Рішення № 26509690, 18.10.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-75/10693-2012 18.10.12

За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Комунального підприємства «Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району міста Києва»

про стягнення 120 869,06 грн.

Суддя Васильченко Т.В.

в присутності представників сторін:

від позивача - Іваненко І.П., довіреність № 93/2012/02/13-18 від 13.02.2012.

від відповідача - не з'явилися.

Суть спору: Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Управління житлового господарства" Дарницького району міста Києва про стягнення 120 869,06 грн., а саме 99815,39 грн. основного боргу, 14671,65 грн. інфляційної складової боргу та 6382,02 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання вимог договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №1310107 від 01.12.2000 позивач поставив відповідачу теплову енергію, проте відповідач в порушення умов договору зобов'язання по оплаті поставленої теплової енергії в повному обсязі не виконав.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позовних вимог заперечив посилаючись на те, що за відповідачем за спірним договором станом на вересень 2012 рахується переплата, а не заборгованість та що позивачем неправомірно встановлені тарифи за січень 2011 згідно постанови НКРЕ від 14.12.2010 №1729.

18.09.2012 позивач через відділ діловодства суду подав заяву, відповідно до якої просить суд припинити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 99 815,39 грн. та стягнути з відповідача інфляційну складову боргу в сумі 14 671,65 грн. та 3% річних в сумі 6382,02 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.10.2012 продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів до 22.10.2012 та оголошено перерву в судовому засіданні до 18.10.2012.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги, з урахуванням заяви про припинення провадження у справі в частині стягнення основного боргу, підтримав в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання свого представника не направив, про причини його неявки суду не повідомив, хоча про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином про що свідчить протокол судового засідання від 08.10.2012.

Згідно п 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, незважаючи на те, що відповідач в судове засідання не з'явився, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.10.2012 здійснено заміну найменування відповідача з Комунального підприємства "Управління житлового господарства" Дарницького району міста Києва на Комунальне підприємство "Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району міста Києва".

В судовому засіданні 18.10.2012 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, які приймали участь під час розгляду справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

01.12.2000 між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" (правонаступником якої є позивач), як постачальником, та ДК УЖГ Харківського району (правонаступником якої є відповідач), як споживачем, укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №1310107 (надалі -договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому договорі.

Згідно з п. 2.2.1 договору постачальник зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем (додатки 3, 4) для потреб опалення -в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання -протягом року, згідно з заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку 1 до даного договору.

Споживач, в свою чергу, зобов'язується дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 2 (п. 2.3.1 договору).

В п. 10 додатку № 2 до договору № 1310107 від 01.12.2000 р. сторони погодили, що споживач щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА та до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

Договір є договором енергопостачання, а тому права та обов'язки сторін визначаються в тому числі положеннями параграфу 3 глави 30 Господарського кодексу України.

Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі -енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Позивач вказує, що за період з 01.11.2009 по 01.07.2012 у відповідача виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка станом на 01.07.2012 становить 99 815,39 грн. що підтверджується відомостями обліку спожитої теплової енергії, обліковими картками (табуляграмами) та довідкою про надходження коштів.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Додатком 2 до договору сторони погодили, що споживач щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на розрахунковий рахунок постачальника або транзитний рахунок ГІОЦ КМДА та до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком (п. 10 додатку).

Втім, відповідач в порушення умов договору розрахунки за спожиту теплову енергію здійснював не належним чином, внаслідок чого виникла заборгованість за спожиту теплову енергію у період з листопада 2009 по липень 2012 у розмірі 99 815,39 грн., яка підтверджена матеріалами справи та не спростована відповідачем.

Під час розгляду справи позивач подав заяву про припинення провадження у справі в частині основного боргу, у зв'язку з відсутністю предмета спору, оскільки відповідач в добровільному порядку погасив заборгованість за спожиту теплову енергію. У підтвердження даного факту позивач надав довідку про надходження коштів за спожиту теплову енергію, відповідачем у липні та серпні 2012 р.

Однак, з наданої позивачем довідки вбачається, що борг за спожиту теплову енергію в сумі 1689 грн. 15 коп. відповідач погасив до подачі даного позову, а саме проплати здійснені 17.07.2012 в сумі 543,26 грн., 18.07.2012 в сумі 916,31 грн., 02.08.2012 в сумі 83,30 грн. та 03.08.2012 в сумі 146,28 грн., а позов подано 07.08.2012.

З огляду на викладене та враховуючи, що на момент подачі позову, борг за спожиту теплову енергію в сумі 1689 грн. 15 коп. був відсутній, суд прийшов до висновку про відмову в позові в частині стягнення цієї суми.

Щодо решти позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 98126,24 грн., то оскільки матеріалами справи (довідкою про надходження коштів за спожиту теплову енергію) підтверджується, що станом на 18.10.2012 у відповідача відсутня будь-яка заборгованість по сплаті грошових коштів за спожиту теплову енергію у спірний період, то провадження у справі в цій частині підлягає припиненню згідно п.1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, так як погашення боргу здійснено після звернення позивача до суду.

Окрім того, оскільки у відповідності до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача інфляційну складову боргу за період з 01.12.2009 по 30.04.2012 в сумі 14 671,65 грн. та 3% річних за період з 01.12.2009 по 30.06.2012 в сумі 6382,02 грн. за прострочення оплати поставленої теплової енергії, факт прострочення якої встановлений під час розгляду даної справи.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, тому вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Вимоги позивача про стягнення інфляційної складової боргу підлягають частковому задоволенню в сумі 10 922,49 грн., оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) -це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007, № 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін") (Аналогічна позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 02.02.2011 №11/233/10).

Позаяк, позивач при розрахунку інфляційної складової боргу вказані вимоги не врахував та здійснив нарахування інфляції за виключенням дефляції, яка мала місце у заявлений позивачем період.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи належних та допустимих доказів в спростування заявлених позовних вимог не надав, а доводи відповідача про неправомірність встановлення тарифів за січень 2011 року відповідно до постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 14.12.2010 р. № 1729 судом відхиляються, оскільки згідно зі ст. 16 Закону України «Про теплопостачання» до повноважень Національної комісії, регулювання ринку комунальних послуг України при регулюванні господарської діяльності суб'єктів відносин у сфері теплопостачання, зокрема належить встановлення тарифів на теплову енергію суб'єктам природних монополій у сфері теплопостачання, ліцензування діяльності яких здійснюється Комісією.

Згідно Указу Президента України від 03.10.1992 р. № 493/92 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» дія даного Указу не поширюється на рішення Національної комісії регулювання електроенергетики України в частині встановлення цін і тарифів.

Із змісту постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 14.12.2010 р. № 1729 вбачається, що тарифи на теплову енергію затверджені для ПАТ «Київенерго».

В постанові Національної комісії регулювання електроенергетики України від 14.12.2010 р. № 1729 (п. 2) вказано, що постанова (а з нею і тарифи на теплову енергію) набирає чинності з 01.01.2011 р.

Відповідно до абзацу 10 ст. 25 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що теплопостачальна організація зобов'язана при зміні тарифів на теплову енергію повідомляти споживача письмово або в засобах масової інформації в порядку, встановленому законодавством.

Оскільки постанова була опублікована Національною комісією регулювання електроенергетики України, то повідомлення споживачів теплової енергії було здійснено в публічному порядку шляхом публікації в засобах масової інформації. Крім того, позивач постійно в обов'язковому порядку повідомляє споживачів про зміну тарифів в 5-денний термін з моменту введення в дію нових тарифів.

Отже, використання позивачем постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 14.12.2010 р. № 1729 з 01.01.2011 р. є правомірним.

Аналогічне твердження міститься в постанові Вищого господарського суду України від 01.03.2012 р. у справі №9/107 та постанові Вищого господарського суду України від 24.05.2012 р. у справі №9/361.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, п. 1-1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Припинити провадження у справі в частині основного боргу в сумі 98126,24 грн., у зв'язку із відсутністю предмету спору на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Комунального підприємства «Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району міста Києва» (02091, м. Київ, Харківське шосе, 148-А; ідентифікаційний код 31722755) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) 10922 (десять тисяч дев'ятсот двадцять дві) грн. 49 коп. інфляційної складової боргу, 6382 (шість тисяч триста вісімдесят дві) грн. 02 коп. 3% річних та 2308 (дві тисячі триста вісім) грн. 61 коп. судового збору, видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

4. В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.10.2012.

Суддя Т.В.Васильченко