Постанова № 26520146, 23.10.2012, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" жовтня 2012 р.Справа № 5024/1167/2012Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Шевченко В.В.

суддів: Мирошниченко М.А., Головея В.М.

при секретарі судового засідання: Ткачук Є.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Мандригеля Р.С. -за дорученням

від відповідача: Польща Н.Ю. -за дорученням

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль"

на рішення господарського суду Херсонської області

від 13 вересня 2012 року

у справі № 5024/1167/2012

за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

до Публічного акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль"

про стягнення 2161396 грн. 33 коп.

В С Т А Н О В И Л А:

07.08.2012 р. Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі позивач, Компанія) звернулась до господарського суду Херсонської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" (далі відповідач, Товариство) про стягнення грошових коштів в сумі 2161396 грн. 33 коп.

Позов мотивований тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання за укладеним між сторонами по справі договором № 06/10-2615 БО-33 від 20.12.2010 р. щодо своєчасної та повної оплати отриманого за цим договором природного газу, внаслідок чого має заборгованість по його оплаті в сумі 1.637.558 грн., а тому повинний сплатити позивачеві не лише зазначену суму боргу, а ще й 123.317 грн. 94 коп. -пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за період з 03.02.2012 р. по 03.08.2012 р., 267.780 грн. 35 коп. -збитків від знецінювання грошових коштів (індекс інфляції) за період з лютого 2011 р. по квітень 2012 р., 132.740 грн. 04 коп. -3% річних за період з лютого 2011 р. по квітень 2012 р., а також відшкодувати понесені судові витрати по справі: 43.227 грн. 93 коп. на сплату судового збору.

У відзиві на позов Товариство позовні вимоги Компанії стосовно стягнення пені, вважало необґрунтованими та безпідставними та просило відмовити у їх задоволені, посилаючись на те, що ухвалою господарського суду Херсонської області від 18.01.2011 р. порушено провадження по справі № 12/19-Б-11 про банкрутство відповідача, а відповідно до п. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів, зокрема, не нараховується неустойка (штраф, пеня).

Заявою від 12.09.2012 р. відповідач просив суд надати йому розстрочку виконання рішення на 36 місяців, починаючи з листопада 2012 р., мотивуючи це тим, що підприємство знаходиться у скрутному фінансовому становищі, що зумовлено, зокрема, низькою платоспроможністю населення та різницею в тарифах теплопостачання, а одночасне стягнення з відповідача всієї суми заборгованості значно утруднить господарську діяльність товариства, або взагалі призведе до зупинення роботи Товариства.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 13.09.2012 р. (суддя Ємленінова З.І.) позов задоволений у повному обсязі, а у задоволені клопотання Товариства про надання розстрочки виконання судового рішення -відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання за укладеним між сторонами у справі договором № 06/10-2615 БО-33 від 20.12.2010 р. щодо своєчасної та повної оплати отриманого за цим договором природного газу, внаслідок чого має заборгованість по його оплаті в сумі 1.637.558 грн., а тому повинний сплатити позивачеві не лише зазначену суму боргу, а ще й 123.317 грн. 94 коп. -пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за період з 03.02.2012 р. по 03.08.2012 р., 267.780 грн. 35 коп. -збитків від знецінювання грошових коштів (індекс інфляції) за період з лютого 2011 р. по квітень 2012 р., 132.740 грн. 04 коп. -3% річних за період з лютого 2011 р. по квітень 2012 р., а також відшкодувати понесені судові витрати по справі: 43.227 грн. 93 коп. на сплату судового збору.

Відмовляючи у задоволені клопотання Товариства про надання розстрочки виконання судового рішення місцевий суд виходив з того, що обставини, які склалися у відповідача не є, в розумінні ст. 121 ГПК України, винятковими, що ускладнюють саме виконання рішення або роблять його неможливим, а тому з урахуванням інтересів обох сторін та їх фінансового стану, місцевий суд дійшов до висновку, що заява відповідача про надання розстрочки виконання рішення задоволенню не підлягає.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення місцевого суду в частині відмови надання розстрочки виконання судового рішення -скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити його заяву про надання розстрочки виконання рішення строком на тридцять шість місяців, починаючи з листопада 2012 року.

Скарга мотивована тим, що у даний час Товариство знаходиться у тяжкому фінансовому стані, що є прямим наслідком накопичення збитків минулих років підприємств комунальної теплоенергетики за рахунок різниці у тарифах на теплову енергію та несвоєчасної оплати населенням наданих відповідачем послуг. Крім того, скаржник зазначає, що порушено провадження по справі № 12/19-Б-11 про банкрутство відповідача, а загальний розмір кредиторської заборгованості Товариства на 01.04.2012 р. складає 152.500.000 грн. При цьому заявник вказує на те, що при негайному виконанні рішення суду, Товариство не зможе здійснювати закупівлю необхідного товару і послуг та у зв'язку з цим не зможе надавати послуги з опалення населенню міста. В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. В судовому засіданні представник позивача доводи відзиву на апеляційну скаргу підтримав.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована і не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і правильно встановлено судом першої інстанції 20.12.2010 р. між сторонами у справі був укладений договір про закупівлю природного газу за державні кошти № 06/10-2615БО-33, за умовами якого позивач зобов'язався передати у власність відповідачу в 2009 році природний газ, а останній зобов'язався прийняти цей газ та оплатити позивачеві його вартість в обсязі, зазначеному в п. 1.2 цього договору, виключно для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання.

Додатковою угодою № 1 від 28.01.2010 р. назву договору було змінено на "договір поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів".

П. 4.1 договору встановлено, що розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати у такому порядку:

- перша оплата в розмірі 34 (тридцять чотири) відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки;

- подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 (тридцять три) відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 (31) числа місяця поставки.

Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

З актів прийому-передачі від 31.01.2011 р., від 28.02.2011 р., від 31.03.2011р., підписаних сторонами у справі та скріплених їх печатками вбачається, що на виконання умов вищезазначеного договору позивач передав, а відповідач прийняв протягом з січня 2011 р. по березень 2011 р. природний газ загальною вартістю 18.904.755 грн. 66 коп.

Відповідач частково розрахувався за отриманий газ за договором у сумі 17267197 грн. 66 коп., а від оплати решти частини отриманого газу вартістю 1637558 грн. -ухилився.

Згідно зі ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися своєчасно і належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, у зв'язку з чим суд першої інстанції підставне стягнув з відповідача на користь позивача 1637558 грн. боргу за отриманий природний газ.

На підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, у зв'язку з чим місцевий суд правомірно стягнув з відповідача на користь позивача за період з лютого 2011 р. по квітень 2012 р.: 267.780 грн. 35 коп. -збитків від інфляції (індекс інфляції) та 132.740 грн. 04 коп. -3% річних виходячи з суми боргу 1.637.558 грн.

Пунктом 7.3.1 укладеного договору за несвоєчасне проведення розрахунків сторонами передбачена сплата пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу, внаслідок чого суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача 123.371 грн. 94 коп. -пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за період з 03.02.2012 р. по 03.08.2012 р., виходячи з суми боргу 1.637.558 грн.

Твердження скаржника про неможливість стягнення пені одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство ухвалою господарського суду Херсонської області від 18.01.2011 р. по справі № 12/19-Б-11, так як введено мораторій на задоволення вимог кредиторів є необґрунтованими та правомірно місцевим судом не прийняті до уваги, оскільки відповідно ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів, які виникли після введення мораторію.

Згідно ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів, який в силу п. 4 ст. 12 названого Закону вводиться одночасно з порушенням справи про банкрутство, являє собою зупинення виконання боржником грошових зобов'язань термін виконання яких настав до дня введення мораторію.

Таким чином, мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань, які виникли після введення мораторію, адже їх виконання є для боржника обов'язковим.

Порушення провадження у справі про банкрутство не означає завершення підприємницької діяльності боржника. Він має право укладати нові договори і вчиняти інші правочини, у зв'язку із чим у нього виникають права та обов'язки, виконання яких забезпечується на загальних підставах, в тому числі і шляхом сплати пені.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов до правильного висновку про те, що відповідач повинний сплатити позивачеві пеню в заявленому розмірі, оскільки, позивач у даному випадку не є конкурсним кредитором, так як правовідносини виникли між сторонами за договором від 20.12.2010 р., тобто після введення мораторію.

Щодо відмови у задоволені заяви відповідача щодо надання розстрочки виконання рішення строком на тридцять шість місяців, починаючи з листопада 2012 р., колегія суддів зазначає наступне.

В силу ст. 121 ГПК України господарському суду надано право при наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його виконання неможливим, за заявою сторони надавати відстрочку або розстрочку виконання рішення у виняткових випадках.

Тому, вирішуючи питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансований стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи, які б свідчили про можливість надання відповідачу розстрочки виконання судового рішення.

При цьому, слід також враховувати, що за змістом частини першої статті 229 ГК України та частини першої ст. 625 ЦК України, за невиконання грошового зобов'язання боржник відповідає, хоч би його виконання стало неможливим не тільки в результаті його винних дій чи бездіяльності, а і внаслідок дії непереборної сили або простого випадку. Відповідальність боржника означає можливість стягнення за рахунок майна боржника суми невиконаного грошового зобов'язання, тобто боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання за будь-яких обставин.

Окрім того, ч. 2 ст. 218 ГК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх зобов'язань контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Тому, є помилковим посилання скаржника, як на підставу для надання розстрочки виконання рішення, на заборгованість населення з оплати послуг з теплопостачання, різницю у тарифах та тяжкий фінансовий стан відповідача, внаслідок чого протилежні доводи скаржника не можуть бути прийнятими до уваги.

Крім того, скаржник помилково, всупереч вимогам ст. 121 ГПК України, посилається на негативні наслідки виконання такого рішення для відповідача, так як наявна заборгованості перед апелянтом інших осіб, тяжкий його фінансовий стан, за змістом названої норми права, не є винятковим випадком та підставою для розстрочення виконання рішення, а скаржником взагалі не зазначено, які саме обставини справи він вважає винятковими та конкретно в чому полягає неможливість виконання судового рішення чи його ускладнення, а також не надано належних та допустимих доказів, що підтверджують ці обставини.

При викладених обставинах колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну правову оцінку правовідносинам сторін у даній ситуації та підставне залишив заяву відповідача про надання розстрочки виконання судового рішення без задоволення, а тому прийняв рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, яке відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, внаслідок чого підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 99,101-105 ГПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Херсонської області від 13.09.2012 року у справі № 5024/1167/2012 -залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" -без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 23.10.2012 року.

Головуючий суддя: Шевченко В.В.

Судді: Мирошниченко М.А.

Головей В.М.