договором, є первинними документами у розумінні ст.9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Отже, у позивача наявні усі документи, передбачені правилами ведення податкового обліку, що вказує на відсутність порушень з його боку.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом пп.5.2.1, п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачені (нараховані) протягом звітного періоду в зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3 - 5.8.

Відповідно до пп.5.3.9, п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не відносяться до складу валових витрат будь-які витрати, не підтвердженні відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. А згідно пункту 5.11 ст.5 цього Закону, установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника, крім тих, що зазначені у цьому Законі не дозволяється.

Відтак висновок ДПІ у Жовківському районі щодо порушення ТзОВ «Підприємство «ПМС» п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та зайве включенння сум витрат з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг від МПП «Полімерпокрівля», ТзОВ «Шанс-2008»на загальну суму 6588005,16 грн. спростовується матеріалами справи.

Як зазначалося вище, відповідач у Акті перевірки вказує, що вказані операції щодо придбання шпал непросочених типу І, шпал непросочених типу ІІ, брусу стрілочних переводів не відбулися та є нікчемними, оскільки такі не спрямовані на реальне настання правових наслідків, а спрямовані лише на формування платниками податкового кредиту та валових витрат у зв'язку із відображенням її змісту у первинних документах.

Проте дані доводи ДПІ у Жовківському районі суд не бере до уваги з наступних підстав. На час виконання договору купівлі - продажу між ТзОВ «Підприємство «ПМС»та МПП «Полімерпокрівля», ТзОВ «Шанс-2008»останні здійснювали господарську діяльність, не було визнані банкрутами, не були ліквідовані, були платниками податку на додану вартість. Суд приходить до такого висновку, виходячи з того, що податковим органом не надано суду доказів протилежного.

Відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи № 4395 (який досліджувався в матеріалах кримінальної справи, копія якого долучена до матеріалів адміністративної справи), встановлено, що підписи директорів МПП «Полімерпокрівля»та ТзОВ «Шанс 2008»на договорах є справжніми, виконаними ОСОБА_6 та ОСОБА_8 Відтак суд приходить до висновку, що сторонами при укладені угоди дотримано вимоги ст. 207 Цивільного кодексу України.

З аналізу вищезазначеного висновку судово-почеркознавчої експертизи № 4395, судом встановлено, що на деяких видаткових та податкових накладних МПП «Полімерпокрівля»підписи директора виконані за допомогою пишучого вузла «факсиміле», та на деяких видаткових та податкових накладних ТзОВ «Шанс 2008»підписи директора виконані не ОСОБА_6, а іншою особою. Окрім того у висновку встановлено, що вказані підписи, виконані іншою особою, але не ОСОБА_4, і не ОСОБА_5

З приводу використання «факсиміле»на податкових та видаткових накладних чинне законодавство передбачає наступне. Відповідно до п. 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97 N 165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 р. за N 233/2037, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку, в якому зазначено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Якщо особа, яка зобов'язана зареєструватися як платник податку, не здійснила такої реєстрації протягом термінів, визначених законодавством, здійснює оподатковувані операції з продажу товарів (робіт, послуг) з нарахуванням податку на додану вартість і видачею податкової накладної без внесення суми податку до бюджету, то така податкова накладна вважається фіктивною. За видачу фіктивної накладної орган державної податкової служби застосовує до такої особи штраф у розмірі подвійної суми отриманого податку на додану вартість, але не менше 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Як уже зазначалося вище на момент укладення угод та здійснення господарських операцій МПП «Полімерпокрівля», ТзОВ «Шанс-2008»належним чином були зареєстровані платниками ПДВ. Також у матеріалах справи відсутні факти, які вказують, що до МПП «Полімерпокрівля», ТзОВ «Шанс-2008»було застосовано вищевказану відповідальність.

Також безпідставним є посилання податкового органу на норми ст.207 ЦКУ «Вимоги щодо письмової форми правочину», оскільки дана норма регулює правовідносини щодо укладення та підписання угод, а не порядок виписування податкових накладних. Як уже зазначалося вище, судом встановлено, що угоди були підписані посадовими особами власноручно.

Інших підстав для визнання податкової накладної фіктивною або недійсною діючі нормативні акти, які регулювали на той час порядок нарахування, сплати податку на додану вартість та складання податкової накладної, не передбачають.

Таким чином відсутні правові підстави для виключення з податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених позивачем при придбанні товарів (робіт, послуг), на підставі вказаних податкових накладних.

Крім того, відповідно до п. 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України N 88 від 24.05.95 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 року за N 168/704, документ може бути підписаний особисто, із застосуванням факсиміле, штампа, символу або іншим механічним чи електронним способом посвідчення.

Таким чином використання факсиміле на податкових накладних, видаткових накладних у інших первинних документах бухгалтерського обліку не означає недійсності такої накладної.

З приводу податкових накладних підписаних іншою особою ніж директор ТзОВ «Шанс-2008»,суд дійшов висновку про наступне. Як уже заначалося вище Відповідно до п. 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97 N 165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 р. за N 233/2037, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку, в якому зазначено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.На момент укладення угод та здійснення господарських операцій ТзОВ «Шанс-2008»належним чином було зареєстровано платником ПДВ про свідчать матеріали справи.

Те, що з боку ТзОВ «Шанс-2008»податкові накладні підписували інші особи, посадові особи ТзОВ «Підприємство ПМС»не знало та не могло знати, оскільки у них відсутні необхідні спеціальні знання та техніка для проведення почеркознавчих експертиз. Окрім того, судовою почеркознавчою експертизою було встановлено, що вказані підписи, виконані іншою особою, але не ОСОБА_4, і не ОСОБА_5

Відтак податковим органом неправомірно покладено на посадових осіб ТзОВ «Підприємство «ПМС»вину за не дотримання правил заповнення податкової накладної, подання звітності його контрагентом - МПП «Полімерпокрівля», ТзОВ «Шанс-2008», оскільки це не є компетенцією позивача та жодним правовим актом не передбачено контроль за сплатою податку постачальниками послуг, товарів.

Згідно ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Статтею 96 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Слід зазначити, що суд не бере до уваги показання свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, (на які посилається відповідач та пояснення яких знаходяться у матераліх кримінальної справи №31-161/11), що здійснювали перевезення товарно-матеріальних цінностей на ДП «Рава-Руський ШПЗ»про те, що їм невідомі товариства МПП «Полімерпокрівля», ТзОВ «Шанс-2008»та їх посадові особи, оскільки відповідно до ч. 4 ст.72 «Вирок в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце в діяннях та чи вчинене воно цією особою.

Також суд звертає увагу, що за укладеними ТзОВ «Підпприємство «ПМС»договорами поставки №02 від 03.06.2008 року з МПП «Полімерпокрівля», Договору поставки №2 від 03.06.2008 року з ТзОВ «Шанс-2008»організація перевезення товару покладалася на продавця. Обов'язки покупця передбачали прийняти товар відповідно до видаткових накладних (які всі наявні у матеріалах справи) та в подальшому згідно укладених з ДП «Рава-Руський ШПЗ»договорів передати на завод. Обов'язку перевіряти наявність у МПП «Полімерпокрівля», ТзОВ «Шанс-2008»договорів з перевізниками, а також походження товару (у кого придбавали вказані підприємства товар, напряму чи через посерників) не було.

Відтак податковим органом неправомірно покладено на посадових осіб ТзОВ «Підприємство «ПМС»вину за організацію його контрагентом - МПП «Полімерпокрівля», ТзОВ «Шанс-2008»придбання та перевезення товару. У матеріалах справи відсутні докази, які свідчать про те, що МПП «Полімерпокрівля», ТзОВ «Шанс-2008»не укладали договорів на придбання товару (лісоматеріали шпали), на його перевезення, залучення посередника тощо.

Також у матеріалах справи відсутні докази, що свідчать про притягнення посадових осіб МПП «Полімерпокрівля», ТзОВ «Шанс-2008»до фінансової чи адміністративної, кримінальної відповідальності, а отже доказів, що свідчать на ухилення від сплати податку на додану вартість за накладними виданими вказаними контрагентами.

Відтак, суд приходить до висновку, що наявні у матеріалах справи докази свідчать, про факт укладення договору на поставку товару, та свідчать, що операції за їх змістом, що передбачені у договорах відбулися, товар поставлений кінцевому споживачу ДП «Рава-Руський ШПЗ». Дотримано обов'язкову умову для виникнення права на податковий кредит -придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності. Зважаючи на вищенаведене, відповідно до пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" - право на податковий кредит виник.

Також в Акті перевірки ДПІ при встановленні нікчемності угод посилається на порушення ч.1 ст.203, ст.215, п.1 ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Дана позиція викладена у постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

Слід зазначити, що згідно з вироком Жовківського районного суду Львівської області від 27.09.2011 року у кримінальній справі 31-161/11 по обвинуваченню ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 212 КК України, останніх притягнуто до кримінальної відповідальності за ч.1 ст.367 КК України (вчинення службової недбалості), належних доказів, які б свідчили про ненадходження до бюджету коштів, які повинні були бути сплачені у строки та розмірі передбачених законодавством з питань оподаткування, зокрема податку на додану вартість у розмірі 1098001,0 (ч.2ст.212 ККУ) відсутні, вказані факти є недоведеними. Вказаний вирок набрав законної сили.

Суд вважає, що відповідачем не надано доказів для встановлення мети вищезгаданих підприємств, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, при проведенні зазначеного господарського договору.

Також ДПІ безпідставно вказує, що правочин не спрямований на реальне настання наслідків. З цього приводу суд зазначає наступне: для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо -а такі, як випливає з вищенаведеного відсутні.

З огляду на вищенаведене відображення в акті перевірки без наявності необхідних на це матеріалів, порушення вимог ч. 5 ст. 203, ст. 215, ст. 216, ст.228 Цивільного кодексу України шляхом укладення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, ґрунтуються на припущеннях, не підтвердженні необхідними доказами та є неправомірними.

Відповідачем в судовому засіданні не доведено, що оскаржуване рішення про визначення податкового зобов'язання були прийняті законно, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач, приймаючи податкове повідомлення-рішення про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах та податку на прибуток, нарахування штрафних (фінансових) санкцій, діяв на підставі, в межах повноважень, що передбачені законодавством, з метою, з якою це повноваження надане, але діяв не у спосіб, що передбачений законом, не обґрунтовано, без урахування усіх обставин справи, упереджено, фактично без урахування права позивача на участь у процесі прийняття рішення.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно зі ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 69-71, 72, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №10612300/16044/13833233, №10622300/16044/13833233 від 09.11.2010 року.

Стягнути з Державного Бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «ПМС»сплачений судовий збір в розмірі 3 (три) грн.. 40 коп.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до ч. 3 ст. 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 10 липня 2012 року.

Суддя Мричко Н.І.