Ухвала суду № 26508371, 01.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" жовтня 2012 р. м. Київ К-1145/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

за участю секретаря Корженкової І.О.

представників

відповідача Іщука К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю «Тотус»та Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції

на постанову Господарського суду Тернопільської області від 25.12.2007 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2009

у справі №7а/74-2301

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тотус»

до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Тернопільської області від 25.12.2007, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2009, позов задоволено частково. Визнано нечинними прийняті Тернопільською ОДПІ податкові повідомлення-рішення №0000352305/0/76848 від 16.11.2006 та №0000352305/1/86584 від 20.12.2006 в частині донарахування 55243,60 грн. податку на прибуток та застосування 24108,61 грн. санкцій та рішення №0000342305/0/76850 від 16.11.2006 та №0000342305/1 від 20.12.2006, яким донарахованого 37764 грн. податку на додану вартість та застосовано 18882 грн. штрафних санкцій, з моменту їх прийняття. В позові в частині визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №0000352305/0/76848 від 16.11.2006 та №0000352305/1/86584 від 20.12.2006 в частині донарахування 100707,15 грн. податку на прибуток та застосування 53866,76 грн. санкцій відмовлено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування судових рішень в частині відмови в задоволенні позовних вимог з прийняттям нового про задоволення позову в цій частині, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

А також за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог та прийняття нового рішення в цій частині про відмову в позові, з підстав порушення норм матеріального права.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено виїзну планову перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005 по 30.06.2006, за результатами якої складено акт №18449/2 02/30362983 від 10.11.2006.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»завищено в першому кварталі 2005 року валові витрати на суму 20480,00 грн., оскільки дана сума не підтверджена відповідними розрахунковими платіжними та іншими документами, у зв'язку з чим донараховано 5125 грн. податку на прибуток та застосовано 3587,50 грн. штрафних санкцій; порушення п.5.3.2 п.5.3 ст.5 вищевказаного Закону, а саме завищення в 1 кварталі 2005 року валових витрат на 231385,79 грн., що стало підставою для донарахування 57846,40 грн. податку та застосування 40492,50 грн. штрафних санкцій; порушення п.5.9 ст.5 цього Закону при визначенні приросту (убутку) балансової вартості напівфабрикатів та залишків готової продукції на складах з врахуванням матеріальних затрат, завищено валові витрати на 150943 грн., у зв'язку з чим донараховано 37735,75 грн. податку та застосовано 15094,30 грн. штрафних санкцій; порушення пп.7.4.2 п.7.4 ст.7 цього Закону - завищено валові витрати за січень-травень, липень, жовтень - грудень 2005 року та за півріччя 2006 року на загальну суму 220975,71 грн. за рахунок віднесення до складу валових витрат вартості отриманих послуг з реалізації товарів, переданих на комісію (комісійна винагорода) від пов'язаної особи ТОВ «Укрфітосфера»по цінах вищих за звичайні, у зв'язку з чим донараховано 55243,60 грн. податку та застосовано 24108,61 грн. штрафних санкцій; пп.7.4.4 п. 7.4 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме, позивач в порушення зазначеної норми закону завищив податковий кредит на суму 44189 грн. ПДВ сплаченого у вартості послуг (88298 грн. за січень-травень, липень, жовтень - грудень 2005 року та 1 півріччя 2006 року на 132677,71 грн. всього на суму 220975,71 грн.) придбаних у ТОВ «Укрфітосфера»(пов'язаної особи), за цінами вищими ніж звичайні, а, отже, не правильно визначив базу оподаткування, в результаті чого занизив податок на додану вартість на суму 37764,00 грн., в результаті чого було проведено донарахування податку та відповідно застосовано штрафну санкцію в сумі 18882,00 грн.

На підставі акта перевірки, з врахуванням результатів адміністративного оскарження, прийняті податкові повідомлення-рішення №0000352305/0/76848 від 16.11.2006 та №0000352305/1/86584 від 20.12.2006, якими визначено 233926,12 грн. податкового зобов'язання по податку на прибуток, у т.ч. 155950,75 грн. основного платежу та 77975,37 грн. штрафних санкцій, та податкові повідомлення-рішення №0000342305/0/76850 від 16.11.2006 та №0000342305/1/86584 від 20.12.2006, якими донараховано 37764,00 грн. податку на додану вартість та застосовано 18882,00 грн. штрафних санкцій.

Відповідно до пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. При цьому вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін, якщо не доведене зворотне.

Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом (пп. 1.20.8) покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 цього Закону.

Позивач листом №264 від 23.10.2006 повідомив податковий орган, що в період з 01.01.2005 по 20.10.2006 комісійна винагорода визначалася приватним підприємцям, платникам єдиного податку, як відсоток від ціни узгодженої сторонами у додатках до укладених договорів комісії, а підприємствам, платника ПДВ та єдиного податку, як різниця між призначеною комітентом ціною і тією, більш вигідною ціною, за якою комісіонер укладав угоди, тобто позивач керувався пп.1.20.1 п.1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

У разі незгоди з наданим позивачем розрахунком, податкова інспекція зобов'язана була застосувати порядок визначений пп.1.20.10 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме довести, що договірна ціна є більшою за звичайні ціни, що діяли на дату такого придбання послуг, за процедурою встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами.

Для визначення звичайної ціни використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах.

З'ясування рівня звичайних цін має відбуватися відповідно до визначеної процедури, а необхідна інформація - надаватися уповноваженим державним органом.

З огляду на те, що відповідачем належним чином не доведено невідповідність договірних цін рівню звичайних цін, суди попередніх інстанцій правильно зазначили про відсутність підстав для висновку про порушення позивачем порядку формування валових витрат за наслідками здійснених господарських операцій та податкового кредиту за наявності належним чином оформлених податкових накладних, що відповідачем не заперечується.

За таких обставин, висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №0000352305/0/76848 від 16.11.2006 та №0000352305/1/86584 від 20.12.2006 в частині донарахування 55243,60 грн. податку на прибуток та застосування 24108,61 грн. штрафних санкцій та №0000342305/0/76850 від 16.11.2006 та №0000342305/1/86584 від 20.12.2006 про донарахування 37764,00 грн. податку на додану вартість та застосування 18882,00 грн. штрафних санкцій є правильними.

Щодо правомірності податкових повідомлень-рішень №0000352305/0/76848 від 16.11.2006 та №0000342305/1/86584 від 20.12.2006 в частині донарахування 100707,15 грн. податку на прибуток та застосування 53866,76 грн. штрафних санкцій, то суди попередніх інстанцій знайшли обґрунтованими висновки акта перевірки в цій частині, з огляду на підтвердження виявлених порушень, що стало підставою для донарахування податкових зобов'язань.

Відповідно до п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Не включаються до складу валових витрат згідно пп.5.3.2 цього Закону витрати на придбання основних фондів, які підлягають амортизації, згідно із ст.8, 9 та пп.7.9.4 п.7.9 ст.7 цього Закону.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Тотус»30.11.2004 відповідно до прибуткового ордеру №0-00000365 придбало пневмо-вальцувальний станок МР-2 V, ріжучий станок ОР 2 V РГОЕ8, автоматичний вирівнювальний станок для дроту і різак К8А 4ЕЯ, загальною вартістю 231385,79 грн., які обліковувались за дебетом рахунку 15 субрахунок 15.2 «Придбання (виготовлення) основних засобів». Наказом №38/1 від 01.12.2004 вирішено перенести в бухгалтерському обліку верстати, що не були введені в експлуатацію, на рахунок товарів на складі. Згідно даних аналізу обліку рахунку 28 «Товари», матеріальні активи обліковані за дебетом (відображається збільшення товарів та їх вартість) на субрахунку 28.1 «Товари на складі», на якому ведеться облік руху та наявність товарних запасів на складах.

24.01.2005 позивач наказом №2/3 «Про зміну призначення використання товарів на складі»вирішив перенести в бухгалтерському обліку придбані верстати з товарів на складі на рахунок основних засобів і ввести їх в експлуатацію як такі, що використовуються в господарській діяльності, у зв'язку з чим вартість станків відображено в дебеті субрахунку 15.2.1, що призвело до зменшення залишків товарних запасів на кінець 1 кварталу 2005 року.

Позивачем зменшено залишки товарів на складі та проведено коригування валових доходів в 1 кварталі 2005 року, шляхом віднесення вартості даного товару до валових витрат, з посиланням на пп.5.2.7 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно якого до суми валових витрат включаються суми витрат не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок. Зазначена помилка врахована в поданій до податкового органу 04.05.2005 податковій декларації за 1 квартал 2005 року.

Відповідно до п. 5.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Відповідно до пп. «б» пп, 4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Дотримання позивачем вимог податкового законодавства за період з 01.01.2004 по 31.12.2004 було предметом комплексної документальної перевірки проведеної відповідачем, за результатами якої складено акт №23-422/1/30362983 від 07.06.2005. За висновками акта перевірки в IV кварталі 2004 року не встановлено факту завищення позивачем валових доходів на вартість вищезазначеного обладнання в сумі 231385,79 грн.

Правильність визначення відповідачем податкових зобов'язань з податку на прибуток за 4 квартал 2004 року в частині операцій з основними засобами позивачем не оспорювалась, що підтверджується постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.06.2006 у справі №8а/251-3414 за позовом ТОВ «Тотус»до Тернопільської ОДПІ щодо оскарження прийнятих на підставі зазначеного акту перевірки рішень в частині визначення звичайних цін та завищення суми відшкодування ПДВ.

Таким чином, позивач узгодив своє податкове зобов'язання за 4 квартал 2004 року у розмірі, визначеному в акті перевірки від 07.06.2005, у зв'язку з чим завищення податкових зобов'язань за цей період не підтверджено.

Крім того, декларація за 1 квартал 2005 року подана з прочерком у рядку 02.2 «Самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів», не відображена здійснена позивачем операція і в додатку до податкової декларації К1/1 «Розрахунок приросту (убутку) балансової вартості запасів в рядку «Запаси використані не у господарській діяльності».

Також позивачем не підтверджено належними та достовірними доказами підставність коригування валових витрат у декларації за 1 квартал 2005 року (код рядка 05.2) у сумі 20.5 тис.грн., у зв'язку з самостійно виявленою помилкою за результатами минулих податкових періодів при здійсненні перерахунку заборгованості в іноземній валюті, надана довідка не містить перерахунку, а обмежується лише визначенням суми витрат.

Слід погодитись і висновки судів щодо помилковості здійснених позивачем розрахунків приросту (убутку) балансової вартості залишків готової продукції, так як при розрахунку питомої ваги вартості сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів в складі матеріальних витрат на виготовлення готової продукції враховано лише обороти по дебету рахунку 23.1 «Виробництво»в кореспонденції з кредитом рахунку 20 «Виробничі запаси»без врахування витрат напівфабрикатів на виготовлення готової продукції, що відображено обігами по дебету рахунку 23.1 «Виробництво»в кореспонденції з кредитом рахунку 25 «Напівфабрикати», що не відповідає вимогам п. 5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

За таких обставин, судова колегія вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно.

Доводи касаційних скарг правильності висновків судів попередніх інстанцій не спростовують та не можуть бути підставою для їх скасування з наведених в них мотивів.

Відповідно до ч.5 ст.82 КАС України висновок експерта для суду не є обов'язковим. Підстави незгоди з експертним висновком судами вмотивовано.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Тотус»та Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Тернопільської області від 25.12.2007 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2009 -без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді О.М.Нечитайло

Н.Г.Пилипчук