Ухвала суду № 26520546, 02.10.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2012 р.Справа № 2а-6777/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: П'янової Я.В.

Суддів: Зеленського В.В. , Чалого І.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.07.2012р. по справі № 2а-6777/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прінт-Сервіс"

до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Прінт-Сервіс», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 10.05.2012 року №0000310153.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.07.2012 р. адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Прінт-Сервіс" до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення -задоволено повному обсязі.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби №0000310153 від 10.05.2012 року.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Прінт-Сервіс" (юридична адреса: вул. Плеханівська, буд. 92-А, м. Харків, 61001, ідентифікаційний код: 32760537) витрати по сплаті судового збору в сумі 2146,00 (дві тисячі сто сорок шість грн. 00 коп.) грн.

Не погодившись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", ст.ст. 11, 159 КАС України.

Сторони в судове засідання не з'явились, були повідомлені належним чином про дату, час та місце слухання справи.

Представник позивача надав до суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу відповідно до ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ 32760537. Підприємство станом на час розгляду справи перебуває на обліку як платник податків в Основ'янській міжрайонній державній податковій інспекції м.Харкова Харківської області Державної податкової служби.

На підставі пункту 200.10 ст.200 розділу V Податкового кодексу України, в порядку статті 76 розділу II Податкового кодексу України відповідачем проведено камеральну перевірку податкової звітності ТОВ «Прінт-Сервіс» з податку на додану вартість за лютий 2012 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 06.04.2012 року №346/15-312/32760537, згідно висновків якого податковим органом встановлено завищення ТОВ «Прінт-Сервіс» залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів (вересень 2007 р., жовтень 2007 р., листопад 2007 р., грудень 2007 р., травень 2008 р., листопад 2008 р., грудень 2008 р., січень 2009 р.) у сумі 981180 грн., чим порушено п.102.5 ст.102 Податкового кодексу України від 02.12.2012 року №2755 -VI та п.п.15.3.1 п.15.1 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. №2181-III.

На підставі висновків акта перевірки, 10.05.2012 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000310153, яким ТОВ «Прінт-Сервіс» зменшено від'ємне значення суми податку на додану вартість у розмірі 981180 грн.

Не погоджуючись з висновками акта перевірки та прийнятим на їх підставі рішенням, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що в ході розгляду справи доказів правомірності, законності та обґрунтованості спірного податкового повідомлення - рішення відповідачем до суду не надано.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно з п. 200.1. ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3. ст.200 ПКУ).

Пунктом 200.4. ст.200 Податкового кодексу України встановлено, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до Наказу ДПА України від 25.01.2011 року за №41 "Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість": 4.6.6. Залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 24 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного (податкового) періоду)."

Згідно з п. 102.5 ст.102 Податкового кодексу України заява про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

В акті перевірки та в апеляційній скарзі позивач посилається на порушення позивачем норми 102.5 ст.102 Податкового кодексу України та п.п. 15.3.1 п.15.1 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. №2181-III.

Проте, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що вказані доводи є безпідставними з огляду на таке.

З систематичного аналізу положень Податкового кодексу України вбачається, що поняття "бюджетне відшкодування з ПДВ" та "від'ємне значення з ПДВ" не є тотожними.

Поширення на правовідносини з приводу заповнення строки 24 податкової декларації з ПДВ щодо врахування від'ємного значення податку на додану вартість строку давності, визначеного п. 102.5 ст.102 Податкового кодексу України, є неможливим з урахуванням норми п.п. 14.1.18 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, за змістом якої бюджетне відшкодування розуміється як відшкодування бюджетного від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу та п.п. 14.1.115 п. 14.1 ст.14, якими передбачено, що надмірно сплачені кошти, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк яких настав на таку дату.

Оскільки за приписами п. 200.3 ст.200 Податкового кодексу України відносно суми від'ємного значення з ПДВ платником податків не може бути заявлено вимогу про повернення з бюджету грошових зобов'язань і вказана норма не містить обмеження у часі, по сплину якого платник податків втрачає право відображати в податковому обліку з ПДВ суму від'ємного значення, то суд першої інстанції, керуючись положеннями п. 102.5 ст.102 Податкового кодексу України, правомірно дійшов висновку про відсутність правових підстав для поширення на правовідносини з приводу формування від'ємного значення з ПДВ строку давності у 1095 днів.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що висновки суб'єкта владних повноважень про завищення ТОВ «Прінт-Сервіс» від'ємного значення з ПДВ вмотивовано виключно посиланням на п.102.5 ст.102 Податкового кодексу України та п.п.15.3.1 п.15.1 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. №2181-III.

При цьому, необхідно зауважити на той факт, що з матеріалів справи вбачається відсутність жодних заперечень податкового органу як в ході проведення перевірки, так і в ході розгляду справи стосовно фактичної наявності у позивача спірної суми від'ємного значення з ПДВ за лютий 2012 року у сумі 981180,00 грн.

Вказане від'ємне значення ПДВ було накопичено підприємством за період з 2007 року та відображено в актах перевірки позивача за відповідні періоди № 3027/23-104/31983336 від 19.11.2009 року, № 515/23-104/32760537 від 27.04.2011 року, які надані позивачем до суду апеляційної інстанції.

Жодних порушень у формуванні спірної суми від'ємного значення з ПДВ відповідачем в ході перевірки позивача виявлено не було, в акті перевірки висновки з приводу порушень у формуванні податкового кредиту з ПДВ або від'ємного значення з ПДВ відповідачем не викладені.

Між тим, даних про те, що позивач у спірних правовідносинах подавав до ДПІ заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування, чи заяву про повернення суми бюджетного відшкодування до суду не надано.

Виходячи з вищезазначеного, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що відповідач помилково застосував до спірних правовідносин приписи п. 102.5 ст.102 Податкового кодексу України, порушень у застосуванні позивачем ст.200 Податкового кодексу України ДПІ не виявлено, а тому позивач правомірно задекларував у податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2012 року суму залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у розмірі 981180,00 грн.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують з підстав, наведених вище.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому посилання відповідача в апеляційній скарзі на порушення судом ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України є безпідставними.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.07.2012р. по справі № 2а-6777/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Пянова Я.В.Судді(підпис) (підпис) Зеленський В.В. Чалий І.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Пянова Я.В.