Ухвала суду № 26508896, 08.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2012 року м. Київ К-23386/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції в м.Євпаторії Автономної Республіки Крим

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 08.09.2009 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2010

у справі №2а-5486/09/2/0170

за позовом Дочірнього підприємства «Центральна міська аптека №240»Товариства з обмеженою відповідальністю Республіканська компанія «Крим-фармація»

до Державної податкової інспекції м.Євпаторії

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 08.09.2009, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2010, позов ДП «Центральна міська аптека №240»ТОВ Республіканська компанія «Крим-фармація»задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Євпаторія №0002332302/0 від 25.12.2008, №0002332302/1 від 29.01.2009, №0002332302/2 від 04.03.2009 в частині донарахування податку на прибуток в сумі 14283 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 7141,50 грн.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові повністю, з підстав порушення норм матеріального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного законодавства за період з 01.10.2005 по 30.09.2008 за результатами якої 12.12.2008 складено акт №2607/23-2/31670215.

За висновками акта перевірки позивачем порушено пп.1.22.1 п.1.22, п.1.32 ст.1, пп.4.1.1, 4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.9, 5.10 ст.5, п.11.1, пп.11.3.1 п.11.3 ст.11, п.12.5, 12.1 ст.12, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.2, 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.12.2008 №0002332302/0, яким нараховано податкове зобов'язання по податку на прибуток у сумі 30524 грн., у т.ч. за основним платежем 20344 грн. та за штрафними санкціями 10180 грн.

За результатами адміністративного оскарження, скарги позивача залишені без задоволення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для донарахування позивачеві податку на прибуток на суму 52348,13 грн. - вартості медичних засобів, які у 1996-2000 р.р. були надані бюджетним установам та реалізовані пільговикам без здійснення компенсації їх вартості, стали висновки відповідача, що зазначені товари є безоплатно переданими, у зв'язку з чим не можуть класифікуватися як такі, що використані у межах господарської діяльності платника, так як така передача не призвела до отримання доходу, у зв'язку з чим відображені раніше валові витрати з придбання медичних засобів підлягають коригуванню як такі, що не відповідають вимогам п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Суд першої інстанції, з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що медикаменти були придбані позивачем без розрізнення, які з них будуть продаватись у загальному порядку, а які на пільгових умовах з відшкодуванням вартості за рахунок бюджетних асигнувань, у зв'язку з чим помилковими є висновки податкового органу про те, що витрати на придбання зазначених медикаментів слід розглядати як витрати на придбання товарів без мети їх подальшого використання у господарській діяльності позивача. Позивачем підтверджено, що ним вживались заходи щодо повернення коштів за реалізовані на пільгових умовах та в бюджетні установи медикаменти.

Відповідачем не надані докази того, що позивачем списано на фінансовий результат податкового періоду, який перевірявся, дебіторську заборгованість, що дорівнює вартості медикаментів, придбаних пільговиками та бюджетними установи без здійснення розрахунків за них, таким чином не відбулася жодна з обставин, перелічених у пп. 12.1.1 або пп. 12.1.2 п. 12.1 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у зв'язку з чим визначення позивачу податкового зобов'язання по податку на прибуток з суми 52348,13 грн. на підставі ст.12 цього Закону є необґрунтованим.

Доводи касаційної скарги правильності висновків судів попередніх інстанцій про протиправність оскаржуваного рішення податкового органу не спростовують.

Господарська операція, направлена на отримання доходу, не завжди може мати позитивний економічний ефект, що є нормальним процесом здійснення господарської діяльності.

Статтею 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво -це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Зі змісту пп. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»вбачається, що господарська діяльність -це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

У разі встановлення обставин про те, що підприємство мало на меті отримання прибутку і здійснювало свою діяльність у відповідності з визначеними цілями, однак його діяльність не дала очікуваного результату з незалежних від підприємства причин, підстави вважати діяльність підприємства негосподарською, тобто такою, що не передбачає мети отримання прибутку, відсутні. Неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з господарською діяльністю підприємства, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції.

Проте, збиткова операція може бути визнана такою, що здійснена поза межами господарської діяльності платника податків лише у випадку, якщо податковий орган доведе відсутність об'єктивних економічних причин для негативного результату відповідної операції, здійснення останньої з метою штучного завищення валових витрат чи розміру податкового кредиту задля заниження об'єкту оподаткування.

У даній справі судами встановлено, що позивач здійснював свою діяльність у відповідності з визначеними цілями, неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з господарською діяльністю позивача.

З огляду на викладене, позивачем обґрунтовано включено до складу валових витрат суму витрат на придбання медикаментів, частина яких в подальшому реалізована бюджетним установам та пільговим категоріям населення, вартість яких підлягала відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань. Такі дії відповідають приписам статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

З огляду на викладене, підстав для скасування судових рішень, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Євпаторії Автономної Республіки Крим відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 08.09.2009 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2010 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді О.М.Нечитайло

Н.Г.Пилипчук