Рішення № 26509782, 16.10.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-33/13598-2012 16.10.12Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району»

про стягнення 303 145,03 грн.

Представники:

від позивача: Іваненко І.П. -представник за довіреністю № 93/2012/02/13-8 від 13.02.2012 р.;

від відповідача: Коломийченко І.В. - представник за довіреністю № 77-Д від 03.09.2012 р.

встановив:

На розгляд господарського суду міста Києва передані вимоги публічного акціонерного товариства «Київенерго»до комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району»про стягнення 303 145,03 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, між акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», яка у квітні 2011 року у відповідності до вимог та положень Закону України «Про акціонерні товариства»№ 514-VI від 17 вересня 2008 року перейменована на публічне акціонерне товариство «Київенерго» та комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради, яке у червні 2012 року перейменовано у Комунальне підприємство «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району»укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 8252028 від 01.08.2007 року.

Згідно з п.п. 2.2.1. та 2.3.1. договору і відповідно до законодавства України, позивач постачає теплову енергію у вигляді гарячої води для потреб: опалення - в період опалювального сезону, гарячого водопостачання - протягом року, в кількості та в обсягах, згідно з додатком 1 до договору, а відповідач зобов'язаний своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Нарахування відповідачу за теплову енергію здійснюється відповідно до звернення - доручення про укладення договору розрахунковим способом за тарифами, встановленими і затвердженими розпорядженням Київської міської державної адміністрації, а з 01.01.2011 року -затверджені Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики, які можуть змінюватись в період дії договору.

Відповідно до п. 2.3. договору відповідач зобов'язаний своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 2 до договору, згідно п. 10 якого за теплову енергію, яка використовується населенням, оплата повинна бути проведена не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим; за теплову енергію, яка використовується орендарями, оплата повинна бути проведена не пізніше 25 числа поточного місяця.

Свої зобов'язання за зазначеним договором відповідач не виконує, внаслідок чого за період з 01.10.2009 року по 01.09.2012 року виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка станом на 01.09.2012 року становить 280 614,10 грн., що підтверджується відомостями обліку споживання теплової енергії, обліковими картками (табуляграмами) та довідкою про надходження коштів за спожитув теплову енергію.

Таким чином, відповідно до вищевикладеного публічне акціонерне товариство «Київенерго»звернулось до суду з вимогою про стягнення з комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району»заборгованості за спожиту теплову енергію в розмірі 280 614 грн. 10 коп., збитків від інфляції в розмірі 12 184 грн. 55 коп. та 3 % річних в сумі 10 346 грн. 38 коп.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 03.10.2012 року порушено провадження у справі № 5011-33/13598-2012, розгляд справи призначено на 16.10.2012 року.

В судове засідання 16.10.2012 року з'явились представники сторін та надали пояснення по суті справи. Представник позивача в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд стягнути з комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району»заборгованості за спожиту теплову енергію в розмірі 280 614 грн. 10 коп., збитків від інфляції в розмірі 12 184 грн. 55 коп. та 3 % річних в сумі 10 346 грн. 38 коп., а також 6 062 грн. 90 коп. витрат зі сплати судового збору.

Представник відповідача надав пояснення по суті спору відповідно до яких заперечує проти заявлених позовних вимог, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, та просить суду відмовити позивачу в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.08.2007 року між акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»(постачальник за договором) та комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у місті Києві ради (споживач за договором) укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 8252028.

Відповідно до загальних положень статуту публічного акціонерного товариства «Київенерго», затвердженого загальними зборами акціонерів акціонерної енергопостачальної організації «Київенерго» (протокол № 1/2011 від 05.04.2011 року), акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»перейменована у публічне акціонерне товариство «Київенерго»у відповідності до вимог та положень Закону України «Про акціонерні товариства» № 514-VI від 17.09.2008 року.

Комунальне підприємство «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району»відповідно до рішення Київської міської ради від 22.09.2011 року №24/6240 «Про питання діяльності комунальних підприємств, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва»перейменоване з комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради, зареєстрованого Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією 31.10.2001 (ідентифікаційний код 31731838).

Відповідно до пункту 1.1. договору, постачальник зобов'язався виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язався отримати її та оплатити відповідно до умов договору.

У відповідності до положень п. 2.1. договору, сторони зобов'язались при виконанні умов договору, а також при вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією, чинним законодавством України, Правилами користування тепловою енергією, нормативними актами з питань користування, обліку та взаєморозрахунків за енергоносії.

Згідно з п.п. 2.2.1 договору, постачальник зобов'язався безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем для потреб опалення -в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання -протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку 1 до договору.

Відповідно до п. 2.3.1 договору, споживач зобов'язався додержуватися кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку № 1, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку № 2.

Порядок розрахунків сторони погодили в додатку № 2 до договору, відповідно до умов якого розрахунки з споживачами за теплову енергію проводяться згідно з тарифами, встановленими постачальнику Управлінням цінової політики Київської міської державної адміністрації, затвердженими Розпорядженнями КМДА від 30.05.2007 року № 643 за кожну відпущену гігакалорію (1 Гкал/грн.) без урахування ПДВ для розрахунків із житловими організаціями в розмірі 94,33 грн. та госпрозрахунковими організаціями -171,62 грн.

Пунктом 9 додатку 2 до договору передбачено, що споживач щомісячно з 12 по 15 число отримує в МВРТ-7 за адресою: вул. Горького, 29 оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці, табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Згідно з пунктом 10 додатку 2 до договору споживач щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА; до 25 числа поточного місця сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з 01.10.2009 року по 01.09.2012 року позивачем поставлено, а відповідачем спожито теплової енергії на суму 280 614 грн. 10 коп., відповідач в порушення умов договору та чинного законодавства не виконав взяті на себе зобов'язання по оплаті отриманої енергії, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем за спожиту теплову енергію в розмірі 280 614 грн. 10 коп., що підтверджується доданими до позовної заяви обліковими картками за спірний період та відомостями обліку споживання теплової енергії за підписом відповідача, належним чином завірені копії долучені до матеріалів справи.

Твердження відповідача про те, що його створено з метою забезпечення процесу надання житлово-комунальних послуг споживачам Шевченківського району м. Києва та сплату коштів від населення на рахунок ГІОЦ КМДА, не є підставою для відмови у позові, оскільки за договором № 8252028 від 01.08.2007 року зобов'язаною стороною є відповідач, а не ГІОЦ.

Дослідивши зміст спірного договору суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частинами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положеннями ч. 1 ст. 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності до положень ч. 6. та ч. 7 ст. 276 ГК України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно ст. 20 Закону України «Про теплопостачання», тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 8252028 від 01.08.2007 року в період з 01.10.2009 року по 01.09.2012 року у відповідача перед позивачем в сумі 280 614 грн. 10 коп. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги позивача визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконання зобов'язань за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати пов'язані з інфляційними процесами в сумі 12 184 грн. 55 коп. та 3% річних в розмірі 10 346 грн. 38 коп. за період прострочення вказаний в розрахунку.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору та положень статті 625 Цивільного кодексу України.

Суд встановив, що розрахунок інфляційних витрат, наданий позивачем є не вірним, оскільки відповідно до норм чинного законодавства, індекс інфляції зараховується за весь час прострочення зобов'язання. Отже, позивач має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто, мала місце не інфляція, а дефляція), тому суд наводить власний розрахунок суми інфляційних витрат:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції01.12.2009 - 31.12.20093904.451.00935.143939.5901.01.2010 - 31.01.20109729.661.018175.139904.7901.02.2010 - 28.02.201022129.101.019420.4522549.5501.03.2010 - 31.03.201038828.021.009349.4539177.4701.04.2010 - 30.04.201051569.460.997-154.7151414.7501.05.2010 - 31.05.201062317.490.994-373.9061943.5901.06.2010 - 30.06.201064041.760.996-256.1763785.5901.07.2010 - 31.07.201062036.860.998-124.0761912.7901.08.2010 - 31.08.201058680.871.012704.1759385.0401.09.2010 - 30.09.201056302.401.0291632.7757935.1701.10.2010 - 31.10.201054915.001.005274.5755189.5701.11.2010 - 30.11.201053537.591.003160.6153698.2001.12.2010 - 31.12.201058901.541.008471.2159372.7501.01.2011 - 31.01.201167117.251.010671.1767788.4201.02.2011 - 28.02.201182153.551.009739.3882892.9301.03.2011 - 31.03.201198998.101.0141385.97100384.0701.04.2011 - 30.04.2011119048.601.0131547.63120596.2301.05.2011 - 31.05.2011131675.111.0081053.40132728.5101.06.2011 - 30.06.2011137924.811.004551.70138476.5101.07.2011 - 31.07.2011137 196.170.987-1783.55135412.6201.08.2011 - 31.08.2011136954.020.996-547.82136406.2001.09.2011 - 30.09.2011139984.851.001139.98140124.8301.10.2011 - 31.10.2011141989.081.0000.00141989.0801.11.2011 - 30.11.2011144017.501.001144.02144161.5201.12.2011 - 31.12.2011155328.801.002310.66155639.4601.01.2012 - 31.01.2012175647.191.002351.29175998.4801.02.2012 - 29.02.2012197652.191.002395.30198047.4901.03.2012 - 31.03.2012223503.521.003670.51224174.0301.04.2012 - 30.04.2012251451.531.0000.00251451.5301.05.2012 - 31.05.2012271941.820.997-815.83271125.9901.06.2012 - 30.06.2012284510.470.997-853.53283656.9401.07.2012 - 31.07.2012288024.640.998-576.05287448.5901.08.2012 - 31.08.2012287932.140.997-863.80287068.3401.09.2012 - 20.09.2012290495.601.001290.50290786.10Всього: 6 125 грн. 58 коп.З огляду на вищевикладене, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат пов'язані з інфляційними процесами в сумі 12 184 грн. 55 коп. підлягають частковому задоволенню у розмірі 6 125 грн. 58 коп. за розрахунком суду.

В частині стягнення витрат пов'язані з інфляційними процесами у розмірі 6 058 грн. 97 коп. відмовити.

Вимога позивача щодо стягнення 3% річних в розмірі 10 346 грн. 38 коп. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, при частковому задоволенні позову витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати по сплаті судового збору покладаються:

на позивача в сумі 120 грн. 65 коп., на відповідача -5942 грн. 25 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району»(03190, м. Київ, вул. Кирпоноса, 10/8, ідентифікаційний код 31731838) на користь публічного акціонерного товариства «Київенерго»(01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) заборгованість за спожиту теплову енергію в розмірі 280 614 (двісті вісімдесят тисяч шістсот чотирнадцять) грн. 10 коп., три проценти річних в розмірі 10 346 (десять тисяч триста сорок шість) грн. 38 коп., індекс інфляції в розмірі 6 125 (шість тисяч сто двадцять п'ять) грн. 58 коп., судовий збір в розмірі 5942 (п'ять тисяч дев'ятсот сорок дві) грн. 25 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 22.10.2012 року

Суддя С.М. Мудрий