Постанова № 26513812, 16.10.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-5460/11/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Терлецька О.О.,

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"16" жовтня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого -судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Аліменка В.О., Кучми А.Ю.,

за участю секретаря: Прищепчука А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 28 травня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аарон Логістик Компані»до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень від 01.06.2011 року №0000013500, №0000023500,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень від 01.06.2011 року №0000013500, №0000023500.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 28 травня 2012 року позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 28 травня 2012 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у період з 22.04.2011 року по 29.04.2011 року посадовою особою Державної податкової адміністрації в Київській області проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ «Аарон Логістік Компані»з питань правильності обчислення та своєчасності сплати до державного бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість під час взаєморозрахунків з ПП «Тодель - 17»за період з 01.04.2008 року по 31.12.2010 року; за наслідками перевірки складено акт від 11.05.2011 року №12/35-022/35115908.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 41875,00 грн., у тому числі за ІV квартал 2008 року на 8375,00 грн., за І квартал 2009 року на 16750,00 грн., за ІІ квартал 2009 року на 16750,00 грн.; порушення позивачем пп. 7.2.1, пп. 7.2.3, пп. 7.2.6 п. 72, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 33500,00 грн., у тому числі за листопад 2008 року на 6700,00 грн., за період січня -квітня 2009 року по 6700,00 грн.

В обґрунтування заниження податку на прибуток та податку на додану вартість орган державної податкової служби посилається на нікчемність правочину укладеного між позивачем та ПП «Тодель-17», оскільки постановою Ленінського районного суду м. Луганська від 13 серпня 2010 року ПП «Модель-17»встановлено, що ПП «Тодель-17»було стравлено як фіктивний суб'єкт підприємницької діяльності, у зв'язку із чим останнє не могло здійснювати поставку послуг.

01 червня 2011 року Броварською ОДПІ Київської області винесені податкові повідомлення -рішення:

- №0000013500, яким на підставі акту перевірки за виявлені порушення позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 52343,75 грн., у тому числі за основним платежем 41875,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 10468,75 грн.;

- №0000023500, яким на підставі акту перевірки за виявлені порушення позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 41875,00 грн., у тому числі за основним платежем 33500,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 8375,00 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем документи підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, тому останнім правомірно сформовані дані податкового обліку по господарським операціям з ПП «Тодель-17».

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Під час розгляду зазначеної справи колегія суддів вважає необхідним дослідження реальності здійснення господарських операцій позивача, на підставі яких ним були сформовані дані податкового обліку на підтвердження даних податкового обліку суд може прийняти лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Частиною 2 ст. 3 цього Кодексу передбачено, що господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва -підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція -дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Так, розглядаючи реальність господарської операції позивача з ПП «Тодель-17», на підставі якої позивачем було сформовано дані податкового обліку, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 01 листопада 2008 року між позивачем (орендар) в особі директора Коржа Олександра Леонідовича та ПП «Тодель-17»(орендодавець) в особі директора Купченка Андрія Олександровича укладений договір оренди №32/11, відповідно до якого орендодавець надає орендарю на умовах оренди частину складських приміщень та обладнання складу і автомобільних ваг для складування та зберігання техніки та промислових товарів загальною площею 586 м2 за адресою: м. Київ, пров. Ясинуватський, 11 та надає послуги, зв'язані з прийманням, зберіганням, охороною та відпуском матеріальних цінностей, що належать орендарю та зберігаються на орендує мій ним площі (т. 1 а.с. 132 -133).

Згідно акту прийому передачі нерухомого майна в оперативну оренду від 01 листопада 2008 року орендодавець передав позивачу частину складських приміщень -586 м2, обладнання складу та автомобільні ваги (т. 1 а.с. 134).

На підтвердження виконання договору позивачем надані акти здачі -прийняття робіт (надання послуг) від 28.11.2008 року б/н, від 01.01.2009 року №0101-1, від 01.02.2009 року №0102-1, від 02.03.2009 року №0203-1, від 01.04.2009 року №0104-1 (т. 1 а.с. ) та податкові накладні від 28.11.2008 року №2811-2, від 01.01.2009 року №0101-1, від 01.02.2009 року №0102-1, від 02.03.2009 року №0203-1, від 01.04.2009 року №0104-1 (т. 1 а.с. 160 - 164).

Суми витрат та податку на додану вартість, що визначені в актах здачі -прийняття робіт та податкових накладних, були віднесені позивачем відповідно до валових витрат та до податкового кредиту, що не заперечується сторонами.

Згідно акту перевірки розрахунки між позивачем та ПП «Тодель-17»за послуги проводились у безготівковій формі. Станом на кінець періоду, що перевірявся, кредиторська заборгованість по розрахунках з ПП «Тодель-17»становить 62800,00 грн. (т. 1 а.с. 135 -139).

Колегія суддів вважає, що під час встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість обов'язковому з'ясуванню підлягає наявність основних фондів, у тому числі в даному випадку наявність у ПП «Тодель-17»складських приміщень для надання їх в оренду.

Так, на думку колегії суддів, з наданого позивачем договору не можливо зрозуміти у чий власності перебуває частина орендованого приміщення; крім того, у договорі відсутні будь -які характеризуючи ознаки складського приміщення; не зазначено будь -яких уточнюючих даних складського приміщення; також позивачем не підтверджено, які саме обладнання складу було надано йому орендодавцем.

Колегія суддів не приймає до уваги як належний доказ у справі надані позивачем фотокартки (а.с. 145 -148), оскільки не є можливим ідентифікувати зображений на них об'єкт як зазначене складське приміщення.

Також колегія суддів не приймає до уваги на підтвердження використання у своїй господарській діяльності наданий позивачем договір про надання послуг №02-16/09 АА від 15.11.2008, укладений між позивачем та ТОВ «Бізнес Тюнінг Центр», відповідно до якого позивач зобов'язувався надати ТОВ «Бізнес Тюнінг Центр»транспортно-експедиторські послуги та послуги зі зберігання вантажу та складені на виконання цього договору товарні накладні та товарно - транспортні накладні, оскільки відповідно до зазначених документів пунктом розвантаження є склад №1 за адресою м. Київ, пров. Ясинуватський, 11, в той час як предметом спірного правочину є частина складського приміщення без зазначення будь -якого номеру.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачем не доведений факт придбання послуг у ПП «Тодель-17», тому договір від 01.11.2008 року №32/11 не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина 5 статті).

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

При цьому, колегія суддів вважає, що при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Як вбачається з акту перевірки та з матеріалів справи, постановою Ленінського районного суду м. Луганська від 13 серпня 2010 року у кримінальній справі №1-801/2010 за обвинуваченням ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні злочину, що передбачений ч. 1 ст. 105 Кримінального кодексу України, звільнено ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності у зв'язку із актом амністії (т. 1 а.с. 99 -100), тобто за нереабілітуючими обставинами.

Під час розгляду кримінальної справи, судом було встановлено, що ОСОБА_6 був формальним директором придбаного ним ПП «Тодель-17», та з метою прикриття незаконної діяльності повинен був укладати від його ім'я фіктивні договори з фізичними та юридичними особами.

Таким чином, з наведеного вбачається, що ПП «Тодель-17»було створено як фіктивний суб'єкт підприємницької діяльності, який в подальшому використовувався з метою прикриття незаконної діяльності.

Отже, якщо фактичного здійснення господарської операції не відбулось, як встановлено колегією суддів, відповідні документи не можуть вважатися первинним документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбаченні чинним законодавством.

Тому, відповідно, позивач неправомірно сформував валові витрати та податковий кредит на підставі господарських операцій з ПП «Тодель-17».

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Отже, аналіз норм Закону України «Про податок на додану вартість»дає підстави зробити висновок, що цим Законом передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку -покупця належно оформленої податкової накладної.

При цьому колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що органом державної податкової служби, як суб'єктом владних повноважень доведено, що правочини позивача з ПП «Тодель-17»спрямований на не реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції необґрунтовано встановив неправомірність податкових повідомлень -рішень від 01.06.2012 року №0000013500, №0000023500.

Підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, відповідно до п. 1 та п. 4 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні постанови неповно з'ясовані обставини справи, що мають значення для справи та порушено норми матеріального права, в зв'язку з чим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 28 травня 2012 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Постанову у повному обсязі складено 22.10.2012 року)

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Аліменко В.О.

Кучма А.Ю.