Постанова № 26517188, 19.10.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 жовтня 2012 року № 2а-10641/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С. при секретарі судового засідання Іконніковій О.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справуза позовомПриватного підприємства «Санта-Україна»доДержавної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової службипровизнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо визнання нікчемними та фіктивними договорів суборенди, укладених між позивачем та ТОВ «Кримбудіндустрія»;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0006882208 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 31895 грн., в тому числі 25516 грн. основного боргу та 6379 грн. штрафних санкцій;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0006892208 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 27502 грн., в тому числі 22001 грн. основного боргу та 5501 грн. штрафних санкцій.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, просили задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову.

Не зважаючи на належне повідомлення про час та місце розгляду справи відповідач явку своїх представників у судове засідання 11.10.2012 не забезпечив, з урахуванням чого адміністративна справа відповідно до ч.ч. 4, 6 ст. 128 КАС України розглядається у порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

13.07.2012 за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Санта-Україна»з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ «Кримбудіндустрія»за період з 01.01.2009 по 31.03.2012 ДПІ у Печерському районі міста Києва ДПС складено Акт № 509/22-08/30634862 (далі -Акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України та, як наслідок, заниження податку на прибуток на 22001 грн., а також порушення ст. 185, п. 198.1 ст. 198 ПК України та, як наслідок, заниження податку на додану вартість на 25516 грн.

23.07.2012 на підставі Акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

№ 0006882208, яким у зв'язку з порушенням ст. 185, п. 198.1 ст. 198 ПК, позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 25516 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 6379 грн.;

№ 0006892208, яким у зв'язку з порушенням пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 22001 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 5501 грн.

Як встановлено судом, позивачем укладено договори суборенди від 01.04.2011 № 51 та від 01.04.2011 № 51/1 з ТОВ «Кримбудіндустрія»(далі -Договори), на підставі яких ПП «Санта-Україна»було надано в строкове, платне користування нежитлові приміщення (офісні приміщення та холодильні камери) для здійснення не забороненої чинним законодавством господарської діяльності на загальну суму 153099,96 грн. (в тому числі ПДВ у розмірі 25516 грн.), що підтверджується належним чином оформленими актами приймання виконаних робіт (наданих послуг) та податковими накладними. Позивач надані послуги оплатив повністю, в тому числі сплативши у їх ціні податок на додану вартість у розмірі 25516 грн., що підтверджується платіжними дорученнями з відмітками банку про їх виконання наявними в матеріалах справи.

Водночас, з аналізу Акту перевірки видно, що підставою для висновку відповідача про порушення позивачем пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України та, як наслідок, заниження податку на прибуток на 22001 грн., а також порушення ст. 185, п. 198.1 ст. 198 ПК України та, як наслідок, заниження податку на додану вартість на 25516 грн. стала встановлена ним нікчемність вказаних Договорів внаслідок:

отримання податковим органом від УПМ ДПС у м. Києві листом від 24.05.2012 № 823/7/22-207 акту від 06.04.2012 № 34/22/32100553 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Кримбудіндустрія»з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2009 по 31.03.2012, в якому зазначено про порушення ч. 1 ст. 203, ст.ст. 215, 216, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених по ланцюгу постачання ТОВ «Кримбудіндустрія»до реальних вигодонабувачів за період з 01.01.2009 по 31.03.2012, а також про неможливість встановити фактичне місцезнаходження ТОВ «Кримбудіндустрія»;

порушення кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва -створення та придбання суб'єкту підприємницької діяльності (юридичної особи), зокрема, ТОВ «Кримбудіндустрія», з метою прикриття незаконної діяльності, за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205 КК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

При цьому суд зауважує, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Тому, для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.03.2011 у справі №К-12509/08.

За змістом інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат»до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес»АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Як встановлено судом, зобов'язання за Договорами між ПП «Санта-Україна»та ТОВ «Кримбудіндустрія»виконувались сторонами у повному обсязі, що підтверджується відповідними актами приймання виконаних робіт (наданих послуг), податковими накладними та платіжними дорученнями з відмітками банку про їх виконання.

Реальність спірних господарських операцій підтверджується також залученими до матеріалів справи:

договорами оренди приміщень від 31.03.2011 № 1 та № 2 між СПД ОСОБА_1 та ТОВ «Кримбудіндустрія», які підтверджують наявність у ТОВ «Кримбудіндустрія»відповідних приміщень для здачі їх позивачу в суборенду для здійснення останнім відповідної господарської діяльності;

лист-дозвіл від орендодавця -СПД ОСОБА_1, який не заперечував проти передачі вищевказаних приміщень ТОВ «Кримбудіндустрія»в суборенду ПП «Санта-Україна»;

витягом з ЄДРПОУ, в якому зареєстровано Кримську філію позивача, за адресою, за якими орендовано відповідні приміщення за вищевказаними Договорами;

положенням про Кримську філію ПП «Санта-Україна», штатним розкладом, торговим патентом, ветеринарними свідоцтвами, які підтверджують наявність у позивача Кримської філії та персоналу, який в ній працює, а також наявність необхідних умов для здійснення господарської діяльності, тобто використання орендованих приміщень для ведення відповідної діяльності позивачем;

накладними на переміщення, подорожніми листами, численними договорами поставки, а також реєстром оплати по Кримському філіалу позивача, які підтверджують використання позивачем, при здійсненні ним відповідної господарської діяльності, орендованих за Договорами приміщень;

договором на перевезення вантажу автомобільним транспортом, рахунками, актами наданих послуг, видатковими накладними, які підтверджують постачання товару на території Кримської філії на користь третіх осіб з використанням у своїй господарській діяльності орендованих за Договорами приміщень;

свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів, оборотно-сальдовою відомістю, які підтверджують наявність у позивача основних засобів (транспорту) для здійснення відповідної господарської діяльності, в тому числі з використанням у своїй господарській діяльності орендованих за Договорами приміщень.

Судом не береться до уваги посилання відповідача на отримання податковим органом від УПМ ДПС у м. Києві листом від 24.05.2012 № 823/7/22-207 акту від 06.04.2012 № 34/22/32100553 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Кримбудіндустрія»з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2009 по 31.03.2012, в якому зазначено про порушення ч. 1 ст. 203, ст.ст. 215, 216, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених по ланцюгу постачання ТОВ «Кримбудіндустрія»до реальних вигодонабувачів за період з 01.01.2009 по 31.03.2012 та про неможливість встановити фактичне місцезнаходження ТОВ «Кримбудіндустрія», а також на порушення кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва -створення та придбання суб'єкту підприємницької діяльності (юридичної особи), зокрема, ТОВ «Кримбудіндустрія»з метою прикриття незаконної діяльності, за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205 КК України, оскільки, по-перше, відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб, по-друге, порушення контрагентами позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про безтоварність відповідних господарських операцій, по-третє, факти вчинення злочину, в тому числі у вигляді фіктивного підприємництва, ухилення від сплати податків та підробка документів, можуть встановлюватись виключно відповідним рішенням суду, по-четверте, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань (аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.09.2012 у справі № К/9991/5398/12), по-п'яте, сам по собі акт не є беззаперечним, належним та допустимим доказом даних фактів, по-шосте, відповідачем всупереч ч. 2 ст. 71 КАС України, а також незважаючи на вимогу суду, не надано жодних доказів на підтвердження існування вказаних обставин.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Як видно з матеріалів справи, на момент підписання відповідних Договорів, актів приймання виконаних робіт (наданих послуг) та податкових накладних, юридична особа ТОВ «Кримбудіндустрія»не була припинена, доказів існування вироків суду у кримінальних справах, якими б встановлювався факт фіктивного підприємництва, відповідачем не надано.

Судом також не приймається до уваги посилання відповідача в Акті перевірки на те, що податкові накладні підписані від імені ТОВ «Кримбудіндустрія»без зазначення прізвища та посади особи, яка здійснила підпис, оскільки, незначні недоліки в заповненні податкових накладних, одержаних від постачальника, не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених покупцем витрат по податковому кредиту та про обґрунтованість рішення податкової інспекції щодо нарахування фінансових санкцій, при цьому відповідальність за правильність виписування податкової накладної покладена не на покупця, а на продавця товарів, отже, недоліки в заповненні реквізитів податкових накладних, виявлені органом податкової служби в результаті перевірки позивача, не роблять накладні недійсними та не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів, таким чином, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, відповідають зазначеним у податкових накладних, податковий кредит покупця вважається підтвердженим податковими накладними, незважаючи на те, що такі накладні могли мати незначні недоліки в заповненні, за умови, що вони не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка видала податкову накладну, містять зокрема, відомості про придбані товари (роботи, послуги), їх вартість, дату здійснення операції та відповідну суму податку на додану вартість. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 20.09.2011 у справі № К-20927/10.

Таким чином, судом встановлено, що вищевказані Договори між ПП «Санта-Україна»та ТОВ «Кримбудіндустрія»були укладені з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності, наявність у ПП «Санта-Україна»та ТОВ «Кримбудіндустрія»умислу на укладення вказаних Договорів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, відповідачем не доведено, натомість судом встановлено факт здійснення відповідних господарських операцій, а тому вказані правочини не можуть розглядатись як нікчемні з мотивів їх завідомої суперечності інтересам держави і суспільства відповідно до ст. 228 ЦК України

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у ПК України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку -покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Відповідно до змісту п.п. 201.4. та 201.8 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в встановленому порядку.

Згідно з п. 184.1 ст. 184 ПК України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 969 від 21.12.2010, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за № 1401/18696 (далі -Порядок заповнення податкової накладної) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Як встановлено судом, сума ПДВ у розмірі 25516 грн. була віднесена позивачем до складу податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Кримбудіндустрія». На момент складання вказаних податкових накладних ТОВ «Кримбудіндустрія»було включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, а також зареєстроване платником податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства, з урахуванням чого суд приходить до висновку про наявність у нього права на складання податкових накладних. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 10.01.2012 у справі № К/9991/81953/11.

Таким чином, сума податку на додану вартість у розмірі 25516 грн., віднесена ПП «Санта-Україна»до податкового кредиту, підтверджується податковими накладними, оформленими відповідно до вимог ст. 201 ПК України та Порядку заповнення податкової накладної.

Відповідно до правової позиції Верховного суду України, викладеної в постанові від 29.10.2010 у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат»до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та Вищого адміністративного суду, викладених в ухвалах від 29.03.2012 у справі № К/9991/1617/11 та від 09.04.2012 у справі № К-46073/09, несплата продавцем або його контрагентами ПДВ до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку.

Якщо контрагенти по ланцюгу постачання товарів (послуг) не виконали свого зобов'язання по сплаті податку на додану вартість до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 28.03.2012 у справі № К/9991/72712/11.

Враховуючи викладене, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ТОВ «Кримбудіндустрія»податкових накладних, за висновком суду, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим, викладений ДПІ у Печерському районі міста Києва ДПС в Акті перевірки висновок про порушення ПП «Санта-Україна»ст. 185, п. 198.1 ст. 198 ПК України та, як наслідок, заниження податку на додану вартість на суму 25516 грн., є необґрунтованим та таким, що не відповідає чинному законодавству України та фактичним обставинам справи, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення від 23.07.2012 № 0006882208 - безпідставним та неправомірним.

За таких умов, протиправними є і дії ДПІ у Печерському районі міста Києва ДПС щодо визнання нікчемними та фіктивними договорів суборенди, укладених ПП «Санта-Україна»та ТОВ «Кримбудіндустрія».

Водночас, відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п. 135.1 ст. 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті та інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Пунктом 138.1 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З огляду на вищевказане, витрати позивача за Договорами з ТОВ «Кримбудіндустрія»підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, реальність вказаних господарських операцій та їх пов'язаність підтверджується також залученими до матеріалів справи договорами оренди приміщень, листом-дозволом, накладними на переміщення, подорожніми листами, численними договорами поставки, договором на перевезення вантажу автомобільним транспортом, рахунками, актами наданих послуг, видатковими накладними, свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів, оборотно-сальдовою відомістю та іншими документами.

Враховуючи викладене, суд вважає безпідставним та необґрунтованим висновок Акту перевірки про порушення позивачем пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення від 23.07.2012 № 0006892208 -безпідставним та неправомірним.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень та вчинення дій щодо визнання в Акті перевірки нікчемними та фіктивними правочинів, укладених позивачем.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

За таких умов, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України на його користь з Державного бюджету України.

Водночас, судом встановлено, що позивачем сплачено державне мито у розмірі 593,97 грн., що фактично є сплатою тільки за майнові вимоги щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, тобто позивачем не сплачено судовий збір у розмірі 32,19 грн. за немайнову вимогу щодо визнання протиправними дій відповідача щодо визнання нікчемними та фіктивними договорів суборенди.

Таким чином, несплачена сума державного мита підлягає стягненню з позивача, а відтак, сума судових витрат, здійснених позивачем, присуджується на його користь у розмірі 561,78 грн.

Керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Приватного підприємства «Санта-Україна»(01133, м. Київ, вул. Л. Українки, 15, код ЄДРПОУ 30634862) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби щодо визнання нікчемними та фіктивними договорів суборенди, укладені ПП «Санта-Україна»та ТОВ «Кримбудіндустрія».

3. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 23.07.2012 № 0006882208 та № 0006892208, прийняті Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби.

4. Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 561,78 грн. на користь Приватного підприємства «Санта-Україна»за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби (01011, м. Київ, вул. Лєскова, 2) за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.С. Пащенко