Ухвала суду № 26517720, 15.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" жовтня 2012 р. м. Київ К/9991/49730/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.

Кошіля В.В.

при секретарі -Гончар Н.О.,

за участю представників:

позивача -Корнієнко Л.І., Романова І.М.,

відповідача -Гучка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.08.2011

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2012

у справі № 2а-3181/11/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Холодний Яр"

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.08.2011, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2012, задоволено позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення № 0005712302/0 від 02.08.2010.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволені позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Матеріали справи свідчать, що за результатами проведеної відповідачем документальної невиїзної перевірки позивача з питань достовірності повноти нарахування податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Візіон Україна»за травень 2010 року, складено акт № 1883/23-02/34821625 від 23.07.2010, в якому зафіксовано порушення позивачем пп.7.2.3, 7.2.4, п. 7.2, пп. 7.4.1, п.7.4, пп. 7.5.1, п. 7.5, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»зі змінами та доповненнями, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за травень 2010 року на суму 22683,00 гривень (рядок 18.2 Декларації); занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за травень 2010 року на суму 1107317,00 гривень.

Як зазначено податковим органом, ТОВ «ТД «Холодний Яр»в податковій декларації за травень 2010 року було віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ, сплаченого у складі вартості робіт (послуг) на користь ТОВ «Візіон Україна», яке згідно автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань за адресою зазначеною в установчих документах не знаходиться, на дату проведення перевірки не подало декларацію з податку на додану вартість за травень 2010 року.

На підставі акта перевірки, 02.08.2010 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0005712302/0, яким позивачу нараховано суму податкового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»у розмірі 1439512,00 грн., в тому числі основного платежу у розмірі 1107317,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 332195,00 грн.

Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивачем останнє оскаржено в адміністративному порядку, за результатами розгляду якого, податкове повідомлення-рішення № 0005712302/0 від 02.08.2010 залишено без змін, а скарги - без задоволення.

Колегія суддів, переглядаючи рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про скасування податкового повідомлення-рішення № 0005712302/0 від 02.08.2010, беручи до уваги наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 02.04.2010 та 05.04.2010 між позивачем (замовник) та ТОВ «Візіон Україна»(виконавець) були укладені Договори про надання маркетингових послуг №0204/1 та №0504/1, за умовами якого виконавець зобов'язувався здійснити маркетингові дослідження щодо реалізації горілчаної продукції у східних регіонах України, перелік яких викладено у пункті 4 цього договору.

Господарські відносини з ТОВ «Візіон Україна»підтверджуються наявними в матеріалах справи, наданими позивач, податковими накладними, які відповідають вимогам пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Також, на виконання вимог вищезазначених договорів, були складені та підписані 28.05.2010 акт здачі-прийняття виконаних робіт №ОУ-052807 на загальну суму 3500000,00 грн. та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-052807 на суму 3280000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 546 666,67 грн.)

Розрахунки за отримані послуги позивач провів шляхом перерахування на поточний рахунок ТОВ «Візіон Україна»грошових коштів у розмірі 606800,00 грн. (станом на момент проведення перевірки розрахунок здійснено у розмірі 216800,00 грн.), що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги) на вимогу їх отримувача.

Закон України «Про податок на додану вартість»(пп.7.4.4 та пп.7.4.5 п.7.4 ст.7) визначає два випадки неможливості включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту:

- у разі, коли вартість придбаних товарів не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) чи основних фондів;

- у разі не підтвердження витрат по сплаті податку на додану вартість податковими накладними чи митними деклараціями.

Зі змісту Закону України «Про податок на додану вартість»вбачається, що ненадходження сум податку на додану вартість до бюджету від контрагентів платника ПДВ не є підставою для виключення відповідних сум зі складу податкового кредиту такого платника, оскільки для віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару до податкового кредиту, не передбачається умова про сплату цих сум до бюджету. Питання від'ємного значення суми поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Отже, виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими субєктами господарювання.

Відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно зі до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

В пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», право на складання податкових накладних надане особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до ЄДР, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій, контрагент позивача - ТОВ «Візіон Україна», на момент складання ним вищезазначених податкових накладних, був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому податковим законодавством порядку та відповідно мав право на видачу таких накладних.

Також, встановлено відсутність наявності в діях хоча б однієї зі сторін угод умислу на їх укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства.

Оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням позивача фактично притягнуто до відповідальності за віднесення сум до податкового кредиту, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, однак, як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, відповідачем під час проведення документальної перевірки не досліджувалось первинних документів, на підставі яких позивачем формувався податковий кредит, усі висновки викладені у акті перевірки ґрунтуються лише на даних Автоматизованої системи співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що податковим органом не було використано наданих йому законодавством можливостей для встановлення факту правомірності віднесення позивачем сум до податкового кредиту.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що станом на момент розгляду справи, ТОВ «Візіон України»було подано до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва податкову декларацію по податку на додану вартість за травень 2010 року разом із Додатком № 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів», де у рядку № 46 було визначено податкові зобов'язання за наслідками господарських операцій з ТОВ «ТД «Холодний Яр»у розмірі 1130000,02 грн., що повністю відповідає задекларованим позивачем сумам податкового кредиту за цей період.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

На підставі викладеного, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись ст. ст. 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.08.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль