Ухвала суду № 26523543, 10.10.2012, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Сичова О.П.

Суддя-доповідач:Зарудяна Л.О.

УХВАЛА

іменем України

"10" жовтня 2012 р. Справа № 0670/192/12

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Зарудяної Л.О.

суддів: Моніча Б.С.

Пасічник С.С.,

при секретарі Зеліковій О.В.,

за участю сторін:

від позивача: Камінського А.Ф., представника за довіреністю,

від відповідача: Лісовської Л.В., представника за довіреністю,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "19" червня 2012 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімілар" до Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень, - ,

ВСТАНОВИВ:

Житомирський окружний адміністративний суд постановою від 19 червня 2012 року позовні вимоги задовольнив. Частково скасував податкове повідомлення-рішення від 30.12.2011 року № 0004242301 про збільшення суми грошових зобов"язань з податку на прибуток підприємств в частині основного платежу в сумі 227582 грн. і штрафних санкцій в частині 32647 грн.

Скасував податкове повідомлення-рішення від 30.12.2011 року № 0004252301 про визначення суми податкових зобов"язань з податку на додану вартість в розмірі 228680 грн.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з"ясування обставин у справі, просить постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що скарга задоволенню не підлягає, враховуючи таке.

Матеріали справи свідчать, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Сімілар" звернулося до суду з позовом про часткове скасування повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі №0004242301 від 30.12.2011 року в частині основного платежу в сумі 227582,00 грн., штрафних санкцій в сумі 32647,00 грн. та скасування повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі №0004252301 від 30.12.2011 року. Вимоги мотивує тим, що товариством норми податкового законодавства не порушувались, а висновки, що викладені в акті перевірки є необґрунтованими, прийняті податкові повідомлення-рішення протиправними. Позивач посилається на безпідставність висновків Державної податкової інспекції у м. Житомирі щодо порушення пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3, п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.7.2.1, п.7.2, п.7.4, п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», пп.138.1.1, п.138.1, п.138.2 ст.138, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200, п.201.1, п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України під час вчинення господарських операцій з контрагентом - ТОВ "Біотрейд НДК". Позивач стверджує, що дані господарські операції були дійсними та спрямованими на реальне настання правових наслідків.

В процесі розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено, що посадовими особами державної податкової інспекції у м. Житомирі з 21.11.2011 року по 09.12.2011 року була проведена планова документальна виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімілар" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 30.09.2011 року, за результатом якої складено акт № 7951/23-1/31231839/0110 від 16.12.2011 року.

На підставі висновків акту перевірки Державною податковою інспекцією у м. Житомирі були прийняті податкові повідомлення-рішення від 30.12.2011 року №0004242301, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 338879,00 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 99981,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 38898,00 грн. та №0004252301, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Сімілар" збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 228680,00 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 194721,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 33 959,00 грн..

Підставою для винесення спірних повідомлень - рішень слугували висновки в акті № 7951/23-1/31231839/0110 від 16.12.2011 року про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Сімілар" пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3, п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.7.2.1, п.7.2, п.7.4, п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», пп.138.1.1, п.138.1, п.138.2 ст.138, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200, п.201.1, п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України при здійсненні господарських операцій з контрагентом - ТОВ "Біотрейд НДК" за рахунок відображення в обліку з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість показників господарських операцій, котрі не спричиняють реального настання правових наслідків, оскільки відсутній факт поставки товарів від зазначеного контрагента.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про реальність здійснення господарських операцій між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Біотрейд НДК".

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції.

Так, з матеріалів справи суд вбачає, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сімілар" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Біотрейд НДК" було укладено договір постачання №36 від 02.02.2009 року, додаткову угоду до нього від 01.01.2010 року, договір постачання №74 від 01.02.2011 року, договір №31 від 01.08.2011 року разом з додатками до нього.

Виконання зазначених договорів підтверджується податковими накладними (а.с.227-250 т.1, 1-137 т.2), платіжними дорученнями (а.с.174-226 т.1), товарно-транспортними накладними (а.с.74-122 т.1).

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що первинні документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а тому суд правомірно врахував їх як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Зважаючи на те, що операції по придбанню позивачем товарів, послуг (робіт) у ТОВ "Біотрейд НДК" підтверджені належними первинними документами, висновки податкового органу про відсутність факту реального вчинення господарських операцій є помилковими.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 цього ж Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3.-5.7. цієї статті.

Відповідно до п.п. 5.3.9. п.5.3 ст.5 наведеного Закону не включаються до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Правила ведення податкового обліку щодо оподаткування прибутку підприємств встановлені ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 якої встановлено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до п.5.11 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

До витрат операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку. (п. 138.1.1 ст. 138 ПКУ).

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що факти придбання продукції та проведення розрахунків, підтверджується договорами та додатковими угодами до них, податковими накладними, платіжними дорученнями, товарно-транспортними-накладними.

Пунктом 198.1. ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Згідно з п.п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Приписами п.п.7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України забороняється включення до складу податкового кредиту сум податку, не підтверджених належним чином оформленими податковими накладними.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Норми п. 201.1, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України встановлюють, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну в момент виникнення податкових зобов'язань продавця, яка є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Матеріалами справи стверджується, що всі перелічені суми податкового кредиту підтверджені відповідними податковими накладними.

Таким чином, позивач правомірно включив до податкового кредиту суми, які підтверджені податковими накладними, складеними контрагентами позивача, у зв'язку з придбанням позивачем товарів та послуг, які були в подальшому використані ним в оподатковуваних операціях. За таких обставин твердження відповідача про завищення податкового кредиту з викладених в акті перевірки підстав не ґрунтується на вимогах чинного законодавства. До такого ж висновку дійшов і суд першої інстанції, з яким неможливо не погодитись.

Колегія суддів також погоджується з місцевим судом, що посилання відповідача на неналежне заповнення товарно-транспортних накладних, за умови відсутності доказів, які б підтверджували факт фіктивних взаємовідносин між позивачем та ТОВ "Біотрейд НДК", не спростовує висновку про безпідставність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, адже надані позивачем в підтвердження факту господарських взаємовідносин зі своїм контрагентом товарно-транспортні накладні дозволяють ідентифікувати вид перевезення, зміст та учасників господарської операції. Отже, недоліки у заповненні товарно-транспортних накладних, на які вказує відповідач, не спростовують реальності здійснених господарських операцій між позивачем та ТОВ "Біотрейд НДК".

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про часткове скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби від 30.12.2011 р. №0004242301 та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби від 30.12.2011 р. №0004252301.

Рішення суду відповідає матеріалам справи та нормам чинного законодавства, а тому його слід залишити без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 195,198,200,205,206,212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "19" червня 2012 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Л.О. Зарудяна

судді: Б.С. Моніч С.С. Пасічник

Повний текст Ухвали виготовлений "12" жовтня 2012 р.

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Товариство з обмеженою відповідальністю "Сімілар" вул.Щорса,169,м.Житомир,10031

3- відповідачу Державна податкова інспекція у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби пл.Перемоги,2,м.Житомир,10014