Постанова № 26518299, 16.10.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" жовтня 2012 р. Справа № 5021/551/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Запорощенка М.Д.,суддів:Акулової Н.В., Владимиренко С.В. -доповідач,розглянув касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Агрофірма Діамант"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 06.08.2012р.та рішеннягосподарського суду Сумської області від 15.05.2012р.у справі№ 5021/551/12 господарського суду Сумської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі"доДочірнього підприємства "Агрофірма Діамант"простягнення 242143,15грн.,

Представники сторін в судове засідання не з'явилися, про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі" звернулося до господарського суду Сумської області з позовом до Дочірнього підприємства "Агрофірма Діамант" про стягнення 191519,01грн. основного боргу за договором від 23.03.2011р. №СМ/15-0013 купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу, пені згідно п.8.2 цього договору на суму 4066,66грн., 30% річних згідно п.8.6 цього договору та в порядку ч.2 ст.625 ЦК України на суму 7870,64грн., інфляційних втрат за договором та в порядку ч.2 ст.625 ЦК України на суму 383,04грн., штрафу згідно п.8.4 цього договору на суму 38303,8грн., 22100грн. адвокатських витрат, а також судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Рішенням господарського суду Сумської області від 15.05.2012р. у справі №5021/551/12 (суддя Зражевський Ю.О.) позов задоволено частково. Стягнуто з Дочірнього підприємства "Агрофірма Діамант" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі" 191519,01грн. боргу, 4066,66грн. пені, 7870,64грн. 30% річних, 383,04грн. інфляційних втрат, 5000грн. адвокатських витрат, 4076,76грн. судового збору. В частині стягнення штрафу в сумі 38303,8грн., адвокатських витрат в сумі 17100грн. -відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.08.2012р. у справі №5021/551/12 (колегія суддів у складі головуючого судді Гончар Т.В., суддів Бабакової Л.М., Шевель О.В.) апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення. Рішення господарського суду Сумської області від 15.05.2012р. у справі №5021/551/12 в частині відмови у стягненні з Дочірнього підприємства "Агрофірма "Діамант" 38303,57грн. штрафу скасовано та в цій частині прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Стягнуто з Дочірнього підприємства "Агрофірма Діамант" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі" 38303,57грн. штрафу та 923,24грн. судового збору за подання позовної заяви. В іншій частині рішення господарського суду Сумської області від 15.05.2012р. у справі № 5021/551/12 залишено без змін.

Не погодившись з прийнятими у справі судовими актами, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права в частині стягнення 30% річних та штрафу, просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.08.2012р. у справі №5021/551/12 повністю, скасувати рішення господарського суду Сумської області від 15.05.2012р. у справі №5021/551/12 в частині стягнення 30% річних і винести в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити та залишити в силі в іншій частині рішення господарського суду Сумської області від 15.05.2012р. у справі №5021/551/12. Заявлене скаржником клопотання про зупинення виконання рішення господарського суду Сумської області від 15.05.2012р. у справі №5021/551/12 та постанови Харківського апеляційного господарського суду від 06.08.2012р. у справі №5021/551/12 до закінчення їх перегляду в порядку касації судом касаційної інстанції не задовольняється, оскільки у відповідності до ст.1211 ГПК України є його правом, а не обов'язком.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як з'ясовано судом апеляційної інстанції з протоколу загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Горобина", довідки з ЄДРПОУ АА№589645 від 11.05.2012р. та Витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, Товариство з обмеженою відповідальністю "Горобина" змінило назву на Агрофірма "Діамант".

З аналізу матеріалів справи судами попередніх інстанцій встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Горобина" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу №СМ/15-0013 від 23.03.2011р. на умовах відстрочення платежу, п.1.1 якого визначені умови купівлі-продажу товару (засобів захисту рослин, та/або мікродобрив, та/або насіння) (далі-товар).

За умовами п.1.2, 2.2, 2.3, 3.1, 4.7 цього договору сторони обумовили, що асортимент товару, його кількість, ціна визначаються у додатках до даного договору, які є невід'ємною частиною та/або накладних документах на відпуск товару. Всі розрахунки та накладні документи, що виписані в період дії даного договору є його невід'ємною частиною. Загальна сума договору визначається сукупністю додатків та/або накладних документах на відпуск товару (видаткових накладних), які підписані у період дії даного договору. Товар може передаватися покупцю партіями. Право власності на товар, а також ризик випадкового знищення або пошкодження товару переходить до покупця після передачі товару та підписання відповідних документів (накладних), що свідчить про прийом покупцем товару.

З договірних умов, визначених сторонами у п.5.1, 5.5 договору суди попередніх інстанцій встановили, що покупець здійснює оплату партії товару за ціною, вказаною у додатках та/або накладних документах на відпуск товару за ціною, вказаною в додатках та/або накладних документах на відпуск товару (видаткових накладних), що є невід'ємною частиною цього договору із урахуванням положень п.2.4 та розділу 5 даного договору. Оплата товару проводиться наступним чином: 10% від вартості товару оплачується покупцем в строк до 15.04.2011р., 90% від вартості товару оплачується покупцем в строк до 01.12.2011р.

Договір набирає чинності з моменту його підписання і скріплення печатками обома сторонами та діє до повного виконання сторонами обов'язків за договором (п.11.1 договору).

Здійснив аналіз наявних матеріалів справи судами попередніх інстанцій з'ясовано, що на виконання умов договору, ТОВ "Технік Енерджі" здійснило поставку товару Агрофірмі Діамант" за видатковою накладною №СМ/15-0016 від 13.04.2011р. на суму 212799грн. та довіреністю на отримання зазначеного товару №34 від 13.04.2011р., тоді як Агрофірма Діамант" не виконала умови договору у повному обсязі, сплативши частково за поставлений товар 21279,99грн., про що свідчить банківська виписка по рахунку №2600211526 від 05.04.2011р., у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем становить 191519,01грн. Зазначене стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Врахував вищевикладені обставини, приписи ст.ст.526, 655, 692 Цивільного кодексу України, ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, невиконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати вартості товару на суму 191519,01грн., ненадання ним належних доказів їх оплати, суд апеляційної інстанції підставно погодися з вірним висновком суду першої інстанції про обґрунтованість вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 191519,01грн. основного боргу, що не оспорюється відповідачем у справі.

Поряд з цим, судами попередніх інстанцій з договірних умов, визначених сторонами у п.8.6 договору встановлено, що відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України покупець у випадку прострочення оплати товару за користування коштами продавця сплачує на користь останнього 30% річних.

За приписами ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Тобто, стаття 625 ЦК України, між іншим, надає можливість кредитору боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, встановити інший ніж 3% річних розмір процентів за користування чужими грошовими коштами, який і було визначено сторонами у п.8.6 договору купівлі-продажу в розмірі 30% річних за внутрішнім волевиявленням сторонами правочину, не визнаним недійсним в судовому порядку.

Врахував вищевикладене, умови п.8.6 договору, приписи ст.ст.3, 6, ч.2 ст. 14, ч.1, 2, 4 ст.202, ст. 205, ч.1 ст. 612, ч.2 ст.625, ст.627 Цивільного кодексу України, ст.6, ч.7 ст.179 Господарського кодексу України, договірні умови, визначені п.8.6 договору, перевірив правильність здійсненого розрахунку 30% річних та інфляційних втрат за порушення терміну виконання грошових зобов'язань, суд апеляційної інстанції підставно погодився з вірним висновком суду першої інстанції про задоволення вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 30% річних у розмірі 7870,64грн. та 383,04грн. інфляційних.

При цьому, надав правову оцінку договірним умовам, визначеним сторонами у п.8.2 договору купівлі-продажу, приписи Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", перевірив здійснений позивачем розрахунок пені, апеляційний господарський суд правильно визнав обґрунтованим висновок суду першої інстанції про задоволення вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ нарахованої за період з 02.12.2011р. по 20.01.2012р. на суму 4066,66грн., що не оспорюється відповідачем у справі.

При цьому, в частині вимог позивача щодо стягнення з відповідача 38303,8грн. штрафу судом першої інстанції було відмовлено у задоволенні, з огляду на те, що дані вимоги за невиконання грошового зобов'язання перевищують максимальний розмір відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, встановлений Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", а п.5.3 договору вже передбачені штрафні санкції у вигляді стягнення пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що вже застосована позивачем до відповідача за невиконання грошових зобов'язань і вимога про стягнення пені задоволена.

Натоміть суд апеляційної інстанції з таким висновком суду першої інстанції вірно не погодився, зазначив, що можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України. В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень щодо передбачення умовами договору одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагенту та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст.61 Конституції України, оскільки згідно зі ст.549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст.230 ГК України -видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (аналогічна позиція викладені в постанові Верховного Суду України від 27.04.2012р. №06/5026/1052/2011).

За умовами п.8.2 договору купівлі-продажу за прострочення виконання зобов'язання покупець зобов'язаний сплатити на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення. Поряд з цим, договірними умовами в п. 8.4 договору визначено, що покупець у випадку порушення умов оплати вартості товару сплачує на користь продавця штраф в розмірі 20% від вартості неоплаченого товару.

При цьому, посилання суду першої інстанції в обґрунтування відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафу в розмірі 20% у сумі 38303,8грн. на постанову Верховного Суду України №5002-2/5109 від 07.11.2011р. суд апеляційної інстанції визнав помилковим, оскільки висновки цієї постанови про те, що за Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" "…яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України", стосуються виключно обмежень щодо стягнення пені. Жодних обмежень щодо стягнення штрафу Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не передбачає.

З огляду на зазначене, приписи ст.ст.546, 549, 610, ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України, ч.2 ст.231 Господарського кодексу України, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача штрафу у розмірі 20% за невиконання грошового зобов'язання у сумі 38303,8грн., внаслідок чого визнав безпідставною відмову суду першої інстанції у задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафу у сумі 38303,8грн., скасував в цій частині рішення суду першої інстанції.

Водночас суд апеляційної інстанції з урахуванням приписів ст.44 ГПК України, здійсненого аналізу матеріалів справи у відповідності до ст.43 ГПК України, підставно погодився з висновком суду першої інстанції щодо часткового стягнення з відповідача на користь позивача витрат по оплаті послуг адвоката, що узгоджується з фактичними обставинами справи та з положеннями Закону України "Про адвокатуру", і не оспорюється сторонами справи.

У відповідності до ст.1117 Господарського процесуального кодексу України перегляд у касаційному порядку судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі встановлених фактичних обставин справи, зі здійсненням перевірки застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що прийнята у даній справі постанова апеляційного господарського суду відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків суду апеляційної інстанції, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування оскарженої постанови суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст.1115, 1117,1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Агрофірма Діамант" залишити без задоволення, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.08.2012р. у справі №5021/551/12 -без змін.

Головуючий суддя:М. Запорощенко Судді: Н. Акулова С. Владимиренко