Рішення № 26520284, 16.10.2012, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" жовтня 2012 р. Справа № 5019/1366/12

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Трускавецького В.П.

при секретарі судового засідання Якимчук Ю. П.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи Паньківа Романа Васильовича, м. Рівне

до відповідача Відкритого акціонерного товариства «Любомирський вапняно-силікатний завод», с. Нова Любомирка Рівненського району Рівненської області

про визнання правочину дійсним та визнання права власності,

за участю представників

від позивача - Паньків Р.В. - підприємець;

від відповідача - Веремчук С.П. -представник.

Присутнім представникам учасників судового процесу права і обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), роз'яснено. Заяв про відвід суду не поступало. Клопотань про здійснення технічної фіксації судового процесу учасниками судового процесу заявлено не було.

Обставини справи.

Суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа Паньків Роман Васильович звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Любомирський вапняно-силікатний завод»про визнання правочину дійсним та визнання права власності на придбане майно.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 22.08.2012 р. порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 11.09.2012 р.

Ухвалою суду від 11.09.2012 р. розгляд справи відкладався на клопотання позивача.

В судовому засіданні 25.09.2012р., за згодою представників сторін, було оголошено перерву до 02.10.2012р., продовжену до 16.10.2012р.

У судовому засіданні позивач позов підтримав з мотивів, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача подав заяву (вхідний № канцелярії 10684/12 від 16.10.2012р.) про визнання позову.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення присутніх представників в судовому засіданні, суд встановив наступне.

Протоколом № 11 засідання спостережної ради ВАТ «Любомирський вапняно-силікатний завод»від 16.11.2009р. з метою поповнення обігових коштів товариства вирішено продати об'єкти нерухомого майна -трансформаторну підстанцію, огорожу, столярний цех, деревообробний цех, склад готової продукції шляхом укладення договору купівлі-продажу майна з фізичною особою Паньків Романом Васильовичем.

1 грудня 2009 року між ВАТ «Любомирський вапняно-силікатний завод»(Продавець) та СПД Панків Р.В. (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого Продавець передав, а Покупець прийняв майно загальною площею 2,9 га, розташоване за адресою: с. Нова Любомирка Рівненського району, вул. Залізнична № 24, а саме -трансформаторну підстанцію, огорожу, столярний цех, деревообробний цех, склад готової продукції.

Відповідно до п. 1.4 Договору вартість об'єкта складає 57 000 грн.

1 грудня 2009 року кошти в сумі, визначеній умовами договору, були сплачені позивачем на користь відповідача, що підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією до прибуткового касового ордера № 321 та не заперечується відповідачем.

Рішенням Олександрійської сільської ради Рівненського району Рівненської області № 179 від 27.06.2011р. СПД Паньківу вирішено дати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,9га в оренду строком на 49 років для обслуговування майнового комплексу в с. Нова Любомирка по вул. Залізнична № 24 за рахунок земель промисловості.

З врахуванням того, що вартість майна була сплачена позивачем в повному обсязі та відбулася фактична передача майна за договором, а згоди про нотаріальне посвідчення договору сторони не дійшли, позивач звернувся до суду з вимогою про визнання дійсним договору купівлі-продажу від 01.12.2009р. та визнання права власності на придбане ним майно.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до приписів статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Приписами ст.203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Згідно з частинами 1-5 цієї норми зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

В силу ст. 655 ЦК України істотними умовами договору купівлі-продажу є його предмет. В даному випадку сторонами визначено, яке саме нерухоме майно (індивідуально визначене) було продано позивачу.

Як було зазначено вище, сторони виконали свої зобов'язання за договором купівлі-продажу майна, що знаходиться в с. Нова Любомирівка Рівненського району, вул. Залізнична № 24, повністю.

Відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Відповідно до ч.1 ст.209 Цивільного кодексу України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису.

Відповідно до ст. 657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу нерухомого майна укладається в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Разом з тим, якщо правочин повністю або частково виконаний однією зі сторін, а інша ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд відповідно до частини другої статті 220 ЦК України за вимогою сторони, що виконала правочин (або її правонаступника), може визнати його дійсним. У цьому випадку наступне нотаріальне посвідчення договору не потрібне.

Це правило не застосовується, якщо є передбачене законодавчими актами обмеження (заборона) на здійснення такого правочину або сторони не дійшли згоди щодо всіх істотних його умов.

Відповідно до частини 3 статті 640 Цивільного кодексу України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Частиною 1 статті 210 Кодексу визначено, що правочин підлягає реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Однак чинним Цивільним кодексом України не передбачено можливості визнання судом дійсним правочину в разі недодержання сторонами вимоги закону про його обов'язкову державну реєстрацію.

Пунктом 5 Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 р. № 671 встановлено, що державній реєстрації підлягають правочини, зокрема, договір купівлі-продажу, міни, земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна.

Державна реєстрація правочинів проводиться шляхом внесення нотаріусом запису до Державного реєстру правочинів одночасно з його нотаріальним посвідченням (пункт 6 вказаного Тимчасового порядку).

Згідно з пунктом 9 зазначеного Тимчасового порядку, дата та час внесення відповідного запису до Державного реєстру правочинів вважається датою державної реєстрації правочину.

Водночас, відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Договір купівлі-продажу є одним з правочинів, на підставі яких набувається право власності. Відповідно до ст. 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення, або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним (ст. 334 ЦК України).

Матеріалами справи підтверджується, що позивач правомірно набув право власності на майно, що знаходиться за адресою: с. Нова Любомирка Рівненського району, вул. Залізнична № 24, оскільки з вищенаведеного вбачається, що у СПД Паньківа Р.В., як суб'єкта права власності, об'єктивно існує право володіння, користування та розпорядження спірним майном, так як право власності виникло внаслідок обставин, з якими закон пов'язує настання цивільно-правових наслідків.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Судові витрати покладаються на позивача за його згодою.

Позивачем сплачено судового збору у розмірі 2052,50 грн. (570,00 грн. + 1482,50 грн.). Оскільки предметом позову у цій справі є дві вимоги майнова і немайнова, то відповідно судовий збір, який повинен був бути сплачений позивачем відповідно до ст..4 Закону України «Про судовий збір»становить 2682,50 грн. (1073,00 грн. + 1609,50 грн.). З огляду на те, що позивачем при поданні позовної заяви недоплачено судового збору у розмірі 630,00 грн., останній підлягає стягненню з позивача в доход державного бюджету.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. ст. 43, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Визнати дійсним договір купівлі -продажу від 1 грудня 2009р., укладений між ВАТ «Любомирський вапняно-силікатний завод»(Продавець) та СПД Панків Р.В. (Покупець).

3. Визнати за СПД Панків Романом Васильовичем право власності на майно загальною площею 2,9 га, розташоване за адресою: с. Нова Любомирка Рівненського району, вул. Залізнична № 24, а саме -трансформаторну підстанцію, огорожу, столярний цех, деревообробний цех та склад готової продукції.

4. Стягнути з СПД Панків Романом Васильовичем (3300, м. Рівне, вул. Макарова, 44, ідентифікаційний код 2078803011) в доход Державного бюджету України судовий збір у розмірі 630 (шістсот тридцять) грн. 00 коп.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19 жовтня 2012 року.

Суддя Трускавецький В.П.