Рішення № 26509447, 11.10.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.10.12 р. Справа № 5006/44/69/2012

Господарський суд Донецької області у складі

головуючого судді Кучерявої О.О.,

при секретарі судового засідання Сніховській О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Укрхімформація», м. Київ

до товариства з додатковою відповідальністю «Транспрогрес», м. Маріуполь

про стягнення суми заборгованості в розмірі 15 266, 60 грн., з яких сума основного боргу 13 550,00 грн., пеня у розмірі 1543, 42 грн., 3% річних з урахуванням інфляційних витрат у розмірі 173, 18 грн.,

за участю представників:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: Збаразького В.Д., за довір. від 24.09.2012 р.,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрхімформація» звернулось до суду з позовом до товариства з додатковою відповідальністю «Транспрогрес», про стягнення суми заборгованості в розмірі 19 265, 86 грн., з яких сума основного боргу 17 550, 00 грн., пеня у розмірі 1543, 42 грн., 3% річних з урахуванням інфляційних витрат у розмірі 173, 18 грн. Правовою підставою позову позивач під час розгляду справи вважає норми статей 180, 193, 224 Господарського кодексу України, норми статті 625 Цивільного кодексу України. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу №17/01/105 від 17 січня 2012 року. Позивач зазначив, що відповідачем не у повному обсязі сплачена вартість поставленого товару відповідно до договору. З урахуванням часткової сплати, сума заборгованості становить 17 500,00 грн.

Відповідно до пункту 8.7 договору позивачем нарахована пеня у розмірі 1543, 42 грн.

На підставі статі 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано відповідачу за прострочення виконання грошового зобов'язання 3% річних з урахуванням інфляційних витрат у розмірі 173, 18 грн.

27 вересня 2012 року через канцелярію суду надійшла заява від представника позивача, в якій останній зменшив позовні вимоги у зв'язку з частковою сплатою боргу відповідачем. Внаслідок чого, з урахуванням зменшення позовних вимог сума заборгованості складає 15 266, 60 грн., а саме: основний борг у розмірі 13 550,00 грн., 3% річних з урахуванням інфляційних витрат у розмірі 173, 18 грн., пеня у розмірі 1543, 42 грн. Не заперечував проти розстрочення виконання рішення на два місяці.

25 вересня 2012 року через канцелярію суду надійшла заява від представника відповідача, в якій останній визнав суму основного боргу у розмірі 13 550 грн. Зазначив, що частково сплатив суму боргу в розмірі 4000 грн., про що надав платіжні доручення про оплату.

11 жовтня 2012 року через канцелярію суду представником відповідача надане клопотання про розстрочення виконання рішення суду.

Відповідно до приписів ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог.

Підстави для неприйняття заяви про зменшення позовних вимог та визнання позову відповідачем у суду відсутні.

Представник позивача у судове засідання не з'вився, про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. Через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи за відсутністю представника позивача.

Представник відповідача у судовому засіданні визнав суму основного боргу та просив задовольнити клопотання про розстрочення виконання рішення.

Представник відповідача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд,

ВСТАНОВИВ:

17 січня 2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Укрхімформація» (Продавець) та товариством з додатковою відповідальністю «Транспрогрес» (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу товарів №17/01/105 (надалі по тексту - договір). За умовами договору Продавець зобов'язується передати у власність (повне господарське відання) Покупця товар, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору (пункт 1.1 договору).

Укладений сторонами Договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу. Так, відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Умовами договору сторони визначили предмет, кількість, ціну, вартість та якість товару, строки та порядок поставки, порядок розрахунків, відповідальність сторін, строк дії договору.

Пунктом 2.2 договору встановлено, що ціна товару, загальна кількість та вартість товару визначається накладними, що є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до пункту 3.1 договору товар повинен бути повністю поставлений Покупцю протягом тижня після укладення договору.

Датою поставки товару є дата його передачі Продавцем Покупцю, вказана в видатковій накладній (пункт 3.3 договору).

Згідно пунктів 6.1, 6.2 договору датою передачі товару вважається дата вручення товару на складі Продавця, що підтверджується документально. Здавання-приймання товару провадиться уповноваженими представниками Покупця і Продавця.

Позивачем був виставлений рахунок-фактура № СФ-0000008 від 17 січня 2012 року на суму 17 550 грн. (а.с.15).

Із матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору позивачем було здійснено постачання товару, що підтверджується видатковою накладною №РН-0000008 від 17 січня 2012 року на суму 17 550 грн..

Факт приймання відповідачем поставленого товару підтверджується підписом на видатковій накладній уповноваженої на отримання товару особи - Потеміної Тетяни Іванівни, діючий на підставі довіреності від 17 січня 2012 року № 197(а.с.17).

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, в даному випадку, видаткова накладна є первинним обліковим документом в розумінні вищезазначеного Закону та підписання покупцем видаткової накладної підтверджує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, а тому є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Пунктом 5.1 договору встановлено, що Покупцем здійснюється 80% передоплата товару за визначеною в пункті 2.2 цього договору ціною згідно рахунку-фактури шляхом перерахунку коштів на розрахунковий рахунок Продавця за реквізитами вказаними в пункті 13.

Інші 20% вартості будуть оплачені Покупцем не пізніше ніж через 30 (календарних) днів з моменту отримання товару (пункт 5.2 договору).

Представником відповідача до матеріалів справи були надані докази, що підтверджують часткову оплату відповідачем за отриманий товар згідно Договору, а саме: платіжне доручення №377 від 27 серпня 2012 року на суму 2000 грн. та платіжне доручення №437 від 19 вересня 2012 року на суму 2000 грн. (а.с.30-31).

Як вбачається із матеріалів справи, між сторонами був складений акт звірки взаєморозрахунків на 05 жовтня 2012 року на суму 13 550 грн.(а.с.49).

Вищевказаний акт підписаний та скріплений печатками підприємств без зауважень.

Відповідно до частини першої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно із частиною 3 статті 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Із зазначеною нормою кореспондується й частина 1 статті 193 Господарського кодексу України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 7 статті 193 Господарського кодексу України, статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зазначені норми узгоджуються з вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Перевіривши розрахунок суми основного боргу з урахуванням зменшення суми позовних вимог, суд вважає його арифметично вірним. Позовні вимоги щодо стягнення основної суми боргу в розмірі 13 550 грн. підлягають задоволенню.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача суми пені в розмірі 1543, 42 грн., необхідно зазначити наступне.

Відповідно до пункту 8.7 договору у випадку недотримання терміну оплати партії товару, вказаного в пункті 5.2, Покупець зобов'язується виплатити Продавцеві пеню у розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожний день користування ним грошовими коштами, які належать до сплати Продавцеві, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який виплачується пеня.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши арифметичний розрахунок пені за допомогою програми інформаційно-пошукової системи «Законодавство», розділ «розрахунок пені, річних та відсотків по вкладах», суд визнає його не вірним, оскільки позивачем були допущенні арифметичні помилки. За розрахунком суду розмір пені за період з 17 лютого 2012 року по 17 серпня 2012 року складає 1317, 21 грн.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних за допомогою програми інформаційно-пошукової системи «Законодавство», розділ «розрахунок пені, річних та відсотків по вкладах» встановлено, що за розрахунком суду розмір 3% річних більший ніж заявлений позивачем, але суд не виходить за межі позовних вимог, а тому вимоги позивача про стягнення 3% річних у сумі 173, 18 грн. підлягають задоволенню за його розрахунком.

Згідно із рекомендаціями Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць. Для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

Перевіривши сукупний індекс інфляції за період прострочення виплати заборгованості, зазначений позивачем, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для стягнення нарахованих інфляційних витрат.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про розстрочення виконання рішення суду шляхом погашення заборгованості протягом двох місяців, суд дійшов висновку, що останнє підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 6 статті 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Згідно статті 121 Господарського процесуального кодексу Кураїни господарський суд має право за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи розстрочити виконання рішення.

В роз'ясненні Вищого арбітражного суду України від 12.09.96 р. №02-5/333 «Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України» вказується на те, що вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

В обґрунтування поданого клопотання відповідач посилався на скрутне фінансове становище.

Представник позивача проти наданого клопотання про розстрочення виконання рішення суду шляхом погашення заборгованості строком на два місяці не заперечує, про що надав письмову заяву.

Зважаючи на те, що порядок та строк розстрочення виконання рішення по справі, що запропонований відповідачем, є недовгим, та пропонується сплата боргу на протязі двох місяців двома платежами, господарський суд вважає за можливе частково задовольнити клопотання відповідача та розстрочити виконання рішення суду на два місяці, а саме, сплатити 7520, 20 грн. до 31 жовтня 2012 року та 7520, 20 грн. - до 15 листопада 2012 року.

Матеріали справи належних доказів в спростування доводів позивача не містять, відповідачем таких до суду не надано. За таких обставин та враховуючи, що відповідач свої зобов'язання з оплати товару не виконав, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Суд визнав доведеним позивачем факт наявності у відповідача боргу та наявності правових підстав для його стягнення.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати, пропорційно відношенню розміру задоволених вимог до розміру первісних, згідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України стягуються з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст.4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Укрхімформація» до товариства з додатковою відповідальністю «Транспрогрес» про стягнення суми заборгованості в розмірі 15 266, 60 грн., з яких сума основного боргу 13 550,00 грн., пеня у розмірі 1543, 42 грн., 3% річних з урахуванням інфляційних витрат у розмірі 173, 18 грн.- задовольнити частково.

Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю «Транспрогрес» (87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Енгельса, 26/2, розрахунковий рахунок у матеріалах справи відсутній, ЄДРПОУ 04775407) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Укрхімформація» (02095, м. Київ, вул. Княжий Затон, 21 офіс 550, р/р 26006000016329 в КМФ ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023, ЄДРПОУ 04775407) суму основного боргу в розмірі 13 550 (тринадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят) грн., 3 % річних в розмірі 173 (сто сімдесят три) грн. 18 коп., пеню в розмірі 1317 (одна тисяча триста сімнадцять) грн. 21 коп.

Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю «Транспрогрес» (87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Енгельса, 26/2, розрахунковий рахунок у матеріалах справи відсутній, ЄДРПОУ 04775407) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Укрхімформація» (02095, м. Київ, вул. Княжий Затон, 21 офіс 550, р/р 26006000016329 в КМФ ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023, ЄДРПОУ 04775407) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1590 (одна тисяча п'ятсот дев'яносто) грн. 66 коп.

Розстрочити виконання рішення господарського суду по справі № 5006/44/69/2012 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Укрхімформація» до товариства з додатковою відповідальністю «Транспрогрес» про стягнення суми заборгованості в розмірі 15 040, 39 грн., з яких сума основного боргу 13 550,00 грн., пеня у розмірі 1317, 21 грн., 3% річних у розмірі 173, 18 грн. строком на два місяці, шляхом сплати заборгованості рівними частинами 7520 грн. 20 коп. до 31 жовтня 2012 року та 7520 грн. 20 коп. до 15 листопада 2012 року.

У судовому засіданні 11 жовтня 2012 року проголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 16 жовтня 2012 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя Кучерява О.О.