Ухвала суду № 26517943, 15.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" жовтня 2012 р. м. Київ К/9991/52370/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2012 року

у справі № 2-а-2639/11/2170

за позовом Приватного акціонерного товариства «Ремонтно-будівельне управління № 3»

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Ремонтно-будівельне управління № 3»звернулось до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Херсоні, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби, від 09.11.2010 року № 0004212301/0, № 0004222301/0.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 03.06.2011 року позов задоволено частково; скасовано податкове повідомлення-рішення від 09.11.2010 року № 0004212301/0 в частині визначення суми податкового зобов'язання в розмірі 977 913,57 грн., в т.ч.: 651 942,38 грн. основного платежу та 325 971,19 грн. штрафних (фінансових) санкцій; скасовано податкове повідомлення-рішення від 09.11.2010 року в частині визначення суми податкового зобов'язання в розмірі 782 331,75 грн., в т.ч.: 251 554,50 грн. основного платежу та 260 777,25 грн. штрафних (фінансових) санкцій; в решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2012 року рішення суду першої інстанції скасовано; прийнято нову постанову, якою позов задоволено; скасовано спірні податкові повідомлення-рішення.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної документальної невиїзної перевірки ПАТ «Ремонтно-будівельне управління № 3»з питань підтвердження правових відносин з ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4 за період з 01.10.2006р. по 31.12.2009р., складено акт НОМЕР_1 від 29.10.2010 року, в якому зафіксовано порушення: п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: неправомірно включено валові витрати (в межах обсягів придбання товару від постачальників ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3); пп. 7.4.1, пп. 7.4.2 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку за жовтень 2007 року -листопад 2009 року на 639 729,53 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 09.11.2010 року відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0004212301/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 959 594,30 грн., в т.ч.: 639 723,53 грн. основного платежу та 319 864,77 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0004222301/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 1 199 491,77 грн., в т.ч.: 799 661,18 грн. основного платежу та 399 830,59 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Судами також встановлено, що в період 2007-2009 роки на підставі договорів поставки, укладених між позивачем та ФОП ОСОБА_2 відбулись поставки бітуму та мазуту з проведенням розрахунків в безготівковій формі, що підтверджено дослідженими судами попередніх інстанцій матеріалами справи, а саме: товарно-транспортних накладних, податкових та видаткових накладних, витягами з книг обліку товарних запасів за відповідний рік, актами прийому-передачі, бухгалтерськими довідками по сплаті з розрахункового рахунку ПАТ «Ремонтно-будівельне управління № 3». Всього ФОП ОСОБА_2 поставлено бітуму та мазуту за 2007 рік на загальну суму 325 908.50 грн., у т.ч. ПДВ на суму 54 318,08 грн.; за 2008 рік -на загальну суму 1 617 043,66 грн., у т.ч.: ПДВ на суму 269 507,27 грн.; за 2009 рік -на загальну суму 1 186 357,11 грн., у т.ч. ПДВ на суму 197 729,19 грн.

Товарність операцій з ФОП ОСОБА_2 також підтверджена укладеними договорами підряду протягом 2007-2009 років між позивачем та іншими суб'єктами господарювання, органами державного управління на виконання робіт з ремонту автомобільних доріг, майданчиків та інших подібних ним об'єктів, так як бітум та мазут використовуються для виробництва асфальтобетону.

Також судами встановлено, що 12.05 та 27.05.2008 року між позивачем та ФОП ОСОБА_3 були укладені договори поставки бітуму та мазуту.

Факт виконання вказаних договорів судами встановлено з підтвердженням матеріалів справи, зокрема, товарно-транспортних накладних, податкових та видаткових накладних, бухгалтерською довідкою по сплаті з розрахункового рахунку позивача за 2008 рік. Всього від імені ФОП ОСОБА_3 поставлено бітуму та мазуту на загальну вартість 709 050,16 грн., в т.ч. ПДВ на суму 118 175,03 грн.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 31.01.2011 року у справі № 2а-13050/09/2170 визнано недійсним запис про проведення 22.11.2007 року державної реєстрації ФОП ОСОБА_3; припинено його підприємницьку діяльність; визнано недійсними реєстраційні документи ФОП ОСОБА_3, а також складені від імені ОСОБА_3 первинні та фінансово-господарські документи.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов частково, виходив з того, що первинні документи, які підтверджують правомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість (договори, накладні, податкові накладні) за підписом ФОП ОСОБА_3 не відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Одеський апеляційний адміністративний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги повністю, мотивував своє рішення тим, що позивачем до складу валових витрат віднесено вартість товарно-матеріальних цінностей за договорами купівлі-продажу, укладеними з ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 на підставі належним чином оформлених первинних документів; до складу податкового кредиту позивачем віднесено суми податку на додану вартість, сплачені в ціні товару ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 на підставі належним чином оформлених податкових накладних; на час укладення та виконання договорів між позивачем та контрагентами, останні були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб -підприємців, а також знаходилися на податковому обліку в податковій інспекції та мали статус платників податку на додану вартість.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті; не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 цього Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону (пп.7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»)

Згідно з положеннями п. 9.8 ст. 9 вказаного Закону реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Відповідно до п. 2, п. 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість; податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказано у пункті 2 даного Порядку.

Таким чином, ненадання відповідачем згідно вимог ч. 4 ст. 70, ч. 2 ст. 71 КАС України при розгляді справи передбачених законодавством доказів анулювання реєстрації контрагентів позивача на момент укладення та виконання спірних договорів, як платників податку на додану вартість не може бути підставою для висновків про не підтвердження останнім права на податковий кредит за виданими йому у встановленому порядку податковими накладним та неправомірність формування валових витрат на підставі відповідних розрахункових, платіжних та іншими документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За вказаних обставин, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)В.В. Кошіль Судді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)О.А. Моторний