Постанова № 26520297, 18.10.2012, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" жовтня 2012 р.Справа № 5017/1764/2012Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Андрєєвої Е.І.

Суддів: Лисенко В.А.,

Мац юра П.Ф.

При секретарі судового засідання Стеблиненко В.С.,

(розпорядженням голови Одеського апеляційного господарського суду № 688 від 17.09.2012р. у даній справі проведено заміну судді Мацюри П.Ф. на суддю Лисенко В.А., розпорядженням голови Одеського апеляційного господарського суду № 819 від 16.10.2012р. у даній справі проведено заміну судді Ліпчанської Н.В. на суддю Мацюру П.Ф.)

за участю представників сторін:

від позивача -Чекальської В.П.,

від відповідача -Удовіченко О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Концерну „Військторгсервіс" в особі філії „Одеське управління військової торгівлі Концерну Військторгсервіс"

на рішення господарського суду Одеської області від 30.07.12р.

по справі № 5017/1764/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Інфокс" в особі філії „Інфоксводоканал"

до Концерну „Військторгсервіс" в особі філії „Одеське управління військової торгівлі Концерну Військторгсервіс"

про стягнення 55 999,24 грн.,

встановив:

14.06.2012р. Товариство з обмеженою відповідальністю „Інфокс" в особі філії „Інфоксводоканал" (надалі -ТОВ „Інфокс"), пославшись на неналежне виконання Концерном „Військторгсервіс" в особі філії „Одеське управління військової торгівлі Концерну Військторгсервіс" (надалі - Концерн Військторгсервіс) зобов'язань за договором № 2606/3 від 29.12.2006р., звернулось до останнього з позовом про стягнення грошових коштів за послуги водовідведення ливневих стоків у сумі 55 999,24 грн.

В суд першої інстанції Концерн Військторгсервіс надав відзив, в якому просив застосувати до спірних правовідносин строк позовної давності та відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки відсутні підстави для нарахування відповідачу суми вартості послуг (т.1, а.с. 129).

Рішенням господарського суду Одеської області від 30.07.2012р. (суддя Петров В.С.) позов задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Концерну „Військторгсервіс" в особі філії „Одеське управління військової торгівлі Концерну Військторгсервіс" на користь ТОВ „Інфокс" в особі філії „Інфоксводоканал" 55 999,24 грн. заборгованості за послуги водовідведення ливневих стоків та 1609,50 грн. витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, його оскаржив відповідач. Просить рішення скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити. В обґрунтування послався на неповне з'ясування судом обставин справи та на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи та що встановлено місцевим судом, 29.12.2006р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Інфокс" в особі начальника служби „Водозбут" філії "Інфоксводоканал" (Водоканал), що діяв на підставі Положення про філію "Інфоксводоканал" і довіреності від 28.12.2006 р. № 37/12, та Концерном „Військторгсервіс" в особі філії „Одеське управління військової торгівлі „Концерну „Військторгсервіс" (Абонент) було укладено договір на послуги водопостачання та водовідведення № 2606/3 від 29.12.2006 р., відповідно до пунктів 1.1, 1.2 якого позивач надає послуги з постачання питної води на об'єкти відповідача, а також послуги з приймання стічних вод, що скидаються відповідачем в систему комунальної каналізації у відповідності з дислокацією об'єктів, в свою чергу відповідач своєчасно сплачує надані йому послуги водопостачання і водовідведення, експлуатує та утримує водопровідні та каналізаційні мережі, прилади та пристрої на них у належному порядку, відповідно до встановлених Правил, визначених п. 2.1 договору, і діючим законодавством. (т.1, а.с. 26-27).

Згідно п. 2.1, 2.2.1, 2.2.2., 2.4, 2.4.13 Договору сторони зобов'язуються керуватися Законом України „Про питну воду та питне водопостачання", „Правилами користування системи централізованого комунального водопостачання та водовідведення міст і селищ України", затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 р. № 65, „Правилами технічної експлуатації систем водопостачання і водовідведення", затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу України від 05.07.1995 р. № 30; „Правилами приймання виробничих стічних вод підприємств, установ і організацій в систему каналізації м. Одеси, затвердженими розпорядженням Одеської облдержадміністрації № 87/А-98 від 09.02.1998 р., технічними умовами, чинними ДСТУ та іншими нормативними актами, прийнятими у встановленому законом порядку. Водоканал зобов'язується подавати відповідачу воду і приймати стоки, доводити до відома відповідача через засоби масової інформації про припинення подачі води та приймання стоків не менше, ніж за десять днів (крім випадків перерви, що виникла внаслідок аварії або дії непереборної сили). Абонент зобов'язується утримувати в належному технічно справному стані водопровідно-каналізаційні мережі, прилади і устрої, обладнання і споруди, які знаходяться у нього на балансі; забезпечити економне та раціональне використання води, не допускати втечі води; здійснювати скидання стоків, якість яких не перевищує граничнодопустимі концентрації, встановлені „Правилами приймання стічних вод". Абонент зобов'язується своєчасно та в повному об'ємі сплачувати послуги водопостачання та водовідведення, в тому числі платежі за скидання ненормативно-очищених стоків.

Відповідно до 3.2-3.4, 3.6, 3.9, 3.10 Договору оплата послуг водопостачання та водовідведення здійснюється щомісячно у наступному порядку: авансовий платіж у розмірі 100% суми платежу за попередній місяць - до 10-го числа розрахункового місяця, а остаточний розрахунок 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим; грошові кошти перераховуються на поточний рахунок Водоканалу. Оплата здійснюється за тарифами, які затверджені в установленому діючим законодавством порядку. Рахунки на оплату платежів (дебетові повідомлення) направляються Абоненту через банківську установу згідно банківських реквізитів, зазначених Водоканалом при укладенні даного договору. У разі відсутності у Абонента поточного рахунку в банку, рахунок на його адресу направляється поштою або вручається представнику Абонента. Абонент зобов'язаний довести до відома службу „Водозбут" про неотримання рахунку за надані послуги водопостачання та водовідведення. Об'єми стоків, які відводяться від Абонента, відводяться рівними об'ємами спожитої води або визначаються по показникам приладів обліку стоків у відповідності з п.21 „Правил водокористування". Об'єм, скинутих Абонентом ливневих стоків, визначається розрахунковим шляхом згідно з п. 15.9 „Правил водокористування" і ДСТУ 3013-95. Нарахування платежу за скид ненормативно-очищених стоків здійснюється за „Правилами приймання стічних вод".

Пунктом 4.4 Договору передбачено, що загальний строк позовної давності щодо вимог, пов'язаних з невиконанням умов даного договору, встановлюється строком на 5 років.

Відповідно до п. 7.3 строк дії даного Договору становить 4 роки з 29.12.2006р. по 31.12.2010р. Договір вважається пролонгованим на наступні п'ять років, якщо до кінця місяця після закінчення строку його дії жодна із сторін не заявить про зміну або припинення його дії.

Як вірно було встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, сторони не звертались з відповідною заявою про припинення дії даного Договору, таким чином, договір №2606/3 від 29.12.2006р. є діючим до 31.12.2015р.

Крім того, між ТОВ „Інфокс" в особі начальника служби „Водозбут" філії "Інфоксводоканал" та Концерном „Військторгсервіс" в особі начальника філії „Одеське управління військової торгівлі „Концерну „Військторгсервіс" були укладені додаткові угоди від 21.11.2007 р., № 477-04-08 від 08.04.2008 р., № 126-10-08 від 10.10.2008 р. та № 306-07-09 від 09.07.2009 р. до вказаного договору № 2606/3 від 29.12.2006 р., згідно яких були внесені зміни стосовно дислокацій об'єктів відповідача. (т.1, а.с. 31-34).

Рішенням виконкому Одеської міської ради: від 19.05.2006 р. № 99 тариф на водовідведення встановлений у розмірі 3,65 грн.;

від 14.02.2008р. № 95 -у розмірі 4,48 грн.;

від 25.09.2008р. № 1074 -у розмірі 6,89 грн..

Відповідно до постанови Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України № 182 від 30.09.2011 р. тариф на водовідведення встановлений 7,212 грн. (т.1, а.с. 51-54).

Згідно з довідками Гідрометеорологічного центру Чорного та Азовського морів про кількість осадків за даний період та від повідно до листів вх. № 1847 від 01.03.2004 р., вх. № 11109 від 21.06.2007 р., акту № 2384-ти від 09.10.2002 р., довідки вх. № 5443 від 05.04.2008 р., акту № 3480-ти від 17.07.2009 р. про складову території та застосування тарифу, проводився розрахунок скиду ливневих стоків (т.1, а.с. 35-39).

ТОВ „Інфокс" в позові зазначило, що у зв'язку з тим, що відповідач з липня 2007р. по травень 2012р. не сплачував щомісячно за послуги водовідведення, як передбачено умовами договору № 2606/3, у останнього виникла заборгованість у розмірі 55 999,24 грн.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ „Інфокс" направляв на адресу Концерну Військторгсервіса повідомлення про досудові попередження № 33578 від 07.04.2009 р., № 36040 від 23.09.2009 р., припинення надання послуг водопостачання та водовідведення № 38182 від 16.03.2010 р., № 38907 від 20.04.2010 р., попередження про відключення № 43139 від 18.05.2011 р., № 46615 від 29.02.2012 р. та акт звірки (т.1, а.с. 40-43, 46-47,49-50).

Оскільки Концерн Військторгсервіс відповіді на данні повідомлення та листи не надав, і не сплатив заборгованість, ТОВ „Інфокс" у червні 2012р. звернулось з позовом до господарського суду Одеської області про стягнення з Концерну Військторгсервіс 55 999,24 грн. боргу.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджено надання позивачем послуг водопостачання та водовідведення за договором № 2606/3 від 29.12.2006р. та прийняття їх відповідачем, а також існування за період з 01.07.2007 р. по 01.05.2012р. заборгованості у сумі 55999,24 грн.

Оскільки відповідно до вимог ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання за договорами мають виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, місцевий господарський суд правомірно задовольнив позов, стягнувши з відповідача на користь позивача суму заборгованості у розмірі 55999,24 грн.

Обґрунтовані посилання суду й на п.1 ст. 901 ЦК України, згідно якої за Договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

З такими висновками суду першої інстанції повністю погоджується й апеляційна інстанція.

В апеляційній скарзі апелянт послався на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, оскільки суд не взяв до уваги ряд фактів, а саме:

- що філія „Одеське управління військової торгівлі Концерну „Військторгсервіс" не є юридичною особою, а тому не може бути учасником судового процесу;

- згідно з ст. 15 ГПК України територіальна підсудність цієї справи належить господарському суду м. Києва;

- юрисконсульт філії Концерну „Військторгсервіс" Альошин А. Ю. не мав право представляти інтереси відповідача в суді першої інстанції;

- згідно даних бухгалтерського обліку Концерну „Військторгсервіс" заборгованість перед позивачем за Договором №2606/3 від 29.12.2006р. відсутня.

З даними доводами скаржника судова колегія погодитись не може, оскільки вони є безпідставними та спростовуються як нормами чинного законодавства так і матеріалами справи.

Так, відповідно до п. п. 1.2, 1.6 Положення про філію „Одеське управління військової торгівлі Концерну „Військторгсервіс" (Замовник), затвердженого генеральним директором Пукіром П.Н. від 17.12.2009р., філія є відокремленим структурним підрозділом Концерну „Військторгсервіс", створеним відповідно до наказу генерального директору Концерну „Військторгсервіс". Філія не є юридичною особою. Однак, відповідно до п. 4.1, крім іншого, філія має право: самостійно від імені Замовника здійснювати господарські операції, укладати з юридичними і фізичними особами цивільно-правові та господарські договори в межах повноважень, визначених цим Положенням та Довіреністю керівника Філії, наданою Замовником; від імені Замовника застосовувати міри досудового врегулювання спору, подавати позови, скарги, відзиви, заперечення та письмові пояснення до судових органів, оскаржувати рішення, ухвали та постанови судових органів, а також здійснювати інші процесуальні дії, передбачені законодавством України; представляти інтереси Замовника у взаємовідносинах з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, правоохоронними органами, підприємствами, установами, організаціями і фізичними особами (т. 1, а.с. 120-126).

Не приймається судовою колегією і посилання апелянта щодо порушення територіальної підсудності даної справи, оскільки позов подано у відповідності з вимогами ст.15 ГПК України. Зазначене питання знайшло своє підтвердження і в висновках Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011, № 10 „Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам", зокрема, п.20.2, де зазначено, що територіальна підсудність справи за участю відособленого підрозділу юридичної особи визначається відповідно до вимог статті 15 ГПК за місцем знаходження відособленого підрозділу, якому надано право здійснювати повноваження сторони від імені юридичної особи.

Що стосується посилання скаржника на те, що юрисконсульт філії Концерну „Військторгсервіс" Альошин А. Ю. не мав право представляти інтереси відповідача в суді першої інстанції, то воно не відповідає дійсності, оскільки відповідно до копії довіреності від 15.06.2012р., яка підписана ТВО Начальником Філії „ОУВТ" „Концерну Військторгсервіс" О.Л. Костенко, виданої строком до 15.06.2013р.. Альошин Андрій Юрійович, крім іншого, має право представляти інтереси Філії „Одеського управління військової торгівлі" концерну „Військторсервіс" у господарських судах, апеляційних судах усіх ланок. Дана довіреність є дійсною, адже в матеріалах справи не має доказів того, що вона була відізвана або визнана незаконною (т.1, а.с. 115).

Посилання апелянта на відсутність заборгованості перед позивачем за Договором №2606/3 від 29.12.2006р. не підтверджується жодними доказами.

Згідно ст. ст. 32, 33 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, а кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Вищенаведене повністю спростовує доводи скаржника про те, що розгляд справи місцевим судом відбувся з порушенням його процесуальних прав, а тому вони до уваги не приймаються.

На думку судової колегії, місцевий суд повно, всебічно та об'єктивно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку наявним у ній доказам та правильно застосував норми матеріального права, а тому рішення місцевого суду відповідає вимогам чинного законодавства і підстав для його скасування, передбачених ст. 104 ГПК України, судова колегія не вбачає.

Наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення.

З огляду на викладене, судова колегія не вбачає, передбачених ст. 104 ГПК України правових підстав для скасування рішення місцевого суду і задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

постановив:

Рішення господарського суду Одеської області від 30.07.2012р. у справі № 5017/1764/2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу Концерну „Військторгсервіс" в особі філії „Одеське управління військової торгівлі Концерну Військторгсервіс" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційну інстанцію.

Головуючий Е.І. Андрєєва

Судді: В.А. Лисенко

П.Ф. Мацюра

Постанова підписана 19.10.2012р.