Постанова № 26517471, 10.10.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 жовтня 2012 року 11:09 № 2а-11915/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщук І.О. при секретарі судового засідання Самаренко Х.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Плам Груп" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м.Києва про скасування податкового повідомлення-рішення № 000210227 від 10.05.2012 за участю представників сторін:

від позивача: Коваль К.В. (дов. № б/н, від 11.09.12)

від відповідача: Борисов І.І.(дов. № 9, від 06.03.12)

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 10.10.2012 року в 11 год. 09 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.2 ст. 167 КАС України.

ВСТАНОВИВ:

Позовні вимоги заявлені про скасування податкового повідомлення-рішення від 10.05.2012 №000210227.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач безпідставно прийшов до висновку про неправомірне формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за наслідками господарської операції з ТОВ «Мирей», оскільки податковий кредит було сформовано позивачем на підставі належним чином оформлених первинних документів, отриманих від ТОВ «Мирей»", яке було зареєстроване в єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України.

Доводи відповідача про нікчемність угоди, укладеної із вказаним контрагентом, позивач вважає безпідставними, оскільки рішення суду про визнання нікчемним цього правочину не приймалось, а податковий орган не має повноважень визнавати угоди недійсними.

Таким чином, позивач вважає, що прийняте податкове повідомлення-рішення не відповідає нормам чинного законодавства та є таким, що підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, та просив позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що під час перевірки було встановлено, що позивачем в порушення пп.7.2.3. п.7.2., п.п. 7.2.6. п.7.2., п.п.7.4.5. п.7.4. ст..7 Закону України «Про податок на додану вартість», пп.201.4 ст.201, пп.201 6 ст.201, пп.201.10 ст.201, пп.198.3 ст.198 та пп.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, п.2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, п.9.1. ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України»завищено податковий кредит на загальну суму 205 434,00 грн.

Обґрунтовуючи свою позицію представник відповідача зазначив, що первинні документи укладені між позивачем та ТОВ «Мирей»складені всупереч вимогам діючого законодавства України. В зв'язку з чим не має можливості підтвердити факт здійснення господарських операцій та немає підстав для включення позивачем до складу податкового кредиту вартості придбання товарів (робіт, послуг) від ТОВ «Мирей».

Відповідач вважає, що угода, укладена між позивачем та ТОВ «Мирей»не спричинила реального настання правових наслідків, тому не може бути підставою для формування податкового кредиту.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з огляду про наступне.

Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі міста Києві Державної податкової служби проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Плам Груп»з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Мирей», за період з 01.01.2010 по 31.12.2010.

За результатами перевірки складено акт від 19.04.2012 №1576/22-7/37378261 (далі по тексту -Акт перевірки), яким встановлено порушення пп.7.2.3. п.7.2., п.п. 7.2.6. п.7.2., п.п.7.4.5. п.7.4. ст..7 Закону України «Про податок на додану вартість», пп.201.4 ст.201, пп.201 6 ст.201, пп.201.10 ст.201, пп.198.3 ст.198 та пп.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, п.2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, п.9.1. ст..9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України», а саме, завищено податковий кредит на загальну суму 205 434,00 грн., у тому числі по періодам: - листопад 2010 на суму 2989,00 грн., грудень 2010 на суму 30499,00 грн., січень 2011 на суму 42122,00 грн., лютий 2011 на суму 83563,00 грн., березень 2011 на суму 46261,00 грн.

На підставі встановленого порушення відповідачем 10.05.2012 прийнято податкове повідомлення -рішення №000210227, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість всього на суму 213807,00 грн., у тому числі -основний платіж 205434,00 грн. та штрафні санкції -8 373,00 грн.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскаржене в адміністративному порядку податкове повідомлення -рішення залишено без змін.

Судом встановлено, що позивач (надалі -Замовник) в перевіряємий період перебував у взаємовідносинах з ТОВ "Мирей" (надалі - Виконавець) , а саме останнім укладено угоду від 01.11.2010 №1/11-7, відповідно до п.1.1. якої замовник доручав , а виконавець брав на себе зобов'язання виконати роботи по виготовленню поліграфічної, рекламної, інформаційної продукції -товар, та передавати його Замовнику у визначений термін в кількості, асортименті, якості та за цінами, вказаними в підписаних сторонами товарних накладних та інших супровідних документах.

Відповідно до п.2.1. угоди, Виконавець зобов'язувався виготовити і поставити поліграфічну, рекламну продукцію, транспортом за попередньою домовленістю, із компенсуванням в разі нестачі чи бракуванні екземплярів продукції за наявності про це відповідних актів.

Замовник відповідно до п.2.2. взяв на себе зобов'язання по сплаті вартості товару, згідно чинної угоди, у разі відкриття недостачі чи бракованих екземплярів повідомляє про це постачальника при одержанні товару та надсилає акт недостачі на адресу Виконавця.

Відповідно до п.4.1. угоди, вартість робіт складає 1000000,00 грн., в т.ч. ПДВ 166666,67 грн.

На підтвердження виконання умов зазначеної угоди, позивачем надано наступні первинні документи, які наявні в матеріалах справи, а саме: видаткові накладні, податкові накладні, виписки по особовому рахунку, акт виконаних робіт.

Отримані від ТОВ «Мирей»суми ПДВ були включені позивачем до складу податкового кредиту, та відображені в податкових деклараціях з податку на додану вартість за листопад 2010- в сумі ПДВ 2989,33 грн., грудень 2010 в сумі ПДВ 30498,46 грн., січень 2011 в сумі ПДВ 42121,98 грн., лютий 2011 в сумі ПДВ 83563,12 грн.

З огляду на вищенаведене суд зазначає про наступне.

Порядок та підстави формування платником податку податкового кредиту регламентується приписами п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (чинного на момент здійснення розглядуваних господарських операцій та формування позивачем спірних сум податкового кредиту), яких платник податків зобов'язаний дотримуватися, і за умови порушення яких, формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", чинного на час виникнення спірних правовідносин, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Так, відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

У свою чергу, згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:

дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В силу ж п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Спеціальним нормативно-правовим актом, що визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету є Податковий кодекс України, який набув чинності з 01.01.2011 року.

Згідно з пп. 14.1.181. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що достатніми підставами для включення ТОВ "Плам Груп" до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання позивачем товарів (послуг); використання зазначених товарів та послуг у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 цього Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту абз. 1 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Із системного аналізу вказаних вище норм вбачається, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отримані товари (роботи, послуги), призначені для використання в господарській діяльності.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну у якій зазначаються в окремих рядках, такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД.

Відповідно до вимог пункту 201.8. статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ТОВ «Мирей»" було зареєстроване як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку та мало свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100104743.

Згідно бази даних ТОВ «Мирей»зареєстровано Печерською районною у м.Києві державною адміністрацією 10.10.1994 за №10701070007032168, взято на податковий в органах державної податкової служби 13.10.1994 за №7531.

Свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Мирей" було анульоване 09.08.2011 року, в той час як податкові накладні на користь позивача були видані у 2010 році та по березень 2011 року.

Отже, на момент видачі податкових накладних на користь позивача ТОВ «Мирей»було зареєстроване як платник ПДВ та мало право видавати податкові накладні на кожну поставку товарів, робіт (послуг).

Подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість не позбавляє правового значення податкові накладні, які були видані ТОВ «Мирей»до прийняття рішення про анулювання свідоцтва платника ПДВ.

В свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 р. № 969 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 р. за № 1401/18696, стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі.

Таким чином, позивачем було дотримано і вимоги щодо документального підтвердження спірних сум податкового кредиту, а отже і правомірність відображення їх у податковій звітності.

Суд зазначає, якщо на час здійснення господарських операцій (за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість) контрагент був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, та мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, слід ураховувати вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців", згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Як вбачається з вказаного витягу, контрагент позивача -на момент проведення господарських операцій не був ліквідований, діяльність його в установленому законом порядку не була припинена, з ЄДРПОУ підприємство не виключене. Відтак, вказане підприємство не мало дефектів у своєму правовому статусі та мало право укладати правочини та вчиняти інші юридично значимі дії.

Вирішуючи питання про реальність виконання та отримання позивачем послуг та придбання таких послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності, суд зазначає наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно підпункту 14.1.36. статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;

Згідно даних витягу з Єдиного державного підприємств та організацій позивач здійснює наступні види діяльності: неспеціалізована оптова торгівля, друкування іншої продукції, брошурувально-палітурна діяльність і надання пов'язаних з нею послуг, виробництво духових шаф, печей і пічних пальників, ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення, оптова торгівлі іншими машинами й устаткуванням, інші види видавничої діяльності, надання в оренду інших машин, устаткування та товарів, н.в.і.у.

Таким чином, придбана продукція у ТОВ «Мирей»здійснювалось позивачем з метою здійснення звичайної господарської діяльності, що спрямована на отримання доходу.

Вказане на думку суду, спростовує твердження відповідача про фіктивність спірних операцій позивача.

Відповідачем під час розгляду не надано будь-яких доказів та не зазначено будь-яких обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення цих операцій.

Крім того, судом не береться до уваги постанова слідчого СВПМ у Шевченківському районі міста Києва від 27.07.11 про призначення позапланової перевірки дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «Плам Груп», в рамках кримінальної справи №80-0251, яка порушена за ухилення від сплати податків ТОВ «Інтелект Системс», ТОВ «Камелот Технолоджіс», та ТОВ «Векта-Плюс», з огляду про наступне.

Як встановлено із зазначеної постанови, 07.04.2011 під час проведення обшуку в офісному приміщенні за адресою:м.Київ, проспект Червонозоряний, 119, у м.Києві, виявлено та вилучено документи фінансово-господарської діяльності та печатки різних підприємств, в тому числі і ТОВ «Мирей».

З огляду на викладене суд зазначає, що відповідно до підпункту 78.1.11, пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, якщо отримано постанову суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

Згідно із пунктом 86.9 статті 86 Податкового кодексу України та пунктом 7 розділу IV наказу Державної податкової адміністрації України № 984 від 22.12.2010 "Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства" зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 за № 34/18772, у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Пунктом 58.4 статті 58 Податкового кодексу України, встановлено, що у разі коли судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом. Складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов'язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, забороняється до набрання законної сили рішенням суду у справі або винесення постанови про закриття такої кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

Таким чином, матеріали перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку, а статус таких матеріалів перевірки та висновків державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність, при цьому орган державної податкової служби визначає суми грошових зобов'язань, але податкове повідомлення-рішення не приймає до набрання законної сили обвинувальним вироком, винесеним судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, або рішенням про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

З огляду на те, що ані норма пункту 86.9 статті 86, ані норма підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України не конкретизують коло осіб, щодо яких може бути призначено документальну позапланову перевірку за наявності відповідної постанови компетентної особи, винесеної в порядку кримінально-процесуального законодавства, то відповідну документальну перевірку за постановою слідчого, прокурора, органу дізнання чи суду може бути проведено щодо будь-яких осіб, а тому пункт 86.9 статті 86 Податкового кодексу України врегульовує порядок оформлення результатів документальних позапланових перевірок щодо будь-яких осіб, якщо такі перевірки були проведені на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.11 статті 78 Податкового кодексу України, тобто в межах кримінально-процесуального законодавства чи законодавства про оперативно-розшукову діяльність.

Податкове повідомлення - рішення №000210227 від 10.05.2012 було прийнято відповідачем на підставі акту перевірки № 1576/22-7/37378261 від 19.04.2012.

Зазначений акт перевірки було складено на підставі направлення від 05.04.2012 №133/22-7 та наказу від 03.04.2012 №295, виданого Державною податкової інспекцією у Солом'янському районі мста Києва згідно пп.78.1.11 п.78.1 ст.78 та відповідно до п.82.2. ст..82 Податкового кодексу України, у зв'язку із надходженням до податкового органу постанови про призначення документальної позапланової перевірки ТОВ «Плам Груп»від 27.07.2012 слідчого СВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі міста Києва, та відповідно до положень Кримінально - процесуального кодексу.

Однак, будь-яких відомостей щодо винесення вироку по вказаній кримінальній справі відповідачем не надано.

Таким чином податкове повідомлення - рішення №000210227 від 10.05.2012 було винесено на підставі акту перевірки, який був призначений відповідно до кримінально-процесуального закону.

Враховуючи викладене, суд вважає, що ТОВ "Плам Груп" правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за листопад 2010 на суму 2989,00 грн., грудень 2010 на суму 30499,00 грн., січень 2011 на суму 42122,00 грн., лютий 2011 на суму 83563,00 грн., березень 2011 на суму 46261,00 грн., а висновок Акта перевірки про виявлені порушення позивачем вимог податкового законодавства Податкового кодексу України є помилковими.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду, податковим органом не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "Плам Груп" підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Плам Груп»до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва, -задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.05.2012 №000210227, прийняте Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі міста Києва.

Судові витрати в розмірі 2138,07 грн. (дві тисячі сто тридцять вісім грн.. 07 коп.) присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Плам Груп»з державного бюджету, за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва ( 03151, м.Київ, вул. Смілянська, 6).

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук