Ухвала суду № 26523362, 19.09.2012, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Ракалович В.М.

Суддя-доповідач:Зарудяна Л.О.

УХВАЛА

іменем України

"19" вересня 2012 р. Справа № 0670/2518/12

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Зарудяної Л.О.

суддів: Кузьменко Л.В.

Пасічник С.С.,

при секретарі Зеліковій О.В.,

за участю сторін:

позивача: ОСОБА_3,

від позивача: ОСОБА_4, представника за довіреністю,

від відповідача: Скуратівського В.Є., представника за довіреністю,

розглянувши апеляційну скаргу Новоград-Волинської районної державної адміністрації на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "30" травня 2012 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Новоград-Волинської районної державної адміністрації про визнання протиправними та скасування розпоряджень , зміну формулювання підстав звільнення, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, компенсації за невикористану відпустку, допомоги на оздоровлення і матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та відшкодування моральної шкоди ,

ВСТАНОВИВ:

Житомирський окружний адміністративний суд постановою від 30 травня 2012 року поновив ОСОБА_3 строк звернення з позовом до суду.

Позов ОСОБА_3 задовольнив частково.

Визнав протиправними та скасував розпорядження голови Новоград-Волинської районної державної адміністрації №733 від 20 листопада 2006 року і №67-К від 11 грудня 2006 року.

Визнав ОСОБА_3 звільненою з посади начальника відділу освіти Новоград-Волинської районної державної адміністрації з 04 листопада 2007 року за п.5 ст. 36 КЗпП України.

Зобов'язав Новоград-Волинську районну державну адміністрацію внести відповідні записи в трудову книжку ОСОБА_3, нарахувати і виплатити ОСОБА_3 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 12 грудня 2006 року по 04 листопада 2007 року включно і компенсацію за невикористану відпустку.

Стягнув з Новоград-Волинської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_3 3000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

В задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Не погоджуючись з прийнятою постановою в частині задоволених позовних вимог, відповідач у справі звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на невідповідність висновків обставинам справи та ненадання судом належної оцінки доказам, наданим відповідачем, просить постанову в цій частині скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Відповідач, зокрема зазначає, що матеріалами справи стверджується систематичне невиконання ОСОБА_3 без поважних причин покладених на неї обов"язків.

Вислухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що скарга задоволенню не підлягає, враховуючи таке.

Матеріали справи свідчать, що в липні 2007 року позивач звернулась до суду з адміністративним позовом до Новоград-Волинської районної державної адміністрації. Уточнивши під час розгляду справи позовні вимоги, просила визнати протиправними та скасувати розпорядження голови Новоград-Волинської районної державної адміністрації №55 від 18 вересня 2006 року і №733 від 20 листопада 2006 року про накладення на неї дисциплінарних стягнень, та №67-к від 11 грудня 2006 року про звільнення з посади начальника відділу освіти Новоград-Волинської районної державної адміністрації за п.3 ст.40 КЗпП України. Крім того, просила зобов"язати відповідача, не поновлюючи її на роботі, змінити формулювання підстави звільнення на п.5 ст.36 КЗпП України та дату звільнення на 4 листопада 2007 року, виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу, компенсацію за невикористану відпустку, допомогу на оздоровлення і матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та відшкодувати моральну шкоду в сумі 15000 грн.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позивач пропустила строки звернення до суду з позовом про визнання протиправними та скасування розпоряджень голови Новоград-Волинської районної державної адміністрації №733 від 20 листопада 2006 року і №67-К від 11 грудня 2006 року з поважних причин, оскільки в межах встановлених на той час тримісячного та місячного строків вона 11 січня 2007 року звернулась до Новоград-Волинського міськрайсуду з позовом, в якому оспорювала як притягнення до дисциплінарної відповідальності, так і своє звільнення з роботи. Такий позов помилково був прийнятий судом до провадження і тривалий час розглядався. Лише 20 червня 2007 року апеляційний суд Житомирської області закрив провадження в справі (а.с.16-19, том 1). Дізнавшись про це, позивач 13 липня 2007 року ( в місячний термін) звернулась до Житомирського окружного адмінсуду з даним позовом . Отже, допущена Новоград-Волинським міськрайсудом помилка при визначенні підсудності даного спору знаходиться в причинному зв"язку з порушенням позивачем строків звернення з позовом до суду.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним і скасування розпорядження голови Новоград-Волинської районної державної адміністрації №55 від 18 вересня 2006 року, то строк звернення до суду з вказаною вимогою позивачем пропущений без поважних причин, що на час подачі позову було підставою для відмови в задоволенні позову в цій частині.

В ході розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_3 з 06 квітня 2005 року працювала начальником відділу освіти Новоград-Волинської РДА.

Розпорядженням голови Новоград-Волинської РДА №67-к від 11 грудня 2006 року ОСОБА_3 була звільнена з займаної посади на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин трудових обов'язків. Перед звільненням позивач декілька разів притягувалась до дисциплінарної відповідальності - розпорядженнями голови райдержадміністрації №17 від 28 квітня 2006 року, №55 від 18 вересня 2006 року та №733 від 20 листопада 2006 року їй були оголошені догани.

Розпорядження № 17 від 28 квітня 2006 року було предметом розгляду в іншій справі і визнане обгрунтованим (а.с.217, том 1).

Щодо розпорядження № 55 від 18 вересня 2006 року, то як вже зазначалось вище, строк звернення до суду з позовом про визнання його протиправним та скасування пропущений.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач була звільнена з роботи з порушенням п. 3 ст. 40 КЗпП України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції.

Так, відповідно до ст.30 Закону України "Про державну службу", державна служба припиняється як з підстав, передбачених названим законом, так і із загальних підстав, передбачених КЗпП України.

Згідно з п.п.22-23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року N 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів ", у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чичи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст. 40 і п. 1 ст. 41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Відповідно до п. 3 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Таким чином, суд першої інстанції правильно вказав, що за передбаченими п. 3 ст. 40 КЗпП підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Матеріалами справи стверджується, що остання перед звільненням догана оголошена позивачу 20 листопада 2006 року розпорядженням №733. Відповідно, в подальшому вона могла бути звільнена з роботи за п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України лише за проступок, вчинений після 20 листопада 2006 року. Проте, письмовими доказами, що містяться в матеріалах справи, підтверджується, що після вказаної дати позивач не допускала проступків, за які заслуговувала б звільнення. В цей період вона хворіла і була присутня на роботі лише один робочий день - 21 листопада 2006 року (а. с. 249, том 1).

Колегія суддів також вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність догани, оголошеної позивачу перед звільненням 20 листопада 2006 року.

Суд правильно вказав, що висунуті проти позивача звинувачення в бездіяльності при підготовці харчоблоків навчальних закладів та організації харчування школярів у 2006-2007 навчальному році є безпідставними, носять загальний характер, взявши до уваги пояснення позивача по кожному з наведених в розпорядженні №733 від 20 листопада 2006 року випадків, в яких вона вказала об"єктивні причини, з яких не могла у повному обсязі виконувати покладені на неї функціональні обов"язки. При цьому, представником відповідача, всупереч вимогам ст.71 КАС України, доводи позивача спростовані не були.

Так, позивач суду першої інстанції, зокрема пояснила, що в Кленівській ЗОШ були перебої з харчуванням школярів через вихід з ладу водяного насоса, який належав місцевому сільськогосподарському підприємству, що обслуговує водогін; що у Великій Горбаші побудована нова школа, однак не вистачило коштів на придбання посуду для їдальні, холодильників і плит; у Теснівській ЗОШ не вдалося організувати харчування через відсутність кухаря, оскільки запропонована в межах бюджетних асигнувань оплата праці (0,25 ставки) не задовільнила жодного з потенційних працівників. Вказані позивачем обставини є поважними причинами невиконання покладених на неї обов"язків.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що розпорядження №733 від 20 листопада 2006 року і №67-К від 11 грудня 2006 року підлягають скасуванню як протиправні, а тому, позивач, як незаконно звільнений працівник, підлягала б поновленню на роботі.

Суд правомірно врахував бажання позивача, котра з 4 листопада 2007 року працевлаштувалась в іншому місці, та керуючись принципом диспозитивності, відповідно до якого особа розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд (ст.11 КАС України), визнав ОСОБА_3 звільненою з посади начальника відділу освіти Новоград-Волинської районної державної адміністрації з 04 листопада 2007 року за п.5 ст. 36 КЗпП України (переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду), зобов"язавши відповідача внести відповідні записи в трудову книжку ОСОБА_3, та на підставі ст.235 КЗпП України нарахувати і виплатити їй заробітну плату за час вимушеного прогулу з 12 грудня 2006 року по 04 листопада 2007 року включно та компенсацію за невикористану відпустку.

Крім того, відповідно до ст.237-1 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов"язаний відшкодувати працівнику моральну шкоду у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що відповідачем така шкода позивачу заподіяна, оскільки у зв"язку з незаконним звільненням вона зазнала моральних страждань, тривалий час відчувала себе незаслужено скривдженою, була позбавлена зарплати, як основного джерела засобів свого існування, змушена була декілька років відстоювати свої права в суді, докладати додаткових зусиль для організації свого життя, шукати іншу роботу, а тому суд правомірно стягнув з відповідача на відшкодування моральної шкоди 3000 грн.

Підсумовуючи наведене, слід вказати, що рішення суду першої інстанції прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з"ясуванням всіх обставин справи, а тому його належить залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 195,198,200,205,206,212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Новоград-Волинської районної державної адміністрації залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "30" травня 2012 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Л.О. Зарудяна

судді: Л.В. Кузьменко С.С. Пасічник

Повний текст Ухвали виготовлений "21" вересня 2012 р.

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу ОСОБА_3 АДРЕСА_1,11709

3- відповідачу Новоград-Волинська районна державна адміністрація вул.шевченка 16,м.Новоград-Волинський,Житомирська область,11708