Постанова № 26515405, 24.10.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2012 р. Справа № 2а/0470/8863/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тулянцевої І.В.

при секретарі Шевцовій М.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського»до Заводського відділу Державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції Дніпропетровської області про скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

02.08.2012 року Публічне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського» (далі - позивач) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Заводського відділу Державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції Дніпропетровської області (далі - відповідач) про скасування рішення.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що після закінчення виконавчого провадження ВП № 26632869 з примусового виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області № 8/327 від 04.02.2004 року про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» (правонаступником якого являється Публічне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського) на користь ЗАТ «Новокраматорський машинобудівний завод» боргу у сумі 2212,59 грн., державним виконавцем Заводського відділу державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції в Дніпропетровській області 17.07.2012 року винесена постанова про стягнення з позивача витрат на проведення виконавчих дій на суму 55,00 грн. Вважають, що відповідачем постанова від 17.07.2012 року винесена з порушенням норм Закону України «Про виконавче провадження», крім того в ній не зазначено з яких конкретно витрат складаються суми витрат виконавчого провадження, у зв'язку з чим просять скасувати вказану постанову.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи без участі представника відповідача. У поданих запереченнях просив у задоволенні позову відмовити посилаючись на те, що за весь час здійснення виконавчого провадження ВП № 26632869, державною виконавчою службою були понесені значні витрати на проведення виконавчих дій, зокрема, на виготовлення та пересилання документів виконавчого провадження, ведення Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень. Документи виконавчого провадження пересилались поштою на різні адреси, стягувачам, боржнику, до банківських установ, органів МВС та податкової інспекції, Бюро технічної інвентаризації, державному реєстратору та іншим. У зв'язку із закінченням провадження з примусового виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області № 8/327 від 04.02.2004 року про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» на користь ЗАТ «Новокраматорський машинобудівний завод» боргу у сумі 2212,59 грн., відповідачем правомірно 17.07.2012 року була винесена постанова про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у сумі 55,00 грн. і підстав для скасування вказаної постанови немає.

З огляду на викладене, враховуючи, що матеріали справи містять докази, які в своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, а також приписи ст. 41, ч. 4 ст. 122, ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

У провадженні державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції Дніпропетровської області Вишнякова C.B. перебувало виконавче провадження ВП № 26632869 відкрите на підставі наказу господарського суду Дніпропетровської області № 8/327 від 04.02.2004 р. про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» на користь ЗАТ «Новокраматорський машинобудівний завод» боргу у сумі 2212,59 грн.

Постановою державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції Дніпропетровської області Вишнякова C.B. від 17.07.2012 р. виконавче провадження було закінчено на підставі п.8 частини 1 статті 49, статті 50 Закону України «Про виконавче провадження». Зазначена постанова затверджена начальником Заводського відділу державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції Дніпропетровської області Дзіжко Р.Ю. 17.07.2012 р. (а.с.25).

17.07.2012 року державним виконавцем Вишняковим С.В. в рамках виконавчого провадження ВП № 26632869 була винесена постанова про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій з Відкритого акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» у розмірі 55,00 грн. (а.с. 23), копія якої була направлена на адресу боржника 18.07.2012 року та отримана позивачем 23.07.2012 року (а.с. 24).

З мотивувальної частини постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій вбачається, що державний виконавець Вишняков C.B. при примусовому виконанні наказу господарського суду Дніпропетровської області № 8/327 від 04.02.2004 року про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» на користь ЗАТ «Новокраматорський машинобудівний завод» боргу у сумі 2212,59 грн. встановив, що при здійсненні виконавчого провадження понесені витрати на проведення виконавчих дій в сумі 55,00 грн., у зв'язку з чим на підставі статті 41 Закону України «Про виконавче провадження» постановив стягнути з боржника - Відкритого акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» витрати на проведення виконавчих дій в сумі 55,00 грн. (а.с.23).

Судом встановлено, що що державним виконавцем у Постанові про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій невірно зазначено юридичну особу. Так, 22 квітня 2011 року загальними зборами акціонерів ВАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» визначено тип товариства - Публічне акціонерне товариство та змінено назву товариства з Відкритого акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» на Публічне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського». Згідно Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, яка видана 07 травня 2012 року, зареєстровано юридичну особу - Публічне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» (а.с.12-21).

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість оскаржуваної постанови, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» » від 21.04.99 року №606 - ХІV ( в редакції від 04.11.2010 року) примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

На виконання Закону України «Про виконавче провадження» наказом міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5 затверджено Інструкцію з організації примусового виконання рішень, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 року за № 489/20802 (далі - Інструкція), яка визначає окремі питання організації виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню.

Під час здійснення виконавчого провадження, визначено п. 1.5 Інструкції, державний виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно - правовими актами.

Згідно з п.п.1.5.1 п. 1.5 Інструкції, постанова як окремий документ містить такі обов'язкові реквізити:

а) вступну частину із зазначенням: назви постанови, дати видачі постанови та місця її винесення; найменування органу ДВС, прізвища, імені та по батькові державного виконавця, який виніс постанову; назви виконавчого документа, коли та ким виданий, резолютивної частини документа (далі - реквізити виконавчого документа); а зведеним виконавчим провадженням - прізвища, імені та по батькові боржника - фізичної особи, повного найменування боржника - юридичної особи та дати об'єднання виконавчих проваджень у зведене;

б) мотивувальну частину із зазначенням мотивів, з яких державний виконавець прийняв відповідне рішення (дійшов певних висновків), і посилання на закон чи інший нормативно-правовий акт (статтю, її частину, абзац, пункт, підпункт, на підставі якого видано постанову);

в) резолютивну частину із зазначенням:

прийнятого рішення державного виконавця; прізвища, імені, по батькові фізичних осіб, повного найменування юридичних осіб, яким надсилається копія постанови; строку і порядку оскарження постанови;

г) до постанов можуть вноситись також інші відомості, визначені Законом, цією Інструкцією та іншими нормативно-правовими актами;

ґ) постанова складається і підписується державним виконавцем у необхідній кількості примірників (копій), один з яких (оригінал) залишається у виконавчому провадженні, а інші (копії) направляються за належністю і у випадках, встановлених Законом або цією Інструкцією, затверджуються начальником відділу або його заступником та скріплюються печаткою;

д) у разі якщо постанова державного виконавця є виконавчим документом, вона повинна відповідати вимогам до виконавчого документа, визначеним статтею 18 Закону.

Пунктом 7 частини 2 статті 17 Закону України «Про виконавче провадження», визначено, що до виконавчих документів, які підлягають виконанню державною виконавчою службою відносяться постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 вказаного Закону, у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо;

4) резолютивна частина рішення;

5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням;

6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Порядок стягнення з боржника витрат виконавчого провадження визначено статтею 41 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої:

1. Витрати органів державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

2. Витрати виконавчого провадження здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, які використовуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

3. Кошти виконавчого провадження складаються з:

1) коштів виконавчого збору, стягнутого з боржника;

2) авансового внеску стягувача на організацію та проведення виконавчих дій;

3) стягнутих з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій;

4) інших надходжень, що не суперечать законодавству.

4. До витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, належать кошти, за рахунок яких здійснено оплату:

1) перевезення, зберігання і реалізації майна боржника;

2) послуг експертів, суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до провадження виконавчих дій;

3) поштового переказу стягувачу стягнених аліментних сум;

4) проведення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини;

5) розміщення оголошення в засобах масової інформації;

6) виготовлення та пересилання документів виконавчого провадження, ведення Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень;

7) інших витрат, необхідних для забезпечення належної організації виконання рішень органами державної виконавчої служби.

5. Про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Зазначена постанова надсилається сторонам не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена ними до суду у десятиденний строк.

Згідно з пп. 3.13.2 п.3.13 Інструкції № 512/5 у разі якщо виконавче провадження було завершено, а витрати на організацію та проведення виконавчих дій не були стягнуті, постанова про стягнення витрат на організацію та проведення виконавчих дій виділяється в окреме провадження в порядку, передбаченому підпунктом 3.7.4 пункту 3.7 цього розділу.

Відповідно до підпункту 3.7.4 п. 3.7 Інструкції № 512/5 у разі завершення виконавчого провадження з виконання рішення немайнового характеру, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 5, 8, 9, 11 - 13 частини першої статті 49 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець у постанові про закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа) зазначає про виділення постанови про стягнення виконавчого збору в окреме провадження та не пізніше наступного робочого дня після завершення такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору, про що виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. Строк для самостійного виконання боржнику в такому випадку не надається.

В ході розгляду справи було встановлено, що виносячи постанову від 17.07.2012 року про закінчення виконавчого провадження ВП № 26632869, державним виконавцем у порушення норм пп. 3.13.2 п.3.13, пп.3.7.4 п. 3.7 Інструкції № 512/5, не було вирішено питання про виділення постанови про стягнення витрат на організацію та проведення виконавчих дій в окреме провадження (а.с.25).

Суд також зазначає, що оскаржувана постанова про стягнення з боржника витрат на організацію та проведення виконавчих дій від 17.07.2012 року була винесена державним виконавцем з порушенням вимог, встановлених статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки в мотивувальній частині постанови державним виконавцем не вказано на підставі якого розрахунку визначена сума витрат у розмірі 55,00 грн. на проведення виконавчих дій (а.с. 23).

Не міститься такий розрахунок і в матеріалах виконавчого провадження ВП № 26632869, про що свідчать копії виконавчого провадження, надані відповідачем для залучення до матеріалів справи (а.с.43-46). Не наданий розрахунок відповідачем і в ході розгляду справи, що спростовує його пояснення з приводу наявності такого Розрахунку, викладені в запереченнях відповідача і приєднаних до матеріалів справи (а.с. 40-42).

За таких обставин, суд відзначає, що при винесенні постанови про стягнення з боржника витрат на організацію та проведення виконавчих дій від 17.07.2012 року, державним виконавцем документально не підтверджені витрати у сумі 55,00 грн., які підлягали стягненню з ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського», у зв'язку з чим, постанова підлягає скасуванню.

Суд не погоджується із твердженням позивача, викладеним в позовній заяві, з приводу того, що державним виконавцем безпідставно не було надано строк для добровільного виконання оскаржуваної постанови, оскільки приписами підпункту 3.7.4 п. 3.7 Інструкції № 512/5, строк для добровільного виконання такої постанови не надається.

Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України докази повинні бути належними та допустимими.

Частина 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України закріплює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи що постанова про стягнення з боржника витрат на організацію та проведення виконавчих дій від 17.07.2012 року винесена з порушенням Закону України «Про виконавче провадження» і положень Інструкції № 512/5 та відсутні письмові докази які б свідчили про фактично понесені витрати відповідачем на проведення виконавчих дій та про розмір таких витрат, суд приходить до висновку що позов підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Виходячи з цього, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 32 грн. 19 коп. підлягає компенсації з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 122, 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» до Заводського відділу державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції Дніпропетровської області про скасування постанови про стягнення з боржника витрат на організацію та проведення виконавчих дій від 17.07.2012 року - задовольнити.

Скасувати постанову державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції Дніпропетровської області Вишнякова С.В. від 17.07.2012 року про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» витрат на проведення виконавчих дій в сумі 55,00 гривень, прийняту у виконавчому провадженні ВП № 26632869.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» (юридична адреса: 51925, м.Дніпродзержинськ, вул. Кірова, 18-Б, поштова адреса: 51925, м.Дніпродзержинськ, пр.Леніна, 3, кім. 601, код ЄДРПОУ 05393043) судові витрати у розмірі 32 (тридцять дві) грн. 19 коп.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Тулянцева