Ухвала суду № 26523359, 19.09.2012, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Комшелюк Т.О.

Суддя-доповідач:Зарудяна Л.О.

УХВАЛА

іменем України

"19" вересня 2012 р. Справа № 2а/1770/1810/2011

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Зарудяної Л.О.

суддів: Кузьменко Л.В.

Пасічник С.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "07" березня 2012 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною і зобов'язання вчинити дії ,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 07.03.2012 року визнано неправомірними дії Територіального управління Державної судової адміністрації в Рівненській області щодо включення до загального місячного оподаткованого доходу ОСОБА_3 сум довічного грошового утримання та його оподаткування за 2011 рік.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 8828,42 грн. помилково утриманого в 2011 році податку з щомісячного грошового утримання судді.

В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленою судом першої інстанції постановою, посилаючись на те, що не враховано всі обставини справи, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати в частині визнання неправомірними дій Територіального управління Державної судової адміністрації в Рівненській області щодо включення до загального місячного оподатковуваного доходу ОСОБА_3 сум щомісячного грошового утримання та його оподаткування за 2011 рік, у задоволенні позовних вимог у вказаній частині відмовити. Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Рівненській області вважає, що діяло в межах повноважень, на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Сторони в судове засідання не з"явились, хоч були повідомлені належним чином про дату, час і місце апеляційного розгляду, про що свідчать повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень.

Згідно з ч.4 ст.196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

З врахуванням приписів вищевказаних статей, розгляд апеляційної скарги здійснюється судовою колегією в порядку письмового провадження.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.

Матеріали справи свідчать, що позивач звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача про визнання дій відповідача неправомірними та зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити суму утриманого податку. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що позивач працює суддею Дубенського міськрайонного суду Рівненської області, має стаж роботи судді з 1982 року. Відповідно до чинного законодавства отримує щомісячне довічне грошове утримання, яке не оподатковується. Всупереч цьому відповідач з 01.01.2011р. почав утримувати податок з довічного грошового утримання на підставі листа заступника голови ДПС України С.І.Лекаря від 02.03.2011р. №2689/5/170716. Такі дії відповідача позивач вважає неправомірними, а тому просить суд зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити суму неправомірно утриманого податку з його довічного грошового утримання.

В ході перегляду справи апеляційним судом встановлено, що позивач працює суддею Дубенського міськрайонного суду Рівненської області та отримує щомісячне грошове утримання судді, який набув право на відставку та продовжує працювати.

Згідно з наданої відповідачем довідки від 05.03.2012р. №04-412/12 (а.спр.70) з щомісячного грошового утримання позивача у 2011 році був утриманий податок в сумі 8828,42грн., який перерахований в УДК Лубенського району, код ЄДРПО 23304458, МФО 833017, р/р №33212800700003.

Рішенням Конституційного Суду України від 14.12.2011р. № 18-рп/2011 зазначено, що Україна є соціальною, правовою державою; Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй; норми Конституції України є нормами прямої дії (стаття 1, частини друга, третя статті 8 Основного Закону України).

За частиною першою статті 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.

Судова влада в Україні відповідно до конституційних засад поділу влади здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними згідно із законом; судову владу реалізовують професійні судді (частини перша, друга статті 1 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року N 2453-УІ з наступними змінами (далі -Закон).

Відповідно до пункту 14 частини першої статті 92 Конституції України статус суддів визначається виключно законами України. Незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України (частина перша статті 126 Основного Закону України).

Гарантії незалежності суддів закріплені, зокрема, у частині четвертій статті 47 Закону, згідно з якою незалежність судді забезпечується окремим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, установленим законом, належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді (пункти 7, 8).

Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, а також фізичні і юридичні особи та їх об'єднання зобов'язані поважати незалежність судді і не посягати на неї; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності судді (частини п'ята, шоста статті 47 Закону).

Конституційний Суд України зазначав, що невід'ємною складовою статусу суддів є їх незалежність, яка забезпечується, у тому числі, гарантуванням фінансування та належних умов для функціонування судів і діяльності суддів, їх правового і соціального захисту (підпункт 1.1 пункту 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 1грудня 2004 року N 19-рп/2004).

Про необхідність додержання незалежності судових органів та суддів наголошено у таких міжнародно-правових актах, як Основні принципи незалежності судових органів, схвалені резолюціями Генеральної Асамблеї ООН 40/32 від 29 листопада 1985 року та 40/146 від 13 грудня 1985 року, Процедури ефективного здійснення Основних принципів незалежності судових органів, затверджені 24 травня 1989 року Резолюцією 1989/60 Економічної і Соціальної Ради ООН, Європейська хартія про закон про статус суддів від 10 липня 1998 року (далі - Хартія), Рекомендація Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки від 17 листопада 2010 року N 12 (2010) та додаток до неї. У цьому додатку визначено, що оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обов'язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення; мають існувати гарантії збереження належної оплати праці на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв'язку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці; для захисту оплати праці суддів від зменшення слід прийняти спеціальні законодавчі положення (пункт 54 розділу VI).

Хартією передбачено, що рівень винагороди може залежати від стажу, характеру обов'язків, виконання яких доручається професійним суддям, і від важливості покладених на них завдань (пункт 6.2).

Згідно зі статтею 51 Закону суддею є громадянин України, який відповідно до Конституції України та цього закону призначений чи обраний суддею, займає штатну суддівську посаду в одному з судів України і здійснює правосуддя на професійній основі; судді в Україні мають єдиний статус незалежно від місця суду в системі судів загальної юрисдикції чи адміністративної посади, яку суддя обіймає в суді.

Як вбачається зі змісту Закону, у ньому розрізняється правове становище судді, який здійснює правосуддя, та судді у відставці. У статті 138 Закону передбачено підстави набуття суддею у відставці права на пенсію або на щомісячне довічне грошове утримання.

Положення частин першої, другої, третьої, четвертої статті 44 Закону України "Про статус суддів" від 15 грудня 1992 року N 2862-XII з наступними змінами, Закон, Постанова Кабінету Міністрів України "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" від З вересня 2005 року N 865 з наступними змінами містять приписи щодо винагороди, матеріального і соціального забезпечення суддів, в тому числі щомісячного грошового утримання.

Особливість щомісячного грошового утримання судді полягає в тому, що воно не належить до суддівської винагороди і тому не є складовою заробітної плати судді. Виходячи з системного аналізу положень Закону це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу.

Щомісячне грошове утримання судді, який, маючи право на відставку, продовжує працювати на посаді судді, встановлюється у зв'язку з виконанням ним своїх обов'язків щодо здійснення незалежного, неупередженого та справедливого правосуддя, а щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці є належним утриманням цього судді після припинення виконання ним своїх професійних обов'язків та особливою формою його соціального забезпечення.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Конституційного Суду України, за якою щомісячне довічне грошове утримання є гарантованою державою щомісячною звільненою від сплати податків грошовою виплатою, що слугує забезпеченню належного утримання судді, в тому числі після звільнення від виконання обов'язків судді (абзац п'ятий пункту 7 мотивувальної частини Рішення від 11 жовтня 2005 року N 8-рп/2005; абзац третій підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 18 червня 2007 року N 4-рп/2007).

З 01.01.2011р. набрав чинності Податковий Кодекс України, згідно з п. 164.1.ст.164 якого базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Підпунктом 164.1.2. пункту 164.1. ст. 164 зазначеного Кодексу вказано, що загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

Пунктом 164.2. встановлений перелік доходів платника податку. Даний перелік не є вичерпним, оскільки підпунктом 164.2.19. встановлені інші доходи, крім зазначених у статті 165 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту "є" підпункту 165.1.1 пункту 165.1 статті 165 Податкового Кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи, як "сума пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, а також з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії не підлягають оподаткуванню чи оподатковуються в країні їх виплати".

Відповідач з 01.01.2011р. утримував з щомісячного грошового утримання позивача податок на доходи платника податку у відповідності до підпункту 164.2.19. пункту 164.2. ст. 164 ПКУ за ставкою, встановленою пунктом 167.1 ст.167ПКУ.

Однак судова колегія наголошує, що відповідач не врахував приписи підпункту 165.1.1 пункту 165.1 статті 165 Податкового Кодексу України ( не підлягає оподаткуванню щомісячне довічне грошове утримання ).

Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання працюючого судді є однаковою, а самі ці поняття - однорідними та взаємопов'язаними. Щомісячне грошове утримання ідентичне щомісячному довічному грошовому утриманню та є звільненою від оподаткування виплатою.

Відповідно до частини першої статті 130 Конституції України у Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів. Як зазначив Конституційний Суд України у Рішенні від 11 березня 2010 року N 7-рп/2010, окреме фінансування кожного суду загальної юрисдикції та Конституційного Суду України забезпечує умови для конституційних гарантій їх самостійності та незалежності суддів при здійсненні правосуддя, оскільки унеможливлює негативний вплив на них через механізми виділення та розподілення належних їм відповідно до закону коштів Державного бюджету України; таке фінансування повинне забезпечуватися державою виключно за рахунок коштів Державного бюджету України (абзац третій підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини, абзац другий пункту 1 резолютивної частини).

Фінансування судів включає також фінансування діяльності суддів, яке повинне забезпечуватися державою виключно з Державного бюджету України. За частиною п'ятою статті 138 Закону щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Отже, відмінність щомісячного грошового утримання працюючого судді від щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці полягає у тому, що судді, які мають право на відставку та продовжують працювати на посаді судді, цю виплату одержують виключно з Державного бюджету України, а судді у відставці - з Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України (частина п'ята статті 138 Закону).

Пенсійний фонд України є уповноваженим державою органом, зокрема, щодо виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці (абзац восьмий підпункту 5 пункту 4 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України "Про Положення про Пенсійний фонд України" від 6 квітня 2011 року N 384).

Таким чином, поняття "щомісячне довічне грошове утримання" означає неоподатковану грошову виплату як судді, який, маючи право на відставку, продовжує працювати на посаді судді і одержує її з Державного бюджету України у вигляді щомісячного грошового утримання, так і судді у відставці, який одержує її з Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

На підставі викладеного Конституційний Суд України дійшов висновку, що поняття "щомісячне довічне грошове утримання", що міститься у підпункті "є" підпункту 165.1.1 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України, в системному зв'язку з положеннями Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року N 2453-VI з наступними змінами означає неоподатковану грошову виплату як судді, який, маючи право на відставку, продовжує працювати на посаді судді та одержує її з Державного бюджету України у вигляді щомісячного грошового утримання, що є складовою правового статусу судді і однією з гарантій його незалежності, так і судді у відставці, який одержує таку виплату з Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про неправомірність дій відповідача щодо включення до загального місячного оподаткованого доходу позивача сум щомісячного грошового утримання та його оподаткування в 2011 році.

Стосовно позовних вимог про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити суму утриманого податку з щомісячного грошового утримання в 2011р. апеляційний суд вважає за необхідне зазначити таке.

Як вказувалось вище, згідно з наданою відповідачем довідкою сума податку була нарахована та відповідно утримана з позивача із щомісячного грошового утримання в 2011р. в сумі 8828,42 грн. до УДК Дубенського району.

Відповідно до п.п.168.1.1.,168.1.2. ст. 168 ПКУ податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Відповідно до п. 14.1.180. п.14.1 ст. 14 ПКУ податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або не грошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу;

Частиною 4 ст. 45 Бюджетного Кодексу України від 08.07.2010 №2456-VI встановлено, що податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном).

З аналізу правових норм вбачається, що відповідач є лише податковим агентом, а одержувачем податку є Державний бюджет України, тому у суду відсутні правові підстави зобов'язувати відповідача виплатити утриманий податок, який був в 2011 році перерахований до Державного бюджету України.

Разом з тим, оскільки права та інтереси позивача порушені, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про стягнення помилково утриманого з позивача податку з Державного бюджету України.

Відповідно до ч. 2. ст.45 Бюджетного Кодексу України, Державна казначейська служба України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Згідно з підпунктом 5 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України списання коштів з бюджету за рішенням суду щодо повернення платнику податків надмірно та/або помилково сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету провадиться у межах надмірно та/або помилково сплачених ним до бюджету коштів.

Відповідно до ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання не чинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Підсумовуючи вищевикладене, слід вказати, що оскаржена постанова законна і обґрунтована, відповідає матеріалам справи та вимогам чинного законодавства.

Доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків Рівненського окружного адміністративного суду.

Підстави для скасування оскарженої постанови відсутні, а тому її слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст.197,200,205,206,212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Рівненській області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "07" березня 2012 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис) Л.О. Зарудяна

судді: (підпис) (підпис) Л.В. Кузьменко С.С. Пасічник

З оригіналом згідно: суддя _______ Л.О. Зарудяна

Роздруковано та надіслано: (р/п)

1- в справу

2 - позивачу ОСОБА_3 АДРЕСА_1,35600

3- відповідачу Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Рівненській області вул.Замкова, 22 а,м.Рівне,33028