Ухвала суду № 26518121, 15.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" жовтня 2012 р. м. Київ К-27202/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

при секретарі Гончар Н.О.

за участю представників позивача -Рака В.Л., Соботника Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Тисменицькому районі Івано-Франківської області

на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2009 року

та постанову Господарського суду Івано-Франківської області від 10.01.2008 року

по справі № А-6/134

за позовом Закритого акціонерного товариства «Авангард»

до Державної податкової інспекції в Тисменицькому районі Івано-Франківської області, Головного управління Державного казначейства в Івано-Франківській області

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення та зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство «Авангард»звернулось до суду з позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Тисменицькому районі Івано-Франківської області № 0001421500/0 від 26.12.2006 року; зобов'язання ДПІ в Тисменицькому районі Івано-Франківської області надати висновок відділенню Державного казначейства в Тисменицькому районі на відшкодування податку на додану вартість.

Постановою Господарського суду Івано-Франківської області від 10.01.2008 року, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2009 року, позов задоволено частково; визнано нечинним спірне податкове повідомлення-рішення; в решті позову відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної невиїзної (камеральної) перевірки ЗАТ «Авангард»з питань правомірності визначення заявленої до відшкодування суми податку на додану вартість за жовтень 2006 року, складено акт № 497-1520/00853582 від 20.12.2006 року, в якому зафіксовано порушення вимог пп. 7.7.2, пп. 7.7.1 п. 7.7, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 4 «Порядку акумулювання та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини»№ 271 від 26.02.1999 року (із змінами та доповненнями), п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування, заявлену у загальній податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2006 року на 60 603 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 26.12.2006 року відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001421500/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 60 603 грн.

Зменшуючи суму бюджетного відшкодування спірним податковим повідомленням-рішенням, відповідач виходив з того, що податок на додану вартість у розмірі 60 603 грн., сплачений при придбанні основних фондів мав бути включений до податкового кредиту спеціальної (скороченої) декларації.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що ЗАТ «Авангард»є платником фіксованого сільськогосподарського податку та перебуває на спеціальному режимі оподаткування з податку на додану вартість у відповідності до ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість»та подає два види податкових декларацій з податку на додану вартість: загальну та скорочену.

Внаслідок придбання у вересні 2006 року основних фондів (трактора, металопродукції та отримання послуг по проведенню будівельно-монтажних робіт виробничих приміщень), на підставі отриманих податкових накладних, позивач відобразив суму сплаченого податку у складі податкового кредиту загальної податкової декларації з ПДВ № 3 і визначив суму бюджетного відшкодування за жовтень 2006 року в розмірі 60 603 грн.

Враховуючи оскарження відповідачем судових рішень лише в частині задоволення позовних вимог та межі перегляду, визначені ст. 220 КАС України, слід зазначити таке.

Задовольняючи частково позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно положень п. 11.21, п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності за реалізовану ними власну продукцію залишається в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовується ними на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення.

Відповідно до абз. 3 п. 11.29 ст. 11 зазначеного Закону у разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку.

Нормами зазначеного законодавства регламентований порядок спрямування сільськогосподарським підприємством (продавцем) суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, отриманого за реалізовану ним власну продукцію.

Однак, зазначені приписи не поширюються на порядок оподаткування операцій платників податків з придбання товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

У даному випадку, як встановлено судами, позивач є покупцем товару (трактора, будівельних матеріалів), вартість яких відноситься до складу валових витрат та основних фондів, і позивач мав зобов'язання перерахувати податок на додану вартість саме постачальникові товару, а не до бюджету.

На ці операції поширюється загальний порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість, визначений п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно приписів п. 2 Порядку нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 805, податковий кредит, що складається із сум податку на додану вартість, сплачених сільськогосподарськими товаровиробниками у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу власних валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включається до податкової декларації платника податку за звітний період, за якою здійснюються розрахунки з бюджетом, з відшкодуванням з бюджету податкового кредиту за цією декларацією.

Пунктом 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлений порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків, передбачає вичерпний перелік умов за яких у платника податку виникає право на бюджетне відшкодування від'ємного значення ПДВ та заявлення цієї суми до відшкодування, а також містить конкретні умови та строки такого відшкодування, наслідки невідшкодування у вигляді нарахування відсотків, Цим законом надано платнику податку право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнння коштів з бюджету.

Відповідно до пп. «а» пп. 7.7.2. п. 7.7. ст. 7 зазначеного Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Оскільки судами обох інстанцій встановлено з підтвердженням матеріалів справи, придбання позивачем товару, що віднесений до основних фондів, то судовий висновок про правомірність відображення в загальній декларації суми податку сплаченій в ціні придбання такого товару є обґрунтованим та таким, що відповідає правильному застосуванню норм матеріального права.

За вказаних обставин, меж перегляду, відсутності порушень норм матеріального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про часткове задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Тисменицькому районі Івано-Франківської області залишити без задоволення.

Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2009 року та постанову Господарського суду Івано-Франківської області від 10.01.2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий (підпис)В.В. Кошіль Судді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)О.А. Моторний