Рішення № 26519191, 15.10.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-59/12210-2012 15.10.12

За позовом Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "ВУСО"

До 1) Страхового товариства з додатковою відповідальністю "Гарантія"

2) Державної організації медичного автотранспорту м. Києва

"Київмедавтотранс"

Про стягнення 12 117,54 грн.

Суддя Картавцева Ю.В.

Представники:

від позивача Балдук А.О. -представник (дов. № ГН-96-Ю від 03.01.2012 р.)від відповідача 1Павлушкіна О.С. -представник (дов. № 1602/12-01 від 16.02.2012 р.) від відповідача 2не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство Страхова компанія "ВУСО" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Страхового товариства з додатковою відповідальністю "Гарантія" та Державної організації медичного автотранспорту м. Києва "Київмедавтотранс" про стягнення страхового відшкодування, яке було сплачено страхувальнику відповідно до договору добровільного страхування наземного транспорту № 355481-02-10-01 від 04.11.2011 р., пені та трьох відсотків річних за прострочення виконання зобов'язання: з відповідача 1 -12 629,06 (матеріальну шкоду -11 768,31 грн., пені -318,84 грн., три відсотки річних -31,91 грн.), з відповідача 2 -510,00 грн. -матеріальну шкоду.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що Приватне акціонерне товариство Страхова компанія "ВУСО" за договором добровільного страхування наземного транспорту № 355481-02-10-01 від 04.11.2011 р., внаслідок настання страхової події -дорожньо-транспортної пригоди, було здійснено виплату страхового відшкодування за письмовою заявою власника пошкодженого автомобіля "Сузукі", державний номер АА 1273 РВ -Горіної Є.О., а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 ЦК України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки транспортний засіб -автомобіль "УАЗ 3962", державний номер АА 6051 ВС, за участю якого скоєно ДТП, що належить Державній організації медичного автотранспорту м. Києва "Київмедавтотранс", водій якого визнаний винним у її скоєні, Головинський О.О., застрахований у СТДВ "Гарантія", згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА/5121758, позивач просить стягнути з відповідача 1 - 11 768,31 грн., з відповідача 2 -510,00 грн. страхового відшкодування.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 1 за прострочення виконання грошового зобов'язання пеню -318,84 грн., три відсотки річних -31,91 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 06.09.2012 р. порушено провадження у справі №5011-59/12210-2012 та призначено справу до розгляду на 01.10.2012 р.

Представник відповідача 1 в судове засідання 01.10.2012 р. не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 01.10.2012 р. представник позивача надав суду уточнення до позовної заяви, відповідно до яких просить суд стягнути з відповідача 1 суму 11 609,06 грн. (матеріальну шкоду в порядку регресу в розмірі 11 258,31 грн., пеню в розмірі 318,84 грн., три відсотки річних в розмірі 31,91 грн.), з відповідача 2 матеріальну шкоду в розмірі 510,00 грн.

Ч. 4 ст. 22 ГПК України визначено, що позивач до прийняття рішення по справі має право збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

За таких обставин заява позивача про уточнення позовних вимог приймається судом до розгляду.

Представник відповідача 2 в судовому засіданні 01.10.2012 р. надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечує проти позовних вимог вказуючи на те, що на момент ДТП, між ДО "Київмедавтотранс" та СТзДВ "Гарантія" було укладено поліс № АА/5121758, відповідно до якого сума франшизи складає 0,00 грн.

Суд у зв'язку з нез'явленням в судове засідання представника відповідача 1, невиконанням вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, відповідно до ст. 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 15.10.2012 р.

Представник відповідача 2 в судове засідання 15.10.2012 р. не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 15.10.2012 р., запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та відповідно до вимог ст. 69 ГПК України.

08.10.2012 р. відділом діловодства суду отримано від представника відповідача уточнення позовних вимог, відповідно до яких позивач просить суд стягнути з відповідача 1 суму 12 117,54 грн. (матеріальну шкоду в порядку регресу в розмірі 11 768,31 грн., пеню в розмірі 318,24 грн., 3 % річних в розмірі 30,99 грн.).

У відповідності до ст. 22 ГПК України, заява про уточнення позовних вимог прийнята судом до розгляду.

В судовому засіданні 15.10.2012 р. представник позивача надав суду заяву про відмову від позову в частині вимог до відповідача 2 в розмірі 510 грн. та припинення провадження у справі в цій чистині та уточнення до позовної заяви відповідно до якого позивач просить суд стягнути з відповідача 1 суму 12 117,54 грн. (матеріальну шкоду в порядку регресу в розмірі 11 768,31 грн., пеню в розмірі 318,24 грн., 3 % річних в розмірі 30,99 грн.).

Розглянувши заяву представника позивача про відмову від позову в частині стягнення з відповідача 2 суми фрашизи в розмірі 510 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 ГПК України, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Господарський суд не приймає відмови від позову, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Суд не вбачає підстав для відмови у задоволенні заяви, так як ця заява не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, а отже приймається судом.

В судовому засіданні 15.10.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

04.11.2011 р. між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ВУСО" (Страховик) та Горіною Є.О. (Страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №355481-02-10-01 (далі - Договір), згідно якого на страхування був прийнятий автомобіль "Сузукі", державний номер АА 1273 РВ.

Згідно довідки Відділу ДАІ Шевченківського району РУ ГУМВС України в місті Києві, 23.11.2011 р. у м. Києві на вул. Прорізній, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "Сузукі", державний номер АА 1273 РВ, що належить Страхувальнику та під його керуванням та автомобіля "УАЗ 3962", державний номер АА 6051 ВС, що належить Державній організації медичного автотранспорту м. Києва "Київмедавтотранс" та на момент ДТП перебував під керуванням Головинського О.О.

ДТП сталася в результаті порушення водієм Головинським О.О. Правил дорожнього руху України, яку визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 12.12.2011 р.

До ПрАТ "СК "ВУСО" звернувся Страхувальник із заявою про виплату страхового відшкодування в зв'язку з пошкодженням застрахованого транспортного засобу внаслідок ДТП, що відповідно до умов Договору страхування є страховим випадком.

Відповідно до звіту ТОВ "Бережнюк та Компанія" № 1293 від 01.12.2011 р. про належну оцінку з визначення вартості матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу, вартість відновлювального ремонту автомобіля "Сузукі", державний номер АА 1273 РВ, становить 12403,27 грн.

07.03.2012 р. ПрАТ "СК "ВУСО" на підставі Страхового акту №712-02 від 07.03.2012 р., враховуючи звіт ТОВ "Бережнюк та Компанія" № 1293 від 01.12.2011 р. про належну оцінку з визначення вартості матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу, здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 11768,31 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2684 від 07.03.2012 р.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Також, позивач просить стягнути у відповідності з ст. 625 ЦК України та Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" 3% річних в розмірі 30,99 грн. та пеню в розмірі 318,24 грн.

Проаналізувавши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Керуючись п. 1 статтею 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірним рішенням, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовуються в повному обсязі особою, яка її завдала.

Вина водія Головинського О.О., який керував автомобілем "УАЗ 3962", державний номер АА 6051 ВС, підтверджується постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 12.12.2011 р.

Головинський О.О. на час скоєння ДТП був працівником відповідача, що підтверджується постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 12.12.2011 р.

У відповідності до статті 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Частинами другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Матеріалами справи підтверджується, що транспортний засіб - автомобіль "УАЗ 3962", державний номер АА 6051 ВС, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача автомобілю "Сузукі", державний номер АА 1273 РВ, належить Державній організації медичного автотранспорту м. Києва "Київмедавтотранс".

Цивільно-правова відповідальність Державної організації медичного автотранспорту м. Києва "Київмедавтотранс" в частині заподіяння шкоди майну внаслідок експлуатації автомобіля "УАЗ 3962", державний номер АА 6051 ВС, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах була застрахована у Страховому товаристві з додатковою відповідальністю "Гарантія" на підставі укладеного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АА/5121758).

Пунктом 37.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Страхове товариство з додатковою відповідальністю "Гарантія" є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля "Сузукі", державний номер АА 1273 РВ відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс № АА/5121758), а до ПрАТ "СК "ВУСО" як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту №355481-02-10-01, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до Головинського О.О., як особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

За договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс № АА/5121758) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 50000,00 грн.

Відповідно до п. 12.1. статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Згідно статті 9 Закону України "Про страхування" франшиза -частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

За таких обставин, до позивача у порядку регресу перейшло право на отримання від відповідача-1 (Страхове товариство з додатковою відповідальністю "Гарантія") компенсації матеріальної шкоди, заподіяної власнику автомобіля "Сузукі", державний номер АА 1273 РВ, в порядку регресу в розмірі 11 768,31 грн.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статті 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що відповідачем було порушено умови Договору, а також положення статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

За таких обставин, з відповідача-1 (Страхове товариство з додатковою відповідальністю "Гарантія") на користь позивача підлягає стягненню сума в розмірі 11 768, 31 грн.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем 1 не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в частині стягнення суми страхового відшкодування з відповідача 1 підлягають до задоволення в повному обсязі.

Стосовно позовних вимог до відповідача 2 про стягнення суми франшизи в розмірі 510 грн. суд зазначає наступне.

Так, відповідно до Полісу № АА/5121758, сума франшизи становить 0,00 грн.

Таким чином, враховуючи відмову позивача від позовних вимог до відповідача 2, суд, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України, припиняє провадження у справі, в частині стягнення 510 грн. з відповідача 2.

Позивач просить стягнути з відповідача 1 3% річних в розмірі 30,99 грн.

Відповідно ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, зокрема, із завдання майнової шкоди.

Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно зі ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілогоможе зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Таким чином, способи відшкодування шкоди обирає потерпілий.

У даному випадку відшкодування позивачу в порядку регресу суми виплаченого страхового відшкодування має здійснюватися в грошовому виразі, оскільки позивач обрав грошовий спосіб відшкодування шкоди.

При цьому, грошове зобов'язання у деліктних (регресних) правовідносинах не є окремим видом зобов'язання, а є способом виконання зобов'язання по відшкодуванню шкоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, положення ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих на суму страхового відшкодування, підлягаючого до виплати позивачу в порядку регресу, застосовуються в разі порушення як договірних так і позадоговірних грошових зобов'язань, в тому числі і до зобов'язань відшкодування шкоди в порядку регресу, незалежно від підстав їх виникнення, визначених ст. 11 ЦК України.

За таких обставин, провівши розрахунки позивача, враховуючи, що суму основного боргу судом задоволено в повному обсязі в розмірі 11 768,31 грн., суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 1 на користь позивача 30,99 грн. 3% річних підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 1 суму пені в розмірі 318,24 грн.

В задоволенні позовних вимог в цій частині суд відмовляє з наступних підстав.

Законами України "Про страхування" та "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (спеціальними законами), які застосовуються до спірних правовідносин, не передбачено розмір неустойки (пені) у разі звернення страхової компанії з регресним позовом до іншої страхової компанії, відповідальної за шкоду, заподіяну винуватцем ДТП, а договірні відносини між сторонами відсутні, відтак, відсутні і правові підстави для стягнення пені.

Наведене випливає з вимог ст. 547 та п. 1 ч.2 ст.551 ЦК України, відповідно до яких правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання (в тому числі щодо неустойки) вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Як встановлено судом та не спростовано позивачем, письмовий правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання у вигляді неустойки (пені) між сторонами у справі не вчинявся, а розмір пені договором або актом цивільного законодавства у спірних регресних правовідносинах сторін також не встановлено, що виключає правові підстави для стягнення 318,24 грн. пені.

Також, враховуючи положення пункту 22.1 статті 22 та статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" суд вважає, що відповідач повинен відшкодувати тільки оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну третьої особи.

При цьому, відповідно до статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України "Про страхування", до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Чинним законодавством України не передбачено такого виду відповідальності, як стягнення пені за прострочення виплати страхового відшкодування в порядку регресу.

Пеня на підставі п. 37.1., 37.2. статті 37 Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" сплачується у випадку, коли страховик здійснює несвоєчасно виплату страхового відшкодування страхувальнику, або особі яка має право на отримання такого відшкодування. Тобто в даному випадку право на пред'явлення вимоги про стягнення пені належало б власнику пошкодженого автомобіля.

Позивач не є потерпілою особою, так згідно п.3 ст.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" потерпілими є треті юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та майну яких внаслідок ДТП транспортним засобом заподіяна шкода, цивільно-правову відповідальність за яку несе власник цього транспортного засобу.

Оскільки, позивач після сплати страхового відшкодування, набув право регресної вимоги відповідно до Закону, а не право на отримання відшкодування, як потерпіла особа, то суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені задоволенню не підлягає.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми пені в розмірі 318,24 грн. не обґрунтовані, не доведені та не підлягають задоволенню.

Судові витрати позивача про сплату судового збору відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, п. 4 ст. 80, ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Страхового товариства з додатковою відповідальністю "Гарантія" (04070, м. Київ, вул. Костянтинівська, 56, офіс 13; код 21130899) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" (83001, Донецька обл., м. Донецьк, вул. Постишева, 60, сьомий поверх; код 31650052) шкоду в розмірі 11 768 (одинадцять тисяч сімсот шістдесят вісім) грн. 31 коп., 3% річних в розмірі 30 (тридцять) грн. 99 коп. та судовий збір в розмірі 1 567 (одна тисяча п'ятсот шістдесят сім) грн. 23 коп.

3. Припинити провадження у справі № 5011-59/12210-2012 в частині стягнення з Державної організації медичного автотранспорту м. Києва "Київмедавтотранс" суми франшизи в розмірі 510,00 грн.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення

складено 22.10.2012 р.

Суддя Ю.В. Картавцева