Постанова № 26520187, 17.10.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.10.12 Справа № 5015/1898/12

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії суддів: Желік М.Б. /головуючий/, Кузь В.Л., Малех І.Б. розглянувши апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Земкомерц»(м. Львів) та Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк»(м. Іллічівськ)

на рішення Господарського суду Львівської області

від 15.08.2012р. у справі № 5015/1898/12

за позовом Приватного підприємства «Лада-Плюс»(м. Львів)

до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Земкомерц»(м.Львів)

до відповідача-2 Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк»(м.Іллічівськ)

за участю третьої особи Управління Держкомзему в Жовківському районі Львівської області (м. Жовква)

про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 13.05.2011р.; визнання права власності на земельну ділянку; визнання незаконним та скасування державного акта серії ЯЛ №685928 на право власності на земельну ділянку; визнання недійсним договору іпотеки від 24.05.2011 року, укладеного між ТОВ «Земкомерц»та ПАТ «Марфін Банк»у частині передання в іпотеку земельної ділянки

за участю представників:

від Позивача: Піцикевич В.В.;

від Відповідач-1: не з'явився;

від Відповідача-2: Пушкарська О.В.

від Третьої особи: не з'явився.

Відповідно до розпорядження Голови Львівського апеляційного господарського суду від 17.10.2012 року у даній справі замість судді Марка Р.І. у склад колегії, на розгляді якої перебувала дана справа, введено суддю Кузя В.Л.

З правами та обов'язками, передбаченими ст. 22 ГПК України, представники Позивача та Відповідача-2 ознайомлені.

17.10.2012 року на адресу Львівського апеляційного господарського суду представником Відповідача-1 у справі Відповідачем-2 подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити явку в судове засідання з мотивів перебування в м. Києві у справах іншого довірителя.

Розглянувши зазначене клопотання, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає його необґрунтованим та таким, в задоволенні якого слід відмовити, з огляду на те, що до нього не було додано документів, які його обґрунтовують, а також з врахуванням того, що ухвалою суду апеляційної інстанції від 26.09.2012 року обов'язкова явка представників Сторін у справі не вимагалась.

Щодо клопотання Відповідача-1 про витребування від Головного управління статистики у Львівській області чи Позивача у справі належним чином засвідчені копії та оригінали балансу ПП «Лада-Плюс»та звіт про фінансові результати ПП «Лада-Плюс»за перше півріччя, то суд апеляційної інстанції зазначає наступне:

Відповідно до Преамбули до Закону України «Про державну статистику»цей Закон регулює правові відносини в галузі державної статистики, визначає права і функції органів державної статистики, організаційні засади здійснення державної статистичної діяльності з метою отримання всебічної та об'єктивної статистичної інформації щодо економічної, соціальної, демографічної та екологічної ситуації в Україні та її регіонах і забезпечення нею держави та суспільства.

За таких обставин, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду зазначає, що відповідно до вказаного Закону, на необхідності застосування якого наполягає Відповідач-1 у справі, саме по собі подання статистичної звітності не тягне за собою жодних правових наслідків окрім тих, що вказані у даному Законі.

Таким чином, відсутність у балансі ПП «Лада-Плюс»відомостей про земельну ділянку, договір купівлі-продажу якої є предметом оспорювання у даній справі, як і наявність відповідних відомостей у звіті про фінансові результати позивача за перше півріччя 2012 року, не свідчать про дії Позивача, спрямовані на визнання ним правомірності вчинення оспорюваної угоди, а лише є доказом здійснення Позивачем покладеного на нього Законом України «Про державну статистику»обов'язку щодо подання статистичної інформації, яка, відповідно до ст. Закону, являє собою частину документованої інформації, що дає кількісну характеристику масових явищ та процесів, які відбуваються в економічній, соціальній, культурній та інших сферах життя суспільства.

З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції зробив висновок про необґрунтованість вказаного клопотання ТзОВ «Земкомерц», а тому в його задоволенні слід відмовити.

З правами та обов'язками, передбаченими ст. 22 ГПК України, представники Сторін ознайомлені.

Рішенням від 15.08.2012р. у справі № 5015/1898/12 Господарського суду Львівської області (суддя Т. Рим) задоволено позов Приватного підприємства «Лада-Плюс»(м. Львів) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Земкомерц»(м. Львів) та Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк»(м. Іллічівськ) про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 13.05.2011р.; визнання права власності на земельну ділянку; визнання незаконним та скасування державного акта серії ЯЛ №685928 на право власності на земельну ділянку; визнання недійсним договору іпотеки від 24.05.2011 року, укладеного між ТОВ «Земкомерц»та ПАТ «Марфін Банк»у частині передання в іпотеку земельної ділянки.

Не погоджуючись із зазначеним процесуальним документом, ТзОВ «Земкомерц»подано апеляційну скаргу, у якій Скаржник просить рішення Господарського суду Львівської області скасувати, з огляду на наступне:

- відповідно до Витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, виданого станом на 13.05.2011 року (дата вчинення оспорюваного правочину), відомості про обмеження, встановлені статутом Позивача, не просто не були внесені Позивачем до Єдиного державного реєстру, а, як вбачається із Витягу -такі обмеження на вчинення директором Позивача будь-яких правочинів від імені юридичної особи, були відсутніми;

- в матеріалах справи відсутні докази попередження нотаріусом Скаржника про наявні обмеження, встановлені статутом Позивача щодо укладення спірного договору;

- Позивачем не представлено суду належних доказів, що підтверджують обізнаність Скаржника із обмеженнями на укладення такого договору, зазначеними в статуті ПП «Лада-плюс»;

- відповідно до ч. 3 ст. 92 ЦК України у відносинах з третіми особами, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження, інше.

Також, не згідне з вказаним рішенням місцевого господарського суду і ПАТ «Марфін Банк», яке подало апеляційну скаргу, відповідно до змісту якої просить рішення скасувати, з огляду на наступні підстави:

- у тексті абзацу 2 частини 3 ст. 92 ЦК України йдеться про будь-які обмеження, в тому числі й ті, що є наслідком підробки підпису власника на рішенні про попередню згоду;

- експертний висновок не може змінити тієї обставини, що на день укладення спірного Договору купівлі-продажу земельної ділянки відповідач ТзОВ «Земкомерц»не знав та не міг знати про те, що підпис власника на рішенні №17 є підробленим;

- позивач ПП «Лада-Плюс»схвалив купівлю-продаж спірної земельної ділянки про що свідчить нотаріально засвідчена згода власника ПП «Лада-Плюс»на надання від імені ПП «Лада-Плюс»фінансової поруки за Кредитним договором, інше.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників Сторін у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що підстави для скасування рішення Господарського суду Львівської області - відсутні, з огляду на наступне:

Відповідно до наявного в матеріалах справи Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЯ №545521 від 28 березня 2011 року Приватне підприємство «Лада-Плюс»було власником земельної ділянки площею 4,4283 га за адресою: село Малехів, вулиця Київська, Жовківський район, Львівська область.

Між Підприємством та Товариством укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки від 13 травня 2011 року (надалі -Договір купівлі-продажу). За умовами цього договору Підприємство продало, а Товариство купило земельну ділянку, яка розташована по вулиці Київській в селі Малехові Жовківського району Львівської області, площею 4,4283 га. Кадастровий номер земельної ділянки -4622785700:03:001:0003. Від імені Позивача договір підписано директором Музикою Русланом Володимировичем, який діяв на підставі протоколу №12 загальних зборів учасників від 18 вересня 2008 року.

Як вбачається зі Статуту Підприємства, зареєстрованого 02.09.2010 року, власником підприємства є громадянин України Козій Віталій Володимирович.

Відповідно до підпункту 1 пункту 11 частини 6.4.2 Статуту Підприємства до виключної компетенції власника належить надання Директору попередньої письмової згоди на укладення від імені підприємства договорів стосовно відчуження та придбання нерухомого майна, земельних ділянок, інших основних фондів підприємства та акцій (часток, паїв) інших юридичних осіб.

Рішенням №17 від 04.05.2011 р. засновником (власником) Підприємства було надано згоду на продаж Товариству трьох земельних ділянок, що перебувають у власності підприємства і знаходяться за адресою: Львівська область, Жовківський район, село Малехів, вулиця Київська. Договір купівлі-продажу земельної ділянки від 13.05.2011 р. було посвідчено приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Галанюк Н.Я.

Право власності на земельну ділянку площею 4,4283 га було зареєстровано та видано Товариству державний акт на право власності ЯЛ №685928 від 17 травня 2011 року (т. І, а.с. 79).

24.05.2011р. між ТОВ «Земкомерц»(Іпотекодавець) та ПАТ «Марфін Банк»(Іпотекодержатель) укладено договір іпотеки (т. І, а.с. 54-64), на підставі якого передано в іпотеку ПАТ «Марфін Банк»вищезазначену спірну земельну ділянку. Договір іпотеки було нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Іллічівського міського нотаріального округу Котик Н.В. Договір іпотеки укладено для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №28800/OF від 24.05.2011р., що укладений між ТОВ «Земкомерц»та ПАТ «Марфін Банк»по поверненню наданого Іпотекодавцю кредиту у вигляді поновленої кредитної лінії з лімітом заборгованості 12000000,00грн.

24.05.2011р. між ПАТ «Марфін Банк»в особі представника Ляшенка С.О., що діє на підставі довіреності (Кредитор) та ПП «Лада-Плюс»в особі директора Музики Р.В., що діє на підставі Статуту (Поручитель) було укладено договір поруки №06257-СО, за умовами якого Поручитель поручається перед Кредитором за виконання Боржником - ТзОВ «Земкомерц»зобов'язань за кредитним договором 28800/OF від 24.05.2011р.

При цьому, як вбачається з матеріалів, наявних у справі, у заявлених вимогах Позивач просив визнати недійсним договір купівлі-продажу від 13.05.2011р., на підставі якого ПП «Лада-Плюс»відчужено ТзОВ «Земкомерц»-Відповідач-1 земельну ділянку, що знаходиться в Львівській області, с. Малехів, по вул. Київській, кадастровий номер 4622785700:03:001:0003; визнати право власності ПП «Лада-Плюс»на вищезазначену земельну ділянку; визнати незаконним та скасувати Державний Акт серії ЯЛ №685927 від 17.05.2011 року на право власності ТзОВ «Земкомерц»на спірну земельну ділянку та визнати недійсним договір іпотеки від 24.05.2011р., укладений між ТзОВ «Земкомерц»та ПАТ «Марфін Банк»в частині передання в іпотеку вказаної земельної ділянки.

Вказані вимоги мотивовані тим, що станом на час укладення зазначених вищевказаних договорів, жодного документу щодо надання згоди на укладення спірного договору купівлі-продажу від 13.05.2011р. Козій В.В. не підписував, в той час як згідно із Статутом підприємства до виключної компетенції власника підприємства належить надання згоди на відчуження земельних ділянок, належних ПП «Лада-Плюс».

Разом з цим, з п. п.п. 11 п.6.4.2. Статуту ПП «Лада-Плюс»(в редакції від 02.09.2010р., що діяла на момент укладення спірного договору купівлі-продажу) Вищим органом управління справами підприємства є власник, до виключної компетенції якого належить надання директору попередньої письмової згоди на укладення від імені підприємства договорів стосовно придбання та відчуження нерухомого майна, земельних ділянок (том І -а.с. 138-141).

На момент укладення спірного договору купівлі-продажу від 13.05.2011р. єдиним власником ПП «Лада-Плюс»був Козій В.В.

Як зазначалося вище, договір купівлі-продажу земельної ділянки від 13.05.2011 року укладений ПП «Ла-Плюс» в особі директора Музики Р.В., який діяв на підставі протоколу №12 загальних зборів учасників від 18 вересня 2008 року.

В матеріалах справи міститься копія протоколу №12 загальних зборів попередніх засновників ПП «Лада-Плюс»від 18 вересня 2008 року, яким було призначено Музику Р.В. директором ПП «ЛАДА-ПЛЮС» (т. І, а.с. 144).

Вказаний протокол також не передбачає права директора на укладення від імені підприємства будь-яких договорів.

Разом з цим, в матеріалах справи міститься рішення засновника (власника) ПП «Лада-Плюс»№17 від 04.05.2011р., відповідно до якого вирішено продати ТзОВ «Земкомерц»три земельні ділянки, в тому числі, і земельну ділянку за кадастровим номером 4622785700:03:001:0003 (том ІІ, а.с. 128).

Проте, як вбачається з Висновку судово-почеркознавчої експертизи №2056 від 22.06.2012р., на вирішення якої судом було поставлено питання «чи виконано підпис від імені Козія В.В. на рішенні засновника (власника) приватного підприємства «Лада-Плюс»№17 від 04.05.2011р., яким, зокрема, вирішено продати земельну ділянку за кадастровим номером 4622785700:03:001:0005, що належала на праві власності ПП «Лада-Плюс»саме цією особою, Козієм В.В.?»підпис від імені Козія В.В. на зазначеному документі виконано не Козієм В.В., а іншою особою з наслідуванням справжніх підписів Козія В.В. (том ІІ, а.с. 74-78).

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що, як вже було зазначено вище та підтверджується матеріалами, наявними у справі, досліджуване рішення стосується й відчужуваної земельної ділянки з кадастровим номером 4622785700:03:001:0003, договір купівлі-продажу якої є предметом оспорення у даній справі.

Разом з цим, як вбачається з вказаного рішення власника №17 від 04.05.2011 року, у останньому відсутнє будь-яке посилання про надання директору згоди на укладення від імені товариства будь-яких договорів.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що згода власника ПП «Лада-Плюс»на продаж земельних ділянок та укладення спірного договору купівлі-продажу від 13.05.2011р. не надавалась. Отже, в порушення п. 6.5.1. Статуту ПП «Лада-Плюс» спірний договір купівлі-продажу від 13.05.2011р. укладено за відсутності попередньої письмової згоди власника ПП «Лада-Плюс».

Згідно з приписами до ч. 2 ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Цивільна дієздатність юридичної особи визначається ст. 92 ЦК України, відповідно до якої юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

За правилами частини другої ст. 207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Єдиним органом юридичної особи ПП «Лада-Плюс», який відповідно до Статуту міг прийняти рішення про укладення договору купівлі-продажу від 13.05.2011р., є власник ПП «Лада-Плюс». Враховуючи те, що таке рішення не приймалось, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що договір купівлі-продажу від 13.05.2011р. був укладений поза волею ПП «Лада-Плюс», відтак, спірна земельна ділянка вибула з законного володіння ПП «Лада-Плюс»поза волею цієї юридичної особи.

З наведеного вбачається, що при укладенні спірного договору купівлі-продажу мало місце вчинення правочину особою без необхідного обсягу цивільної дієздатності (дефект суб'єктного складу) та за відсутності відповідного волевиявлення юридичної особи (дефект волі), що є підставою недійсності такого правочину відповідно до частин другої та третьої ст.203, ст.215 Цивільного кодексу України, про що судом першої інстанції зроблено правильний висновок.

Як зазначалось вище, рішення власника земельної ділянки ПП «Лада-Плюс»№17 від 04.05.2011 РОКУ жодним чином не делегує повноважень директору підприємства Музиці Р.В. на укладення від імені ПП «Лада-Плюс»будь-яких договорів, не містить істотних умов договору купівлі-продажу земельної ділянки, зокрема, ціни договору, не містить і вказівки на те, що директор може визначати такі умови на власний розсуд.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, при укладенні спірного договору купівлі-продажу вказаний Статут було подано приватному нотаріусу Львівського міського нотаріального округу Галанюк Н.Я. для укладення договору, а рішення власника № 17 від 04.05.2011р. жодним чином не делегує повноважень директору підприємства Музиці Р.В. на укладення від імені ПП. «Лада-Плюс»будь-яких договорів.

Таким чином, ТзОВ «Земкомерц», укладаючи з ПП «Лада-Плюс»договір купівлі-продажу земельної ділянки від 13.05.2011р. не могло не знати про обмеження у представництві ПП «Лада-Плюс»директором, однак, уклало цей договір за відсутності належно оформленого рішення власника про надання директору згоди на укладення від імені підприємства позивача договору про відчуження земельної ділянки.

З огляду на викладене спростовуються твердження скаржника - ТзОВ «Земкомерц»наведені в апеляційній скарзі стосовно того, що при укладенні договору купівлі-продажу від 13.05.2011р. Покупець -ТзОВ «Земкомерц»не знав і не міг знати про наявні обмеження у представництві ПП «Лада-Плюс».

Щодо твердження Скаржника про наступне схвалення Позивачем договору купівлі-продажу від 13.05.2011р. шляхом укладення № 06257-СО від 24.05.2011р. м (т. ІІ, а.с. 122-126) та подання податкової звітності з відображенням зазначеної операції, з огляду на наступне:

У відповідності до ч. 2 ст. 241 ЦК України наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Як видно з матеріалів справи, договір поруки було підписано тією ж особою, що і договір купівлі-продажу від 13.05.2011р., а саме -директором ПП «Лада-Плюс», без згоди власника ПП «Лада-Плюс». Наступне схвалення договору купівлі-продажу від 13.05.2011р. здійснено тією ж особою, що підписала його за відсутності відповідних повноважень, передбачених Статутом чи довіреністю. При цьому, відповідно до п. 6.5.1. Статуту ПП «Лада-Плюс»укладення договорів поруки, за якими ПП «Лада-Плюс»виступає поручителем, допускається тільки за згодою власника ПП «Лада-Плюс».

В матеріалах справи наявне рішення власника ПП «Лада-Плюс»№ 19 від 24.05.2011р. (том ІІ, а.с. 127), підпис на якому засвідчено нотаріально 13.07.2011р., за яким надано згоду виступити ПП «Лада-Плюс»поручителем за виконання зобов'язань ТзОВ «Земкомерц»за кредитним договором, що буде укладено між ТОВ «Земкомерц»та ПАТ «Марфін Банк». Однак, це рішення не стосується договору поруки №06257-СО від 24.05.2011р., укладеному за два місяці до того, а отже, не може вважатись наступним схваленням спірного договору купівлі-продажу від 13.05.2011р.

Окрім того, щодо договору поруки №06257-СО, то його, яу вже було зазначено вище, укладено 24.05.2011р. В той же час, підпис Козія В.В, засвідчено на рішенні власника ПП «Лада-Плюс»№19 13.07.2011р., в засвідчувальному написі нотаріуса вказано, що підпис виконано 13.07.2011р. в присутності нотаріуса. Таким чином, на момент укладення договору поруки №06257-СО не було згоди власника ПП «Лада-Плюс»на укладення цього договору. В рішенні власника ПП «Лада-Плюс»№19 надано згоду виступити фінансовим поручителем по зобов'язаннях ТзОВ «Земкомерц»за кредитним договором, який буде укладено між ПАТ «Марфін Банк» та ТОВ «Земкомерц».

Враховуючи наведене, рішення власника ПП «Лада-Плюс»№19 може стосуватись договору поруки на забезпечення зобов'язань за кредитним договору який буде укладено в майбутньому, після 13.07.2011р. Договір поруки укладено на забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №28800/OF від 24.05.2011р. Таким чином, з самого рішення власника ПП «Лада-Плюс»№19 безпосередньо випливає, що воно не стосується договору поруки №06257-СО, укладеного 24.05.2011р.

Беручи до уваги все вищенаведене та виходячи з аналізу вищезазначених норм права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що судом першої інстанції правомірно задоволено позовну вимогу про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 13.05.2011р.

Щодо вимоги Позивача про про визнання недійсним договору іпотеки, то суд апеляційної інстанції зазначає наступне:

Відповідно до ч. 1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч. 1 ст. 216 ЦК України).

Оскільки наявні підстави для визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 13.05.2011р., суд апеляційної інстанції вважає, що ТОВ «Земкомерц»не набуло права власності на спірну земельну ділянку, а отже, не мало права укладати і спірний договір іпотеки.

Таким чином, договір іпотеки суперечить нормам Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Отже, недійсність договору купівлі-продажу є наслідком недійсності договору іпотеки, оскільки покупець нерухомого майна за недійсним договором не може передати таке майно в іпотеку.

На підставі ст. 17 Закону України «Про іпотеку»у разі визнання іпотечного договору недійсним, іпотека припиняється.

Щодо позовної вимоги про визнання права власності ПП «Лада-Плюс»на земельну ділянку за адресою: Львівська область, Жовківський район, с. Малехів, вул. Київська, кадастровий номер 4622785700:03:001:0003, суд апеляційної інстанції зазначає наступне:

Як зазначалось вище, ТзОВ «Земкомерц»не набуло права власності на вказану земельну ділянку за недійсним договором купівлі-продажу від 13.05.2011р., а ПП «Лада -Плюс»не втратило права власності на земельну ділянку за таким недійсним договором.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Враховуючи те, що позивач, як власник земельної ділянки, право власності якого не визнається іншими особами, а саме ТзОВ «Земкомерц»(оформило Державний Акт про право власності на земельну ділянку, передало земельну ділянку в іпотеку), колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду приходить до висновку про правомірність задоволення судом першої інстанції даної позовної вимоги.

Слід також зазначити, що частиною 6 статті 126 Земельного кодексу України визначено, що при набутті права власності на земельну ділянку на підставі документів, визначених частиною другою цієї статті, державний акт на право власності на земельну ділянку, що відчужується, долучається до документа, на підставі якого відбувся перехід права власності на земельну ділянку, в кожному такому випадку відчуження земельної ділянки. На державному акті про право власності на земельну ділянку нотаріус, який посвідчує (видає) документ, та орган, який здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень, роблять відмітку про перехід права власності на земельну ділянку із зазначенням документа, на підставі якого відбувся такий перехід.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Земкомерц»на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки ВРІ №807230 від 13.05.2011 р. отримано новий державний акт серії ЯЛ №685928 про право власності на земельну ділянку площею 4,4283 га, що розташована в с.Малехів, Жовківського району, Львівської області, в якому не міститься інформації про попереднього власника. Державний акт складено у двох примірниках, один з яких передано власникові земельної ділянки, другий зберігається в управлінні Держкомзему у Жовківському районі Львівської області. Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №462270002000018 (т. І, А.с. 79).

Відповідно до частини першої статті 126 Земельного кодексу України державний акт є документом, що посвідчує право власності на земельну ділянку.

Частиною другою цієї статті також встановлена можливість посвідчення права власності на земельну ділянку іншими документами, а саме, на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується або цивільно-правовою угодою або свідоцтвом про право на спадщину.

З огляду на зазначене, захист права власності Позивача на земельну ділянку відповідно до пункту 7 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України можливий шляхом припинення правовідношення власності Відповідача-1 на спірну земельну ділянку.

При цьому, припинення правовідношення власності Відповідача-1, як спосіб захисту цивільного права, можливо лише в разі реалізації Позивачем свого права на звернення до суду відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України.

В свою чергу, припинення правовідношення власності Відповідача на земельну ділянку, крім визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, можливе лише за умови визнання незаконним та скасування держаного акту на право власності на земельну ділянку, як такого, що виданий на підставі визнаного недійсним правочину, а тому вимога про визнання незаконним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку є обґрунтованою, а тому підставно задоволена судом першої інстанції.

Беручи до уваги наведене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду зазначає, що приймаючи оскаржуване рішення, Господарський суд Львівської області належним чином дослідив усі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи по суті при вірному застосуванні норм матеріального та процесуального права, а тому воно є таким, що підлягає залишенню без змін, а апеляційні скарги -без задоволення,

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд -

п о с т а н о в и в:

Рішення від 15.08.2012р. у справі № 5015/1898/12 Господарського суду Львівської області залишити без змін, апеляційні скарги - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали даної справи повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови виготовлено 22.10.2012 року

Головуючий суддя Желік М.Б.

суддя Кузь В.Л.

суддя Малех І.Б.