Постанова № 26515266, 19.09.2012, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2012 року Справа № 2а/0370/2718/12

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Костюкевича С.Ф.,

при секретарі судового засідання Кравчик В.В.,

за участю представників позивача Скрипнік В.Р., Забеліної І.Б.,

представників відповідача Решетника О.Л., Костюка А.Ю., Понедільника І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВМП» до Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень Нововолинської ОДПІ,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВМП» (далі - ТзОВ «ВМП») звернулося з позовом до Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби (далі - Нововолинська ОДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень від 28.04.2012 року №0000062201/129, №0000072201/130.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в період з 13.04.2012 по 17.04.2012 року Нововолинською ОДПІ було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ «ВМП» щодо взаємовідносин з ПП ВКФ «Еквілунс» за період з 2 по 3 квартали 2009 року. За результатами даної перевірки складено акт № 177/11/22/36266887 від 17.04.2012 року про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «ВМП» щодо взаємовідносин та взаєморозрахунків з ПП ВКФ «Еквілунс».

В акті перевірки зафіксовано порушення позивачем пп. 14.1.27, п.14.1 ст. 14, ст. 22, ст. 23, ст. 134, п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України, саме: заниження задекларованих сум податку на прибуток на загальну суму 1 222 500 грн.; порушення п.185.1 ст. 185, п.198.2, п. 198.6, ст. 198 Податкового кодексу України, яке виразилося у завищенні від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість за травень 2009 року в сумі 326 000 грн., заниженні позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість за червень 2009 року в сумі 326 000 грн., завищенні від'ємного значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість за травень 2009 року в сумі 326 000 грн. та порушення ст.ст. 203, 215, 216,228, ст. 662, 665 та ст. 656 Цивільного кодексу України в частині вчинення правочину між ТзОВ «ВМП» та ПП ВКФ «Еквілунс» при придбанні та продажу товарів, як такий, що не спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ним.

На підставі акту перевірки № 177/11/22/36266887 від 17.04.2012 року Нововолинською ОДПІ винесені податкові повідомлення - рішення від 28.04.2012 року №0000062201/129, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 1 528 125 грн. з яких 1222500 грн. за основним платежем та 305625 грн. за штрафними санкціями та №0000072201/130, яким ТзОВ «ВМП» визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в розмірі 1222500 грн. з яких 978000 грн. за основним платежем та 244500 грн. за штрафними санкціями.

Позивач не погоджується з висновками податкового органу про нікчемність правочину, укладеного з ПП ВКФ «Еквілунс» (договору поставки № 107-09 від 05.05.2009 року), вважає, що сторони договору в повному обсязі виконали свої зобов'язання, що підтверджується відповідними первинними бухгалтерськими документами. Переконаний, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені з порушенням норм законодавства, а тому підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Представники позивача в судовому засіданні адміністративний позов підтримали з підстав, викладених у позовній заяві, просили позов задовольнити. При цьому, зазначили, що на їх підприємстві зареєстровано до 400 працівників.

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали, подали до суду письмові заперечення в яких зазначили, що перевіркою повноти визначення суми податку на додану вартість, встановлено його заниження всього у сумі 978 000 грн., у тому числі за травень 2009 р. в сумі 326 000 грн., за червень 2011 р. в сумі 326 000 грн., за липень 2011 р. в сумі 326 000 грн. чим порушено ст.3, ст.4, п.п.7.4.1, пп.7.4.5, п.7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. №168/97-ВР. Під час проведення перевірки встановлено взаємовідносини між ТзОВ «ВМП" та ПП ВКФ «Еквілунс». Також за висновками перевірки встановлено нереальність, безтоварність операцій по придбанню харчових добавок та стабілізатора у ПП «ВКФ «Еквілунс» .

Згідно даних перевірки, зокрема пояснень директора ТзОВ «ВМП» ОСОБА_6, завскладу ОСОБА_7, комірників ОСОБА_8, ОСОБА_9, висновку спеціаліста, що підпис в угоді зроблено не директором ПП ВКФ «Еквілунс» ОСОБА_10, відсутність товарно-транспортних накладних, неможливість застосування у виробництві такої кількості харчової добавки, що придбана у контрагента податковою інспекцією зроблено висновок про нікчемність вищевказаної угоди.

З урахуванням наведеного представники відповідача просили суд в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити з огляду на наступне.

Судом встановлено, що Нововолинською ОДПІ проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТзОВ "ВМП" в період з 13.04.2012 по 17.04.2012 року щодо взаємовідносин з ПП ВКФ «Еквілунс» за період з 2 по 3 квартали 2009 року.

За результатами даної перевірки складено акт № 177/11/22/36266887 від 17.04.2012 року про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «ВМП» щодо взаємовідносин та взаєморозрахунків з ПП ВКФ «Еквілунс». В акті перевірки зафіксовано порушення позивачем пп. 14.1.27, п.14.1 ст. 14, ст. 22, ст. 23, ст. 134, п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України, саме: заниження задекларованих сум податку на прибуток на загальну суму 1 222 500 грн.; порушення п.185.1 ст. 185, п.198.2, п. 198.6, ст. 198 Податкового кодексу України, яке виразилося у завищенні від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість за травень 2009 року в сумі 326 000 грн., заниженні позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість за червень 2009 року в сумі 326 000 грн., завищенні від'ємного значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість за травень 2009 року в сумі 326 000 грн., що призвело до завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду та порушення ст.ст. 203, 215, 216,228, ст. 662, 665 та ст. 656 Цивільного кодексу України в частині вчинення правочинів між ТзОВ «ВМП» та ПП ВКФ «Еквілунс» при придбанні та продажу товарів, як таких, що не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними.

На підставі акту перевірки № 177/11/22/36266887 від 17.04.2012 року Нововолинською ОДПІ винесені податкові повідомлення - рішення від 28.04.2012 року №0000062201/129, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 1 528 125 грн. з яких 1222500 грн. за основним платежем та 305625 грн. за штрафними санкціями та №0000072201/130, яким ТзОВ «ВМП» визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в розмірі 1222500 грн. з яких 978000 грн. за основним платежем та 244500 грн. за штрафними санкціями.

Позивач не погоджуючись із винесеними податковими повідомленнями-рішеннями подав скаргу до Державної податкової служби у Волинській області про їх скасування.

Рішенням ДПС у Волинській області від 30.05.2012 року № 2165/10/10-206 відповідача зобов'язано провести повторну виїзну позапланову перевірку ТзОВ «ВМП» щодо взаємовідносин та взаєморозрахунків з ПП ВКФ «Еквілунс».

На виконання даного рішення в період з 19.06.2012 року по 25.06.2012 року Нововолинською ОДПІ ОДПІ було проведено повторно документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ «ВМП» щодо взаємовідносин з ПП ВКФ «Еквілунс» за період з 01.04.2009 року по 31.03.2012 року. За результатами перевірки складено акт № 337/26/22/36266887 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «ВМП» щодо взаємовідносин та взаєморозрахунків з ПП ВКФ «Еквілунс» від 27.06.2012 року, яким як зауважує позивач підтверджено висновки акту перевірки № 177/11/22/36266887 від 17.04.2012 року.

Даним актом зафіксовано порушення позивачем пп. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», порушення ст. 3, ст.4, пп.7.4.1, пп. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке виразилося у завищенні від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість за травень 2009 року в сумі 326 000 грн., заниженні позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість за червень 2009 року в сумі 326 000 грн., завищенні від'ємного значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість за травень 2009 року в сумі 326 000 грн. та порушення ст.ст. 203, 215, 216,228, ст. 662, 665 та ст. 656 Цивільного кодексу України в частині вчинення правочинів між ТзОВ «ВМП» та ПП ВКФ «Еквілунс» при придбанні та продажу товарів, як таких, що не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними.

Не погоджуючись із висновками акту перевірки № 337/26/22/36266887 від 27.06.2012 року позивачем 06.07.2012 року було подано заперечення до Нововолинської ОДПІ та ДПС у Волинській області.

З матеріалів справи вбачається, що за результатами розгляду первинної скарги ТзОВ «ВМП» ДПС у Волинській області від 05.07.2012 року винесено рішення № 2778/10/10-206, яким оскаржувані податкові повідомлення - рішення від 28.04.2012 року №0000062201/129, №0000072201/130 залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення.

На дане рішення та податкові повідомлення - рішення від 28.04.2012 року №0000062201/129, №0000072201/130 позивачем було подано скаргу до ДПС України. Рішенням ДПС України № 164/0/6-12/10-2115 від 09.08.2012 року оскаржуване рішення ДПС У Волинській області та податкові повідомлення - рішення були залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення.

Суд не погоджується з висновками Нововолинської ОДПІ викладеними у актах перевірки № 177/11/22/36266887 від 17.04.2012 року та № 337/26/22/36266887 від 27.06.2012 року стосовно того, що проведені господарські операції між ТзОВ "ВМП" та ПП ВКФ «Еквілунс» не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені договором поставки № 107-09 від 05.05.2009 року, а податкові повідомлення рішення від 28.04.2012 року №0000062201/129, №0000072201/130 винесені на підставі акту перевірки № 177/11/22/36266887 від 17.04.2012 року вважає такими, що підлягають скасуванню з огляду на наступне.

В судовому засіданні встановлено, що 05.05.2009 року між позивачем та ПП ВКФ «Еквілунс» укладено договір поставки № 107-09 від 05.05.2009 року, згідно якого ПП ВКФ «Еквілунс» - (постачальник) зобов'язується постачати та передавати у власність ТзОВ "ВМП"- (покупця) товар, а саме: спеції, прянощі, суміші спецій та прянощів, харчові композиції, білкові продукти, каррагинани, харчові волокна, харчові барвники, стабілізатори кольору та інші харчові добавки (п. 1.2 договору) .

Суд вважає, що посилання відповідача на недійсність правочину - вищевказаного договору поставки, який не спрямований на настання правових наслідків, що обумовлений ним та суперечність ЦК України, є надуманим. Так, реальність настання правових наслідків договору підтверджується в першу чергу з дослідженими звітами на списання позивачем у виробництво харчових добавок та спецій, отриманих від ПП ВКФ «Еквілунс» які надавалися під час проведення перевірки. Дані з них прямо вказують на товарність операцій по вищевказаному договору поставки. Відсутність товарно-транспортних документів на поставку товару не може бути доказом відсутності реального настання правових наслідків. Так, згідно розділу «5» договору зазначено місце поставки покупцю і за умовами договору, транспортних документів на отриманий товар позивач не вимагав у постачальника.

На виконання умов даного договору згідно первинних фінансово-господарських документів, встановлено, що ПП «ВКФ «Еквілунс» постачало ТзОВ «ВМП» харчові добавки «ДераРом LM» в кількості 30 000 кг. та стабілізатор «Фрішин Лонг Лайн» в кількості 6 000 кг., що підтверджується підтверджуються виписаними податковими накладними ТзОВ "ВМП" його контрагентом за період з травня 2009 року по липень 2009 року, а саме: № 369 від 06.05.2009 року на суму 250000 грн. в тому числі ПДВ на суму 50000 грн.; № 370 від 07.05.2009 року на суму 250000 грн. в тому числі ПДВ на суму 50000 грн.; № 371 від 07.05.2009 року на суму 190000 грн. в тому числі ПДВ на суму 38 000 грн.; № 372 від 08.05.2009 року на суму 250000 грн. в тому числі ПДВ на суму 50000 грн.; № 373 від 12.05.2009 року на суму 250000 грн. в тому числі ПДВ на суму 50000 грн.; № 374 від 12.05.2009 року на суму 190000 грн. в тому числі ПДВ на суму 38 000 грн.; № 375 від 14.05.2009 року на суму 250000 грн. в тому числі ПДВ на суму 50000 грн.; № 376 від 05.06.2009 року на суму 250000 грн. в тому числі ПДВ на суму 50000 грн.; № 377 від 08.06.2009 року на суму 250000 грн. в тому числі ПДВ на суму 50 000 грн.; № 378 від 08.06.2009 року на суму 190000 грн. в тому числі ПДВ на суму 38 000 грн.; № 379 від 10.06.2009 року на суму 250000 грн. в тому числі ПДВ на суму 50000 грн.; № 380 від 10.06.2009 року на суму 190000 грн. в тому числі ПДВ на суму 38000 грн.; № 381 від 12.06.2009 року на суму 250000 грн. в тому числі ПДВ на суму 50 000 грн.; № 382 від 12.06.2009 року на суму 250000 грн. в тому числі ПДВ на суму 50 000 грн.; № 383 від 08.06.2009 року на суму 190000 грн. в тому числі ПДВ на суму 38 000 грн.; № 384 від 03.07.2009 року на суму 250000 грн. в тому числі ПДВ на суму 50000 грн.; № 385 від 07.07.2009 року на суму 250000 грн. в тому числі ПДВ на суму 50000 грн.; № 386 від 09.07.2009 року на суму 190000 грн. в тому числі ПДВ на суму 38 000 грн.; № 387 від 14.07.2009 року на суму 250000 грн. в тому числі ПДВ на суму 50 000 грн.; № 388 від 16.07.2009 року на суму 250000 грн. в тому числі ПДВ на суму 50 000 грн.; № 389 від 20.07.2009 року на суму 250000 грн. в тому числі ПДВ на суму 50000 грн.

Правове регулювання віднесення сум ПДВ до податкового кредиту до 01.01.2011 року здійснювалось Законом України "Про податок на додану вартість". З 01.01.2011 року правові підстави віднесення сум податку до податкового кредиту регламентовано нормами ПК України.

Відповідно до пунктів 7.1, 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03 квітня 1997 року N 168/97-ВР (далі - Закон України N 168/97-ВР, в редакції чинні на час виникнення спірних правовідносин) поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

З матеріалів справи вбачається, що виписані ПП «ВКФ «Еквілунс» позивачу податкові накладні відповідають вимогам вищевказаної норми Закону.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7. Закону України N 168/97-ВР передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України N 168/97-ВР якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно звітів про випуск продукції ТзОВ «ВМП» було вироблено всього готової продукції: за період з 01.05.2009 року по 31.05.2009 року - 811 072 кг.; за період з 01.06.2009 року по 30.06.2009 року - 861 840 кг.; за період з 01.07.2009 року по 31.07.2009 року - 850 485 кг.; за період з 01.08.2009 року по 31.08.2009 року - 706 084 кг.

З дослідженої в судовому засіданні довідки ТзОВ «ВМП» № 2009 від 19.09.2012 року вбачається, що за даними статистичної звітності за період з травня 2009 року по квітень 2010 року по групі «Ковбасні вироби» було виготовлено продукції 10780000 кг.

Статтею 1 Закону України № 996-ХІV та підпункту 1.2 пункту 1 і підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за №168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до положень пункту 2 підпункту 2.16. вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції що суперечать законодавчим і нормативним актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Таким чином, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Таким чином, наявність первинних документів бухгалтерського обліку - податкових накладних та накладних, які підтверджують факт придбання товару та документів, які підтверджують використання придбаної продукції в господарській діяльності - звітів про партії номенклатури по номенклатурі та звітів про випуск продукції вказує на те, що ТзОВ «ВМП» правомірно сформовано податковий кредит та задекларовано суми податку на прибуток у перевіряємому податковим органом періоді.

Не відповідають дійсності зазначення податковою інспекцією, що TзOB «ВМП» на запит інспекції не надало документів, що підтверджують відповідну якість та дозвіл на використання товару, передбачених пп.2.3 договору поставки від 05.05.2009 року №107-09, не надало документів на підтвердження транспортування товару та його подальше використання в господарській діяльності, хто, яким транспортом, за чий рахунок здійснював транспортування ТМЦ, відсутні товарно-транспотні накладні, шляхові листи, акти на списання пального та акти приймання-передачі товарів. Також відсутні сертифікати відповідності, посвідчення якості, технічні паспорти, довідки про відповідність ТМЦ нормам ДСТУ чи ТУ».

Так, в запереченнях ТзОВ «ВМП» вказує, що відповідно до п. 73.3. ст. Податкового Кодексу України пояснює слідуюче: органи державної податкової служби мають право звернутися до платників -датків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації, необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження. Вичерпний перелік інформації, що надається на запит органу державної податкової служби платником податків визначений п.72.1.1. Податкового Кодексу. До такої відноситься інформація:

а) що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах;

б) що міститься у наданих великими платниками податків в електронному вигляді копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування;

в) про фінансово-господарські операції платників податків;

г) про застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Відповідність товару певним вимогам підтверджується шляхом стандартизації, яка здійснюється згідно Закону України від 17.05.2001 р. «Про підтвердження відповідності». Сертифікат відповідності - це документ, виданий спеціально уповноваженим на це органом (таким органом є Держстандарт України), який засвідчує, що продукція або послуга належно ідентифікована і відповідає конкретному стандарту або іншому нормативному документу. Гігієнічний висновок - офіційний документ, який засвідчує, що продукція відповідає санітарно-гігієнічним вимогам, нормам і правилам і є дозволом на виробництво і використання продукції в Україні. Гігієнічний висновок - документ, який ов'язково додається до Сертифіката. Їх видача передбачена Законом України від 17.05.2001 р. «Про підтвердження відповідності», Законом України «Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини N 771/97-ВР -від 23 грудня 1997 року та Положенням про порядок видачі Гігієнічного висновку державної санітарно-гігієнічної експертизи на продукцію в органах, установах та закладах державної санітарно-епідеміологічної служби, що затверджене Положенням Міністерства охорони здоров'я України №190 від 20.10.1995 року. Документи: сертифікат відповідності, гігієнічний висновок призначені для посвідчення будь-якого товару на відповідність обов'язковим вимогам нормативних документів.

Судом встановлено, що позивачем як у відповідях на запит податкової інспекції від 15.03.12 року №393/22-111 так і в скарзі до ДПС України за вих. №1469/1 від 17 липня 2012 року вказувалось, що сертифікати відповідності та гігієнічні висновки, на придбані у ПП «ВКФ«Еквілунс» спеції та харчові добавки, приходили на ТзОВ «ВМП» разом з товаром та зберігались протягом строку використання товару у виробництві, тобто протягом 2009-2010 років.

Крім того з дослідженої в судовому засіданні відповіді на запит позивача лікаря державної ветеринарної медицини Талерчука В.Ф. встановлено, що на отримані від ПП «ВКФ«Еквілунс» з травня по липень 2009 року спеції та торгові добавки «ДераРом LM», «Фрішин Лонг Лайн» ветеринарні свідоцтва (сертифікати) після закінчення терміну їх використання не збереглись, оскільки згідно п.6.2 Порядку видачі ветеринарних документів затверджених Наказом Держкомітету ветеринарної медицини України № 85 від 13.04.2009 року їх зберігання дорівнює періоду реалізації харчових продуктів.

Як встановлено в судовому засіданні, що й не заперечується сторонами, придбані у контрагента ПП «ВКФ«Еквілунс» товари були використані за період з травня 2009 року по квітень 2010 року.

Посилання податкової інспекції в своїх запереченнях на лист Департаменту митних інформаційних технологій Державної митної служби України № 18/15.6 від 25.05.2012 року про те, що за період з січня по липень 2009 року на територію України імпортувало харчові добавки «ДераРом LM» (як офіційний імпортер) лише ТзОВ «Дера», яким ввезено 4220 кг., як на підставу недійсності договору між ПП «ВКФ«Еквілунс» та позивачем про поставку 30000 кг. добавки і 6000 кг. стабілізатора не є підставним і є лише припущенням, оскільки в даній інформації не вказується, що ця добавка була саме бельгійського виробництва, а інспекцією не подано доказів про те з якої країни ще надходили харчові добавки на адресу ПП «ВКФ«Еквілунс».

Суд вважає, що посилання в акті перевірки про недійсність правочину на вказівку про дозування 2 грам харчової добавки на 1 кг. готової продукції і наступне неспівпадання даних про кількість готової продукції з кількістю використаних добавок не може бути належним доказом недійсності правочину, оскільки таке дозування є всього лише рекомендаціями заводу - виробника, а з досліджених в судовому засіданні Технічних умов на виробництво ковбасних виробів, які погоджені у встановленому законодавством порядку для ТзОВ «ВМП» вбачається, що цей рівень дозування розрахований на м'ясні продукти без використання наповнювачів, а в ковбасних продуктах економ-класу може досягати до 10 грам на кілограм фаршированої маси.

Також не відповідає дійсності твердження посадових осіб інспекції про невідповідність документів про подальше використання харчових добавок через наявність різних показників на їх списання, оскільки, як встановлено в судовому засіданні податковим органом використовувались в акті перевірки показники з різних місць зберігання. Так, звіт по партії номенклатури, що містить більше значення кількості харчової добавки відноситься до складу підприємства. Звіт руху спецій та харчових добавок є документом, що відноситься до складу виробничого підрозділу і тому він показує меншу кількість цієї харчової добавки.

Зазначення представника податкової інспекції на копію висновку спеціаліста почеркознавчого дослідження № 54/15/6-48 від 20.06.2012 року УСБУ у Волинській області за яким встановлено, що договір поставки між ПП «ВКФ«Еквілунс» і ТзОВ «ВМП» та ряд податкових накладних підписані не директором ПП «ВКФ«Еквілунс» ОСОБА_10, а іншою особою з наслідуванням її підпису, як підставу для недійсності угоди не може бути належним доказом, оскільки доказів того, що директор ПП «ВКФ«Еквілунс» ОСОБА_10 сама не підписувала вищевказані документи не надано. Крім того, даний висновок не скріплений печаткою установи в якій працює спеціаліст, що викликає сумнів у його дійсності.

Посилання в акті перевірки на пояснення завскладу ОСОБА_7, комірників ОСОБА_9, ОСОБА_8 про те, що в накладних про отримання харчових добавок в 2009 році від ПП «ВКФ«Еквілунс» стоять не їх підписи не є підставним. Так, допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_7 підтвердила, що в 2009 році від ПП «ВКФ«Еквілунс» надходили харчові добавки і поряд з накладними отримувала як сертифікати відповідності на них так і податкові накладні та накладні про отримання товару на яких ставила свої підписи. Вказала, що якби не було товару то не було б підписів про отримання товару. Щодо твердження про те, що на представлених для огляду працівниками податкової міліції накладних у поясненнях вказала, що стоїть не її підпис, зазначила, що працівниками міліції давались для огляду не оригінали, а якісь незавірені у встановленому порядку ксерокопії по яких не могла підтвердити справжність свого підпису.

Суд вважає посилання відповідача в акті перевірки на порушення кримінальної справи відносно службових осіб ПП «ВКФ«Еквілунс» та невстановлення за актом перевірки Ленінської МДПІ від 20.07.2010 року ПП «ВКФ«Еквілунс» за своїм місцезнаходженням, як підстави для недійсності правочину, не ґрунтується на вимогах законодавства. Так, з оглянутої в судовому засіданні копії постанови про порушення кримінальної справи вбачається, що вона порушена по факту фіктивного підприємництва за ст.. 205 ч.2 Кримінального кодексу України відносно невстановлених осіб, які створили ПП «ВКФ«Еквілунс» і на даний час доказів пред'явлення обвинувачення та їх засудження - не надано. Крім того, з дослідженої в судовому засіданні ухвали Вищого адміністративного суду України від 31.01.2012 року в справі № К-28564/10 за позовом ПП «ВКФ«Еквілунс» до Ленінської МДПІ вбачається, що постанову Луганського окружного адміністративного суду від 07.10.2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.12.2009 року за якими зобов'язано Ленінську МДПІ відновити реєстрацію ПП «ВКФ«Еквілунс» як платника податку на додану вартість з 31.07.2009 року залишено в силі, чим заперечується посилання податкової інспекції на фіктивність даного підприємства.

З огляду на викладене суд вважає доводи представників відповідача стосовно порушення формування податкового кредиту та заниження сум податку на прибуток у зв'язку з нікчемністю правочинів - безпідставними та необґрунтованими виходячи з наступного.

Відповідно до ст.204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), зокрема це: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Також ч.3 ст.228 ЦК України передбачено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Відповідно до статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути, на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади, визнано судом недійсним повністю або в частині.

Необхідними умовами для визнання зобов'язання недійсним відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України є, зокрема, його вчинення з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність вчинення зобов'язання і суперечність його мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження реальності господарських операцій між ТзОВ "ВМП" та ПП ВКФ «Еквілунс» відповідно до умов договору № 107-09 від 05.05.2009 року позивачем надані видаткові накладні, та податкові накладні за період з травня 2009 року по липень 2009 року.

Судом досліджені первинні документи, що містять відомості про обставини, які є предметом доказування у цій справі, та пов'язані з рухом активів, виконанням зобов'язань, відповідають змісту, відображеному в укладеному платником податку договорі, та підтверджують обґрунтованість визначення податкового кредиту з податку на додану вартість та податку з доходів підприємств.

Первинні документи відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та підпункту 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704.

На думку суду, позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження того, що господарські операції між ТзОВ "ВМП" та ПП ВКФ «Еквілунс» носили реальний характер, послуги були виконані належним чином та були отримані товарно-матеріальні цінності, які згодом використані у виробництві позивачем.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки в судовому засіданні представниками відповідача не доведено правомірності винесення Нововолинської ОДПІ податкових повідомлень-рішень від 28.04.2012 року №0000062201/129 та №0000072201/130, тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені необхідними доказами, доведені в судовому засіданні, а тому підлягають до задоволення.

Так як представник позивача в судовому засіданні відмовився від стягнення сплаченого судового збору то сплачений судовий збір позивачу не присуджується.

Керуючись статтями 11, 17, 71, 158, частиною 3 статті 160, статтями 162, 163, 186 КАС України, на підставі пунктів 7.1, 7.2 та підпунктів 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", статей 54, 123, 138, 139 та 198 Податкового кодексу України, статей 201, 203, 215, 216 та 228 Цивільного Кодексу України, статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», статей 1 та 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати податкові повідомлення - рішення Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби від 28.04.2012 року №0000062201/129 та №0000072201/130.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 24 вересня 2012 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий С.Ф. Костюкевич