Ухвала суду № 26508853, 08.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2012 року м. Київ К-22318/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 25.09.2009 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.05.2010

у справі №2а-356/09/1270

за позовом Малого приватного багатопрофільного підприємства «Авалон»

до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області

про скасування податкових повідомлень-рішень та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 25.09.2009, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.05.2010, позов МПБП «Авалон»задоволено частково. Скасовано рішення Алчевської ОДПІ в Луганській області №0000302310 від 17.04.2008 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 2680005,82 грн. та №0000292310 від 17.04.2008 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 52725 грн.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та зміну рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову в позові, з підстав порушення норм матеріального права, а саме ст.250, 238 ГК України.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2004 по 30.09.2007, за результатами якої складено акт №874/231-30298756 від 03.04.2008.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 17.04.2008 №0000302310 за порушення норм з регулювання обігу готівки у сумі 3064418,20 грн.; №0000292310 від 17.04.2008 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за продаж легкових автомашин через касу підприємства без застосування реєстратора розрахункових операцій у сумі 3811187 грн.; №0000312310 від 17.04.2008 застосовано штрафні (фінансові) санкції за не придбання патентів на роздрібну торгівлю у сумі 1707,10 грн.; податкове повідомлення-рішення №0000272310/0 від 17.04.2008 про донарахування податку на прибуток у сумі 515478 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 257739 грн., всього на суму 773217 грн.; податкове повідомлення-рішення №0000282310/0 від 17.04.2008 про донарахування податку на додану вартість в сумі 411425 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 205712,50 грн., а всього на суму 617137,50 грн.

Відповідно до приписів статті 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Доводи касаційної скарги зводяться до помилковості висновків судів попередніх інстанцій, що застосування фінансових санкцій у вигляді штрафів за порушення норм регулювання обігу готівки можливе лише в межах строків, визначених ст.250 ГК України, оскільки у даних правовідносинах відповідач не є суб'єктом наділеним господарською компетенцією, а також безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо суб'єкта господарювання. А також відповідно до преамбули Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг»цей Закон є спеціальним законом, який визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, у зв'язку з чим строки застосування до суб'єктів господарювання адміністративно-господарських санкцій, встановлені ст.250 ГК України, не поширюються на фінансові санкції, які застосовуються податковим органом відповідно до цього Закону.

Інших заперечень щодо висновків судів попередніх інстанцій при оцінці обставин справи, касаційна скарга не містить.

Відповідальність за порушення норм з регулювання обігу готівки передбачена абз.3, 5, 6 ст.1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», за порушення п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг»відповідальність передбачена статтею 17 цього Закону.

Зазначені фінансові санкції є адміністративно-господарськими і їх застосування врегульоване нормами глави 27 Господарського кодексу України .

Статтею 239 Господарського кодексу України передбачено, що однією із адміністративно-господарських санкцій може бути адміністративно-господарський штраф, який стягується із господарюючого суб'єкта до державного бюджету за порушення визначених законодавством України правил здійснення господарської діяльності.

Строки застосування адміністративно-господарських санкцій встановлені статтею 250 Господарського кодексу України, згідно з якого такі санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Суди встановили, що порушення позивачем правил обігу готівки, яке виразилось у завищенні встановлених термінів використання виданої під звіт готівки та видачі під звіт готівки без повного звіту за раніш отримані кошти відбулось у 2005 році, у зв'язку з чим покладення на позивача відповідальності за рішенням від 17.04.2008 здійснено поза межами строків встановлених статтею 250 Господарського кодексу України, так само як і застосування відповідальності за проведення готівкових розрахунків з використанням банківської платіжної картки без надання підтверджуючих платіжних документів банківських терміналів, банкоматів тощо, а також за фактом систематичного продажу легкових автомашин у роздріб кінцевому споживачу за готівкові кошти через касу підприємства без застосування реєстраторів розрахункових операцій, за спірними рішеннями можливе лише за період з 17.04.2007.

Таким чином, застосування до позивача адміністративно-господарської санкції у вигляді штрафу за порушення правил здійснення господарської діяльності пізніш як через один рік з дня такого порушення є неправомірним, що свідчить про правильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суди першої та апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права та постановили обґрунтоване рішення, що повно відображає обставини, які мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області відхилити, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 25.09.2009 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.05.2010 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді О.М.Нечитайло

Н.Г.Пилипчук