Постанова № 26516998, 18.10.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 жовтня 2012 року № 2а-8614/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С. при секретарі судового засідання Іконніковій О.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справуза позовомПублічного акціонерного товариства «Український інститут по проектуванню об'єктів газової промисловості «Укргазпроект»доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києвапровизнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.03.2012 № 0001112308,ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.03.2012 № 0001112308, прийняте ДПІ у Шевченківському районі м. Києва.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову.

10.10.2012 в судовому засіданні за згодою представників сторін ухвалено розглядати справу в порядку письмового провадження в порядку ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

17.02.2012 за результатами планової виїзної перевірки ПАТ «Український інститут по проектуванню об'єктів газової промисловості «Укргазпроект»з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 30.09.2011 ДПІ у Шевченківському районі м. Києва було складено Акт № 165/2308/00158592 (далі -Акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем, зокрема, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 9.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2.4 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку»та, як наслідок, заниження податку на додану вартість в розмірі 555667 грн.

03.03.2012 на підставі Акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва було винесено податкове повідомлення-рішення № 0001112308, яким у зв'язку з порушенням пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 9.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2.4 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку»позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 555667 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 138917 грн.

З аналізу Акту перевірки видно, що підставою для висновку відповідача про порушення позивачем пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 9.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2.4 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку»та, як наслідок, заниження податку на додану вартість в розмірі 555667 грн. стало:

анулювання свідоцтва ТОВ «Зодчій 1»про реєстрацію платника податку на додану вартість ;

визнання постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.05.2011 у справі № 2а-4789/11/2670 за позовом ДПІ у Святошинському районі м. Києва до ТОВ «Зодчій 1»недійсними установчих (засновницьких) документів ТОВ «Зодчій 1»- засновницький договір (рішення про утворення суб'єкта господарювання), статут ТОВ «Зодчій 1», а також припинення діяльності юридичної особи ТОВ «Зодчій 1»;

реєстрація ТОВ «Зодчій 1»на підставну особу ОСОБА_1, яка не здійснювала та не мала наміру здійснювати господарську діяльність, під час державної реєстрації ТОВ «Зодчій 1»до державного реєстратора не зверталась, довіреності на вчинення дій від її імені в інтересах товариства не видавала, дозвіл на отримання печаток не отримувала, фінансово-господарської діяльності не здійснювала, не підписувала первинні документи бухгалтерського обліку тощо;

встановлення висновком спеціаліста науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУ МВС України в м. Києві від 10.02.2011 № 218, що підписи від імені гр. ОСОБА_1 в наданих на дослідження документах ТОВ «Зодчій 1»виконані іншими, невстановленими особами.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Як встановлено Актом перевірки та не заперечувалось представниками сторін, 23.04.2010, 07.06.2010 та 05.07.2010 між ТОВ «Зодчій 1»(виконавець) та ПАТ «Український інститут по проектуванню об'єктів газової промисловості «Укргазпроект»(замовник) було укладено договори № ЗД.23.04.2010, № ЗД.07.06.10 та № ЗД.05.07.10 (далі -Договори) на виконання відповідних робіт (розробка компоновочних рішень по об'єкту: «Реконструкція ГВС Хомовичі Бібрського ЛВУ УМГ «Львівтрансгаз»(газо вимірювання та АСУТП), розробка технічної пропозиції наземного комплексу підземного сховища газу Туз Голу в Туреччині, оформлення, редагування та виготовлення на паперових та електронних носіях Звітів з паспортизації газопроводів Золотоніського ЛВУМГ УМГ «Черкаситрансгаз»). На підтвердження факту виконання умов вказаних Договорів було складено відповідні акти здачі-приймання виконаних робіт, а також ТОВ «Зодчій 1»виписало позивачу податкові накладні на загальну суму 3334000 грн. (в тому числі ПДВ 555667 грн.).

При цьому, як встановлено судом, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.05.2011 у справі № 2а-4789/11/2670 за позовом ДПІ у Святошинському районі м. Києва до ТОВ «Зодчій 1», яка набрала законної сили, визнано недійсними установчі (засновницькі) документи ТОВ «Зодчій 1»- засновницький договір (рішення про утворення суб'єкта господарювання), статут ТОВ «Зодчій 1», а також припинено діяльність юридичної особи ТОВ «Зодчій 1».

Вказаною постановою від 25.05.2011 у справі № 2а-4789/11/2670 встановлено, зокрема, що: «З письмових пояснень ОСОБА_1 судом встановлено, що про перебування на посаді керівника товариства громадянка не була обізнана, як про здійснення за її підписом підприємницької діяльності. Під час державної реєстрації відповідача до державного реєстратора не зверталась, довіреності на вчинення дій від її імені в інтересах товариства не видавала, дозвіл на отримання печаток не отримувала, фінансово-господарської діяльності не здійснювала, не підписувала первинні документи бухгалтерського обліку тощо. Крім цього, висновком спеціаліста науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУ МВС України в м. Києві від 10.02.2011 р. № 218 встановлено, що підписи від імені гр. ОСОБА_1 в наданих на дослідження документах ТОВ "Зодчій 1"виконані іншими, невстановленими особами. Вказана громадянка не являється керівником, засновником або учасником відповідача. Відношення до державної реєстрації та фінансово-господарської діяльності немає, внески до статутного фонду не здійснювала, підписів на фінансово-господарських та звітних документах не ставила.».

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, при допиті в якості свідка 20.11.2011, з попередженням про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань, дачу завідомо неправдивих показань, розголошення даних досудового слідства, передбачених ст.ст. 384, 385, 387 КК України, ОСОБА_1 показала, що вона ніколи свідомо не виконувала функції директора та засновника ТОВ «Зодчій 1», не набувала права власності на статутний фонд підприємства, ніколи не бачила печатку ТОВ «Зодчій 1», що підтверджується наявним в матеріалах справи протоколом допиту свідка.

Враховуючи, що Договори з ТОВ «Зодчій 1», акти здачі-приймання виконаних робіт та податкові накладні, які є доказами реальності виконання відповідних робіт (розробка компоновочних рішень по об'єкту: «Реконструкція ГВС Хомовичі Бібрського ЛВУ УМГ «Львівтрансгаз»(газо вимірювання та АСУТП), розробка технічної пропозиції наземного комплексу підземного сховища газу Туз Голу в Туреччині, оформлення, редагування та виготовлення на паперових та електронних носіях Звітів з паспортизації газопроводів Золотоніського ЛВУМГ УМГ «Черкаситрансгаз»), підписані невідомими особами від імені директора ТОВ «Зодчій 1»ОСОБА_1, суд приходить до висновку, що вказані первинні документи були оформлені з порушенням вимог ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому не беруться судом до уваги як докази реального виконання спірних господарських операцій.

Зважаючи на викладене, а також враховуючи, що незважаючи на вимогу суду позивач не надав інших належних та допустимих доказів реального виконання Договорів на загальну суму 3334000 грн. (в тому числі ПДВ 555667 грн.), натомість постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.05.2011 у справі № 2а-4789/11/2670 встановлено, що ОСОБА_1 не мала наміру здійснювати та не здійснювала підприємницьку діяльність від імені ТОВ «Зодчій 1», суд приходить до висновку про безтоварність, тобто лише документальне оформлення, відповідних господарських операцій.

Таким чином, з матеріалів справи видно, що головною метою, яку переслідували сторони при укладенні Договорів, було одержання доходу винятково за рахунок необґрунтованої податкової вигоди у вигляді безпідставного формування ПАТ «Український інститут по проектуванню об'єктів газової промисловості «Укргазпроект»податкового кредиту за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність, та, як наслідок, несплата податків до Державного бюджету України, що суперечить інтересам держави і суспільства та порушує публічний порядок, з урахуванням чого, вказані Договори є нікчемними відповідно до ст. 228 ЦК України.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) -актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

При цьому в пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до змісту пп. 7.2.3 та 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Законі України «Про податок на додану вартість» передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку -покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Згідно з п.п. 2, 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за № 233/2037, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Враховуючи, що податкові накладні на загальну суму 3334000 грн. (в тому числі ПДВ 555667 грн.), які були виписані позивачу на підставі Договорів, підписані від імені директора ПАТ «Український інститут по проектуванню об'єктів газової промисловості «Укргазпроект»іншою особою на підставі нікчемних Договорів, суд приходить до висновку про відсутність у ПАТ «Український інститут по проектуванню об'єктів газової промисловості «Укргазпроект»належних підстав для включення до складу податкового кредиту сум ПДВ на підставі господарських операцій з ТОВ «Зодчій 1».

Судом також не приймається до уваги посилання представника позивача на те, що до ПАТ «Український інститут по проектуванню об'єктів газової промисловості «Укргазпроект»повинні бути застосовані штрафні санкції передбачені Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а не ПК України, з огляду на наступне.

До 6 серпня 2011 року, тобто до набрання чинності пунктом 11 підрозділу 10 розділу XIX Податкового кодексу України, були відсутні норми, які б прямо встановлювали необхідність застосування штрафних санкцій за виявлені у 2011 році податкові порушення у розмірах, встановлених Податковим кодексом України. Тому до 6 серпня 2011 року заходи відповідальності, передбачені Податковим кодексом України, могли бути застосовані за порушення, вчинені до набрання ним чинності, лише в тому обсязі, в якому вони не перевищували попередні санкції за ті самі діяння. Так само не могли бути застосовані більші розміри відповідальності, встановлені попереднім нормативним актом. Зазначене пояснюється тим, що застосуванню підлягає той нормативно-правовий акт, який є чинним на момент застосування заходів відповідальності, і якщо таким актом підвищеного розміру санкцій не передбачено, то і не може бути застосовано відповідних санкцій. Таким чином, з урахуванням вимог статті 58 Конституції України до податкових порушень, вчинених до набрання чинності Податковим кодексом України, але виявлених з 1 січня 2011 року до 6 серпня 2011 року, може застосовуватися найнижчий із тих обсягів відповідальності, що передбачені Законом України від 21 грудня 2000 року N 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" або Податковим кодексом України. А починаючи із 6 серпня 2011 року за податкові правопорушення застосовуються санкції в розмірах, передбачених Податковим кодексом України, незалежно від дати вчинення таких порушень. Аналогічна правова позиція викладена в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 24.11.2011 N 2198/11/13-11.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що відповідач прийняв спірне податкове повідомлення-рішення від 03.03.2012 № 0001112308 в межах повноважень та з дотриманням вимог чинного законодавства, суд приходить до висновку про відсутність належних правових підстав для визнання незаконним та скасування вказаного рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивач достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, суду не надав.

Натомість відповідач довів суду відсутність протиправних дій зі свого боку.

За таких обставин позовні вимоги визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Український інститут по проектуванню об'єктів газової промисловості «Укргазпроект»відмовити повністю.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

СуддяК.С. Пащенко