Постанова № 26515905, 17.10.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 жовтня 2012 року Справа № 2а/1270/6523/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Каюди А.М.,

при секретарі: Опейкіній Є.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛП Укртеплострой" до Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0008822200 від 17.04.2012 та №0008922200 від 17.04.2012,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛП Укртеплострой" (ТОВ "Укртеплострой"), звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби (ДПІ в Артемівському районі), в якому просив: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0008822200 від 17.04.2012 та №0008922200 від 17.04.2012, прийняті відповідачем у справі.

На обґрунтування заявленого позову позивач зазначив, що не погоджується з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями та висновками акту перевірки. Зокрема, позивач не погоджується з викладеними в акті перевірки висновками про створення ОСОБА_1 підприємства "Харвест-2008" з метою прикриття незаконної діяльності та скоєння злочину, передбаченого статтею 205 ККУ з посиланням на постанову Алчевського міського суду Луганської області №1-643 від 2011 року, та зазначає, що вина особи може бути встановлена лише обвинувальним вироком суду, а не постановою.

Також позивач не погоджується з висновками податкового органу щодо нікчемності операцій з придбання позивачем ТМЦ у ПП "Харвест-2008" та необхідністю підтвердження реальності операцій товарно-транспортними документами. На думку позивача діюче законодавство не встановлює обов'язкових форм накладної та товарно-транспортної накладної і суб'єкти приватного права не зобов'язані складати та застосовувати ці документи.

Відповідач позовні вимоги не визнав надав письмові заперечення на позов, з доводами аналогічними за змістом доводам акту перевірки, вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

В судовому засіданні представниками сторін надано пояснення аналогічні викладеним відповідно в позові та письмових запереченнях на нього.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи суд встановив наступне.

В період з 22.03.2012 по 23.03.2012 відповідачем було проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ТОВ "ЛП Укртеплострой" з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на прибуток підприємств за період з 01.01.2009 по 31.12.2009, податку на додану вартість за період з 01.03.2009 по 30.11.2009 по взаємовідносинам з ПП "Харвест-2008", результати якої оформлені актом перевірки №81/22200/35629553 від 30.03.2012 (а.с. 29).

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

- п.п. 5.2.1 п. 5.2 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження податку на прибуток за період з 01.01.2009 по 31.12.2009 на суму 57144 грн.

- п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 45715 грн.

Висновки податкового органу щодо порушення позивачем вимог законодавства ґрунтуються на віднесенні позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту сум по операціям з ПП "Харвест-2008" щодо якого постановою Алчевського міського суду встановлено, що його засновник ОСОБА_1, не мав наміру займатися підприємницькою діяльністю, зареєстрував ПП "Харвест-2008" з метою прикриття незаконної діяльності.

Також податковий орган в акті перевірки зазначає про відсутність товарно-транспортних накладних, як підтвердження фактичного руху товарно-матеріальних цінностей та складення податкової накладної №1232 від 12.11.2009 з порушенням дати здійснення першої з подій, оскільки видаткова накладна на поставку товару виписана 10.11.2009, оплата проведена 12.11.2009. Таким чином податкова накладна повинна була виписуватися за першою з подій - 10.11.2009, а не 12.11.2009.

На підставі акту перевірки було прийнято два податкових повідомлення-рішення від 17.04.2012 №0008922200, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 71430 грн., з них основне зобов'язання 57144 грн., штрафні санкції 14286 грн., та №0008822200, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 57143,75 грн., з них основне зобов'язання 45715 грн., штрафні санкції 11428,75 грн. (а.с. 8-9).

На підтвердження здійснення господарських операцій з ПП "Харвест-2008" позивачем було надано суду копії податкових накладних, рахунків-фактур, накладних та платіжних доручень (а.с. 90-132), оригінали зазначених документів було досліджено в судовому засіданні, такі самі копії документів надані до заперечень і податковим органом. Самі ці первинні документи досліджувалися при проведенні перевірки, їх зміст докладно викладений в акті перевірки (а.с. 14-16, 21-23).

Слід зазначити, що у всіх наданих документах продавцем зазначено ПП "Харвест-2008", покупцем ТОВ "ЛП Укртеплострой".

Обставини щодо податкової накладної №1232 від 12.11.2009, викладені в акті перевірки підтверджуються матеріалами справи.

Так, за поясненнями позивача договір між підприємствами не укладався, натомість в податковій накладній №1232 від 12.11.2009 в графі умова поставки зазначено "договір", предметом продажу за цією накладною є матеріали за загальну суму 15099,60, в т.ч. ПДВ 2516,60 грн. (а.с. 102), при цьому рахунок-фактура та накладна на зазначені матеріали виписані 10.11.2009 (а.с. 114-115), оплата в сумі 15099,60 грн. проведена платіжним дорученням № 50 від 12.11.2009 із зазначенням призначення платежу: "оплата за продукти харчування відповідно до рахунку №125/65 від 06.11.2009" (а.с. 110).

Такі невідповідності у призначенні платежу та порушення при складанні податкової накладної правила першої події визначеного ст. 7.5.1 Закону України "Про податок на додану вартість" представник позивача у судовому засіданні пояснив допущеними під час складання первинних документів неточностями та помилками.

Вирішуючи даний спір суд виходить з наступного.

На запит суду Алчевським районним судом Луганської області було надано завірену копію постанови від 31.10.2011 у справі №1-643 відповідно до якої підсудний ОСОБА_1 не маючи наміру здійснювати підприємницьку діяльність, зареєстрував суб'єкт підприємництва у формі Приватного підприємства "Харвест-2008" з метою прикриття незаконної діяльності, а саме, надання послуг іншим суб"єктам господарювання з документального оформлення безтоварних операцій з метою мінімізації ними власних податкових зобов"язань з ПДВ та податку на прибуток шляхом незаконного формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат, після чого передав установчі та регістраційні документи, печатку товариства невстановленій особі для здійснення незаконної діяльності. Таким чином підсудний скоїв злочин, передбачений ч.1 ст. 205 Кримінального кодексу України, створення суб'єкта підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності.

Підсудний свою вину визнав повністю, просив застосувати до нього амністію, що і було здійснено судом.

Тобто, приватне підприємство "Харвест-2008" не могло здійснювати фінансово-господарську діяльність, а також дії, спрямовані на встановлення, зміну або припинення правовідносин та здійснювати фактичні дії, спрямовані на виконання взятих на себе зобов'язань.

Взаємовідносини позивача з ПП "Харвест-2008" та включення сум за операціями до складу податкового кредиту та валових витрат підприємства відбувалося до набрання чинності Податковим кодексом України, а тому до цих правовідносин застосовуються норми чинних на той час законодавчих актів - Законів України "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про податок на додану вартість".

Пунктом 5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1. п.5.2. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Тобто до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при його придбанні, якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання товару до складу валових витрат відповідно до вимог ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Податкова накладна у відповідності із підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Пунктом 3 статті 8 Закону України від 04 грудня 1990 року № 509-XII "Про державну податкову службу в Україні" однією з функцій Державної податкової адміністрації України є затвердження форм податкових розрахунків, звітів, декларацій та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, інших платежів, декларацій про валютні цінності, зразку картки фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів, форми повідомлення про відкриття або закриття юридичними особами, фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності банківських рахунків, а також форм звітів про роботу, проведену органами державної податкової служби.

Відповідно до пунктів 2, 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037 (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Згідно пункту 18 зазначеного Порядку всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Оскільки судовим рішенням встановлено, що ПП "Харвест-2008" було створено ОСОБА_1 без мети здійснення господарської діяльності, всі установчі документи та печатка підприємства передані невстановленій особі, податкові накладні від імені приватного підприємства "Харвест-2008" виписані та підписані особою, яку неможливо ідентифікувати що, у свою чергу, не дає можливості встановити факт наявності у цієї особи відповідних повноважень щодо підпису зазначених податкових накладних.

Таким чином, податкові накладні складені в порушення вимог чинного законодавства, не мають юридичної сили і не можуть слугувати документом, який підтверджує право позивача на включення до податкового кредиту та валових витрат сум за операціями з ПП "Харвест-2008".

Відповідно до статті 70 КАС України "Належність та допустимість доказів" належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

З огляду на зазначене, надані позивачем документи про продаж та відвантаження товарів іншим підприємствам (Алчевська виправна колонія №13 (а.с. 134-171) не можуть бути підтвердженням отримання цих товарів від ПП "Харвест-2008", оскільки вони підтверджують саме факт продажу товарів позивачем і повинні досліджуватися при визначенні валових доходів підприємства та не можуть бути доказами формування валових витрат та податкового кредиту, правомірність віднесення до складу якого операцій з контрагентом ПП "Харвест-2008" є предметом дослідження в даній справі.

Предмет доказування у цій справі становлять обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення податкового кредиту та віднесення сум до складу валових витрат.

Суд зауважує, що надання податковому органу належним чином всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

У разі підтвердження доводів податкового органу про безтоварність операцій визначення податкового кредиту є безпідставним і податок на додану вартість не підлягає відшкодуванню з бюджету, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) податкової накладної, що за формою відповідає вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості товару з податком на додану вартість.

Суд звертає увагу, що згідно з п. 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704) визначено, що первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Мінстатом та відомствами України.

Необхідність застосування товарно-транспортних накладних, дорожніх листів і відповідність вантажів, що перевозяться, товарно-транспортним документам передбачено: ст. 16 Закону України "Про дорожній рух", ст.57 Закону України "Про автомобільний транспорт", п. 21 ст.11 Закону України "Про міліцію", ст. 1 Наказу Міністерства транспорту України "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" від 14.10.1997 р. за №363 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.02.98 р. за № 128/2568; Наказом Міністерства статистики, Міністерства транспорту України "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля" від 29 грудня 1995 року № 488/346.

Відповідно до підпунктів 11.1-1.6 пункту 11 "Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні", затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. за №363 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.02.98 р. за № 128/2568, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.

Після прийняття вантажу, перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у вантажовідправника, другий -передається вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача, передаються перевізнику.

Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні, сертифікати якості, свідоцтва, довідки, паспорти тощо).

Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Таким чином, первинна транспортна документація відноситься до первинних документів, на основі яких ведеться бухгалтерський облік. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (п.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України".

Здійснення поставки товару на будь-яких умовах поставки не звільняє учасників господарської операції від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік, а відтак суду слід було звернути увагу і дати належну оцінку доводам податкового органу щодо відсутності таких документів у платника податку під час його перевірки, оскільки така може свідчити і про нездійснення самих господарських операцій

Таким чином суд не погоджується з доводами позивача, щодо невизначеності діючим законодавством обов'язку позивача оформлювати товарно-транспортні накладні.

За таких обставин враховуючи відсутність документального підтвердження здійснення транспортування продукції від ПП "Харвест-2008" позивачу у справі (товарно-транспортні накладні), встановлення судовим рішенням факту створення ПП "Харвест-2008" з метою прикриття незаконної діяльності, суд погоджується з висновками податкового органу про відсутність у ПП "Харвест-2008" необхідних трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарської діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської діяльності та, як наслідок відсутність фактичного постачання товарів.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, довів суду правомірність свого рішення, що є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.

Враховуючи викладене суд вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Оскільки відповідачем зазначені витрати не здійснювалися, вони не підлягають стягненню з позивача.

Керуючись ст. ст. 17, 18, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛП Укртеплострой" до Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0008822200 від 17.04.2012 та №0008922200 від 17.04.2012 відмовити повністю.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Постанову у повному обсязі складено та підписано 22.10.2012.

Суддя А.М. Каюда