Постанова № 26510751, 19.10.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" жовтня 2012 р. Справа № 5023/3045/12

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Шевель О. В., суддя Гетьман Р.А. , суддя Слободін М.М.

при секретарі Сіренко К.О.

за участю представників сторін:

позивача –не з’явився,

відповідача –не з’явився,

прокурора –не з’явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №2849 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 06.08.2012р. у справі № 5023/3045/12

за позовом Заступника військового прокурора Центрального регіону України, м. Київ, в інтересах держави в особі Державного господарського об’єднання Міністерства оборони України Концерн “Воєнремсервіс”, м.Київ,

до Казенного підприємства “Зміївський ремонтний енергомеханічний завод”, м. Зміїв Харківської області

про стягнення заборгованості в сумі 240000,00 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 06.08.2012р. (суддя Френдій Н.А.) позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 240000,00 грн. заборгованості. Стягнуто з відповідача на користь Державного бюджету України 4800,00 грн. судового збору.

Відповідач з рішенням місцевого господарського суду не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи.

Скаргу обґрунтовує тим, що статутними документами як позивача, так і відповідача передбачено, що відрахування у фонд органу управління (позивача) здійснюється з чистого прибутку підприємств-учасників концерну, а, зважаючи на відсутність чистого прибутку відповідача у спірний період, у нього відсутні підстави здійснювати перерахування коштів позивачу, через що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

На підтвердження вимог апеляційної скарги в судове засідання 02.10.2012 р. відповідачем надано копію статуту підприємства, копію акту ревізії КРУ та звіти про фінансові результати за 2008 – 2011 роки, які підтверджують викладені в апеляційній скарзі доводи щодо відсутності чистого прибутку у спірний період.

У поясненнях, які надійшли до суду 16.10.2012 р., відповідач додатково посилається на те, що на підприємстві з 2008 р. та по теперішній час існує заборгованість по заробітній платі.

Позивач у судові засідання апеляційного господарського суду не з’являвся, 15.10.2012 р. надав відзив на апеляційну скаргу, в якому проти апеляційної скарги заперечує та просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись, зокрема, на те, що статут вказує на два альтернативних джерела фінансування Концерну його учасниками, і ці джерела не взаємовиключають одне одного: при відсутності чистого прибутку фінансування провадиться з доходу. При цьому Статут не звільняє учасника від обов’язкової оплати відрахувань при відсутності у нього прибутку, а тільки передбачає порядок фінансування вказаних відрахувань (зокрема з доходу або чистого прибутку).

Як зазначає позивач, ані Статутом, ані рішеннями Правління Концерну не прив’язується розмір відрахувань до отримання прибутку, а встановлюється їх розмір у твердій сумі на рік. Отже, враховуючи, що у відповідача був відсутній чистий прибуток, однак був дохід, то він зобов’язаний був здійснювати відрахування, передбачені рішеннями правління Концерну. Таким чином, як зазначає позивач, в даному випадку мають місце майново-господарські зобов’язання, що виникли із закону, що регулює господарську діяльність, а тому обов’язок підприємств –учасників Концерну щодо фінансування витрат на утримання апарату управління Концерну та оплату праці працівників апарату управління Концерну випливає безпосередньо з положень чинного законодавства України і є безумовним.

У поданому відзиві позивач просить слухання справи проводити без участі його представника.

Прокурор та представник відповідача у судове засідання 16.10.2012 р. не з’явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином ухвалою суду від 02.10.2012р. (відповідна ухвала направлена на адреси прокурора та відповідача, зазначені у позовній заяві та апеляційній скарзі).

Зважаючи на належне повідомлення прокурора, позивача та відповідача про час та місце засідання суду, а також те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов’язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу відповідача за відсутності його представника та представників позивача і прокурора, за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

В липні 2012р. заступник військового прокурора Центрального регіону України звернувся до господарського суду Харківської області з позовом в інтересах держави в особі Державного господарського об'єднання Міністерства оборони України Концерн "Воєнремсервіс" до Казенного підприємства "Зміївський ремонтний енергомеханічний завод" про стягнення заборгованості по виплаті відрахувань на утримання апарату управління Концерну та оплату праці працівників апарату управління Концерну за 2008 - 2011 роки.

Позов обґрунтовано тим, що відповідач, який є учасником концерну, протягом спірного періоду не сплачує витрати на утримання апарату концерну.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та не заперечується сторонами, Концерн "Воєнремсервіс" є державним господарським об'єднанням, заснованим на державній власності і створеним на підставі наказу Міністра оборони України № 311 від 07.06.2005р. Концерн належить до сфери управління Міністерства оборони України та здійснює свою діяльність на основі та відповідно до законодавства України і Статуту Концерну, який затверджується уповноваженим органом управління - Міністерством оборони України.

Відповідно до п. 1.4. Статуту Концерну "Воєнремсервіс", затвердженого наказом Міністра оборони України № 311 від 07.06.2005р., до складу Концерну входять підприємства - учасники, серед яких є і Казенне підприємство "Зміївський ремонтний енергомеханичний завод".

Відповідно до ч. 4 ст. 122 ГК України управління державним господарським об'єднанням здійснюють правління об'єднання і генеральний директор об'єднання, який призначається на посаду та звільняється з посади органом, що прийняв рішення про утворення об'єднання. Склад правління визначається статутом об'єднання. Порядок управління державним господарським об'єднанням визначається статутом об'єднання відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГК України учасники об'єднання підприємств можуть вносити на умовах і в порядку, передбачених його установчими документами, майнові внески (вступні, членські, цільові тощо).

Відповідно до розділу 4 Статуту Концерну "Воєнремсервіс" ("Органи управління Концерну"), управління оперативною діяльністю Концерну здійснює правління Концерну і генеральний директор Концерну.

Відповідно до п.4.4 Статуту правління на своїх засіданнях, зокрема, затверджує структуру і чисельність апарату управління Концерну, кошторис витрат на його утримання.

Відповідно до п.4.8. Статуту Концерну "Воєнремсервіс" витрати на утримання апарату управління Концерну покриваються за рахунок доходу, одержаного в результаті його самостійної діяльності та відрахувань від чистого прибутку Учасників.

Відповідно до п.7.5 Статуту Концерну "Воєнремсервіс" джерелом коштів на оплату праці працівників апарату управління Концерну є частина доходу, одержаного в результаті його господарської діяльності та відрахувань від доходів Учасників.

Судом першої інстанції також вірно встановлено, що у спірний період правлінням концерну було прийнято ряд рішень, якими, в т.ч. було визначено порядок розподілу коштів, які підлягають перерахуванню підприємствами-учасниками Концерну на утримання апарату управління Концерну, зокрема:

протокольним рішенням правління Концерну № 4/07 від 21.11.2007р. на КП "Зміївський ремонтний енергомеханичний завод" було покладено обов'язок у 2008р. щомісячно перераховувати Концерну 10000,00 грн. (додаток № 3 до протоколу № 4/07 від 21.11.2007 р.);

протокольним рішенням правління Концерну № 01/09 від 21.01.2009р. відповідача зобов'язано щомісячно перераховувати Концерну 5000,00 грн. (додаток № 3 до протоколу № 01/09 від 21.01.2009 р.);

протокольним рішенням правління Концерну № 01/10 від 20.05.2010р. відповідача було зобов'язано щомісячно перераховувати Концерну 5000,00 грн. (додаток 3 до протоколу № 01/10 від 20.05.2010 р.);

абз.2 п.2 протокольного рішення правління Концерну №02/10 від 21.07.2010р. було визначено, що до прийняття рішенням Міністром оборони України щодо ліквідації ДГО "Концерн "Воєнремсервіс", фінансування витрат його апарату управління підприємства-учасники ДГО "Концерн "Воєнремсервіс" проводять в сумах та в строки, визначені рішенням правління Концерну від 20.05.2010 р. (протокол № 01/10 від 20.05.2010 р.).

З урахуванням положень наведених вище протоколів та часткової оплати відповідачем коштів у розмірі 10000,00 грн. (по 5000,00 грн. у січні та березні 2008 р.) прокурором і було заявлено до стягнення 240000,00 грн., що складається із 110000,00 грн. за 2008 р., 60000,00 грн. за 2009 р., 60000,00 грн. за 2010 р. та 10000,00 грн. за січень-лютий 2011 р.

Зважаючи на те, що заявлені до стягнення суми не були погашені відповідачем та доводи прокурора і позивача не були спростовані, 06.08.2012р. господарським судом Харківської області прийнято оскаржуване рішення, яким позов задоволено повністю.

Однак, колегія суддів не може погодитися з таким висновком місцевого господарського суду, оскільки такі висновки зроблені без повного та всебічного дослідження усіх фактичних обставин справи.

Так, як вже зазначалось вище, згідно з приписами чинного законодавства (ст. ст. 122, 123 ГК України) статутними документами позивача визначено порядок управління Концерном та порядок внесення коштів на утримання його апарату.

Зокрема, п.7.5 Статуту Концерну "Воєнремсервіс" передбачено, що джерелом коштів на оплату праці працівників апарату управління Концерну є відрахування від доходів Учасників.

П.4.8. Статуту Концерну "Воєнремсервіс" конкретизовано, що витрати на утримання апарату управління Концерну покриваються за рахунок доходу, одержаного в результаті його самостійної діяльності та відрахувань від чистого прибутку Учасників.

Відповідно до п.7.2 Статуту КП "Зміївський ремонтний енергомеханичний завод" відрахування у фонд органу управління здійснюється з чистого прибутку підприємства в розмірі 10%.

Таким чином, системний аналіз положень статуту позивача та відповідача дає підстави вважати, що витрати на утримання апарату управління Концерну покриваються за рахунок відрахувань від чистого прибутку учасників, який є складовою частиною загального доходу цих учасників.

Аналіз наявних у справі протоколів правління свідчить про те, що правлінням концерну на відповідних засіданнях дійсно було затверджено порядок розподілу коштів на утримання апарату управління на послідуючі роки у відповідній сумі. Разом з тим, у самих протоколах не передбачено механізму відрахувань (від яких сум такі кошти повинні перераховуватись).

Такий механізм визначено вищенаведеними положеннями статуту. Тобто, перерахування встановлених правлінням сум відрахувань здійснюється з чистого прибутку учасників позивача. За відсутності такого прибутку відсутнє джерело відрахувань.

Як вбачається із наданих відповідачем копій звітів про фінансові результати за 2008 -2011 р., у 2008 р. чистий прибуток підприємства становив 5000,00 грн., у 2009р.-2011р.р. чистого прибутку на підприємстві не було. Отже, у 2008 р. відрахування слід було робити виходячи з 5000,00 грн. чистого прибутку (відповідачем у 2008 р. сплачено позивачу 10000,00 грн.) У 2009 –2011 рр. джерело відрахувань було відсутнє.

Надані відповідачем докази також свідчать, що контрольно-ревізійним відділом в Зміївському районі було проведено ревізію фінансово-господарської діяльності відповідача та за наслідками проведеної ревізії складено акт ревізії №410-20/1 від 10.01.2009р. окремих питань фінансово-господарської діяльності казенного підприємства Міністерства оборони України "Зміївській ремонтний енергомеханічний завод" за період з 01.04.2007р. по завершений звітний період 2008р., в якому було встановлено, що згідно п.4.8 Статуту державного господарського об’єднання "Воєнремсервіс", витрати на утримання апарату управління Концерну передбачено покривати за рахунок доходу, одержаного в результаті його самостійної діяльності та відрахувань від чистого прибутку учасників. Втім, в порушення вищезазначеного, КП "ЗРЕМЗ" здійснив за рахунок інших операційних витрат перерахування коштів Концерну за період з 01.01.2007 по 01.10.2008 в розмірі 22000,00 грн. Також вказано, що вищезазначене здійснено в порушення п.5 ст.89 ГК України, так як зазначені витрати не передбачені фінансовими планами підприємства на 2007-2008 роки. Тобто, за наслідками проведеної перевірки встановлено, зокрема, незаконне перерахування коштів Концерну «Воєнремсервіс»в розмірі 22000,00 грн.

Що ж стосується посилання позивача на акт ревізії КРУ у м. Києві щодо окремих питань фінансово-господарської діяльності Концерну за 2009-2010 рр. – із наданих позивачем 1-ї, 5-ї та 14-ї сторінки цього акту не вбачається, що КРУ у м. Києві проводило перевірку правомірності здійснення відрахувань учасниками концерну та наявність чи відсутність у них чистого прибутку.

На підставі викладеного, колегія суддів, дослідивши всі належні докази, які мають відношення до даного спору, з урахуванням приписів ст.ст. 4-3, 32, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України, дійшла висновку, що оскільки обов’язок відповідача щодо витрат на утримання апарату управління Концерну здійснюється від чистого прибутку, а відповідно до звітів відповідача про фінансові результати за 2008р. чистий прибуток склав 5000,00 грн., а за період з 2009-2011р. чистого прибутку взагалі не було, колегія суддів вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню.

Щодо посилання позивача на ч.1 ст. 625 ЦК України, колегія суддів зазначає, що положеннями названої статті передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання, в той час як у даному конкретному випадку взагалі зобов’язання у відповідача не настало, оскільки відсутнє саме джерело відрахувань (чистий прибуток, від якого статутними документами передбачено здійснення відрахувань).

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, тому рішення господарського суду Харківської області від 06.08.12р. у справі № 5023/3045/12 слід скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Зважаючи на положення ч. 4 ст. 49 ГПК України судовий збір за подання апеляційної скарги підлягає стягненню з позивача.

Керуючись статтями 91, 99, 101, 102, п.2 статті 103, п.1 ч.1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу казенного підприємства “Зміївський ремонтний енергомеханічний завод” задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 06.08.12р. у справі № 5023/3045/12 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Державного господарського об'єднання Міністерства оборони України Концерн "Воєнремсервіс" (проспект Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168, р/р 26003190225100 в АКІБ «Укрсиббанк»у м.Києві, МФО 351005, код ЄДРПОУ 33689872, поштова адреса: 04119, м.Київ, вул..Дегтярівська, 13/24) на користь казенного підприємства "Зміївський ремонтний енергомеханічний завод" (вул. Зміївська,29, м.Зміїв, Харківська область, 63404, п/р 2600900009121 у Райффайзен банк Аваль, м.Харків, МФО 350589, код ЄДРПОУ 08326540, ) 2400,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Повний текст постанови складено 19.10.2012р.

Головуючий суддя Шевель О. В.

Суддя Гетьман Р.А.

Суддя Слободін М.М.