Ухвала суду № 26523348, 05.09.2012, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Щербаков В.В.

Суддя-доповідач:Зарудяна Л.О.

УХВАЛА

іменем України

"05" вересня 2012 р. Справа № 2а/1770/1053/2012

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегіі:

головуючого судді Зарудяної Л.О.

суддів: Кузьменко Л.В.

Пасічник С.С.,

при секретарі Зеліковій О.В. ,

за участю сторін:

від позивача: Шевчука І.О., представника за довіреністю;

Долід О.А., представника за довіреністю;

від відповідача : не з"явились,

розглянувши апеляційну скаргу Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "22" травня 2012 р. у справі за позовом Заготівельно-виробничого підприємства "Таврида" Сарненської райспоживспілки до Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень та податкової вимоги ,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 22.05.2012 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби № 0001032340 від 14.11.2011 року.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби № 0001012340 від 14.11.2011 року частково на суму 34097,50 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено за безпідставністю.

Присуджено на користь позивача - Заготівельно-виробничого підприємства "Таврида" Сарненської райспоживспілки із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 613,97грн.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач у справі подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржену постанову скасувати в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права.

У судовому засіданні представники позивача проти скарги заперечили, вважаючи оскаржену постанову законною і обґрунтованою, просили залишити її без змін, а скаргу - без задоволення.

Відповідач своїх представників в засідання суду не направив, хоч був належним чином повідомлений про дату, час і місце апеляційного розгляду.

З врахуванням приписів ч.4 ст.196 КАСУ вказане вище не перешкоджає судовому розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що скарга задоволенню не підлягає, враховуючи таке.

Матеріали справи свідчать, що Заготівельно-виробниче підприємство „Таврида" Сарненської райспоживспілки звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби (по тексту - Сарненська МДПІ ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001032340 від 14.11.2011 року та №0001012340 від 14.11.2011 року в частині на суму податкового зобов'язання 34097, 50 грн.

Позовні вимоги обгрунотавні наступними обставинами.

Позивач вказує, що Сарненською міжрайонною державною податковою інспекцією проведена планова виїзна перевірка Заготівельно-виробничого підприємства „Таврида" Сарненської райспоживспілки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 р. по 30.06.2011 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 р. по 30.06.2011р.

За результатами перевірки податковим органом складено акт №528/23/30460836 від 04.11.2011 року.

На підставі даного акта 14 листопада 2011 року Сарненською МДПІ прийнято оспорювані податкові повідомлення-рішення № 0001032340 і № 0001012340 про донараховання ЗВП „Таврида" податкових зобов'язань та штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість і податку на прибуток.

ЗВП "Таврида" Сарненської райспоживспілки, не погодившись з даним повідомленнями-рішеннями про донарахування податкових зобов'язань та штрафних санкцій, оскаржила їх до Державної податкової інспекції в Рівненській області і Державної податкової адміністрації України, однак скарги ЗВП „Таврида" залишені без задоволення.

Підприємство не погоджується з правомірністю донарахування йому податкових зобов'язань та штрафних санкцій з наступних підстав.

У розділі 3.2.2 „Податковий кредит" акта перевірки зазначається, що перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.10.2009 р. по 30.06.2011 року встановлено його завищення всього в сумі 21839 грн. в тому числі за травень 2010 р. в сумі 4757 грн., за серпень 2010 року в сумі 4690 грн., вересень 2010 р. в сумі 3725 грн., листопад 2010 року в сумі 8667 грн.

При цьому, в акті перевірки зазначається, що ЗВП „Таврида" віднесено до податкового кредиту суми ПДВ сплачені при придбані м"яса, спецій у ТОВ „Ковбаси України" в травні 2010 р., на суму 28542 грн., в т.ч. ПДВ 4757 грн. у вересні 2010 р. придбано м"яса, спецій на суму 22350 грн., в т.ч. ПДВ 3725 грн., у серпні 2010 р. на суму 28140 грн., в т.ч. ПДВ 4690 грн.

Вказує, що суми ПДВ за податковими накладними включені до податкового кредиту ЗВП „Таврида у травні, серпні, вересні 2010 року та відображені у реєстрі отриманих податкових накладних, та відповідають даним податкової декларації з податку на додану вартість за травень, серпень, вересень 2010 року, в той час, коли ТОВ „Ковбаси України" не віднесло дані суми до податкових зобов'язань у серпні 2010 р., вересні 2010 р., та звітність з ПДВ до податкового органу за серпень, вересень 2010 р. не подавалась.

Одночасно податковий орган зазначає, що згідно бази автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, ТОВ „Ковбаси України" знаходяться на обліку в ДПА в Оболонському районі м. Києва, стан платника ТОВ „Ковбаси України" - 10 (запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання) .

На запит Сарненської МДПІ щодо проведення зустрічної звірки з ТОВ „Ковбаси України" отримано відповідь від ДПІ в Оболонському районі м. Києва про неможливість проведення перевірки контрагента ТОВ „Ковбаси України" в зв'язку з невстановленням місцезнаходження (місця проживання).

Тому, Сарненська МДПІ приходить до висновку, що в порушення п. 7.4.1., п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ЗВП „Таврида" завищено податковий кредит за травень 2010 р. в сумі 4757 грн., за серпень 2010 р. в сумі 4690 грн., за вересень 2010 р. 3725 грн. з придбаної сировини, яка несплачена до бюджету.

На думку позивача, в даному випадку податковий орган під час перевірки не звернув увагу на ті обставини, що підприємство віднесло суми податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних контрагентом ТОВ «Ковбаси України», який дійсно зареєстрований і знаходиться на обліку у ДПІ Оболонського району м. Києва, і лише 15.07.2011 року свідоцтво платника податку на додану вартість анульовано.

Крім того, відсутність платника податків за місцем його державної реєстрації або неможливістю отримання податковим органом необхідних документів не призводить до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру.

Також вважає, що Сарненська МДПІ не врахувала того, що ТОВ „Ковбаси України" було і є включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мало у період, що перевіряється, свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ. За таких обставин покупець - ЗВП „Таврида" не може нести відповідальність ні за сплату будь-яких податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

В обгрунтування позовних вимог посилається на норму ст. 18 Закону України від 15.05.2003 р. № 735-Р/ „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців».

Вважає безпідставним посилання податкового органу на порушення п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" ЗВП „Таврида" при отриманні насіння соняшника на суму 52000 грн., в т.ч. ПДВ 8667 грн. в листопаді 2010 року від ПП «Альбатрос-Південь», тому що підприємство „Альбатрос-Південь" не віднесло дані суми до податкових зобов'язань у листопаді 2010 року.

Стан платника ПП «Альбатрос-Південь» -14 визнано банкрутом і знято з обліку лише 11.07.2011 року.

Однак в акті перевірки не вказано, коли і ким визнано банкрутом ПП „Альбатрос-Південь", а тому ЗВП „Таврида" не може погодитись з тим, що при проведені операції по закупці насіння соняшника фінансово-господарська діяльність ПП„Альбатрос-Південь" здійснювалась поза межами правового поля і що фінансово-господарські відносини між ПП "Альбатрос-Південь" та контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами.

Підтвердженням здійснення фінансово-господарських взаємовідносин „Альбатрос-Південь" є видаткова накладна № РН - 0000501 від 15.11.2010 року, податкова накладна № 501 від 15.11.2010 року, платіжне доручення №702 від 16.11.2010 року про перерахування коштів за товар, товаро-транспортна накладна № 360 від 15.11.2010 р., виписка із журналу реєстрації доручень.

На думку позивача, безпідставним в даному випадку також є посилання податкового органу на ст. 203,215,216,234 ЦК України, а відтак на нікчемність правочину, оскільки Закон України „Про державну податкову службу в Україні" не надає право податковим органам визнавати недійсними ті чи інші договори (угоди) чи інші документи фінансово-господарського характеру. Така прерогатива надається лише судам, які ухвалюють обов'язкові на всій території України рішення.

ЗВП „Таврида" при укладенні договору не порушувала цивільного законодавства та законодавства про оподаткування підприємств, оскільки укладало лише реальні договори, по яких наставали реальні наслідки - поставка продукції, з одного боку, та її оплата - з іншого.

Водночас, зазначає, що чинним законодавством не передбачена можливість та обов'язок Покупця перевірити свого контрагента - Продавця (Постачальника).

Факт незаконності такої операції податковим органом не доведений необхідними фактичним обставинами, а висновки, викладені в акті, ґрунтуються лише на припущеннях перевіряючих, а не на фактичних доказах.

Незаконним є висновок Сарненської МДПІ про те, що перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладання угод з метою настання реальних наслідків.

Так, в даному випадку перевіряючим надавалися всі необхідні документи щодо поставки ТОВ „Ковбаси України", ПП „Альбатрос-Південь" м"ясопродукції, спецій, насіння соняшника під час планової виїзної перевірки, за результатами якої складався акт № 528/23/30460836 від 04.11.2011 р.

Із цих документів чітко видно, що підприємство отримувало від контрагента м"ясо, спеції та використовувало його для переробки та виробництва м'ясопродукції.

При цьому, доходи від реалізації виробленої чи переробленої м'ясопродукції включалися до валових доходів підприємства.

Факт визнання в судовому порядку недійсними установчих документів ТОВ "Ковбаси України" і ПП "Альбатрос - Південь" та договорів поставки Сарненською МДПІ в Акті перевірки не наведено, а тому донарахування податкових зобов'язань та штрафних (фінансових) санкцій в даному випадку є безпідставним.

Матеріали справи свідчать, що Сарненською міжрайонною державною податковою інспекцією проведена планова виїзна перевірка Заготівельно-виробничого підприємства „Таврида" Сарненської райспоживспілки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 р. по 30.06.2011 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 р. по 30.06.2011 р.

За результатами перевірки податковим органом складено акт № 528/23/30460836 від 04.11.2011 року.

У результаті проведеної перевірки було встановлення порушення позивачем:

- пп.5.3.9 п.5.3, пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в редакції від 22.05.97 р. № 283/97-ВР із змінами та доповненнями, пп. 139.1.1, пп. 139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України №2755-УІ від 02 грудня 2010 року, в результаті чого зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування в І кв. 2011 року в сумі 22 643 гри., та донараховано податок на прибуток на загальну суму 29263 грн., в т.ч. за I I кв.2010 р. в сумі 5946 грн., III кв. 2010р. в сумі 10519 грн., IV кв.2010р. в сумі 10833 грн. І кв. 2011 р. в сумі 1965 грн.;

- пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України. «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 року (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, всього у сумі 21 839 грн., в тому числі за травень 2010 року в сумі 4757 грн., за серпень 2010 року в сумі 4690 грн., вересень 2010 року 3725 грн., листопад 2010 року в сумі 8667 грн.

На підставі даного акта, 14 листопада 2011 року Сарненською МДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення № 0001032340 і № 0001012340 про донарахування ЗВП „Таврида" податкових зобов'язань та штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість і податку на прибуток.

ЗВП „Таврида" оскаржила їх в адміністративному порядку до Державної податкової інспекції в Рівненській області і Державної податкової адміністрації України. Скарги ЗВП „Таврида" залишені без задоволення.

На думку апеляційного суду, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, не погодовшись з рішенням податкового органу.

Як вбачається з матеріалів справи, за період, що перевірявся, ЗВП „Таврида" проводило взаєморозрахунки з ПП «Альбатрос-Південь» та ТОВ „Ковбаси України".

Між позивачем та вказаними вище контрагентами було укладено договори купівлі-продажу № 27/05-10 від 27.05.2010 р. , договір № 2 від 04.01.2010 року на перевезення вантажів.

Про отримання товару (продукції) від ПП «Альбатрос-Південь» та ТОВ „Ковбаси України"за номенклатурою, а також отримання продукції (товарів), яка використовувалася в подальшій господарській діяльності, шляхом переробки підтверджується наявними в матеріалах справи документами, які є належними та допустимими доказами.

Крім цього, в акті перевірки не спростовується той факт, що суми податку на додану вартість були внесені до реєстру отриманих податкових накладних від вказаних контрагентів, включені до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів, відображені у реєстрах отриманих податкових накладних, та відповідають даним податкових декларацій з податку на додану вартість. А, отже, позивачем до податкового кредиту були віднесені лише витрати по сплаті податку, які підтверджені податковими накладними.

Згідно з п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 28.12.1994 р. валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

У відповідності до пп. 5.2.1 п.2 ст.5 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств " №334/94-ВР від 28.12.1994 р. до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 28.12.1994 р. не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У відповідності до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Також слід враховувати, що згідно з п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР якщо придбаваються матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Однак податковим органом не надано будь-яких доказів, що придбані позивачем матеріальні цінності використовуються в інших цілях, а не в його господарській діяльності.

Апеляційний суд, погоджуючись з судом першої інстанції, вважає необґунтованими посилання відповідача в акті перевірки на відсутність у ТОВ «Ковбаси України» необхідних умов для здійснення господарської діяльності, як на висновок про порушення позивачем податкового законодавства, оскільки ці обставини стосуються не позивача, а його контрагента ТОВ «Ковбаси України».

При цьому, судом встановлено, що підприємство віднесло суми податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних контрагентом ТОВ «Ковбаси України», який дійсно зареєстрований і знаходився на обліку у ДПІ Оболонського району м. Києва і лише 15.07.2011 року свідоцтво платника податку на додану вартість анульовано.

Крім того, відсутність платника податків за місцем його державної реєстрації або неможливістю отримання податковим органом необхідних документів не призводить до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру.

Податковим органом не враховано те, що ТОВ „Ковбаси України" було і є включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мало у перевіряємий період свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ. За таких обставин покупець - ЗВП „Таврида" не може нести відповідальність ні за сплату будь-яких податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Слід вказати також, що Рівненський окружний адміністративний суд дійшов правильного висновку про безпідставність посилань податкового органу на порушення п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" ЗВП „Таврида" при отриманні насіння соняшника на суму 52000 грн., в т.ч. ПДВ 8667 грн. в листопаді 2010 року від ПП «Альбатрос-Південь» в зв'язку з тим, що підприємство „Альбатрос-Південь" не віднесло дані суми до податкових зобов'язань у листопаді 2010 року, оскільки стан платника ПП «Альбатрос-Південь» -14 визнано банкрутом і знято з обліку лише 11.07.2011 року.

Жодною нормою діючого законодавства не передбачено обов'язку платника податків контролювати сплату своїм контрагентом до бюджету податків та ведення ним бухгалтерського та податкового обліку. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба.

Доводи, викладені в акті перевірки про те, що позивачем порушено ст. ст. 203, 215, 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах при придбанні та продажу товарів, робіт, послуг, при цьому відповідач в акті посилається на статтю 228 Цивільного кодексу України щодо нікчемності правочинів, суд також вважає необгрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до статі 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсним правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

За таких підстав, апеляційний суд не приймає до уваги твердження відповідача в апеляційній скарзі, що відповідно до ч.1 ст. 216 Цивільного кодексу України, правочин між позивачем та його контрагентами не створює юридичних наслідків як недійсний, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 215, ч.3 ст. 228 Цивільного кодексу України недійсність правочину повинна встановлюватись судом.

Однак в матеріалах справи відсутнє рішення суду про недійсність правочину, укладеного між позивачем та його контрагентом.

Згідно зі ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідно до ч.1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Перелічені у зазначених частинах ст. 203 ЦК України загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину, потребують підтвердження порушень цих вимог саме судовим рішенням.

Суд правильно відмовив позивачу з приводу оскарження податкової вимоги від 14.03.2012 року №30, так як податковим органом у зв'язку з відсутністю податкового боргу згідно картки особового рахунку платника остання була відкликана.

Підсумовуючи вищевикладене, слід вказати, що оскаржена постанова законна і обґрунтована, відповідає матеріалам справи та вимогам чинного законодавства.

Підстави для скасування постанови відсутні, а тому її слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст.195,198,200,205,206,212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "22" травня 2012 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Л.О. Зарудяна

судді: Л.В. Кузьменко С.С. Пасічник

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Заготівельно-виробниче підприємство "Таврида" Сарненської райспоживспілки вул. 17 Вересня, 25,м.Сарни,Сарненський район, Рівненська область,34500

3- відповідачу Сарненська міжрайонна державна податкова інспекція Рівненської області Державної податкової служби вул. Широка,18,м.Сарни,Сарненський район, Рівненська область,34503 (р/п)