Постанова № 26509177, 17.10.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" жовтня 2012 р. Справа № 5015/7221/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоМирошниченка С.В.,суддівБарицької Т.Л., Хрипуна О.О.,розглянувши касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Добросинський ДОК"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 07.05.2012 та на рішеннягосподарського суду Львівської області від 16.02.2012у справі№5015/7221/11 господарського суду Львівської областіза первісним позовомПублічного акціонерного товариства "УкрСиббанк"до1. Приватного підприємства "Олеко-Ексім; 2. Відкритого акціонерного товариства "Добросинський ДОК"; третя особа Когут Олег Павловичпростягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом Відкритого акціонерного товариства "Добросинський ДОК"до 1. Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк"; 2. Приватного підприємства "Олеко-Ексім";третя особаКогут Олег Павловичпро визнання недійсним договору іпотеки нерухомого майнав судовому засіданні взяли участь представники: - ПАТ "УкрСиббанк" Гей В.Г., - ПП "Олеко-Ексім" повідомлений, але не з'явився, - ВАТ "Добросинський ДОК" повідомлений, але не з'явився,, - Когута О.П. повідомлений, але не з'явився,Розпорядженням секретаря першої судової палати від 09.10.2012 №774 змінено склад колегії суддів, в провадженні якої знаходилась дана справа та сформовано наступний склад суддів для розгляду даної справи: головуючий суддя -Мирошниченко С.В., судді: Барицька Т.Л., Хрипун О.О.

ВСТАНОВИВ:

Постановою Вищого господарського суду України від 15.12.2010 скасовані прийняті у даній справі судові рішення, а саме: рішення господарського суду Львівської області від 24.11.2009 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.06.2010, справу передано на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.11.2011 скасовані частково прийняті у даній справі судові рішення, а саме: рішення господарського суду Львівської області від 15.03.2011 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.06.2011 в частині: - задоволення первісного позову щодо стягнення з Приватного підприємства "Олеко-Ексім" заборгованості у сумі 754 620,10 грн. за кредитним договором КД №11067231000 від 30.10.2006, заборгованості у сумі 1 470 440,22 грн. за кредитним договором КД №11122374000 від 26.02.2007, державного мита у сумі 22 250,61 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00 грн.; - в частині відмови у стягненні з ВАТ "Добросинський ДОК" на користь Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" боргу за кредитним договором КД №11122374000 від 26.02.2007; в частині задоволення зустрічного позову щодо визнання недійсним договору іпотеки, укладеного 26.02.2007 між АКІБ "УкрСиббанк", ВАТ "Добросинський ДОК" та ПП "Олеко-Ексім", посвідченого приватним нотаріусом Жовківського районного нотаріального округу Львівської області Гусаком Р.Т за реєстровим №67; в зазначених частинах справу передано на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

Рішенням господарського суду Львівської області від 16.02.2012 первісний позов ПАТ "Укрсиббанк" (позивач/банк) задоволений повністю; заяву банку від 20.12.2011 №30-41/3371 про зміну підстав та предмету позову відхилено; за рішенням стягнуто з Приватного підприємства «Олеко-Ексім»(відповідач 1) на користь позивача заборгованість за кредитним договором від 30.10.2006 №11067231000 в розмірі 106 795,73 швейцарських франків, що еквівалентно в національній валюті України за офіційним курсом НБУ станом на дату розрахунку 930 385 грн. 71 коп.; заборгованість по процентах за кредитним договором від 30.10.2006 № 11067231000 в розмірі 31647, 95 швейцарських франків, що еквівалентно в національній валюті України за офіційним курсом НБУ станом на дату розрахунку 275 711 грн. 40 коп.; неустойку за кредитним договором від 30.10.2006 № 11067231000 в розмірі 5142,43 швейцарських франків, що еквівалентно в національній валюті України за офіційним курсом НБУ станом на дату розрахунку 44799 грн. 95 коп.; стягнуто з відповідача 1 та Відкритого акціонерного товариства «Добросинський ДОК»(відповідач 2) солідарно на користь позивача заборгованість за кредитним договором від 26.02.2007 №11122374000 в розмірі 208 817,13 швейцарських франків, що еквівалентно в національній валюті України за офіційним курсом НБУ станом на дату розрахунку 1 819 178 грн. 29 коп.; заборгованість по процентах за кредитним договором від 26.02.2007 №11122374000 в розмірі 83338,14 швейцарських франків, що еквівалентно в національній валюті України за офіційним курсом НБУ станом на дату розрахунку 726 027 грн. 29 коп.; неустойку за кредитним договором від 26.02.2007 №11122374000 в розмірі 13330,69 швейцарських франків, що еквівалентно в національній валюті України за офіційним курсом НБУ станом на дату розрахунку 116 134 грн. 64 коп.; в задоволенні зустрічного позову відповідача 2 про визнання недійсним договору іпотеки від 26.02.2007 -відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 07.05.2012 вказане рішення місцевого господарського суду скасовано в частині розгляду первісних вимог і в цій частині прийнято нове рішення, яким первісні позовні вимоги задоволені з врахуванням заяви про зміну підстав та предмету позову від 20.12.2011 №30-41/3371; стягнуто з відповідача 1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 11067231000 від 30.10.2006 в розмірі 106 795,73 швейцарських франків (що еквівалентно національній валюті за офіційним курсом НБУ станом на дату розрахунку 898 277,36грн.); заборгованість по процентах за користування кредитом в розмірі 31 647, 95 швейцарських франків (що еквівалентно національній валюті за офіційним курсом НБУ станом на дату розрахунку 266 196,38грн.) та неустойку за кредитним договором у розмірі 5 142,43 швейцарських франків (що еквівалентно національній валюті за офіційним курсом НБУ станом на дату розрахунку 43 253,84грн.); в рахунок погашення заборгованості відповідача 1 за кредитним договором № 11122374000 від 26.02.2007 в розмірі 208 817,13 швейцарських франків (що еквівалентно національній валюті за офіційним курсом НБУ станом на дату розрахунку 1 756 397,01грн.); заборгованості по процентах за користування кредитом в сумі 83 338, 14 швейцарських франків (що еквівалентно національній валюті за офіційним курсом НБУ станом на дату розрахунку 700 971,51грн.) та неустойки за кредитним договором у розмірі 13 330,69 швейцарських франків (що еквівалентно національній валюті за офіційним курсом НБУ станом на дату розрахунку 107 126,74грн.) звернуто стягнення на об`єкти нерухомого майна, а саме: прохідну, господарські приміщення (будова конюшні), механічна майстерня (будова виставочного приміщення), склад (будова лісового участку), будову сушки, котельню (готовність 84 %), компресорну станцію (готовність 82 %), меблевий цех, адміністративний корпус, споруди (ворота металеві, огорожа залізна, водонапірні башні), що належать на праві власності відповідача 2 та знаходяться за адресою: Львівська область, Жовківський район, с. Добросин, вул. Залізнична, буд 15-А шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, за ціною, встановленою в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження" для задоволення грошових вимог позивача; в частині розгляду зустрічного позову -рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Відповідач 2 за первісним позовом, не погоджуючись із прийнятими у даній справі судовими рішеннями в частині розгляду зустрічного позову, а первісного -в частині, що стосується звернення стягнення на майно відповідача 2, звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України; підстави касаційної скарги обґрунтовуються порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових актів, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Як вбачається із мотивувальної частини рішення місцевого господарського суду, відхиляючи подані банком заяву про зміну підстав і предмету позову від 20.12.2011 №30-41/3371 та пояснення, місцевий господарський суд послався на те, що одночасна зміна підстав і предмету позову є, в силу ст. 22 ГПК України, недопустимою, у зв'язку з чим здійснював розгляд справи за попередніми позовними вимогами.

Водночас, апеляційний господарський суд з даним висновком суду першої інстанції не погодився, з чим погоджується й суд касаційної інстанції, виходячи з такого.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Згідно з приписами п. 3.10. постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Крім того, п. 3.12. вказаної постанови пленуму унормовано, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Разом з тим не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

Отже, як вірно зазначив суд апеляційної інстанції, сама лише назва заяви позивача за первісним позовом від 20.12.2012 "про зміну підстав та предмету позову" не може свідчити про фактичні одночасні зміни як предмету, так і підстав позову, і розглядаючи таку заяву, перш за все, слід виходити із її змісту, а не із її назви. Так, дослідивши вказану заяву позивача за первісним позовом від 20.12.2011, суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що виходячи із її змісту, позивач не змінює одночасно предмет та підстави позову, а лише змінює частково предмет позову в частині стягнення з відповідача 2 заборгованості за кредитним договором №11122374000 від 26.02.2007 шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 26.02.2007.

Водночас, місцевий господарський суд наведеного вище не врахував і безпідставно здійснював розгляд позовних вимог позивача за первісним позовом без урахування вказаної заяви від 20.12.2011; крім того, є незрозумілим з урахуванням відхилення місцевим господарським судом заяви банку від 20.12.2011, розмір стягнутої судом першої інстанції заборгованості по процентах та неустойки, адже в розрахунку первісно поданої позовної заяви вказані суми є значно меншими, а заява про зміну предмету позову та збільшення розміру позовних вимог від 12.03.2011 була відхилена місцевим господарським судом під час попереднього розгляду даної справи, з чим у своїй постанові від 02.11.2011 погодився суд касаційної інстанції; також, неможливо зрозуміти, за якою ж все-таки заявою позивача за первісним позовом місцевий господарський суд здійснював розгляд позовних вимог банку, адже жодна із заяв останнього (позовна заява, заява про зменшення позовних вимог, заява про зміну предмету і підстав позову, пояснення, тощо) не містить такого розміру гривневого еквіваленту стягнутої за судовим рішенням заборгованості.

В той же час, судова колегія не може погодитися із постановою суду апеляційної інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 101 ГПК України в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Однак, апеляційним господарським судом наведені у вказаній нормі межі перегляду справи у суді апеляційної інстанції не були враховані, і були розглянуті вимоги позивача за первісним позовом, які, в свою чергу, не розглядалися судом першої інстанції, що не може залишитися поза увагою суду касаційної інстанції та свідчить про порушення судом попередньої інстанції норм процесуального права.

До того ж, суд касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що в будь-якому випадку, постанова суду апеляційної інстанції в частині розгляду позовних вимог позивача за первісним позов, які, як вказувалося вище, не були предметом розгляду у суді першої інстанції, не відповідає вимогам ст. 39 Закону України "Про іпотеку", адже звертаючи стягнення на майно відповідача 2 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №11122374000 судом апеляційної інстанції не були враховані вимоги до судового рішення, за яким звертається стягнення на предмет іпотеки, про які зазначено у вказаній нормі, зокрема, щодо обов'язковості зазначення початкової ціни предмету іпотеки для його подальшої реалізації, а не порядку її визначення, що є ще однією самостійною підставою для скасування постанови суду апеляційної інстанції в частині розгляду первісних позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, Львівським апеляційним господарським судом 12.06.2012 було прийнято додаткову постанову у даній справі, виходячи з мотивувальної частини якої, судом апеляційної інстанції при розгляді даної справи за заявою позивача за первісним позовом від 20.12.2011 про зміну підстав і предмету позову, в резолютивній частині помилково не зазначено про стягнення з ПП "Олеко-Ексім" заборгованості за кредитним договором №11122374000 від 26.02.2007, в заявленому банком розмірі, що стало підставою для винесення вказаної додаткової постанови й з приводу якої суд касаційної інстанції вважає зазначити наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 88 ГПК України господарський суд має право за заявою сторони, прокурора, який брав участь в судовому процесі, або за своєю власною ініціативою прийняти додаткове рішення, ухвалу, якщо, зокрема, з якої позовної вимоги, яку було розглянуто в засіданні господарського суду, не прийнято рішення.

Відповідно до п. 16 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" від 23.03.2012 №6 додаткове рішення підлягає перегляду за правилами ГПК. Суди апеляційної і касаційної інстанцій не вправі перевіряти законність і обґрунтованість первісного судового рішення за заявою, в якій йдеться про перегляд лише додаткового щодо нього рішення, та скасовувати чи змінювати первісне судове рішення за результатами перегляду додаткового рішення. У разі ж оскарження первісного судового рішення, щодо якого було прийнято додаткове судове рішення, перегляду в сукупності з таким первісним судовим рішенням підлягає і додаткове судове рішення як похідне від первісного судового акта і його невід'ємна складова.

Враховуючи наведене вище, суд касаційної інстанції вважає, що й додаткова постанова суду апеляційної інстанції від 12.06.2012 у даній справі, яка є невід'ємною частиною первісного судового акту -оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції від 07.05.2012, підлягає також скасуванню, адже стосується вирішення первісних позовних вимог, в частині розгляду яких, прийняті у даній справі судові акти: рішення господарського суду Львівської області від 16.02.2012 та постанова Львівського апеляційного господарського суду від 07.05.2012 підлягають скасуванню з наведених вище підстав.

В той же час, суд касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо безпідставності заявленого ВАТ "Добросинський ДОК" зустрічного позову про визнання недійсним договору іпотеки від 26.02.2007 з підстав відсутності повноважень у особи, яка підписала з боку ВАТ "Добросинський ДОК" вказаний договір, а також з підстав відсутності погодження загальними зборами вказаного товариства укладення вказаного договору, з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, від імені ВАТ "Добросинський ДОК" оспорюваний останнім договір іпотеки укладався і підписувався головою правління товариства Вороблем М.Ю., який, як свідчить преамбула договору діяв на підставі статуту в новій редакції, зареєстрований 29.07.1996 за №611 зі змінами, зареєстрованими 16.11.2000 за №879.

Зміни до статуту ВАТ "Добросинський ДОК", зареєстровані 16.11.2000 за №879, були прийняті рішенням загальних зборів товариства, оформленим протоколом №06 від 17.02.2000; відповідно до вказаних змін було змінено повноваження вищого органу товариства -загальних зборів та спостережної ради, якій (раді), в свою чергу, були надані повноваження щодо погодження угод про заставу та оренду майна товариства.

Судами встановлено і підтверджується матеріалами справи, що рішенням спостережної ради ВАТ "Добросинський ДОК" від 22.01.2007, оформленим протоколом №22/01, надано згоду надати в заставу (іпотеку) нерухоме майно товариства (яке є предметом оспорюваного договору іпотеки від 26.02.200) в забезпечення виконання ТОВ "Олеко-Ексім" перед ПАТ "Укрсиббанк" за кредитним договором та уповноважено голову правління товариства Воробля М.Ю. на укладення відповідного договору.

Обґрунтовуючи підстави зустрічного позову, ВАТ "Добросинський ДОК" посилалось на те, що рішенням господарського суду Львівської області від 22.09.2009 №10/151 визнано недійсними рішення загальних зборів товариства від 22.01.2007 про внесення змін до статуту товариства, які, в тому числі, й стосувалися надання повноважень спостережній раді погоджувати угоди про заставу та оренду майна товариства.

В той же час, відповідно до приписів ч. 3 ст. 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах з третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. Це положення є гарантією стабільності майнового обороту і загальноприйнятим стандартом у світовій практиці, зокрема, відповідно до Першої директиви Європейського Союзу від 09.03.1968 (68/151/ЕЕС).

Скасування рішенням господарського суду Львівської області від 22.09.2009 у справі № 10/151 рішень загальних зборів ВАТ "Добросинський ДОК" від 17.02.2000 не може бути підставою для визнання недійсним оспорюваного договору іпотеки, підписаного головою правління, оскільки не усуває факту законності дій голови правління у 2007 році по виконанню рішень спостережної ради товариства.

Крім того, спір у справі №10/151 є корпоративним, учасниками якого були акціонер і товариство, а відносини між банком і товариством засновані на цивільному договорі, тому рішення господарського суду не стосується прав та обов'язків банку, який не є суб'єктом корпоративних відносин (аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові №4/105-10 від 06.06.2011).

Отже, встановивши вищенаведені обставини, суди попередніх інстанцій прийшли до правомірного висновку про безпідставність заявлених ВАТ "Добросинський ДОК" вимог про визнання недійсним договору іпотеки від 26.02.2007.

Згідно з ч. 3 ст. 47 Господарського процесуального кодексу України судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом; ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

В той же час, як вказувалося вище, прийняті у даній справі судові акти: рішення господарського суду Львівської області від 16.02.2012 та постанова Львівського апеляційного господарського суду від 07.05.2012 з урахуванням додаткової постанови від 12.06.2012 підлягають скасуванню в частині розгляду первісних позовних вимог з наведених вище підстав і у цій частині справа має бути передана на новий розгляд до місцевого господарського суду, під час якого необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від установлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Постановив:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Добросинський ДОК" задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07.05.2012 та рішення господарського суду Львівської області від 16.02.2012 у справі №5015/7221/11 скасувати в частині первісного позову Акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк" до Приватного підприємства "Олеко-Ексім" та до Відкритого акціонерного товариства "Добросинський ДОК"; третя особа у справі -Когут О.П. і в цій частині справу №5015/7221/11 передати на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

Додаткову постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.06.2012 скасувати.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07.05.2012 та рішення господарського суду Львівської області від 16.02.2012 у справі №5015/7221/11 в частині розгляду зустрічного позову Відкритого акціонерного товариства "Добросинський ДОК" до Акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк" та до Приватного підприємства "Олеко-Ексім"; третя особа у справі -Когут О.П., залишити без змін.

Головуючий суддя С.В. Мирошниченко

Судді: Т.Л. Барицька

О.О. Хрипун