Постанова № 26506737, 10.10.2012, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2012 року Справа № 1170/2а-752/12

Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Пасічник Ю.П. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом дочірнього підприємства «Завод залізобетонних виробів»товариства з додатковою відповідальністю «Об'єднання Дніпроенергобудпром»до Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000232300 від 31.01.2012р.,?

ВСТАНОВИВ:

ДП «Завод залізобетонних виробів»товариства з додатковою відповідальністю «Об'єднання Дніпроенергобудпром» (далі по тексту - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000232300 від 31.01.2012р., в частині збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 261674,37 грн., в т.ч. 239453,90 грн. за основним платежем та 22220,47 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на підставі акту виїзної планової перевірки від 17.01.2012р. №19/2300/05784779, відповідачем встановлено порушення позивачем вимог, в т.ч. п.п. 4.4.2. п. 4.4. ст. 4, п.п. 7.4.4. п.п. 7.2.1., 7.4.1., 7.4.5. п. 7.2, 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість та ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість у сумі 271518,80 грн., в т.ч.: квітень 2010 р. -9350,67 грн.; липень 2010 р. -625,70 грн.; серпень 2010 р. -15075,70 грн.; вересень 2010 р. -204,01 грн.; жовтень 2010 р. -19789,67 грн.; листопад 2010 р. -57117,67 грн.; грудень 2010 р. 15255,73 грн.; січень 2011 р. -9222 грн.; лютий 2011 р. -111503,67 грн.; березень 2011 р. -33339,23 грн.; квітень 2011 р. -33,75 грн.

Позивач не погоджуючись з висновками відповідача зазначає, що висновки посадових осіб відповідача є необґрунтованими та не відповідають дійсності. Зокрема позивач вказує, що фінансово-господарські операції з контрагентами ПП «Екобудсервіс-Плюс», ПП «Сільгоспнафтопродуктсервіс 10», ПП «АС Груп» носять реальний характер, підтверджені належним чином складеними первинними бухгалтерськими та податковими документами, а тому позивач мав право на включення до складу податкового кредиту перевіреного періоду, суми ПДВ сплачені у складі вартості товарів та послуг придбаних у вказаних контрагентів.

Відповідачем подано до суду письмові заперечення, позов не визнається, вказується, що оскаржуване рішення прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб визначені Податковим кодексом України у зв'язку з безпідставним формуванням позивачем податкового кредиту на підставі документів, які складені за нікчемними право чинами.

Розглянувши долучені до справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд приходить до висновку, що позов належить задовольнити частково враховуючи наступне.

Посадовими особами відповідача проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010р. по 31.09. 2011р.

Результати перевірки оформлені актом від 17.01.2012р. №19/2300/05784779 (т. 1 а.с.11-99).

В ході перевірки встановлено ряд порушень податкового законодавства, в т.ч.: п.п. 4.4.2. п. 4.4. ст. 4, п.п. 7.4.4. п.п. 7.2.1., 7.4.1., 7.4.5. п. 7.2, 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість та ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість у сумі 271518,80 грн., в т.ч.: квітень 2010 р. -9350,67 грн.; липень 2010 р. -625,70 грн.; серпень 2010 р. -15075,70 грн.; вересень 2010 р. - 204,01 грн.; жовтень 2010 р. -19789,67 грн.; листопад 2010 р. -57117,67 грн.; грудень 2010 р. 15255,73 грн.; січень 2011 р. -9222 грн.; лютий 2011 р. -111503,67 грн.; березень 2011 р. -33339,23 грн.; квітень 2011 р. -33,75 грн.

На підставі Акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000232300 від 31.01.2012р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 300872,59 грн., в т.ч. 271517,8 грн. за основним платежем та 29354,79 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. (т. 1 а.с. 100).

Податкове повідомлення-рішення №0000232300 від 31.01.2012р. оскаржується позивачем в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 261674,37 грн., в т.ч. 239453,90 грн. за основним платежем та 22220,47 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Визначаючи позивачеві грошове зобов'язання відповідач виходив з того, що протягом перевіреного періоду позивачем було безпідставно включено до складу податкового кредиту суми ПДВ за угодами з контрагентами ПП «Екобудсервіс-Плюс», ПП «Сільгоспнафтопродуктсервіс 10», ПП «АС Груп», які суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок, спрямовані на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемними.

Дослідивши матеріали справи, з метою встановлення факту реальності здійснення господарських операцій позивачем з ПП «Екобудсервіс-Плюс», ПП «Сільгоспнафтопродуктсервіс 10», ПП «АС Груп», а отже, правомірності формування податкового кредиту суд приходить до наступних висновків.

Щодо взаємовідносин з ПП «Екобудсервіс-Плюс».

З матеріалів справи вбачається, що протягом перевіреного періоду між позивачем та ПП «Екобудсервіс-Плюс» укладались:

- договір підряду №47/06 від 01.11.2010р. на виконання умов якого ПП «Екобудсервіс-Плюс»здійснено ремонт покрівлі цеху, що підтверджується актом здачі-прийняття робіт від 26.11.2010р., калькуляцією послуг з ремонту. ПП «Екобудсервіс-Плюс»виписано позивачеві податкову накладну №859 від 26.11.2010р., згідно якої позивачем до складу податкового кредиту віднесено суму 17020 грн. (т. 2 а.с. 107-111);

- договір підряду №74 від 20.01.2011р. на виконання умов якого ПП «Екобудсервіс-Плюс»здійснено реконструкцію технологічної лінії по виробництву плит перекриття 9 метрів, що підтверджується актом здачі-прийняття робіт №68 від 08.02.2011р., калькуляцією послуг з реконструкції. ПП «Екобудсервіс-Плюс»виписано позивачеві податкову накладну №36 від 08.02.2011р., згідно якої позивачем до складу податкового кредиту віднесено суму 25000 грн. (т. 2 а.с. 112-116);

- договір про надання послуг №68 від 10.09.2010р. на виконання умов якого ПП «Екобудсервіс-Плюс»надано позивачеві транспортні послуги з перевезення плит перекриття, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (т. 2 а.с. 119, 122, 125, 128, 131, 134, 136, 139, 142, 145) товарно-транспортними накладними (т. 2 а.с. 147-194). Крім того, на підставі видаткової накладної від 03.12.2010р. №384, від 28.12.2010р. №422 (т. 2 а.с. 196, 199) позивачеві було реалізовано щебінь. ПП «Екобудсервіс-Плюс»виписано позивачеві податкові накладні згідно яких позивачем до складу податкового кредиту віднесено суму 67501,90 грн. (т. 2 а.с. 120, 123, 126, 129, 132, 135, 137, 140, 143, 146, 197, 200).

Оплата вартості ТМЦ та послуг одержаних від ПП «Екобудсервіс-Плюс»здійснено в безготівковому порядку, що підтверджується банківськими виписками (т. 2 а.с. 222-235).

Всього за вищевказаними операціями позивачем сформовано податковий кредит в сумі 109521,90 грн.

Щодо взаємовідносин з ПП «Сільгоспнафтопродуктсервіс 10».

З матеріалів справи вбачається, що протягом перевіреного періоду між позивачем та ПП «Сільгоспнафтопродуктсервіс 10»укладались:

- договір про надання послуг №4/07 від 18.01.2011р. на виконання умов якого ПП «Сільгоспнафтопродуктсервіс 10»надано позивачеві транспортні послуги з перевезення плит перекриття, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (т. 2 а.с. 238, 240) товарно-транспортними накладними (т. 2 а.с. 242-244). ПП «Сільгоспнафтопродуктсервіс 10»виписано позивачеві податкові накладні №390 від 20.01.2011р., №477 від 07.02.2011р. на підставі яких позивачем до складу податкового кредиту віднесено суму 2880 грн. (т. 2 а.с. 239, 241);

- договір підряду №7/09 від 03.01.2011р. на виконання умов якого ПП «Сільгоспнафтопродуктсервіс 10»здійснено реконструкцію м/форм ПК90-121 та технологічної лінії по виробництву плит перекриття 9 метрів, що підтверджується актом здачі-прийняття робіт від 09.02.2011р. та 14.02.2011р., калькуляціями послуг. ПП «Сільгоспнафтопродуктсервіс 10»виписано позивачеві податкові накладні №1069 від 09.02.2011р., №1372 від 14.02.2011р. на підставі яких позивачем до складу податкового кредиту віднесено суму 46666,67 грн. (т. 2 а.с. 245-250, т. 3 а.с. 1-3);

- договір підряду №8/09 від 03.01.2011р. на виконання умов якого ПП «Сільгоспнафтопродуктсервіс 10»здійснено поточний ремонт цеху, що підтверджується актом здачі-прийняття робіт №ОУ-29 від 11.02.2011р. та калькуляцією (т. 3 а.с. 4-7);

- на підставі видаткових накладних від 20.01.2011р., 04.02.2011р., 28.02.2011р. позивачеві було поставлено товарно-матеріальні цінності на суму 88362 грн. (т. 3 а.с. 18, 21, 24). ПП «Сільгоспнафтопродуктсервіс 10»виписано позивачеві податкові накладні №235 від 20.01.2011р., №937 від 04.02.2011р., №1360 від 28.02.2011р. на підставі яких позивачем до складу податкового кредиту віднесено суму 14727 грн. (т. 3 а.с. 19, 22, 25).

Оплата вартості ТМЦ та послуг одержаних від ПП «Сільгоспнафтопродуктсервіс 10» здійснено в безготівковому порядку, що підтверджується банківськими виписками (т. 3 а.с. 26-31).

Всього за вищевказаними операціями позивачем сформовано податковий кредит в сумі 64273,67 грн.

Відповідно до п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, яка діяла протягом перевіреного періоду) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 вказаного Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Пунктом 198.6 ст. 198.6 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

При цьому в пункті 198.2 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Законі України «Про податок на додану вартість» та Податковому кодексі України передбачалось та передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку -покупця належно оформленої та виданої податкової накладної.

Зважаючи на те, що у позивача наявні належним чином складені податкові накладні, останній мав право віднести до складу податкового кредиту суми ПДВ сплачені у складі вартості товарів та робіт (послуг) придбаних у ПП «Екобудсервіс-Плюс», ПП «Сільгоспнафтопродуктсервіс 10»протягом перевіреного періоду.

Крім того, стосовно доводів відповідача щодо нікчемності угод укладених позивачем з ПП «Екобудсервіс-Плюс», ПП «Сільгоспнафтопродуктсервіс 10»суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів перевірки та встановлено судом, фактичною підставою для визначення позивачеві грошового зобов'язання з податку на додану вартість стали висновки відповідача про вчинення позивачем з ПП «Екобудсервіс-Плюс», ПП «Сільгоспнафтопродуктсервіс 10» правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, оскільки вказані правочини, на думку відповідача, є нікчемними.

Згідно ч.1 ст.234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Такий правочин визнається судом недійсним.

У відповідності до ст.228 Цивільного кодексу України, в редакції чинній на момент проведення перевірки, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Згідно п.11 ст.10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав.

З системного аналізу вищевказаних норм вбачається той факт, що повноваженнями щодо визнання правочину недійсним із мотивів порушення публічного порядку, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (нікчемний правочин), органи податкової служби не наділені, оскільки таке визнання можливе в судовому порядку, а тому суд вважає, що висновки відповідача в частині визнання правочинів нікчемними, покладені в основу для визначення податкових зобов'язань позивачеві, вимогам чинного законодавства не відповідають оскільки вчинені поза межами законодавчо визначених повноважень та з перейняттям компетенції судових органів.

Висновок податкового органу про нікчемність правочинів, які на його думку, вчинені з метою, що суперечить інтересам держави та порушують публічний порядок не може бути беззаперечним доказом такої нікчемності, а повинен доводитись в судовому порядку шляхом подання відповідного позову на виконання законодавчо визначених повноважень.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків визначені податкові зобов'язання чи зменшені податкові вигоди, зокрема, бюджетне відшкодування, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Враховуючи викладене та з огляду на те, що позивач, сплативши суми податку на додану вартість в ціні отриманих товарів та робіт (послуг), одержав податкові накладні, складені належним чином, суд погоджується з позицією позивача щодо правомірності віднесення до податкового кредиту таких сум податку на додану вартість.

Також з матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ПП «Екобудсервіс-Плюс», ПП «Сільгоспнафтопродуктсервіс 10», ПП «АС Груп»було укладено договори про надання маркетингових послуг №01/11 від 01.11.2010р. (т. 2 а.с. 201-204), №11/01-11 від 11.01.2011р. (т. 3 а.с. 8-11), №25/02-11 від 25.02.2011р. (т. 3 а.с. 32-35).

За умовами вищевказаних договорів (п. 1.1.) виконавці зобов'язувалися надати замовнику за плату послуги з проведення маркетингових досліджень за напрямками, що цікавлять замовника.

На підтвердження виконання договорів позивачем до матеріалів справи долучено акт здачі прийняття робіт №ЕБ-0000388 від 29.11.2010р., маркетинговий звіт (т. 2 а.с. 206, 217-220); акт здачі прийняття робіт №ОУ-28 від 11.02.2011р., маркетинговий звіт (т. 3 а.с. 13, 15, 16); акт здачі прийняття робіт №585 від 29.03.2011р., маркетинговий звіт (т. 3 а.с. 36, 38, 39).

ПП «Екобудсервіс-Плюс», ПП «Сільгоспнафтопродуктсервіс 10», ПП «АС Груп»виписано позивачеві податкові накладні відповідно: №1045 від 29.11.2010р., сума ПДВ 9666,67 грн. (т. 2 а.с. 221); №1070 від 11.02.2011р., сума ПДВ 5225 грн. (т. 3 а.с. 14); №37 від 29.03.2011р., сума ПДВ 30833,33 грн. (т. 3 а.с. 37).

Всього за вищевказаними операціями позивачем сформовано податковий кредит в сумі 45725 грн.

Суд вважає, що позивачем безпідставно віднесено вказану суму до складу податкового кредиту зважаючи на таке.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту, регулювалися статтею 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та ст. 198 ПК України.

Так, підпунктами 7.4.1 і 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" у редакції Закону, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до п. 198.3. ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Отже, правильність формування платником податків податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на додану вартість за рахунок податкового кредиту.

Позивачем не додано доказів, що результати маркетингових послуг були використані у власній господарській діяльності, що в свою чергу унеможливлює встановити причинний зв'язок між придбанням маркетингових послуг та отриманням економічної вигоди від цього придбання.

Маркетингові звіти надані позивачем містять узагальнену інформацію, без конкретної прив'язки до позивача та можливості використати ці звіти у його господарській діяльності.

Акти здачі-прийняття робіт за маркетинговими договорам не відповідають вимогам ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»в частині змісту та обсягу господарської операції, а тому не можуть вважатись первинними документами в розумінні ч. 1 ст. 9 вказаного Закону.

Крім того, суд зазначає, що зміст укладених договорів, актів приймання-здачі робіт та маркетингових звітів, мають фактично ідентичний характер і це при тому, що надавачами послуг були зовсім різні юридичні особи, що в свою чергу викликає сумніви у самому факті надання таких послуг.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем було безпідставно сформовано податковий кредит на підставі податкових накладних виданих ПП «Екобудсервіс-Плюс», ПП «Сільгоспнафтопродуктсервіс 10», ПП «АС Груп»за результатами укладання договорів про надання маркетингових послуг, а тому оскаржуване податкове повідомлення рішення №0000232300 від 31.01.2012р. в частині визначення основного зобов'язання в розмірі 45725 грн. та штрафної (фінансової) санкції в розмірі 4938,30 грн. є правомірним та скасуванню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000232300 від 31.01.2012р. в частині визначення основного зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 193728,80 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 17282,17 грн., а всього 211010,97 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Присудити позивачеві судові витрати з державного бюджету шляхом зобов'язання Державної казначейської служби України безспірно списати з рахунку Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби грошові кошти в розмірі 1716,80 грн.

Постанова відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Пасічник Ю.П.