Ухвала суду № 26509772, 22.10.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

УХВАЛА

Справа № 5011-5/14614-2012 22.10.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Реле-Інвест"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Матріс М"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарден Сіті"

про визнання договорів недійсними та повернення майна

Суддя Ломака В.С.

Без виклику представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У жовтні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Реле-Інвест" (далі -позивач, ТОВ "Реле-Інвест") в особі ліквідатора Круглова Сергія Сергійовича, призначеного постановою господарського суду міста Києва від 21.09.2011 р. у справі про банкрутство позивача № 44/246-б) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Матріс М" (відповідач-1, ТОВ "Матріс М") та Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарден Сіті" (відповідач-2, далі -ТОВ "Гарден Сіті") про:

- визнання недійсним Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 14.05.2010 р., зареєстрованого в реєстрі за № 1007, за яким позивач передав у власність відповідачу-1 земельну ділянку, розташовану в м. Києві по вул. Горького, 52-54, Голосіївський район, площею 4, 0420 га, кадастровий номер 8 000 000 000:79:013:0005, цільове призначення: будівництво комплексу у складі житлових будинків, оздоровчо-розважальних та торговельно-офісних об'єктів з підземним паркінгом;

- визнання недійсним Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 13.07.2010 р., зареєстрованого в реєстрі за № 1372, за яким відповідач-1 передав у власність відповідачу-2 земельну ділянку, розташовану в м. Києві по вул. Горького, 52-54, Голосіївський район, площею 4, 0420 га, кадастровий номер 8 000 000 000:79:013:0005, цільове призначення: будівництво комплексу у складі житлових будинків, оздоровчо-розважальних та торговельно-офісних об'єктів з підземним паркінгом;

- повернення у власність позивача земельної ділянки, розташованої в м. Києві по вул. Горького, 52-54, Голосіївський район, площею 4, 0420 га, кадастровий номер 8 000 000 000:79:013:0005, цільове призначення: будівництво комплексу у складі житлових будинків, оздоровчо-розважальних та торговельно-офісних об'єктів з підземним паркінгом.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в ході здійснення ліквідаційної процедури ліквідатором позивача було встановлено, що раніше позивачу на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії КВ № 137011 від 06.11.2006 р. належала земельна ділянка, розташована в м. Києві по вул. Горького, 52-54, Голосіївський район, площею 4, 0420 га, кадастровий номер 8 000 000 000:79:013:0005, цільове призначення: будівництво комплексу у складі житлових будинків, оздоровчо-розважальних та торговельно-офісних об'єктів з підземним паркінгом. Зазначена земельна ділянка була придбана у ТОВ Фірма "Т.М.М." згідно з Договором купівлі-продажу земельної ділянки від 28.07.2006 р., зареєстрованого в реєстрі за № 2899, за ціною 61 080 155, 00 грн. Оскільки в подальшому така земельна ділянка була відчужена за оспорюваними договорами спочатку на користь відповідача-1 за ціною 35 000 000, 00 грн., який надалі відчужив її відповідачу-2, ліквідатор позивача вирішив звернутись до суду з даним позовом, так як вважає, що відчуження спірної земельної ділянки відбулось всупереч положенням п. 5.1. Статуту позивача, створеного з метою отримання прибутку, та в порушення приписів ст. ст. 3, 42, 79 ГК України, ст. ст. 84, 203, 215, 234 ЦК України, шляхом продажу її на 32 585 000,00 грн. нижчою від ринкової ціни, яка складає 67 585 000, 00 грн. згідно з Висновком про експертну грошову оцінку на дату 14.05.2010 р., складеного ТОВ "Українська експертна група" в особі оцінювача В.О. Антонова. Також, позивач на підтвердження заявлених позовних вимог посилається на правові висновки Вищого господарського суду України, викладені у постановах від 10.01.2012 р. у справі № 5021/1197/2011, від 12.10.2011 р. у справі № 5023/1772/11, від 01.11.2007 р. у справі № 7/425-пд-06, від 28.12.2010 р. у справі № 19/87-10, від 21.01.2011 р. у справі № 19/109-10. З огляду на зазначене та положення ст. ст. 203, 215, 216, 234, 658 ЦК України, позивач просить суд визнати оспорювані договори недійсними та повернути у власність позивача спірну земельну ділянку.

Також, разом з позовною заявою позивачем подано до суду заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, в якій він просить накласти арешт на належну відповідачу-2 земельну ділянку, розташовану в м. Києві по вул. Горького, 52-54, Голосіївський район, площею 4, 0420 га, кадастровий номер 8 000 000 000:79:013:0005, цільове призначення: будівництво комплексу у складі житлових будинків, оздоровчо-розважальних та торговельно-офісних об'єктів з підземним паркінгом.

Зазначена заява обґрунтована тим, що у позивача є достатні підстави вважати, що відповідач-2 намагатиметься відчужити спірну земельну ділянку під час розгляду спору між сторонами у судовому порядку, що унеможливить виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Зокрема, позивач звертає увагу на те, що майже одразу після відчуження земельної ділянки на користь відповідача-1, вона останнім була відчужена відповідачу-2.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.10.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-5/14614-2012 та призначено розгляд справи на 06.11.2012 р.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" питання про забезпечення позову може вирішуватися господарським судом як без проведення окремого судового засідання, так і в засіданні з викликом представників сторін, інших учасників судового процесу із заслуховуванням їх думки.

Так, слід зазначити, що норми ст. ст. 66-68 ГПК України не містять вимог щодо розгляду заяви сторони про вжиття заходів до забезпечення позову в судовому засіданні, з викликом осіб, які беруть участь у справі.

Розглянувши заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, дослідивши позовні матеріали в цілому, суд дійшов висновку, що заява про вжиття заходів до забезпечення позову підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до приписів статті 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

За змістом вищезазначеної статті заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

Відповідно до п. п. 1, 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Також, відповідно до абзацу 1 пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 р. "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Дослідивши зміст позовної заяви та доданих до неї матеріалів, а також викладені у заяві про вжиття заходів до забезпечення позову обставини, суд вважає побоювання позивача щодо можливого подальшого відчуження спірної земельної ділянки такими, що мають під собою обґрунтовані підстави.

При цьому, слід зазначити, що заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, що кореспондує зі способами захисту порушеного права. Предмет позову повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин.

З матеріалів справи вбачається, що предметом позову у даній справі є вимоги позивача про визнання недійсними укладених позивачем та відповідачем-1, а також між відповідачами Договорів купівлі-продажу земельної ділянки, розташованої в м. Києві по вул. Горького, 52-54, Голосіївський район, площею 4, 0420 га, кадастровий номер 8 000 000 000:79:013:0005, цільове призначення: будівництво комплексу у складі житлових будинків, оздоровчо-розважальних та торговельно-офісних об'єктів з підземним паркінгом, та її повернення у власність позивача.

Позов про визнання правочину недійсним спрямований на захист прав та законних інтересів позивача, порушених таким правочином, не передбачає його виконання в примусовому порядку, оскільки незалежно від дій сторін після набрання рішенням суду законної сили воно створює відповідні правові наслідки, як то зобов'язання сторін повернути отримане за недійсним правочином, визначає відсутність прав на предмет правочину, дає підстави для вжиття інших способів захисту порушених прав, таких як віндикаційний позов тощо.

Виходячи із зазначеного, слід дійти висновку, що невжиття заходів до забезпечення позову у спорах про визнання правочину недійсним у випадку обґрунтованих підстав вважати, що відповідач намагатиметься здійснити подальше відчуження предмету такого оспорюваного правочину, призведе до того, що відповідне рішення суду про визнання його недійсним не захищатиме порушених прав позивача.

Крім того, в даному випадку, разом з вимогами про визнання оспорюваних правочинів недійсними також заявлено вимогу про повернення спірного майна у власність позивача.

Позов, згідно з ч. 1 ст. 67 ГПК України, забезпечується накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Зі змісту Державного акта на право власності на земельну ділянку серії КВ № 137011 від 06.11.2006 р. вбачається, що він містить відмітку Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (КМДА) про реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку 15.07.2010 р. за відповідачем-2.

Враховуючи все вищезазначене, суд визнав наявність зв'язку між заходом забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно і предметом спору, співрозмірність та адекватність заходу із заявленими позивачем вимогами.

Вжиття наведеного заходу до забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав позивача на час вирішення спору в суді та в разі задоволення позову -забезпечить можливість відновлення його порушених прав.

Накладення арешту на майно, яке є предметом оспорюваного договору при розгляді спору про його недійсність відповідає в тому числі правовій позиції Вищого господарського суду України (постанова від 10.07.2007 р. у справі № 13/132-07, відносно якої ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 30.08.2007 р. відмовлено у порушенні провадження з перегляду).

При цьому, суд враховує, що обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Відповідно до приписів частини 1 статті 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Поняття господарської діяльності міститься і в інших законах України, проте на відміну від загального визначення господарської діяльності в ГК України, її визначення, що міститься в спеціальних законах, застосовується лише для цілей цих законів.

У даному випадку, арешт спірного майна, яке зареєстровано на праві власності за відповідачем-2, на думку суду, не може призвести до припинення його господарської діяльності.

Таким чином, дослідивши збалансованість інтересів сторін, суд дійшов висновку, що застосування вищезгаданого заходу до забезпечення позову не порушує прав та охоронюваних законом інтересів відповідача-2 у справі чи інших осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Враховуючи все зазначене та беручи до уваги те, що позивачем вказується на фактичне порушення його прав та охоронюваних законом інтересів, суд дійшов висновку про можливість існування небезпеки в заподіянні шкоди правам, свободам та інтересам позивача до вирішення спору по суті та набранням рішенням у даній справі законної сили.

З огляду на вищенаведене, керуючись ст. ст. 66, 67, 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Реле-Інвест" про вжиття заходів до забезпечення позову задовольнити.

2. З метою забезпечення позову, до вирішення спору по суті та набрання рішенням у даній справі законної сили, накласти арешт на земельну ділянку, розташовану в м. Києві по вулиці Горького, 52-54, Голосіївський район, площею 4, 0420 га, кадастровий номер 8 000 000 000:79:013:0005, цільове призначення: будівництво комплексу у складі житлових будинків, оздоровчо-розважальних та торговельно-офісних об'єктів з підземним паркінгом, право власності на яку зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Гарден Сіті" (03022, м. Київ, Голосіївський район, вулиця Сумська, будинок 3, код ЄДРПОУ 37165505).

3. Ухвала про забезпечення позову має силу виконавчого документу відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження".

Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Реле-Інвест" (03150, м. Київ, Голосіївський район, вулиця Червоноармійська, будинок 72, код ЄДРПОУ 33630504).

Боржник: Товариство з обмеженою відповільністю "Гарден Сіті" (03022, м. Київ, Голосіївський район, вулиця Сумська, будинок 3, код ЄДРПОУ 37165505).

4. Ухвала про забезпечення позову набирає законної сили з дати її прийняття 22.10.2012 р. та може бути оскаржена в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

5. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України "Про виконавче провадження" дана ухвала може бути пред'явлена до виконання протягом року з моменту її прийняття.

6. Ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя В.С. Ломака